Олег Чаклун: Щоб не боятися, треба сміятися

книга року ВВС Копирайт изображения Фото з архіву Олега Чаклуна

"Монстри, що живуть у шафах" - це історія про те, як побороти страхи, якщо знати, звідки вони.

Її автор, український письменник Олег Чаклун, написав вже 15 книжок, більшість яких для дітей.

Його "Монстри" потрапили у довгий список премії Книга року BBC-2018.

В інтерв'ю для BBC News Україна Олег Чаклун зізнався, чого боявся в дитинстві найбільше, розповів про боротьбу за читацьку увагу і поділився, які книги порадив би дітлахам.

"Я поглянув на цей будинок як на окремий маленький світ"

ВВСNews Україна: Ви самі у дитинстві чого найбільше боялися? Може, Бабу Ягу чи когось із подібних казкових персонажів?

Олег Чаклун: Був і страх темряви, коли боїшся, що щось може тебе схопити, але не пригадую, щоб я прямо дуже сильно чогось боявся.

Єдине, що коли почалися перші фільми жахів, я ще був відносно малим і подивився, здається, "Чужого". Тоді ще ніхто взагалі не знав, що це за жанр. Ось я тоді не спав, мабуть, тиждень.

Але страх є у кожної людини. Це інстинкт, який дає нам змогу не померти зарано, вберігає від багатьох речей.

Та іноді дуже багато страхів створюють нам ілюзії, і це вже проблема. Особливо для дітей, у яких фантазія дуже гарно працює.

Однак книжка "Монстри, що живуть у шафах" не пов'язана з якимись моїми страхами.

ВВСNews Україна: Що вас надихнуло на її написання?

Копирайт изображения ВВС

О. Ч.: Може бути спостереження за дітьми, певна фраза, поведінка, іграшка, життєва ситуація. А, може, взагалі нічого не бути. Просто захотілося щось створити, якийсь образ чи якусь історію.

Книжка "Монстри, що живуть у шафах" з'явилася в реальному будинку, який у ній описаний.

Це дача біля лісу, де ганяли діти. Я поглянув на цей будинок як на окремий маленький світ, де можна гратись, ховатись. Адже, коли ми від'їжджаємо, наприклад, до міста, він стоїть порожній, і там може бути ще хтось.

Така атмосфера фентезійності навіяла цю історію. Ми так само гралися там у хованки з дітьми, як це відбувається у книжці. Тобто дещо з реального життя в цю історію потрапило.

"Монстри, що живуть у шафах" - це насамперед казка. Казка про те, що не варто боятися того, що ти ніколи не бачив і не знаєш.

"Я не використовую дітей як критиків"

ВВСNews Україна: А чи є ваші діти вашими критиками? Чи даєте ви почитати їм свої книги?

О. Ч.: Я не використовую дітей як критиків, але зазвичай розповідаю їм певні історії, і якщо вони сподобалися, беру їх за основу книжки.

Отримувати від них критику я сам не хочу. Давати оцінку - досить складний процес. Нехай у кожного буде своє життя і своя робота, і у дітей також.

ВВСNews Україна: У вас усі книжки з гумором?

О. Ч.: Книжки в мене різні. Але немає таких, де драматизм зашкалює, адже таких і так вистачає.

Хотілося б дитячі книжки робити позитивнішими. Гумор є дуже важливим інструментом. Яким іще чином боротися зі страхом? Щоб перемогти його, треба просто посміятися над ним. І він зникає.

Чим більший книжковий ринок, тим багатша країна

ВВСNews Україна: Нині увага дітей дуже розпорошена через надзвичайно великий обсяг контенту навколо. Чи не вважаєте ви, що книжка приречена?

О. Ч.: Сказати, що книжка приречена - це дуже категорично. Років п'ять тому було певне відчуття, що після того, як з'явились електронні книжки, звичайні стали нікому не потрібні. Але реакція ринку була зворотною. Знову почали повертатися до паперової книжки, особливо дитячої.

Копирайт изображения Фото з архіву Олега Чаклуна

Думаю, що принаймні дитяча книжка не зникне, а перетвориться у щось інше, і не надто скоро. Це ж річ, з якою дитина спілкується, з її допомогою батьки теж спілкуються з дітьми. Вона має певну енергетику, функції, які не обмежуються процесом власне читання.

Хтось з відомих сказав, що книжка - це десерт емоцій для мозку людини. Мало що може її замінити.

Чи програє книжка, залежить від соціуму - батьків, учителів у школі, дітей.

Статистика у світі показує, що чим більший книжковий ринок, тим багатша країна. Найбільший книжковий ринок у світі - США, другий - Китай, який фінансує бібліотеки, підтримує книгарні.

Це свідчить про стратегічне бачення на 20, 30, 50 років.

ВВСNews Україна: Чи варто державі вводити заборони у книжковій галузі?

О. Ч.: Заборона - це взагалі поганий механізм. Нині існує заборона на пропагандистські, ворожі книжки. Це, очевидно, доречно. Мабуть, так має бути, коли йде війна.

Але найкращий варіант - стимулювати, а не забороняти. На сьогодні в Україні стимулів майже немає. Потроху запрацював "Український інститут книги" (державна установа при міністерстві культури - Ред.).

Є певний рух, але цілеспрямованої програми розвитку читання на загальнодержавному рівні немає. Зокрема, не видно підтримки сучасних письменників і видавців, які займаються українськими книжками. Я бачу байдуже ставлення до цього.

Чудово чути про те, що "Книжковий Арсенал" у Києві відвідують тисячі людей. Але такі книжкові арсенали мають відбуватися не раз на рік і не лише у столиці, а й в інших містах.

ВВСNews Україна: Які книжки для дітей вам настільки подобаються, що порадили б їх іншим?

О. Ч.: У дитинстві мені дуже подобався "Маленький принц". Нещодавно його перечитував і дуже раджу, адже ця книга має набагато глибшу філософію, ніж видається на перший погляд.

Дитячі книжки взагалі мають бути з глибиною, навіть для найменших, щоб спонукати до мислення.

Якщо говорити про сучасну дитячу українську книжку, то я пораджу серію Сашка Дерманського про принцесу Маляку, а також книжку Івана Андрусяка "Стефа і Чакалка". Насправді можна радити не перерадити.

З Олегом Чаклуном спілкувалися Наталя Моісеєва і Юрій Мартиненко

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua

Новини на цю ж тему