Домашнє насильство в Україні – злочин, а не "любов"

права жінок Копирайт изображения Getty Images
Image caption Учасниця акції за права жінок, 8 березня 2018 року, Київ

Побиття чоловіком дружини чи психологічні приниження будь-кого з членів родини досі часто вважають "сміттям, яке не варто виносити з дому". Від 11 січня цього року в Україні набули чинності зміни до Кримінального кодексу, що визнають системне насильство в сім'ї злочином.

Крім того, вже рік, як діє закон про протидію та запобігання домашньому насильству, який визначив 16 категорій людей, щодо яких може чинитися таке насильство.

Зараз це не лише дружина, дитина, чоловік. Це й бабусі, дідусі, колишнє подружжя, люди, які мають спільну дитину чи живуть у громадянському шлюбі, наречені, брати, сестри.

Дуже важливо, кажуть експерти, що віднині дитина, яка стала свідком насильства в своїй родині, також визнається його жертвою і має право на всі відповідні соціальні, медичні, психологічні й правові послуги.

BBC News Україна пояснює, як ці нові правила допоможуть жертвам домашнього насильства захистити себе.

Побив дружину - тюрма

Насамперед ці зміни мають допомогти українським жінкам. За даними Мінсоцполітики, у 2013-2018 роках 90% тих, хто звертався щодо насильства в сім'ї до органів держави, - це були жінки, 8,5-9 % - чоловіки та 1-1,5 % - діти.

Якщо жінка звернулася до поліції через погрози чи побиття її чоловіком один-два рази, правоохоронці можуть притягнути кривдника до адміністративної відповідальності. Але якщо це відбудеться втретє, віднині вони мають законні підстави відкрити кримінальне провадження.

За домашнє насильство як злочин кривдник може бути покараний громадськими роботами, арештом на строк до шести місяців, обмеженням волі на строк до п'яти років чи позбавленням волі на строк до двох років.

При цьому те, що такий злочин учиняється щодо одного з подружжя чи будь-якої іншої особи, з якою зловмисник має близькі або сімейні стосунки, є обтяжуючою обставиною.

І це ще не все. Якщо суд обмежив на три-шість місяців доступ кривдника до його жертви, тобто заборонив, приміром, перебувати з нею в одному приміщенні, наближатися до місця роботи, вести листування, а той це порушив, то поліція знову ж таки може відкрити кримінальне провадження.

Суд за цей злочин може покарати арештом до шести місяців чи ув'язненням до двох років. Каратиметься також і непроходження правопорушником спеціальної програми, що мала б допомогти йому виправитися.

Паралельно з цим змінюється кваліфікація злочину зґвалтування.

"Ідеться не лише про те, що зґвалтування в шлюбі є злочином. У нас стереотипно вважається, що жінка зобов'язана задовольнити чоловіка. А тепер у законі є меседж до суспільства, що це не тільки злочин, але за нього ще й передбачена більша відповідальність, ніж учинення такого до сторонньої людини", - наголошує адвокат громадського центру "Жіночі перспективи" Галина Федькович.

Раніше вважалося, що про такий злочин йдеться, коли чоловік застосував фізичну силу чи погрожував це зробити або ж скористався безпорадним становищем жертви. Віднині зґвалтуванням є будь-який секс без добровільної згоди. Добровільність правоохоронці оцінюватимуть, враховуючи супутні обставини.

Приміром, мати хоче вивезти за кордон свою дитину й для цього має отримати згоду батька, з яким розлучилася. І той готовий надати таку згоду в обмін на секс.

Ось саме це вважатиметься супутніми обставинами. Вони вказуватимуть на недобровільність, а отже, і насильницький характер цих дій.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Донедавна в рамках кримінального провадження підозрюваний у зґвалтуванні мав право на безплатного адвоката, його жертва - ні

Правозахисники та правоохоронці визнають, що це все кардинально змінює саме сприйняття домашнього насильства. А далі багато що вже залежатиме від того, як виконуватимуться нові закони. За цим показником Україна традиційно сильно відстає від інших країн Європи, навіть маючи таке саме законодавство, як у них.

Поліція має реагувати по-новому

У 2019-му в Україні має запрацювати загальнодержавний кол-центр з проблем домашнього насильства, протидії торгівлі людьми та насильству стосовно дітей.

Більш точних дат його запуску нині немає, але в Мінсоцполітики запевняють, що це неодмінно станеться.

Фахівці, що там працюватимуть, мають інформувати, скеровувати до поліції, соціальних служб, притулків, інших установ на місцевому рівні та надавати психологічні консультації.

"Людина може звертатися в кризовому стані, вона може бути готова вчинити суїцид. Ми маємо передбачити психологічне консультування. У Києві ця лінія працювати 7/24, у всіх областях, де до 2 млн населення, буде 4 працівники, де більше (це шість областей) - буде п'ять осіб. Вони працюватимуть ранішню-денну та денну-вечірню зміни", - розповідає заступниця міністра соціальної політики Наталя Федорович.

Саме поліція може бути наступною інстанцією після кол-центру, куди скерують постраждалу людину.

Нацполіція нині формує мобільні групи саме з протидії домашньому насильству. По всій Україні вони мають почати виїжджати на виклики з другого кварталу 2019-го.

"Цього року ми плануємо запустити 45 таких груп в усіх обласних центрах і в деяких великих містах, як-от: Біла Церква, Бердянськ, Слов'янськ, Краматорськ, Маріуполь, тощо. Ми розрахували на основі статистичних даних щодо викликів навантаження по кожному району міста й відповідно до цього визначали потрібну кількість", - пояснює помічник голови Нацполіції Андрій Ткачов.

