5 книг, які варто прочитати, щоб полюбити фантастику

Книга Копирайт изображения Unsplash

Фантастика незмінно зберігає популярність серед читачів. Тим, хто шукає яскравих літературних вражень, розповідаємо про романи, які представляють розмаїття її піджанрів.

Ден Сіммонс "Гіперіон"

"Навчальна книга ‒ Богдан", 2016

Роман американського письменника виходить за межі наукової фантастики. Сіммонс створив власний синтетичний жанр, в якому дуже далеке майбутнє слугує тлом, але надзвичайно вдалим і доречним, для філософських роздумів про людину, Бога, кохання, самопожертву, гуманність тощо.

Твір складається з шістьох частин. Кожна з них є розповіддю про зв'язок відповідної кількості персонажів роману з планетою Гіперіон. На неї вирушає експедиція, яка має врятувати від неминучої загибелі усе людство, що розсіялося безмежжям космосу.

Героями судилося стати католицькому священнику, полковнику військово-космічних сил, відомому поету, тамплієру, що керує дивовижним зорельотом, філософу, приватному детективу та консулу, він же подвійний агент ворожих сил.

Чому саме ці люди? Відповідь на запитання криється в історії кожного з них. Сіммонс не виносить її на поверхню, змушуючи читача самостійно проводити паралелі, шукати додаткові підказки і приховані смисли.

Наступ Вигнанців, мутантів, які руйнують завойовані планети, загрожує Гіперіону та загадковим Гробницям часу. Не виключно, що мутанти вирішать атакувати Всемережжя. Щоб розкрити прихований потенціал планети та запобігти катастрофі, керівництво Гегемонії та Церква Ктиря і відрядили експедицію.

Мудрий, виконаний у довершеній письменницькій техніці, роман Сіммонса є книжкою для осмислення, інтелектуальних вправ, які будуть корисні для зболеного інформаційним шумом мозку.

Джордж Р.Р. Мартін "Ночеліт"

"КМ-Books", 2018

Матеріал про фантастику багато б втратив, якби обійшовся без книжки Мартіна. Письменник, якого нині знають як автора популярного фентезі, починав свою творчу кар'єру з геть інших творів.

Збірка "Ночеліт" вийшла 1985 року. До неї увійшли повісті та оповідання, що до того зібрали щедрий урожай престижних премій у галузі наукової фантастики: Hugo Award, The Locus Poll тощо.

У цих творах Мартін є все тим же талановитим оповідачем, трохи жорстоким і дуже вигадливим.

Головний твір збірки, звісно, сам "Ночеліт" ‒ повість, що тримає у напрузі до останньої сторінки. Її сюжет не здивує новизною знавців жанру: міжгалактичний космічний корабель виконує місію ‒ пошук волькринів, які, за версією науковця та ініціатора польоту Кароя д'Браніна, є унікальними розумними істотами, про чию велич ходять легенди у Всесвіті.

Екіпаж "Ночельота" складається з вчених "з біографіями настільки ж різними, як і обшир їхніх наукових інтересів". Телепат, генетично покращена жінка, кібернетик, ксенобіолог, лінгвісти, психосент і загадковий капітан корабля ‒ компанія, яка навіть не здогадується, що на неї чекає попереду.

І тут Мартін виявляє себе у всій письменницькій красі, створюючи психологічний трилер з морем крові, інтригою та довершеним фіналом.

Інші твори зі збірки демонструють, що фантазія цього автора не має меж, як і глибини у дослідженні людських душ.

Абрахам Мерріт "Гори, відьмо, гори!"

"Видавництво Жупанського", 2018

Літературу жахів теж зараховують до фантастики, десь ближче до фентезі, хоча вона давно заслужила на жанрову самостійність.

Маючи своїх родоначальників і класиків, горор отримав неоднозначний статус серед читачів. Є його прихильники, для яких світ літератури жахів не обмежується творами Едгара Аллана По та Стівена Кінга, а є й ті, для кого лише ці імена щось говорять в контексті моторошних історій.

Але ж розширювати горизонти знань ніколи не пізно. Тим більше, що українською вийшла книжка американського письменника Абрахама Мерріта ‒ цікавого та знакового для літератури жахів автора.

До видання "Гори, відьмо, гори!" (1932) увійшли дві повісті: однойменна про загадкову вбивцю-лялькарку та "Повзи, Тінь, повзи" (1934) про старовинні легенди, що можуть ожити і стати реальністю.

Мерріт, безумовно, талановитий оповідач. Стрункі сюжети його творів мають детективну зав'язку, персонажів змальовано чітко й виразно, плин оповіді супроводжуються пригодами та філософськими роздумами, а кульмінації залишають простір для фантазії читача.

Письменник грає на людських страхах, зіштовхує здоровий глузд і науку з чорною магією, яка походить ледь не зі створення світу. І виходить у Мерріта пречудово, бо лячно стає навіть нині - у більш-менш раціональному XXI столітті.

Наомі Новік "Ті, що не мають коріння"

"Клуб Сімейного Дозвілля", 2017

Фентезі ‒ окрема країна у жанрології фантастики. Важко не підпасти під чари творів, де б'ються сильні й благородні лицарі, плетуть інтриги могутні королі, а небом ширяють дракони та відьми з чаклунами.

Якщо гобіти Толкіна чи Великі доми Вестеросу з романів Мартіна втомили масштабами й хочеться чогось легкого, але захопливого, книжка Наомі Новік підійде ідеально.

Письменниця, вихована на польському фольклорі, створила оповідь, яка переносить читача у часи Середньовіччя. Дві країни, Росья та Польня, постійно воюють, адже кілька десятиліть тому принц Василій підступно звабив королеву Ганну і став причиною її загибелі у великій і могутній Пущі.

На охороні одного з кордонів Польні стоїть Дракон ‒ видатний маг Саркан. Раз на десять років він спускається у найближчі поселення щоб обрати сімнадцятирічну дівчину і забрати до себе в башту.

Тоді, коли відбуваються події роману, бранкою Дракона стає Аґнєшка. Випадково з'ясовується, що дівчина має відьомський талант, їй підкорюються лікувальні чари Баби-Яги. Разом зі своїм норовливим вчителем Сарканом дівчині доведеться боронити країну від наступу Королеви Пущі, яка прагне помститися людям за давню образу.

Яскраві персонажі, динамічний сюжет, несподіванки й інтриги, красиві люди, неймовірна природа, добрий фінал ‒ все це робить роман Наомі Новік чудовим чтивом, як для фанів, так і неофітів жанру.

Вільям Гібсон "Нейромант"

"Видавництво", 2017

Вільям Гібсон є одним із засновників та яскравих предстаників кіберпанку ‒ піджанру наукової фантастики, який зосереджується на комп'ютерних технологіях.

Роман Вільяма Гібсона "Нейромант" вийшов 1984 року. Книжка є першою частиною трилогії "Кіберпростір" і поки єдиною, яку перекладено українською.

Її світ не для слабаків. У майбутньому, описаному в творі, все складно та небезпечно для життя.

Гібсон пише про злочинців та аутсайдерів, тому важко повірити, що серед цього специфічного контингенту може знайтися герой. Як такого "Нейромант" його і не має, адже реальність, чиї межі стерто наркотиками та комп'ютерними технологіями, більше не вимагає правд та абсолютних істин.

Колишній геній-хакер Кейс через власну необачність опинився на дні суспільства, але чоловікові випаде нагода змінити ситуацію.

Для цього Кейс із загадковою Моллі стануть частиною команди, що працює на колишнього спецназівця Армітіджа. Їхнє завдання полягає у зламі системи захисту штучного інтелекту, що належить впливовим олігархам.

Читаючи роман Гібсона, варто постійно тримати в голові рік його написання. Понад три десятиліття тому письменник передбачив побутове використання штучного інтелекту чи ґаджети, що дозволяють увійти у віртуальну реальність.

Складна за сюжетом, інколи брутальна ‒ ця дистопія випередила як свій, так і наш час.

Хочете отримувати більше цікавих матеріалів в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему