Синдром токсичного шоку: "Я мало не померла, хоч ніколи не користувалась тампонами"

шок

Застереження: Деякі описи та фото у цій історії можуть вас шокувати

Ті, в кого перші місячні з'явилися у 90-ті, знають, що категорично не можна залишати тампон на ніч. У ЗМІ було багато жахливих історій про страшну бактеріальну інфекцію під назвою синдром токсичного шоку (СТШ), який може призвести до лущення шкіри, втрати волосся, ампутації кінцівок і навіть, у найгірших випадках, до смерті.

СТШ викликають бактерії стафілокока Staphylococcus або Streptococcus (стрептококи групи А). Вони без ризику для здоров'я існують на шкірі, у носі або в роті людини, однак можуть завдати шкоди, якщо потрапляють у кров і вивільняють токсини.

Ризик інфікування підвищується, якщо у вас є відкрита рана, як поріз або опік, ви користуєтесь жіночими захисними контрацептивами, хворієте на деякі інфекції горла або шкіри, або залишаєте тампон довше рекомендованного часу, від чого шкідливі бактерії швидко розмножуються.

Вважають, що частотота захворювання на СТШ досягла максимуму у Великій Британії на початку 90-х років - приблизно 40 випадків на рік, що призвело до двох чи трьох смертей. У США, де говорили про "кризу токсичного шоку", 1983 року жертвами цієї хвороби стали 2 200 людей.

Відтоді кількість хворих значно зменшилась, частково через зміни у виробництві тампонів. Новини про цю інфекцію практично зникли із заголовків газет, а обізнаність про її причини і симптоми знизилась.

Однак у грудні минулого року з'явилась шокуюча новина про те, що американська гімнастка, 30-річна Анна Норквіст, захворіла на СТШ, і лікарям довелося ампутувати їй обидві кінцівки. Особливість її історії в тому, що вона не пов'язана з використанням тампонів.

Сьогодні у Великій Британії кількість випадків інфікування СТШ, не пов'язаних з місячними, більше, ніж під час місячних, що означає, що у чоловіків, дітей і жінок без місячних також може розвинутися СТШ.

"Я й гадки не мав, що чоловік може захворіти на СТШ"

Алексу Льюїсу було 33, коли він захворів. Він "ніколи не чув про СТШ, і не мав жодного уявлення що це таке". Чоловік керував пабом і жив доволі активним життям.

Якось одного осіннього дня він помітив, що з ним відбуваються дивні речі. "Спочатку були симптоми звичайного грипу, що й зрозуміло для тієї пори року, тим більше, що мій син застудився, та й в пабі було повно людей, які весь час кашляли і чхали".

Кілька тижнів потому Алекс прокинувся вночі, щоб сходити в туалет, і помітив кров у своїй сечі.

"Саме тоді я зрозумів, що справи кепські", - згадує він. - Коли я вранці прокинувся, дружина з сином вже пішли. Я був у напівсвідомому стані і ледве рухався".

Алекс пам'ятає, що його шкіра стала пурпуровою, але він не знав, чому.

"Дружина прийшла додому, подивилась на мене і викликала лікаря", - розповідає чоловік.

Стан Алекса швидко погіршився, лікарям довелося підключити його до системи штучного життєзабезпечення.

Спочатку в чоловіка діагностували хворобу Вейля - рідкісну інфекцію, головними носіями якої є щури.

"Лише після того, як лікар, який раніше стикався із СТШ у Південній Африці, почав спостерігати за мною і виявив всі симптоми, мені поставили діагноз".

Лікарі зупинили внутрішні органи Алекса, щоб запобігти поширенню інфекції. У такій ситуації шанс вижити мають лише 3% хворих. Та він кинув виклик долі і за кілька днів вийшов з коми.

"Здавалося, що тепер, коли я прийшов до тями, найгірше - вже позаду", - розповідає він.

Він помилявся. Інфекція поширилась по всьому тілу, і це вбивало його.

Алекса оглянула пластичний хірург. "Вона привіталась і мимохіть сказала, що мені ампутують ліву руку вище ліктя і обидві ноги. І пішла".

Чоловіка охопила паніка: "Моєю першою реакцією було: я цього не зроблю".

Йому вкололи заспокійливе, і він заснув. Наступного ранку Алекс зрозумів, що хоче жити - понад усе. "А ампутації - умова мого виживання. Тож ми, зціпивши зуби, витримали той удар".

Алексу ампутували кінцівки. Він добре памятає, як прокинувся після операції. Біль був нестерпний. Але найбільший удар був ще попереду.

Хірурги сказали, що змушені ампутувати половину його обличчя і губи.

Рот Алекса зменшили до розміру монети у п'ять пенсів. Дихати, розмовляти та їсти було надзвичайно важко. А те, що він побачив у дзеркалі, змінило його стосунки у родині.

"До того, як захворіти, я багато часу проводив зі своїм сином. Ми були дуже близькі. Але після всіх ампутацій він мене боявся".

Алекс заснував благодійний фонд, щоб інформувати та допомагати іншим боротися з цим страшним недугом.

Тепер чоловік переконаний - не варто відкладати візит до лікаря - особливо це стосується чоловіків.

"Важливо знати, чого остерігатись. Своєчасна діагностика може врятувати вам здоров'я і життя", - говорить Алекс Льюїс.

Я захворіла на СТШ через протизаплідну спіраль

За кілька годин до госпіталізації Сесілія, якій тоді був 21 рік, насолоджувалась вечіркою на дні народження свого приятеля. Повернувшись додому, дівчина відчула тремтіння в тілі, тому вирішила прийняти теплий душ.

Та чим довше вона намагались зігрітись у душі, ти більше її лихоманило. Все відбувалося дуже швидко, і Сесілія зрозуміла, що необхідно їхати до лікарні.

Оглянувши її, лікарі дали лише 20% шансів на виживання. Далі була блювота, судоми, марення, і зрештою - септичний шок. Лише кілька годин тому Сесілія "бігала, плавала і чудово проводила час на вечірці".

"У мене були всі ознаки синдрому токсичного шоку - пекучий висип, схожий на сонячні опіки. У більшості людей він покриває все тіло, однак в мене плями з'явились між стегнами, на стопах і долонях рук.

Згодом висипи перестали боліти, і почала лущитись шкіра. На ногах її можна було знімати просто шарами.

Лише на п'яту добу перебування в лікарні в неї діагностували СТШ.

Причина - недолікована сечова інфекція. Лікар пояснив, що бактерії з сечового міхура проникли у внутрішньоматкову протизаплідну спіраль, що й спричинило синдром токсичного шоку.

Навіть зараз, три роки потому, дівчина відчуває втому і тривогу.

"Мені пощастило, що вижила. Лікування було дуже важким. Я доклала багато зусиль, щоб одужати - і фізичних, і моральних".

"Моя донька захворіла на СТШ у сім років"

Семирічна Габі захворіла на СТШ у серпні минулого року. Про тампони дівчинка нічого не знала і ніколи їх не бачила.

"Все почалося з інфекції імпетиго, - розповідає 34-річна мама Габі, Христина. - Була лише маленька пляма, і ми навіть не підозрювали, що вона проникла глибоко в шкіру. Тіло свербіло, і вона просто кричала від болю".

Симптоми були як при сонячних опіках. Під пахвами, на підошвах і обличчі лущилась шкіра.

"Після численних діагнозів - від алергії на горіхи до скарлатини - "швидка" відвезла Габі до відділення опіків місцевої дитячої лікарні. Її шкіра просто горіла, і ніхто не міг зрозуміти, чому".

Остаточний діагноз встановили лише за два тижні.

П'ять місяців потому Габі продовжує лікувати побічні ефекти хвороби.

"Ноги хапає судома, шкіра надзвичайно чутлива до сонця та спеки. Вона втратила багато волосся, яке лише зараз починає відростати", - говорить Христина. - Крім того, вона пропустила перший місяць в школі. Відстала у навчанні і намагається завести друзів. Вона боялася повернутися до школи, поки шкіра лущилася, тому що не хотіла, щоб її бачили такою".

Синдром токсичного шоку може розвинутись у будь-якому віці. Основні симптоми, на які необхідно звернути увагу, - висока температура, нудота і діарея, висипи, схожі сонячні опіки, головний біль, біль у м'язах і пропасниця.

Хоч випадків захворювань на СТШ не так вже й багато, однак, якщо ви відчуваєте, що підхопили цю хворобу, - негайно звертайтесь до лікаря.

Хочете отримувати найцікавіше в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему