Перша жінка-президент Грузії: хто така Саломе Зурабішвілі

Саломе Зурабішвілі Копирайт изображения Getty Images

У другому турі президентських виборів у Грузії перемогла Саломе Зурабішвілі, яка отримала понад 59,5% голосів виборців. Вона перемогла екс-дипломата Григола Вашадзе, який є представником партії "Єдиний національний рух", очолюваної Міхеілом Саакашвілі.

Саломе Зурабішвілі балотувалася в президенти як незалежний кандидат. Проте як в опозиції, так і в аналітичних колах незалежність Зурабішвілі, яку на виборах підтримувала партія влади "Грузинська мрія", вважають номінальною, повідомляє з Тбілісі кореспондент ВВС Ніна Ахметелі.

То ж яким був шлях першої жінки-президента Грузії до цієї посади?

З Франції до Грузії

Саломе Зурабішвілі родом з відомої грузинської родини. Народилася вона у Франції в сім'ї грузинських політичних емігрантів і приблизно 30 років працювала дипломатом у французькому МЗС.

До Грузії Зурабішвілі приїхала у 2003 році спочатку послом Франції в Тбілісі, але вже в березні 2004 року стала міністром закордонних справ Грузії в постреволюційному уряді за рішенням президента Михайла Саакашвілі. Тоді ж вона отримала грузинське громадянство, зберігши французький паспорт.

На посаді керівника зовнішньополітичного відомства Зурабішвілі протрималася понад рік. У жовтні 2005-го вона була відсторонена з посади міністра і перейшла в опозицію до Саакашвілі.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption 20 березня 2004 року Міхеіл Саакашвілі призначив посла Франції у Грузії Саломе Зурабішвілі грузинським міністром закордонних справ. Незабаром Зурабішвілі стане його опонентом

До 2010 року Зурабішвілі очолювала опозиційну партію "Шлях Грузії", а потім увійшла в експертну групу ООН з моніторингу ситуації в Ірані.

На парламентських виборах 2016 року вона балотувалася як незалежний депутат в одному з мажоритарних округів в Тбілісі - і пройшла в парламент за підтримки керівної партії "Грузинська мрія".

Це не перша її спроба стати президентом Грузії. У 2013 році вона також хотіла брати участь в президентських виборах, але їй відмовили в реєстрації через подвійне громадянство. Цього разу Зурабішвілі відмовилася від французького громадянства до реєстрації кандидатом в президенти.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Наприкінці 2000-х років Саломе Зурабішвілі була одним з провідних критиків Міхеіла Саакашвілі

Російське питання

Одним з головних досягнень Зурабішвілі на посаді міністра закордонних справ Грузії багато хто вважає її внесок в переговорний процес і досягнення угоди щодо виведення російських баз з території Грузії.

Попри це, вже на початку її передвиборної кампанії її почали звинувачувати в проросійських поглядах через заяви про серпневу війну 2008 року.

Відповідаючи на питання журналіста, вона сказала, що Росія почала війну проти Грузії ще сто років тому, але Грузія вплуталася в російську провокацію, спровокувавши новий виток конфлікту.

Заява Саломе Зурабішвілі не сподобалося ані опозиції, ані багатьом представникам партії влади. Згодом вона пояснила, що у 2008 році в ролі агресора виступила Росія, але, за її словами, Саакашвілі і його оточення зіграли на руку Москві, давши військову відповідь російській провокації. Росія це використала як привід для початку війни проти Грузії, вважає Зурабішвілі.

"Це було величезним злочином Саакашвілі та Національного руху перед грузинським народом і державою, і згадувати про це - наш громадянський обов'язок", - написала вона.

Пояснення повністю відповідає позиції "Грузинської мрії" - Росія була агресором та ініціатором війни у 2008 році, але якби не авантюристичний підхід уряду Саакашвілі, у Москви нічого б не вийшло.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Грузинські військові у місті Горі під час конфлікту з Росією 2008 року

Формальна незалежність

Аналітики стверджують, що хоча Зурабішвілі не є одним з лідерів "Грузинської мрії", повністю незалежним кандидатом її назвати складно.

Зурабішвілі за останні роки довела, що вона - один з найагресивніших активістів "Грузинської мрії", і твердження, що у партії влади немає на цих виборах свого кандидата, є непереконливим, вважає експерт Гія Хухашвілі.

"Сам президентський інститут в сенсі розподілу влади особливої ролі не грає, так що кинути певну кістку без особливого ризику вони (правляча партія. - Ред.) могли. Але, як виявилося, до кінця вони до цього не готові, і вони спробували розіграти такий псевдодемократичний спектакль. Це дуже схоже на провінційний спектакль в селі, який всі бачили, але на нього ходять, бо інших розваг в цьому селі немає", - говорить експерт.

Попри активну співпрацю з "Грузинською мрією", Зурабішвілі навряд чи буде в усьому погоджуватися з партією бізнесмена Бідзіни Іванішвілі.

"Що станеться в майбутньому, ніхто не знає, тому що Зурабішвілі легко вступає в конфлікт та конфронтацію з іншими. Тому, по-моєму, великим подарунком Зурабішвілі для "Грузинської мрії" не буде", - вважає директор Грузинського інституту політики Корнелій Какачія.

Всередині керівної партії не було повної згоди у зв'язку з підтримкою кандидатури Зурабішвілі, але вирішальне слово і в цього разу було за головою партії Бідзіною Іванішвілі, вважає Какачія.

Він зазначає, що попри те, що президентська посада в Грузії не має великого впливу, як для опозиції, так і для партії влади ці вибори - генеральна репетиція перед парламентськими виборами 2020 року.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Партія "Грузинська мрія" бізнесмена Бідзіни Іванішвілі вже не вперше підтримує Саломе Зурабішвілі на виборах

Навіщо Зурабішвілі "Грузинській мрії"?

За словами політолога Гії Хухашвілі, "Грузинська мрія" не могла допустити перемогу кандидата "Національного руху", лідером якого є Саакашвілі - це поставило б під питання парламентські вибори 2020 року, а сам політик міг отримати помилування з боку нового президента і повернутися до країни.

"А якщо у Саакашвілі розв'яжуться руки, то всякого можна чекати", - наголосив Гія Хухашвілі.

Але сьогодні як опозиційна, так і владна політичні еліти перебувають в глибокій кризі, відзначає він. Грузинський виборець, за його словами, не довіряє нікому, і багато хто голосує не за ідеї і програми, а готові віддати свій голос в обмін на зроблену дорогу, проведений газ або працевлаштування.

"Виходячи з того, що ресурсів для підкупу виборця - і я не маю на увазі тут прямий підкуп - більше при владі, звичайно ж, їхній ставленик має вирішальну перевагу", - говорить політолог.

Сама Зурабішвілі назвала рішення керівної партії про підтримку її кандидатури демократичним і правильним для країни.

Ці вибори були останніми прямими загальними виборами президента Грузії. З 2024 року президента обиратиме вже виборча колегія з 300 осіб.

Повноваження президента за нової конституції, яка набуде чинності після складання присяги новообраним президентом і передбачає остаточний перехід до парламентської моделі правління, будуть обмежені.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему