"Гараж-хаб", або Де у Харкові зробити залізну людину

Копирайт изображения Віталіна Зіньківська
Image caption У "Гараж-хаб" приходять усі охочі щось змайструвати

Чому підвал називають гаражем, що таке вивчена безпорадність та як зробити серце з арматури - про це все можна дізнатися в харківському "Гараж-хабі", який стає дедалі популярнішим серед місцевої молоді.

"Все почалося з того, що нам - трьом студентам Фізтеху керівництво факультету виділило кімнату у гуртожитку під лабораторію, щоб могли готуватися до Міжнародного турніру фізиків, - розповідає Роман Видро співорганізатор "Гараж-хабу". - Але на заваді стала непримиренна вахтерка, яка не дозволяла нам засиджуватися в лабораторії після одинадцятої, а спробу пронести у священні стіни гуртожитку, скажімо, старий телевізор чи уламки велосипеда, конче необхідні для дослідів, сприймала як диверсію".

Студенти вирішили орендувати гараж. Досить швидко перше приміщення наповнилося верстатами, інструментами та друзями, тож довелося знімати сусідній бокс, а потім - третій, четвертий і п'ятий.

Проект, який ніхто з харківських студентів і не планував як проект, став популярним і перестав поміщатися в гаражі. Тож через два роки за допомогою гранту від проекту, який фінансує Агентство США з міжнародного розвитку, хлопці перебралися у великий підвал житлового будинку майже в центрі Харкова, проте назву, "Гараж-хаб", на пам'ять залишили.

"Нас цікавить інженерія, створення прототипів, і взагалі все те, що називається "мейкерством" від слова make - робити, - говорить Роман Видро. - Скажімо, знадобилася для одного з тренажерних залів змайструвати Залізну Людину. Взяли метал, гнули, варили, клепали, а потім везли його на даху старенької "Волги" на радість усім харків'янам. Навіть копи приязно сигналили".

Копирайт изображения Віталіна Зіньківська
Image caption Один із витворів "Гараж-хабу"

А ось дрезину на базі велосипеду для їзди залізничними рейками змайстрували заради цікавості. Працювали всю ніч. О п'ятій ранку встановили дрезину, пофарбовану в рожевий колір, на трамвайну колію та ганяли, поки не пішли трамваї з депо.

ЗD-світ для незрячих

Одним з найбільш резонансних став проект для незрячих, який запропонував Тарас Живокоренцев. На 3D-принтері виготовили мініатюрні копії світових архітектурних шедеврів: Ейфелевої вежі, Бранденбурзьких воріт, єгипетського Сфінкса та кількох харківських пам'яток.

Тож одного дня діти з харківського інтернату імені Короленка змогли "побачити пальцями" ці знамениті споруди.

Резидентів приводять друзі або вони приходять самі просто з цікавості.

Зараз з новоприбулих беруть невеличку суму, яка йде на оренду. Цього року це коштує 50 гривень за годину, але тим, хто не може собі цього дозволити, надають стипендію, яка дозволяє не платити чи платити зовсім мінімум. З наступного року збираються запровадити нову систему абонементів, вартість яких ще вираховують.

Усім новачкам обов'язково проводять інструктаж з техніки безпеки, потім вчать користуватися верстатами, і далі вони вже працюють з усім обладнанням безкоштовно.

Якщо ж резидент (так тут називають постійних учасників) прийшов із комерційним замовленням, а найчастіше це дизайнери, то його просять сплатити певний відсоток від заробленого.

"Для мене це - своєрідна тусовка, - усміхається Іван Тихов, юрист за освітою. - Колись я заборгував своїй подрузі-художниці чотири чашки кави, а вона замість кави попросила зробити серце з арматури для своєї виставки. Я купив арматуру, мене навчили зварювання. І після кількох спроб мій витвір таки став схожим на серце".

Металеве серце зайняло своє місце в експозиції, а Іван залишився в "Гаражі". Робив світильники, щось випилював з деревини, інколи готує для всіх оригінальні страви - в хабі і для цього є обладнання.

Копирайт изображения Віталіна Зіньківська
Image caption "Нас цікавить все те, що називається "мейкерством", від слова make - робити", - каже Роман Видро, один зі співзасновників "Гараж-хабу"

Саме Іван придумав інше визначення "Гараж-хабу" - "хобі-майстерня", і за його словами, такі осередки наче магнітом притягують тих, хто працює в офісах під тиском з цифрами, паперами, організацією різноманітних процесів - від логістики і продажів до програмування. Ці люди знаходять розраду та виплескують енергію в гаражі-підвалі, роблячи власноруч прикраси з деревини, лазерну арфу чи просто монтуючи гідроелектростанцію в бачок унітазу.

"У нас немає претензій на глобальні відкриття, - говорить ще один зі співзасновників "Гаража" Платон Дмитрієв, який саме цього дня захистив магістерську дисертацію з фізики. - Ми просто намагаємося здолати набуту безпорадність. Адже будь-яка дитина народжується з інстинктом пізнання, вона прагне будь-що зазирнути всередину іграшки, аби побачити, як воно працює".

Часто з роками це прагнення сходить нанівець через заборони на кшталт "не лізь, зламаєш", через побоювання, що нічого не вийде, та просто через елементарну відсутність умов та інструментів.

Копирайт изображения Віталіна Зіньківська
Image caption "У нас немає претензій на глобальні відкриття, ми просто намагаємося здолати набуту з віком безпорадність", - каже Платон Дмитрієв, один зі співзасновників хабу

"Якось до нашого хабу просто з цікавості зазирнув біолог, який працює з ембріонами, - продовжує Платон. - Потрапив на вельми гарячий період - ми готували інсталяцію для Фестивалю соціальних ініціатив. Він одразу включився, з деяким подивом виявив, що у нього все добре виходить, і з того часу реалізував чимало власних проектів".

Оцей момент, коли людина відкриває в собі нові несподівані здібності та досягає сьомої сходинки в піраміді Маслоу - самоактуалізації - дуже приваблює і найстаршого з резидентів "Гараж-хабу" 60-річного радіофізика Олега Ожогу-Масловського.

"Молодь нині просто вражаюча, - переконаний Олег. - Це не ейфорія після тижня спілкування. Я тут уже два роки і не збираюся йти. Бо відчуваю в цих хлопцях та дівчатах можливість прориву. І це вселяє надію".

У "Гараж-хабі" є верстати з числово-програмним управлінням, металообробні, два 3D-принтери (один зібраний власноруч), фрезери, зварювальні апарати і практично повний спектр інструментів, що можуть знадобитися людині, яка прагне мейкерства.

Зараз хлопці готують серію майстер-класів: виготовлення ювелірних виробів і музичні інструменти "з лайна та дрючків". А ще хочуть запросити татусів і дідусів з дітьми й онуками, щоб вони разом робили іграшки.

"Ми прагнемо для харків'ян будь-якого віку створити максимально творче середовище, … де від народження задуму до його реалізації пройде не місяць, і не два, а година", - додає Роман Видро.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему