Як сходити в зимові Карпати і... повернутися

Похід Копирайт изображения Facebook Strontium Cesium
Image caption Сергій (праворуч) з товаришем хотіли пройти по карпатських хребтах Мармароси та Чорногора

Лише за минулий місяць у зимових Карпатах загинуло двоє туристів, більше десятка загубилися у снігах і їх довелося виручати рятувальникам, а одного киянина шукали рекордних чотири доби, поки відшукали живим, але обмороженим.

Українські Карпати - порівняно низькі гори, найвищі вершини там лише трохи перевищують 2 км. Це створює ілюзію їхньої безпеки - це все ж не Гімалаї і не Кавказ.

Однак будь-які гори є зоною підвищеного ризику, тим більше - взимку. І Карпати не є винятком.

Нещодавно BBC News Україна наводили поради досвідчених туристів про те, як виживати в екстремальних умовах зимових гір.

А зараз ми поспілкувалися з одним з туристів, який повернувся з не надто вдалого карпатського походу - про те, які труднощі чекають на підкорювачів засніжених вершин.

В обхід

Піп Іван Копирайт изображения Facebook Strontium Cesium
Image caption Сергій раніше вже ходив у зимові гори - фото з минулорічного походу на Піп Іван Чорногірський

Сергій - 19-річний житель Київщини, за плечима якого вже є кілька походів, зокрема й у Карпати. Тобто, для таких походів - цілком фізично підготовлений.

У січні він з товаришем планував піднятися на гору Піп Іван Мармароський, з неї пройти весь масив Мармароси й вийти на Чорногірський хребет.

Підійматися почали з одного з прилеглих сіл до полонини Лисичої, де була запланована перша ночівля.

Однак, оскільки хлопці надто пізно звернулися до місцевих прикордонників за дозволом на похід (Мармароси лежать уздовж кордону з Румунією), то їм довелося йти не звичною туристичною стежкою, а в обхід.

"Почали підійматися по стежці, яку нам порадили якісь люди. Але виявилося, що то не стежка, а річка. Напевно, перед цим було тепло, тому все розтануло. Ноги одразу промокли", - каже Сергій.

Гори Копирайт изображения Facebook Strontium Cesium
Image caption З погодою ще пощастило - було порівняно тепло і без хуртовин

"Пішли по чиїхось слідах, потрапили на крутий схил - градусів 70. Поки підіймалися - стемніло", - продовжує він.

Далі вирішили ставити намет, викопали для нього майданчик: "Мокрі і деморалізовані пролежали години до 11 ночі. Потім виглянули - ніч ясна. Вирішили далі йти - по карті до дороги, на яку хотіли вийти, залишалося метрів сто".

І веде далі: "Ніч, крутий схил, снігу по груди - одягли "кішки" (Альпіністські кріплення на взуття для легшого підйому по крутих чи слизьких поверхнях. - Ред.). Далі був просто жах. Ті сто метрів ми підіймалися години півтори-дві".

Близько першої ночі нарешті дісталися дороги, там відпочили і, щоб не втрачати час, пішли далі - по карті до наміченої полонини було метрів 600.

Ці кількасот метрів йшли ще години дві, поки не вирішили нарешті поставити намет і переночувати.

Без мапи

гори Копирайт изображения Facebook Strontium Cesium

"Телефон поклав у спальник заряджатися. Прокидаюся, а він заблокований. І щоб розблокувати потрібен зв'язок. А його немає", - розповідає Сергій.

Проблема з телефоном у тому, що саме на ньому хлопці тримали єдину мапу свого походу.

Утім, навіть без мапи вирішили продовжити йти далі у надії на власну пам'ять і на те, що зв'язок все ж з'явиться.

Утім, мережі так і не було.

Пересувалися у снігоступах, але навіть це не дозволяло економити сили.

Зрештою, хлопці вийшли на дорогу, яка впиралася в хащі та уривще.

Без карти обійти перешкоду видавалося дуже проблематичним.

Гори Копирайт изображения Facebook Strontium Cesium

Мокрі і знесилені, вирішили повернутися вниз в село, з якого вийшли - добре, що воно було ще недалеко.

"Страшно заблукати не було, але був моральний тиск. Стільки йшли, було так важко - напевно, це найважче, що я робив у своєму житті - але так і не вийшли, куди хотіли", - розповідає Сергій.

Одразу повертатись дуже не хотілось.

Утім, на питання про те, як він зараз оцінює, чи правильно вчинили, що вирішили припинити похід, відповідає: "Напевно так. Невідомо, куди б ми зайшли без зв'язку і мапи. Можливо, блукали б кілька днів".

Уроки

Рюкзаки Копирайт изображения Facebook Strontium Cesium
Image caption Надто важкі рюкзаки забирають багато енергії в походах

Особливих неприємностей хлопцям вдалося уникнути, адже мали при собі нормальне спорядження: теплі спальники, бахіли, тепле взуття, снігоступи, теплий одяг і рукавиці, пальник і ліхтарики.

Брали навіть альпіністські системи та мотузку, щоб іти у зв'язці, якщо буде хуртовина чи сильний туман.

Так само записали номери телефону рятувальників - на телефон.

Однак саме гаджет у підсумку і підвів.

Сергій каже - особисто для себе виніс кілька уроків з невдалого походу.

"По-перше, краще готуватися, заздалегідь домовлятися з прикордонниками і ДСНС, щоб був пропуск", - відзначає хлопець.

"По-друге, треба, щоб карти були у всіх учасників походу. У тому числі і паперові", - додає він.

Нарешті, ще один урок - не варто переоцінювати свої сили: "Треба було брати легший рюкзак. У мене він був десь 30 кг. Я хоч і неодноразово ходив у походи, але це було надто важко".

Утім, хлопець каже - тепер влітку спробує пройти цей самий маршрут, щоб повторити його вже взимку.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!

**

Також на цю тему

Новини на цю ж тему