"За що ж триматися?" Як живе Крим через п'ять років після референдуму

Минуло п'ять років після подій 2014 року. Кримчани народжують у Краснодарі, щоб дитина в майбутньому їздила до Європи, свідомо пишуть адресу з помилками у замовленні на AliExpress, скаржаться на низькі зарплати і високі ціни і вже змирилися з тим, що бути невизнаними - це надовго.

На околиці Феодосії стоїть будиночок, що нагадує традиційну українську мазанку - хату з покритими глиною стінами. У дворі бігає півень, умивальник зроблений з плафона ліхтаря, на стінах - тріщини від землетрусу.

Тут мешкає 63-річна пенсіонерка Ганна Буянова. Саме вона в травні 2016 року поскаржилася прем'єру Дмитру Медведєву на низьку пенсію кримчан, на що почула: "Грошей немає, але ви тримайтеся".

Зустріч народу з прем'єром була незапланованою. Від знайомих посадовців місцеві дізналися: пан Медведєв поїде до картинної галереї імені Айвазовського.

"Деякі прийшли ще з ночі, щоб зайняти місце, щоб тільки побачити прем'єр-міністра", - розповідає пані Буянова ВВС.

Коли прем'єр під'їхав, його оточили феодосійці. Реальний Медведєв відрізнявся від того, якого всі звикли бачити по ТБ.

"Я сказала йому: "Синку, ти такий маленький і худенький, як же ти можеш керувати країною?"- згадує Ганна Буянова.

Судячи з відео, яке зробили очевидці, на знамениту фразу "Грошей немає, але ви тримайтеся" пані Буянова відреагувала: "Ми розуміємо".

Три роки потому вона заочно продовжує полеміку з Дмитром Медведєвим.

"Ой, синку, мій дорогий, за що ж триматися?! Соломинка - і та потоне! За що ж триматися? За повітря чи що?!" - каже вона кореспондентам ВВС.

На прохання порівняти своє життя до анексії Криму і тепер, п'ять років потому, пенсіонерка відповідає, що Крим тепер "захищений", але після "переходу до Російської Федерації" з громадян "здирають останнє, скрізь треба платити".

За її словами, нинішньої пенсії їй вистачає на "тиждень-два". "У нас на місцях відбувається велика несправедливість", - зітхає пенсіонерка.

Вислухавши пані Буянову, кореспонденти ВВС проїхали маршрутом Феодосія - Ялта - Севастополь - Сімферополь - Євпаторія. І виявилося, що емоційна і яскрава промова феодосійської пенсіонерки влучно передає настрій більшості кримчан напередодні п'ятої річниці анексії.

"Ціни - просто жесть"

Продуктовий магазин в селі Оріхове - між Сімферополем і Євпаторією. Кілограм бананів коштує біля ста рублів (42 грн.- Ред.), пляшка місцевого кефіру - майже дев'яносто рублів, свіжий корж - тридцять.

Це рівень цін московських супермаркетів преміум-класу.

- А що робити? Сумно, - філософськи зауважує продавчиня на запитання кореспондента ВВС про високі ціни.

- І як ви тут живете?

- Комусь легше, комусь важче. Тому, хто при владі, точно легше, - відповідає вона, вочевидь незадоволена тим, що відвідувач нічого не купує, а лише ставить запитання.

Офіційна статистика доволі суперечливо відображає одну з головних проблем Криму. Так, з даних Росстату випливає, що у лютому середня вартість десятка курячих яєць в Сімферополі становила 59 рублів (25 грн. - Ред.), що менше, ніж у Москві та Петербурзі. Однак кисломолочні продукти, наприклад, коштували майже стільки ж, як у Москві. А картопля - навіть дорожче, ніж у російській столиці.

Банани
Image caption Ціни на деякі продукти в Криму - одні з найвищих за російськими мірками

У Криму також офіційно найдорожчий бензин за російськими мірками, а ціни на нерухомість довгий час поступалися лише Москві, Санкт-Петербургу і Московській області (дані Росстату і CIAN.RU).

Довіру до об'єктивності статистики підриває місцева влада, яка веде власний моніторинг цін: іноді її дані відрізняються навіть від Росстату. За її даними, наприклад, виходить так, що кілограм борошна в Краснодарі в лютому коштував на 6 рублів дешевше, ніж у місцевих торговельних мережах Сімферополя ("Пуд", "Фуршет" та ін.) хоч, згідно з офіційними даними Росстату, їхня вартість майже однакова.

Кримчани ж у питанні цін орієнтуються на свої відчуття.

"Російські ціни - просто жесть", - оцінює ситуацію військова пенсіонерка Світлана з Севастополя.

"Божевільні, дикі", - говорить ВВС мешканка Євпаторії.

"При Україні товари також коштували на рівні столиці - Києва", - згадала в розмові з ВВС мешканка Ялти.

"Ціни на тому ж рівні, просто змінилася валюта", - переконаний молодий чоловік з Євпаторії.

З 2014 року накопичена інфляція в Криму склала 46%, випливає з даних Кримстату. Для порівняння - в середньому по Росії ціни за той самий період зросли на 27%.

Таке зростання було неминучим, вважає гендиректор агенції INFOLine Іван Федяков: п'ять років тому була інша логістика доставки товарів на півострів - вони йшли безпосередньо з території України. Крім того, кримські ціни зростали разом з російськими через девальвацію рубля, додає він.

У червні 2018 року, під час останньої прямої лінії з президентом Володимиром Путіним, кримський підприємець, стоячи на горі Мітрідат на околицях Керчі, поскаржився президенту на високі ціни.

Путін визнав наявність проблеми, однак спрогнозував, що після відкриття руху вантажного транспорту мостом через Керченську протоку ціни "стабілізуються".

Фури поїхали мостом у жовтні 2018 року. Однак на цінах, всупереч прогнозам президента, це не позначилося. За останні три місяці 2018 року ціни в Криму зросли ще на один відсоток, і інфляція 2018 року перевищила показники 2017-го. У січні ціни підскочили ще на один відсоток.

"Міст жодним чином не вплинув", - визнає у березні 2019 року Арсен, молодий мешканець селища Азовське на північному сході Криму. І нарікає на низькі доходи, через які зростання цін сприймається кримчанами особливо гостро.

"Потрібно ішачити"

Зарплати і ціни - популярна сфера для порівняння двох періодів кримської історії.

На головній набережній Феодосії до кореспондентів ВВС підійшла літня жінка у білому береті - поетеса Лариса Тимофєєва. Запросила на творчий вечір під назвою "Крим. Росія. Доля" і запропонувала прочитати на камеру вірш, присвячений подіям 2014 року.

"Знову пишним цвітом зацвітуть поля,

І радісно зітхнуть твої народи.

Ти відродишся, кримська земля,

Під російським прапором сонця і свободи".

Слідом за віршами зав'язалася розмова про прозу життя. "Важко живеться тим, у кого маленька пенсія", - зізнається пані Тимофєєва. У неї вона становить 16 тисяч (6 700 грн. - Ред.), але за комунальні послуги вона віддає п'ять (2 100 грн. - Ред.) - квартира велика.

На початок 2019 року середня пенсія в Криму склала 12,7 тисячі рублів (5 300 грн. - Ред.).

Така ж ситуація і з зарплатнею. 2018 року середня номінальна зарплата на півострові склала 29,2 тисячі рублів (12 250 грн. - Ред.), випливає з даних Кримстату. Кримські зарплати істотно нижчі за загальноросійський показник (43 тисячі, тобто 18 тисяч грн), а також тих регіонів, з якими півострів заведено порівнювати за цінами. Так, в Краснодарському краї громадяни в 2018-му в середньому отримували 33,6 тисячі рублів (14 тисяч грн. - Ред.).

Навіть ця невелика за федеральними мірками зарплата відрізняється від міста до міста. Наприклад, у Феодосії середній заробіток - 16 тисяч рублів (6 700 грн. - Ред.), розповідає місцева мешканка Наталія. За її словами, прожити на це неможливо.

"Хтось влітку заробляє на здачі житла туристам, хтось їздить на заробітки. Але якщо брати родину без додаткової нерухомості і бізнесу, то для виживання потрібно ішачити удвох", - говорить вона.

Поетеса
Image caption "Ти відродишся, кримська земля". Феодосійська поетеса Лариса Тимофєєва написала вірші про події 2014 року

Втім, офіційні дані інші: за даними Кримстату, в перші дев'ять місяців 2018 року Феодосія входила на півострові у трійку міст з найвищими зарплатами - середній дохід там відомство оцінювало в 31,3 тисячі рублів (13 тисяч грн. - Ред.).

Молодий чоловік на ім'я Ридван, який мешкає в одному з сіл Джанкойського району на північному сході Криму, працює на заправці в режимі "доба через три" і отримує за свою роботу дев'ять тисяч рублів на місяць (3 700 грн. - Ред.). "Рятує присадибне господарство", - говорить він.

"Зараз мені літо особливих прибутків не приносить", - твердить молода дівчина з того ж міста.

"За України мені пенсії вистачало", - згадує жінка похилого віку з Феодосії.

"Пенсії в порівнянні з українськими - вищі", - дотримується протилежної думки її земляк.

"Зарплати зараз вищі", - стверджує мешканка Ялти.

За підрахунками РБК, якщо 2013 року на одну зарплатню пересічний кримчанин міг купити трохи більше семи продуктових кошиків на місяць, то в 2018-му - вже майже десять.

Спроможність мешканця Севастополя придбати квартиру зросла в порівнянні з українськими часами на 7%, вирахувала ВВС на основі даних місцевого агентства АКГ.

"Україна б такі обсяги не потягнула"

Невеликі зарплати контрастують з масштабними грошовими вливаннями федерального бюджету. З 2015 року за програмою "Соціально-економічний розвиток Криму і Севастополя" було освоєно майже півтрильйона рублів, з них 140 млрд - тільки в 2018 році.

Весь цей фінансовий потік йде на інфраструктуру: за п'ять років побудовано Керченський міст, будується і реконструюється траса "Таврида", яка пройде через весь півострів, побудовані дві нові теплові електростанції, зводиться 12-поверхова лікарня в столиці Криму. На базі державно-приватного партнерства побудували новий термінал сімферопольського аеропорту.

Саме фінансування інфраструктури місцеві мешканці згадували насамперед під час відповіді на запитання, що змінилося на півострові за останні п'ять років.

"За п'ять років Крим побачив такі вливання, які не бачив за весь період український", - говорить молодий мешканець Євпаторії.

"Україна б такі обсяги не потягнула", - стверджує пенсіонер з Сімферополя, перераховуючи інфраструктурні проекти останніх років.

Щоправда, популярна на півострові думка про те, що українська влада лише забирала гроші з півострова, нічого не даючи натомість, не підтверджується статистикою.

2013 року - останній повноцінний рік при українській владі - половина кримського бюджету формувалася за рахунок дотацій центрального уряду, підрахувала ВВС. Зараз федеральний бюджет формує місцеву казну на дві третини. Хоча зрозуміло, що можливості російського бюджету вищі: 2013 року бюджет автономної республіки Крим становив 1,1 млрд доларів, в 2018-му - 2,8 млрд доларів.

Проте, порівнюючи своє життя до анексії і після, більшість кримчан говорили ВВС, що воно або "не покращилося", або "залишилося на попередньому рівні".

Ставлення до інфраструктурних проектів як до чогось, що не має якісного впливу на повсякденне життя, є характерним для мешканців усіх регіонів Росії, зазначає політолог Андрій Колядин.

Влада вважає, що нові дороги і електростанції забезпечать порив у майбутньому, однак мешканці хочуть змін просто зараз - наприклад, підвищення прибутків, каже експерт. В результаті зростає невдоволення.

На пологи до Краснодару

За п'ять років практично всі натяки на українське минуле півострова зникли з публічного простору. Дорожні вказівники і адресні таблички українською мовою замінено на російські. Втім, подекуди минуле ще нагадує про себе.

Так, у Сімферополі кореспондент ВВС знайшов вказівник "вул. Сергєєва-Ценьского" і табличку "Україна. Пам'ятка архiтектури" на будівлі міністерства фінансів Криму. На заправках залишилися старі бензоколонки, на яких написано "вартість у гривнях". А вулицями кримських міст, як і раніше, їздять тролейбуси і маршрутки "Богдан" виробництва української корпорації Олега Гладковського - екс-партнера президента Петра Порошенка.

Вулиця Ценського
Image caption Через п'ять років після анексії на вулицях Криму ще можна зустріти вказівники українською мовою

"Наше життя змінилося на краще, ми дуже щасливі", - бадьоро порівнює українські та російські часи мешканка Євпаторії. Але визнає: український паспорт вона зберігає - за її словами, як "сувенір", у "скриньці".

І вона не єдина: кримчани не просто зберігають паспорти з жовто-синім тризубом, але й, як і раніше, використовують їх замість російських.

Кордон між "материковою" Україною і Кримом в районі селища Каланчак. Контрольно-пропускний пункт з української сторони має підкреслено тимчасовий характер: нашвидкоруч зібрані будки, які розміщені просто на трасі, бетонні блоки з амбразурами для стрільби. Паспорти доводиться показувати, стоячи на холодному степовому вітрі: жодних приміщень для огляду не передбачено.

Все це ніби підкреслює ставлення української влади до подій 2014 року: по той бік кордону тимчасово окупована територія.

Російський КПП виглядає більш фундаментально: закриті приміщення для паспортного і митного огляду, обладнання для сканування багажу.

Пряме пасажирське сполучення перервали. Щоб потрапити до України і назад, кримчани спочатку їдуть на маршрутці до кордону, далі пішки минають два КПП, потім знову сідають на маршрутку і їдуть у своїх справах.

Єдина зручність - можливість купити один квиток одразу на два автобуси. Він виглядає як пластиковий жетон, на одній стороні якого, наприклад, написано "Армянськ" (північнокримське місто), а на іншій - "Херсон".

Незважаючи на труднощі, щомісяця через пропускні пункти на півночі Криму проходять понад 120 тисяч людей в обох напрямках, свідчить остання статистика міністерства з питань тимчасово окупованих територій України. При цьому офіційно, згідно з переписом 2014 року, проведеного після анексії, українське громадянство зберегли лише 46 тисяч кримчан при населенні в 2,2 млн.

Жителі півострова використовують для подорожей "на материк" українські паспорти, переоформлювати документи їздять до Херсонської області. Найчастіше переоформлення супроводжується додатковими перевірками, йдеться в доповіді ООН про права людини в Криму.

"Через усі ці трудовитрати мені складніше поїхати до батьків, які мешкають в Україні, - каже пані Наталка з Феодосії. - А раніше я могла ввечері сісти у Сімферополі на автобус і вранці бути у них".

Богдан
Image caption Автобуси українського виробництва "Еталон" ще курсують вулицями Сімферополя

З Криму складно виїхати не лише в Україну, але й в Європу. Частина країн відмовляються видавати мешканцям півострова шенгенські візи через невизнаний статус окупованої території.

Втім, туристичні фірми у Сімферополі і Севастополі допомагають отримати омріяний штамп у паспорті навіть з кримською пропискою, розповіла мешканка півострова Анастасія. Щоправда, вартість послуги сягає 800 євро за одну візу. В одній із севастопольських турфірм повідомили, що за "гарантоване" отримання візи доведеться віддати 600-700 євро та ще й поїхати до Краснодара або Москви, щоб здати відбитки пальців.

У списку країн, які нібито видають кримчанам візи, працівниця Надія назвала Чехію та Італію. Вони ж згадувалися і в статті "Радіо Свобода", присвяченій візовій проблемі Криму.

Однак навіть турфірми-посередники не можуть нічим допомогти, якщо потрібна віза для дитини, яка народилася в Криму після анексії. "У свідоцтві про народження у неї написано: "Крим, Росія". Те ж - в графі "Місце народження" в закордонному паспорті. З таким записом отримати шенген неможливо. Усій родині дають, а дитині - ні", - нарікає Анастасія з Севастополя.

Ті, хто знають про цю проблему, намагаються їздити народжувати до Краснодара, додає її землячка Катерина. Крім того, Краснодар - ще й найближче місце, звідки можна вилетіти до Європи прямим рейсом: через санкції новенький аеропорт Сімферополя обслуговує лише рейси з Росії.

Проте їздять до Краснодара не лише для пологів або посадки на міжнародний рейс: там можна побачити магазини, які не працюють в Криму.

"Ми - як Північний Кіпр"

"Ура, нарешті ми в "Магніті", - говорить на камеру мешканець Ялти В'ячеслав Репринцев про одну з найбільших роздрібних мереж Росії. "Магніт!"- напівжартома, радіє його дружина.

Вони ведуть YouTubе-канал "Крим очима місцевих". Окремий ролик присвячений відвідинам магазину FixPrice в Анапі, інший - про похід по магазинах "Перехрестя" і "Магніт". Разом обидва набрали 70 тисяч переглядів.

Для кримчан, які рідко виїжджають з півострова, ці звичні для всіх росіян магазини - дійсно справжня дивина. Ні X5 Retail Group (володіє мережами "П'ятірочка", "Перехрестя" і "Карусель"), ні "Магніт", ні FixPrice, ні інші мережі так і не розпочали працювати в Криму після анексії.

Втім, є мережеві гравці, які не бояться працювати в Криму. Наприклад, у російського "Спортмайстра" є три магазини на півострові. У підприємства також є торговельні точки в Україні. Аналогічна ситуація з французьким "Ашан", який відкрито працює і в Сімферополі, і в "материковій" Україні.

Іноді ритейлери працюють на півострові не напряму, а через споріднені структури. До останнього часу "Л'Етуаль" продавала кримчанам косметику через свою стовідсоткову "доньку" в Криму. Однак на початку 2019 року компанія відійшла до Олександра Рубіну, який раніше працював фінансовим директором та директором з корпоративного управління "Л'Етуаль".

У деяких випадках можливий зв'язок з великим федеральним гравцем заховали дуже глибоко.

Наприклад, в Криму немає жодної федеральної мережі АЗС - ні Роснафти, ні "Газпромнафти", ні "Лукойлу". При цьому є кілька заправок під назвою "T~нафта", які використовують в оформленні фірмові червоно-зелені кольори "Татнафти".

Заправка
Image caption У Криму працює мережа заправок "T~нафта", що продає паливо від "Татнафти", але юридично не має відношення до татарстанської компанії

Однією з них, неподалік від Ялти, керує компанія "Ресурс-А", записана на компанію з Татарстану, її кінцевим власником є Сергій Кучерявенко. Він директор або власник ще 255 компаній.

При цьому того дня, коли заправку відвідав кореспондент ВВС, вони продавали бензин від "Татнафта-АЗС-Південь".

Компанія "Ресурс-А" вже згадувалася в розслідуванні агентства Reuter в грудні 2017 року. На неї була оформлена севастопольська заправка, яка раніше контролювалася компанією КОНЦ, пов'язаної з дочірньою структурою "Татнафти".

У Криму немає не лише федеральних роздрібних і заправних мереж. Тут немає офісів стільникових операторів "великої четвірки".

З популярних російських банків у Криму працює банк "Росія", який давно потрапив під санкції. Ні Сбербанк, ні ВТБ, ні Альфа-банк на півострові не представлені.

"Санкції", - буденно, не відволікаючись від роботи, пояснює бариста в кав'ярні в Євпаторії, коли кореспондент ВВС марно намагається заплатити за каву за допомогою Apple Pay.

Замість телефона доводиться діставати саму картку і прикладати до терміналу. Транзакція через американську Visa, що не визнає анексії, проходить успішно: цього разу інформація про купівлю подвійного еспресо обробляється через національну систему платіжних карт Центробанку РФ, а не через закордонні сервери Apple.

Yllta і Sevast0p0l

Через побоювання федеральних гравців у Криму склалася своєрідна економічна екосистема - тут працюють місцеві торговельні мережі, оператори і банки. Деякі з них належать безпосередньо російській державі - наприклад, найбільший банк РНКБ з 170 відділеннями на півострові. Структура власності інших йде в анонімні офшори: так, стільниковий оператор "Хвиля" записаний на компанію з Британських Віргінських островів.

Втім, місцеві вже звикли до цієї екосистемі. "Досвід Придністров'я і Північного Кіпру показує, що ізоляція може тривати десятиліття", - говорить Наталя з Феодосії.

За цих умов у кримчан з'являються нові побутові звички, які вони навряд чи могли собі уявити, коли йшли на референдум у березні 2014 року.

Базовою технологічною звичкою стало використання VPN-сервісу, який дозволяє приховати кримську IP-адресу і вільно користуватись інтернет-сервісами. Наприклад, щоб подивитись серіал через Netflix або платний фільм на YouTube.

"Технічний прогрес не стоїть на місці, я практично не помічаю ізоляції", - стверджує дівчина з Сімферополя.

"Молоді буває складніше провести вихідні вдома в затишній атмосфері з дівчиною і котом і подивитися серіал. Намагаємося знайти обхідні шляхи", - скаржиться молодий мешканець Євпаторії.

На цілу науку перетворилася купівля товарів у китайському інтернет-магазині AliExpress - цьому присвячені профільні спільноти в соцмережах.

Для того, щоб почати купувати, кримчани створюють собі новий акаунт через VPN, щоб приховати справжнє місцеперебування. Далі, вказуючи адресу доставки, вони навмисно роблять помилку в адресі, щоб обійти обмеження системи. Наприклад, пишуть символ нуля замість букви "o" в слові Sevastopol, каже Катерина з Севастополя.

Хитрощі працюють. "Я дуже багато замовляю на AliExpress", - зізнається житель Сімферополя Олексій.

Помилки в адресі роблять і для замовлення банківських карток з "материка", щоб розраховуватися за покупки в міжнародних інтернет-магазинах: усі сім банків, що працюють в Криму, знаходяться під міжнародними санкціями.

Щонайменше до середини січня 2019 року на півострів доставляли картки "Яндекс.Гроші" і Qiwi, писала ВВС. Для цього в бланку замовлення робилась лише одна помилка: в адресі вказувався Краснодарський край замість Криму. У компаніях "Яндекс" і Qiwi тоді заперечували, що доставляють картки до Криму.

Якщо комусь 2014-й рік приніс лише побутові труднощі під час купівлі товарів з Китаю або перегляду серіалів, то для багатьох кримських українців він став трагедією.

"2014-й став лакмусовим папірцем у відносинах з людьми і ставленні до своєї країни. Коли у тебе нічого не забирають, ти живеш і любиш свою країну. [А коли її забирають], ти розумієш, наскільки вона дорога тобі. З мого життя зникли люди, яких я вважала друзями, [і] родичі, які виявилися ворогами", - говорить активістка Українського культурного центру в Криму Ольга Павленко.

Без прапора і без гімну

"Я погано говорю російською, розмовляю лише українською", - пояснює російському прикордоннику чоловік, який в'їжджає в Крим з боку українського Каланчака.

Прикордонник російською заспокоює його, що розуміє українську. А потім закидає додатковими запитаннями: "Звідки їдете? А що робите в Одесі? Ким працюєте?"

Через цей імпровізований допит українець помітно нервує і переходить на відмінну російську.

20 September, 2015 People carrying their goods are seen crossing the border between the mainland of Ukraine and the annexed territory of Crimea. Chairman of the Mejlis of the Crimean Tatar people Refat Chubarov initiated the transport blockade of the administrative border of the Kherson region and the Crimea from noon September 20 with the aim to cut off supplies of food and other products from the mainland to the annexed territory. Strategic goal: the returning of the Crimea under the control of the Ukrainian authorities. Mr. Chubarov does not rule out that after the "food blockade" of the annexed Crimea, the Crimean Tatars will seek an end to the supply of electricity to the peninsula. Копирайт изображения Sergii Kharchenko/NurPhoto
Image caption Більшість людей долають кордон між Кримом і Україною пішки

Нарешті його пропускають. На виході з пункту огляду його наздоганяє кореспондент ВВС. "Гадаю, з моєї поведінки ви розумієте, яка в мене позиція [щодо анексії]", - відповідає він.

2014 року, після референдуму, "українцями" себе ідентифікували 15,7% жителів Криму, випливає з даних перепису. У порівнянні з останнім українським переписом, проведеним 2001 року, їхня кількість зменшилася на 8%. Чи є організації, що захищають їхні інтереси?

У Криму офіційно діє громадська організація "Українська громада Криму". Її очільниця Анастасія Гридчина регулярно надає коментарі в державних ЗМІ з критикою київської влади. Серед засновників громади, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, є колишній заступник голови кримського відділення "Молодої гвардії Єдиної Росії" Роман Чегринець. Одночасно він очолює ще і організацію "Білоруси Криму".

Пані Гридчина не заперечує, що співпрацює з владою, однак не бачить в цьому нічого поганого. За її словами, громада вважає своєю метою підтримку української культури в Криму, не заперечуючи російський суверенітет над півостровом.

"Проросійська організація мене не цікавить в принципі. У ній немає сенсу", - говорить мешканка Криму Сімферополя Віра Левкович, яка відкрито декларує в соцмережах свої проукраїнські погляди. "Це кишенькова організація", - стверджує Ольга Павленко.

До останнього часу пані Павленко була активісткою Українського культурного центру, який опинився під тиском правоохоронних органів, йдеться в доповіді ООН про права людини на півострові. "Ми просили дозволити вечір пам'яті Лесі Українки - нам заборонили. Організували курси української вишивки - в бібліотеку, де вони проходили, прийшла прокуратура", - розповідає Ольга Павленко.

У вересні 2018 року, після обшуків у неї вдома за підозрою у зв'язках із забороненим в Росії "Правим сектором", пані Павленко виїхала з Криму до України.

В ООН пов'язують переслідування проукраїнськи налаштованих мешканців Криму з їхніми поглядами. Наприклад, 2018 року жителя одного з сіл на північному заході півострова Володимира Балуха засудили до ув'язнення за зберігання зброї і боєприпасів. Але автори доповіді вказують: обшук, під час якого і виявили боєприпаси, почався після того, як пан Балух вкотре розмістив на своєму будинку український прапор.

Через страх переслідування деякі кримські українці намагаються не афішувати своїх поглядів і не відвідують громадські заходи. "Я - українка, для мене події 2014 року - це трагедія. Але я не проявляю себе як українка", - говорить Наталя з Феодосії.

KIEV, UKRAINE - 2018/12/27: Ukrainian protesters are seen holding placards during the protest. Protesters held placards with the names of missing Crimean activists during the rally demanding for an investigation for the disappearance of Crimean Tatar activist Ervin Ibragimov and pro-Ukrainian activists who went missing since the annexation of Crimea by Russia in 2014. According to local media 44 people were kidnapped and 15 of them have not yet been found since the 2014 in the annexed Crimea. Копирайт изображения Pavlo Conchar/SOPA Images/LightRocket/Getty Images
Image caption За даними ООН, переслідувань насамперед зазнають кримські татари

В ООН також фіксують серйозний тиск на кримських татар, до яких під час останнього перепису себе віднесли понад 10% кримчан.

Серед них є активні противники того, що відбулося в Криму 2014 року. Саме представники татарської спільноти були активними учасникам мітингу 23 лютого 2014 року біля будівлі парламенту Криму, де відбулися сутички між проросійськими і проукраїнськими активістами.

"Яке ще приєднання? Якщо ви таке кажете, то мені немає про що з вами говорити! Це була анексія!" - так відреагував на дзвінок кореспондента ВВС фермер з Джанкойського району, етнічний татарин, який колись працював у місцевій адміністрації.

За даними ООН, з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року в Криму провели 95 обшуків у будинках за обвинуваченнями в тероризмі та екстремізмі. З них 86% стосувались кримських татар.

За п'ять років щодо кримських татар і українців, які виступають проти анексії півострова, тиск не знижувався, погоджується адвокат Микола Полозов. "Ми бачимо, що кількість українських політв'язнів лише зростає. На сьогодні це вже 73 людини, більшість з них - кримські татари", - зазначає адвокат.

Розділене майбутнє

У центрі Сімферополя, біля пам'ятника "ввічливим людям" двоє старшокласників роздають рекламні листівки.

"Наше життя ніяк не змінилося після 2014 року. Нам тепер платять за роботу не 20 гривень, а 100 рублів", - відповідає на запитання ВВС один з них.

"У Сімферополі відреставрували будівлі, місто розквітло, почали його чистити. А раніше ходиш - кругом бички, сміття", - навпаки, задоволений інший.

По-різному вони бачать і своє майбутнє.

Школяр, який відзначив зміни на краще, має намір закінчити "на материку" виш і повернутися жити до Криму, тому що бачить на півострові перспективи для себе.

Його товариш налаштований абсолютно інакше. "Я хочу жити і навчатися в Україні, в Києві. Не хочу жити в Росії".

BBC

У прес-службі уряду Криму, посольствах Чехії та Італії не відповіли на запитання ВВС. Так само вчинили в компаніях X5 Retail Group, "Магніт", "Спортмайстер", "Л'Етуаль", "Татнафта".

У російських підрозділах "Ашана" і AliExpress, у FixPrice відмовилися від коментарів.

BBC

.

Новини на цю ж тему