Як венесуельські пірати опановують Карибське море

пірати Копирайт изображения Getty Images

У той час як економіка Венесуели зазнає колапсу, хвиля беззаконня охоплює південну частину Карибського моря. Йдеться про узбережжя острову Тринідад, що входить до складу Тринідад та Тобаго. Місцеві рибалки живуть у страху перед венесуельськими піратами, які обмінюють зброю та наркотики на товари першої необхідності, розповідає журналіст Колін Фріман.

Якщо ваш погляд на тропічний рай базується на тому, що ви бачили в туристичних брошурах, західне узбережжя Тринідаду не розчарує. Райські пляжі та кокосові пальми? Тут такого вдосталь. Сонні селища, повні рибалок, що дрімають під пальмами? І це є. Розслаблена, невимушена атмосфера? Гм...Насправді, ні.

Достатньо придивитися ближче до деяких селищ, таких як Фуллартон, і ви помітите, що кілька речей здаються недоречними. По-перше, чому так багато рибалок мають на своїх човнах двигуни у 200 кінських сил, коли 75 більше, ніж достатньо? І чому, коли вони виходять на рибалку вночі, ніхто з них більш не вмикає освітлення?

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Західне узбережжя Тринідаду знаходиться зовсім недалеко від узбережжя Венесуели

Відповідь проста, пояснює зі свого пляжного гамака рибалка Джеррі Падарат, - в регіоні орудують пірати.

"Ми всі налякані зараз, - розповідає він. - У селі приблизно 50 рибалок, які мали з ними проблеми, їх або грабували, або викрадали. Наш єдиний шанс - ловити рибу в темряві, щоб вони не бачили нас, або купувати великі двигуни, щоб ми могли випередити їх".

Стривайте... Пірати? У Карибському басейні? Це було 300 років тому, чи не так? У ті часи, коли такі люди, як Чорна Борода та Каліко Джек були справжньою загрозою у цих водах. Досі єдиним піратом, якого я бачив на Тринідаді, було зображення капітана Генрі Моргана. На пляшці рому.

Image caption "Ми всі налякані" - розповідає Джеррі Падарат

Джеррі Падарат вважає зовсім інакше. Він показує рукою на море, де через значну ділянку води брудно-коричневого кольору можна побачити іншу берегову лінію. Це материкова Венесуела, яка в найближчому місці знаходиться у 20 км від Тринідаду.

У більш щасливі часи пороми привозили на вечірки до Тринідаду групи заможних венесуельських туристів. Зараз, коли Венесуела просувається далі до тотального економічного колапсу та охоплена політичним протистоянням, її збіднілі порти стали гаванями для флібустьєрів.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Рибалка з тривогою вдивляється в бік венесуельського узбережжя

Більшість піратів є колишніми рибалками, які звикли жити, ловлячи тунця, восьминога та креветок в теплих водах Карибського моря. Проте під час правління покійного президента Венесуели Уго Чавеса рибальська промисловість пройшла хоч і спрямовану на добрі цілі, але катастрофічну програму націоналізації, яка спонукала чимало компаній залишити країну.

Через додатковий удар гіперінфляції багато рибалок зараз не мають роботи та не можуть прогодувати свої родини. Вони, однак, мають доступ до човнів та зброї, яку легко дістати на вулицях Венесуели, де все частіше панує беззаконня.

Це, на жаль, нагадує поширення піратства в Сомалі десять років тому, де безробітні рибалки взялися за зброю, щоб полювати на кораблі, що проходили повз узбережжя країни, яка опинилася у стані хаосу. Але в той час, як сомалійські пірати полювали за великими вантажними кораблями, венесуельські пірати, як правило, нападають на інших рибалок з Тринідаду, які не набагато багатші, ніж вони.

Однією з їхніх жертв був Кенді Едвардс, з яким я зустрівся в селі Ікакос, де на пляжі вишикувалися довгі дерев'яні піроги.

Він виходив на рибалку з двома друзями, коли їх зупинив човен чоловіків з автоматами.

Image caption Рибалку Кенді Едвардса викрали і вимагали викуп, поки громада його селища не зібрала гроші

"Вони стрибнули на борт і зв'язали нас", - сказав він мені. "Тоді вони відвезли нас до Венесуели та тримали нас у клітці в якихось лісах. Вони вимагали 35 тисяч доларів викупу, щоб звільнити нас. Громада тут, в Ікакосі, зібрала гроші, і нас звільнили через сім днів. Але я був такий наляканий, що не повертався в море протягом року".

Ви можете почути досить багато подібних історій у ці дні на південно-західному узбережжі Тринідаду. Але не тільки викрадення людей та пограбування викликають стурбованість в людей. Пірати також є великими контрабандистами, які привозять кокаїн і зброю в Тринідад, що підживлює смертоносні війни банд на острові. До Венесуели вони привозять на човнах підгузки, рис, олію та інші основні продукти, які є дефіцитними в країні.

Щоправда, проблема банд актуальна вже майже два десятиліття, і якщо ви не заблукаєте випадково у нетрях столиці Тринідаду та Тобаго, Порт-оф-Спейну, ви навряд чи побачите її. Але чим більше Тринідад зачіпає беззаконня, що поширюється з Венесуели, тим гірше ставатиме й ситуація на острові.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Колись у Венесуелі була квітуча індустрія рибальства - це фото зроблене 1950 року біля озера Маракайбо

Знову ж таки, не всі тринідадські рибалки є абсолютно невинними жертвами. Мій місцевий помічник та я зустрілися з виразним нервовим поглядом, коли ми запитували про одне піратське викрадення, яке сталося кілька днів раніше.

"Не можу зараз поговорити з вами, занадто багато людей дивиться", - прошепотіла мені одна жінка.

Пізніше, телефоном, вона все пояснила.

"Це викрадення було через наркогроші, які хтось тут заборгував картелям, - сказала вона. - Проблема з наркотиками стає все гірше і гірше - в той момент, коли ви виїхали, приплив човен з наркотиками".

Я не можу сказати, що мені було сумно від того, що я пропустив цю сенсаційну новину. Достатньо людей у Фуллартоні помилково вважали мене за поліцейського. Але це пояснювало відчуття нервової напруги. І тут я почав розмірковувати про ці рибальські човни з двигунами у 200 кінських сил. Чи були вони насправді лише для того, щоб втікати від піратів? Або їх використовують і для іншої діяльності?

Також на цю тему

Новини на цю ж тему