До них увійдуть дільничні офіцери, патрульні та поліцейські, що займаються ювенальною превенцією.

В обласні управління Нацполіції уже надійшли бланки для винесення термінових заборонних приписів кривдникам. За новим законом, українські поліцейські зможуть виносити такі приписи на десять днів навіть без заяви жертви. Для цього їм потрібно оцінити ризики для життя й здоров'я жінки та дитини.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Поліцейські мають по-новому оцінювати ризики

Припис вимагатиме від кривдника залишити помешкання, де він живе зі своєю жертвою, не входити до нього й не перебувати там, а також не контактувати з постраждалою.

"Захисний припис, передбачений старою редакцією закону, був декларативною нормою, яка не мала ніякого результату. Терміновий заборонний припис, який зможе виносити поліція, прибувши на виклик, є позитивним моментом. Це реальний інструмент для того, аби вилучити кривдника з сім'ї на десять днів", - пояснює Галина Федькович.

Якщо ситуація не вирішується протягом такого короткого часу, далі постражала чи постраждалий, а від імені дитини хтось з її батьків чи опікунів, можуть звернутися до суду.

І той має повноваження виносити обмежувальний припис на строк від одного до шести місяців. Його можуть продовжити ще на шість місяців.

Цей припис може означати повне табу для кривдника на будь-які контакти з жертвою, зокрема заборону наближатися до її місця навчання чи роботи.

Щоб вирішувати такі питання в суді, потрібен адвокат.

Кожен, хто постраждав від домашнього насильства, здобуває право на безоплатну правову допомогу від держави. Це віднині включає безкоштовну допомогу адвоката. Раніше, як це не парадоксально, кривдник у рамках кримінального провадження мав право на нього, а його жертва - ні.

Адвокатів держава зобов'язується надавати не лише в рамках кримінального процесу, але й для розгляду будь-яких справ у суді, приміром, щодо стягнення аліментів.

Крім того, постраждалі від домашнього насильства не платитимуть судові збори.

"Посадовці мають зрозуміти - це серйозно"

Якщо чоловік сильно побив дружину, й вона з гематомами, кровотечами звертається до лікаря, то закон зобов'язує працівників лікарні повідомити про це поліцію, соціальні служби.

Це принцип міжвідомчої взаємодії в справі протидії домашньому насильству, який теж передбачений у новому законодавстві. Тобто для того, щоб запустити весь механізм допомоги людині, яка постраждала, не обов'язково, щоб вона сама викликала поліцію чи написала заяву туди. Якщо факти насильства виявив лікар чи шкільний психолог, то далі в ідеалі він мав би підключати всі інші структури: від поліції до соціальних служб.

Віднині також у голів ОДА, РДА, ОТГ і міських голів мають бути заступники, що будуть курувати питання протидії домашньому насильству. "Відповідні посадові особи мають зрозуміти, що це дуже серйозно й закон має виконуватися. Не можна мовчати й сприймати домашнє насильство як особисту справу того Іванка, який б'є ту Ганнусю ", - пояснює Наталя Федорович.

Вона наголошує, що в сільській місцевості голова чи староста також несе персональну відповідальність за виявлення постраждалих від домашнього насильства, і за те, щоб протягом 24 годин повідомити відповідні структури й надати допомогу.

Далі, уявімо, що жінка не може залишатися вдома: це небезпечно для її здоров'я й життя та для її дітей.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Близько 90 % тих, хто звертається по допомогу через насильство в сім'ї, - жінки

Допомогою може бути й можливість пожити певний час у спеціалізованому притулку для постраждалих від домашнього насильства.

За стандартом Ради Європи, на кожні 7-10 тисяч мешканців має бути створене одне сімейне місце, тобто місце для жінки з дітьми, в притулках чи інших соцустановах.

Нині в Україні такі притулки лише почали створюватися.

Місць там на всіх, хто їх потребує, не вистачає, на чому наголошують правозахисники. Так, приміром, на 1,7 млн населення Київської області мало б бути створено 170 місць. У її поки що єдиному спеціалізованому притулку можуть жити одночасно 15 осіб. І навіть якщо до цього додати ще місця, які доступні в різних неспеціалізованих соціальних установах, як-от: кризові центри чи притулки для дітей, - їх усе одно замало.

Спеціалізовані притулки для постраждалих жінок за допомогою міжнародних донорів створені та вже діють сьогодні, крім Київської області, в місті Києві, Харкові, Бердянську, Маріуполі, Кривому Розі, Слов'янську, у Вінницькій області.

За задумом, у таких притулках з жінками мають працювати психологи. "У деяких соціальних службах є психологи, які можуть надавати таку допомогу, в деяких ні. Я думаю, що на даному етапі фахова психологічна допомога постраждалим від домашнього насильства державою не надається", - зауважує пані Федькович.

Жінкам у притулку також мають допомогти з працевлаштуванням.

У притулку жінка може прожити щонайдовше шість місяців. Далі вона має знову дати собі раду самотужки.

Також вважається, що за цей час можна вирішити ті проблеми, які змусили її покинути домівку чи через які вона опинилася на вулиці.

Втім, як показує практика, ті ж процеси щодо притягнення кривдників до відповідальності можуть тривати в Україні довше, ніж півроку.

Поки що чимало новацій у запобіганні домашньому насильству - це плани й пілотні проекти. Поліція, суди, органи місцевої влади, самоврядування, соціальні служби ще тільки вчаться працювати по-новому в цій царині.

Саме в 2019-му стане зрозуміло, наскільки серйозними й незворотними є поки що лише задекларовані зміни.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему