"Крим - це дім". Історії моряків, що вирішили служити Україні

ВМС України Копирайт изображения Уніан

Після анексії Криму українські військово-морські сили втратили головну базу в Севастополі. У 2014 році її довелося перемістити до Одеси, незабаром туди ж переїхала і академія ВМС імені Нахімова.

Що розповідають тодішні курсанти, які відмовилися залишатися в Криму, зробили свій вибір на користь України, а тепер стали новим обличчям її військово-морських сил?

Для кожного з них тогочасні події - болюча тема. Навіть п'ять років по тому.

"Крим - це дім"

"Це було вранці. Вся академія вишикувалася. Дали команду побудуватися в коробки: ті, хто залишається, і ті, хто їде з Криму. Ми вийшли подивитися, скільки нас і скільки інших - було трохи незручно".

Кирило пригадує день, коли вирішив залишити Севастополь. Батьки обіцяли прийняти будь-який його вибір, але хлопець каже, що його кримське майбутнє закінчилось у той момент, коли на півострів прийшли "зелені чоловічки".

"Ходиш по академії і бачиш, що вже всі переодягнулися у чорну форму. Ночами вишивають ті курсівки, нашивки армії РФ. Вже було трохи тошно. Неприємно", - згадує Кирило.

Хлопець пояснює, ще до анексії півострова більшість місцевих майже не пов'язували себе з Україною. Розповідає, що у школі на лінійках вмикали гімн Севастополя - замість гімну України. І сам український гімн до того, як вступити в академію, Кирило чув не більше п'яти разів.

Копирайт изображения Ігор Буренко
Image caption Кирило та його дружина Олена. Чоловік служить на фрегаті "Гетьман Сагайдачний"

"Севастополь - місто проросійське, і це не секрет. Це простежувалося всюди. У системі освіти також. Провчився 11 років, а рівень вивчення української мови був приблизно, як рівень вивчення англійської в сільській школі. Ніхто не надавав цьому значення. Російської мови і літератури завжди було більше".

Після анексії півострова усі рідні Кирила з Криму виїхали. Зі знайомими, які залишились там, чоловік зв'язку не підтримує. Вважає, що їм немає про що спілкуватися.

За п'ять років в Одесі Кирило здобув освіту, одружився та потравпив на службу на фрегат ВМС "Гетьман Сагайдачний".

Про своє рішення покинути Крим не шкодує. Хоча зізнається, що Одеса для нього другим домом так і не стала. Він переконаний, що коли-небудь все ж покаже дружині-одеситці рідний півострів.

"Крим - це дім. Люди, які народилися в Севастополі, де б не жили далі, все одно вважають його найкращим. І я не кажу зараз про політичні настрої", - розповідає Кирило.

Копирайт изображения Фото з архіву Кирила Панкова

Він каже, що не полишає надію на те, що Україна поверне Крим. Однак його дружина цього оптимізму не поділяє.

"Я хвилююся, що коли все ж захочуть повернути Крим, то це буде не якась мирна акція або санкції. Це будуть військові дії. І будуть жертви. Оскільки чоловік служить на кораблі, його це торкнеться в першу чергу", - каже вона.

"Політичні розмови з батьками - табу"

Копирайт изображения Ігор Буренко
Image caption Владислав Шатровський під час анексії навчався на п'ятому курсі академії

"Я, курсант Шатровський Владислав, вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові бути йому завжди вірним і відданим".

Офіцер збройних сил ВМС України із хвилюванням в голосі декламує свою присягу.

"Пам'ятаю, в 2014 році ці слова були в Криму на слуху. Дехто казав, що я, мовляв, давав присягу народу, а народ в Криму. Так що я нібито нікого не зрадив. Щоправда, там є ще рядок про захист суверенітету і територіальної цілісності, але цього вже ніхто не згадував. Кожен трактував присягу, як йому було зручно".

Пригадує, що у 2014 році настрої в населення були дуже різні.

"Але це наші люди і ми самі повинні були розібратися. Коли починає інша держава заходити і свої порядки наводити - це вже занадто", - каже він.

Після початку анексії півострова, дівчина Владислава вирішила їхати в Одесу разом із ним. Батьки відпускати її не хотіли.

Копирайт изображения Фото з архіву Владислава Шатровського
Image caption Березень 2014 року. Севастополь. Усі моряки на фото покинули Крим

"Пам'ятаю, вони у 2014 році постійно дивилися російські канали", - додає Владислав.

Переїзд все ж відбувся, а згодом і весілля. Щоправда, батько нареченої на свято приїхати побоявся.

"Я питаю його, а в чому страх? А він мені каже, там у вас всіх відразу забирають служити і везуть на Схід. А я жартував і відповідав йому: "Якщо ви приїдете сюди і вас все ж заберуть, то я візьму вас служити до себе", - сміється хлопець.

Копирайт изображения Фото з архіву Владислава Шатровського
Image caption Батько нареченої лишився жити в Криму і не приїхав на весілля в Одесу

Батьки дружини все ще живуть у Криму, а політичні розмови для родини - табу.

"Ми сумуємо за Кримом. Дружина може туди їздити до батьків, а я - ну, ви самі розумієте. У мене є товариш кримський татарин і він переконаний, що після наших виборів щось зміниться. Я теж хочу в це вірити".

"Було відчуття, що в Одесі все повториться"

Копирайт изображения Ігор Буренко
Image caption Сергій Харченко, командир малого броньованого артилерійського катера "Аккерман"

Сергій Харченко переїхав до Криму, коли йому було 17. Ситуація досить типова. Батьки хотіли бачити сина військовослужбовцем, тому порадили вступити до академії Нахімова.

Після анексії частина курсантів перейшла на бік Росії.

Поки на великому плацу підіймали прапор та співали гімн РФ, група хлопців, серед яких був і Сергій, шикувалися окремо з українською символікою.

"Пропаганда була величезна. Лякали, що коли ми вийдемо в Україну - нас посадять. Це, до речі, казав начальник факультету кораблеводіння. Але ті, хто були за Україну, не слухали його і просто розходились. Нам кричали "Куди ви?", а ми все одно розходились", - пригадує Сергій.

Розповідає, коли приїхали до Одеси, було відчуття, що тут повториться те саме. У 2014 році ситуація у місті дійсно була напруженою: прибічники Росії влаштовували марші та агітували за так звану "Одеську народну республіку".

Звикав до міста довго, але вже згодом зрозумів, що бути українським військовим моряком в Одесі - комфортніше, ніж у Криму.

"Я можу вийти в формі, і на мене дивитимуться з повагою. А в Криму не дуже хотілося у формі виходити. На українських моряків завжди дивилися косо", - пригадує Сергій.

Зараз він командир малого броньованого артилерійського катера. Такого ж, як захопили у Керченській протоці. Хлопців, які потрапили у полон, він добре знає.

Image caption Березень 2014 року. Одне з останніх фото в Академії Нахімова

"Богдан Небилиця (український моряк, захоплений Росією під час конфлікту в Керченській протоці. - Ред.) - це взагалі мій старшина, найкращий друг. Він завжди був душею і серцем за Україну", - додає Сергій.

Згадує, що вперше почув про захоплення кораблів, коли був у відпустці. Натрапив на цю новину в мережі.

"Коли тільки прочитав, що буксир почали таранити, я зрозумів, що це все дуже серйозно. Ці катери... Вони ж взагалі не для такого. Вони не протиударні. Але вірю, що хлопцям вистачить духу, щоб вистояти. Якщо їх звичайно там не зламають."

"Страждати не довелося"

Копирайт изображения Ігор Буренко
Image caption Віталій Мартинюк, командир рейдового судна розмагнічування "Балта"

"Як я вирішив покинути Крим? Вирішувати треба було тим, хто замислювався на цей рахунок. Моя ж думка була однозначною. Які взагалі могли бути підстави залишатися там?" - відповідає командир рейдового судна Віталій Мартинюк.

Для нього весна 2014, як і для багатьох інших, стала критичним моментом. Розповідає, що вже у березні стало зрозуміло напевне: Крим перестав бути його домом.

"Інформаційна війна, підбурювання народу. Люди настільки повірили в пропаганду... Навіть офіцери, маючи велике військове звання, казали мені "Куди ти їдеш? Там тебе ніхто не чекає, ви там будете хіба страждати", - згадує Віталій.

Хлопець усміхається і додає: "Як бачите, страждати не довелося".

До Одеси звик швидко, але все ще переконаний, що Крим - був і залишається ідеальним варіантом для військово-морської бази.

"Але є один вирішальний момент. Тепер в ВМС залишились люди, які є українцями на всі сто. Зі справжнім почуттям патріотизму. Я впевнений у всіх. У будь-який момент кожен встане на захист, бо це наш обов'язок".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему