Дебати, які змінили історію

Ніксон та Кеннеді Копирайт изображения Getty Images
Image caption Річард Ніксон та Джон Кеннеді за кілька хвилин до початку перших в історії теледебатів. Для Ніксона вони стануть проблемою, а Кеннеді допоможуть виграти

Можливі дебати між Петром Порошенком і Володимиром Зеленським - одна з найбільш обговорюваних тем тижня.

Чи відбудуться вони, остаточно ніхто не знає. Кандидати висувають один одному нові умови, а ЦВК має свою думку щодо місця і формату проведення.

У той час, як частина користувачів соцмереж вважає, що кандидати зобов'язані виступити перед народом на дебатах, інші попереджають, що навряд чи вони вплинуть на остаточне рішення виборців.

ВВС News Україна зібрала кілька історій про те, як дебати впливали на результат виборів в США та інших країнах, а також на всю історію людства.

Великі дебати. Ніксон проти Кеннеді, 1960 рік

Ніксон Кеннеді малюнок Копирайт изображения Mark McMahon
Image caption Теледебати 1960 року між Ніксоном та Кеннеді регулярно згадуються не тільки в книжках з історії, але й зі зв'язків з громадськістю - як повчальний приклад

Цю історію як повчальну згадують в багатьох підручниках зі зв'язків громадськістю.

26 вересня 1960 року в США відбулися перші в історії теледебати між віце-президентом Річардом Ніксоном, який був кандидатом на президентських виборах від республіканців, і його суперником, 43-літнім сенатором-демократом Джоном Кеннеді.

В той час в більшості американських родин вже були телевізори. Дебати подивилися 66 млн американців.

Вперше така велика кількість виборців побачила обох кандидатів немов перед собою. Зовнішній вигляд кандидатів, їхній голос і впевненість в собі тепер мали не менше значення, ніж слова.

Дебати відбулися в Чикаго на телеканалі CBS. Продюсер заздалегідь запросив обох кандидатів на зустріч-репетицію, проте з'явився лише Кеннеді.

Ніксон та ейзенхауер Копирайт изображения Getty Images
Image caption Ніксон був віце-президентом в адміністрації Ейзенхауера (ліворуч) вісім років, мав досвід телевізійних виступів і недооцінював потенціал свого молодого суперника
Кеннеді Копирайт изображения Getty Images
Image caption Кеннеді мав за плечима 13 років роботи в Конгресі, чудові ораторські здібності та фотогенічність

День дебатів був для Ніксона дуже невдалим.

Перед цим він пошкодив коліно, був деякий час в лікарні та схуд, тому здавалося, що костюм висить на ньому. Вже в приміщенні CBS він ще раз боляче вдарив коліно. Як розповідав директор телекомпанії, "Ніксон виглядав як смерть".

Ніксон відмовився від послуг студійного гримера, на його обличчі чітко було помітно щетину.

Під час дебатів він рідко посміхався, виглядав втомленим та похмурим, помітно нервував і ніяк не міг визначити, куди йому подіти руки і як краще поставити ноги. Але потім трапилося найстрашніше - глядачі побачили, як по обличчю кандидата стікають великі краплі поту.

Ніксон Копирайт изображения Getty Images
Image caption 26 вересня 1960 року, Чикаго. За секунду розпочнуться перші в історії США теледебати кандидатів в президенти, а Річард Ніксон шукатиме, куди ж йому притулити руку
Ніксон Копирайт изображения Getty Images
Image caption За кілька хвилин - інша напасть. Великі краплі поту будуть стікати по його обличчю. Після дебатів мати Ніксона подзвонить йому і запитає, чи здоровий син

Кеннеді виглядав впевненим. На ньому чудово сидів чорний костюм. Ідея виступу - надихнути американців на зміни.

"Наш розквіт - попереду", - заявив він під час виступу.

Кенннеді Копирайт изображения Getty Images
Image caption Кеннеді виглядав на перших теледебатах чудово

Після першого туру дебатів рейтинг Кеннеді пішов вгору.

І хоча Ніксон виглядав переконливим на наступних трьох раундах дебатів, перші в історії і найбільші за аудиторію дебати були для нього згаяні.

Кеннеді переміг на виборах з незначною перевагою - 0,17%, отримавши 49,72% голосів, але значно переважив Ніксона за кількістю виборників.

А як би склалася доля світу, якби під час спорудження муру в Берліні та Кубинської кризи 1962 року при владі перебував Ніксон?

Наступних 16 років теледебатів між кандидатами в президенти в США не було.

Річард Ніксон відмовлявся від участі в них, що не завадило йому стати президентом в 1968 році та переобратися 1972 року.

Ніксон інаугурація Копирайт изображения Getty Images
Image caption Ніксон все ж став президентом 1969 року, але закінчилося його правління величезним скандалом та відставкою

Вотергейтський скандал через прослуховування штаб-квартири демократів змусив його піти у відставку 1974 року, аби уникнути імпічменту.

Фатальна помилка. Форд проти Картера, 1976 рік

Картер Форд Копирайт изображения Getty Images
Image caption 1976 року помилка на дебатах сприяла поразці президента США Джеральда Форда (праворуч) у двобої з демократом Джиммі Картером (ліворуч)

Битва за посаду президента США 1976 року проходила між Джеральдом Фордом, який за Річарда Ніксона обіймав посаду віце-президента і став президентом 1974 року після його відставки внаслідок Вотергейтського скандалу з прослуховуванням штаб-квартир демократів, і амбітний представник демократів, екс-губернатор Джорджії Джиммі Картер.

На праймеріз Форд в тяжкій боротьбі подолав губернатора Каліфорнії Рональда Рейгана. Він позиціює себе досвідченим державним діячем, найбільш придатним для посади. Водночас ситуація у світі та країні не грає йому на руку - США програли війну і втратили В'єтнам, переживають соцальні та економічні проблеми, а президента критикують через помилування Ніксона.

Джиммі Картера розглядають як "темну конячку", не так багато американців взагалі чули про нього. Але він позиціює себе як молодий реформатор, і швидко стає популярним, особливо після обіцянки повної амністії для тих американців, хто ухилився від призову під час В'єтнамської війни.

Коли Картер обійшов суперника у рейтингах, команда Форда вирішила, що зможе виправити ситуацію на перших за 16 років теледебатах. Очікування не справдилися.

Під час дебатів Форд припустився фатальної помилки. Він заявив, що Польща та Східна Європа не належать до радянської зони впливу, ніби на той час Холодна війна не тривала вже 30 років.

"Немає жодного радянського домінування над Східною Європою і за адміністрації Форда не буде", - зазначив президент.

Форд та дівчата Копирайт изображения Getty Images
Image caption Президент Форд довгий час утримував перевагу над Джиммі Картером в перегонах. Але потім мусив погодитися на теледебати.

Журналіст Макс Франкел був здивований його заявою, й ледве стримуючи посмішку, перепитав: "Вибачте, я правильно зрозумів, що росіяни не використовують Східну Європу як власну зону впливу і не окупують більшість країн там, розміщуючи там власні війська, щоб забезпечити комуністичний вплив?"

"Я не вірю, що югослави вважають, що їх контролює Радянський Союз, не вірю, що румуни вважають, що їх контролює Радянський Союз, і не вірю, що поляки вважають, що їх контролює Радянський Союз, - відповів Форд. - Кожна з цих країн є незалежною, самостійною і має територіальну цілісність".

Так, в Югославії та Румунії дійсно не було радянських військ, але увага американців, перш за все, була прикута до Польщі, де перебували радянські війська, а не до балканських країн. Для деяких виборців заява Форда стала доказом некомпетентності у питаннях зовнішньої політики.

Пізніше Форд зазначить в інтерв'ю, що мав на увазі те, що східноєвропейські народи ніколи не відмовляться від незалежності, але його не зрозуміли.

Картер отримав на виборах 50%, Форд - 48%. Саме дебати Картер вважав поворотним моментом кампанії, який дозволив виборцям зрозуміти, що в нього є, що їм запропонувати.

Існує також версія, що на настрої виборців вплинуло комедійне шоу Saturday Night Live, в якому комік Чеві Чейз пародіював Форда, зображуючи його недолугим політиком, що постійно об щось перечіпається і весь час все плутає. А надихнув коміка випадок в Австрії, де президент послизнувся і впав з трапа літака.

Падіння Форда Копирайт изображения Getty Images
Image caption На поразку Форда могло вплинути і його падіння в Австрії 1975 року

Картер протримався на посаді один термін. Захоплення американських дипломатів після Ісламської революції в Ірані "підточило" його рейтинг.

Форд після закінчення повноважень не повертався у велику політику. Хоча неодноразово висловлювався з багатьох питань, підтримував права ЛГБТ і критикував консервативних республіканців. З коміком Чеві Чейзом він подружився.

Рональд Рейган став президентом США 1981 року і для багатьох залишається переможцем Холодної війни. Деякі молоді політики навіть зараз з усіх сил прагнуть асоціюватися з ним.

Неприємне запитання. Буш-старший проти Клінтона, 1992

Джордж Буш-старший, Перо та Клінтон Копирайт изображения Getty Images
Image caption На виборах 1992 року фаворитом спочатку був незалежний кандидат Рос Перо (в центрі). Чинному президенту Бушу-старшому ( ліворуч) та Біллу Клінтону довелося його наздоганяти.

Перемога в Холодній війні, падіння Берлінського муру та розпад СРСР, демонстративне покарання Саддама Хусейна під час "Бурі пустелі", демократизація десятків країн, закінчення режиму апартеїду в Південній Африці та прогноз Фукуями щодо кінця історії. Все це сталося за президента США Джорджа Буша-старшого (1989-1993).

Здавалося, з такими досягненнями ніщо не має похитнути його позицій і завадити переобранню на другий термін.

Сталося навпаки. Зникнення основного супротивника звернуло увагу американців на внутрішні проблеми - рецесію в економіці, зростання державного боргу, податки, міжрасові стосунки. А передвиборча кампанія 1992 року виявилася найбільш незвичайною за багато десятиліть.

На виборах були не два, а троє потужних кандидатів. Буш-старший представляв республіканців, губернатор Арканзасу Білл Клінтон - демократів. Але в рейтингах їх обох спочатку обійшов техаський бізнесмен Рос Перо, колишній менеджер з продажів електронно-обчислювальних машин IBM, "популіст зі східного Техасу", який заробив мільярди на інформаційних технологіях, коли це ще не було модним.

Взимку 1978-1979 років під час Ісламської революції в Ірані він організував успішну спецоперацію з визволення двох співробітників своєї компанії, що потрапили до іранської в'язниці. Книга письменника Кена Фоллета "На крилах орлів" про ці події стала бестселером і прославила Перо.

Свою передвиборчу кампанію 1992 року він, задовго до Трампа, побудував на протистоянні істеблішменту з Вашингтону і поступово відвойовував виборців і в республіканців, і в демократів. Він обіцяв американцям збалансований бюджет, захист національного виробника, створення електронних мерій і навіть просто зупиняти президентський кортеж на червоне світло.

В червні 1992 року за опитуванням Time Magazine за Перо були готові проголосувати 37% американців, а за його опонентів Буша-старшого та Клінтона - по 24%.

Рос Перо Копирайт изображения Getty Images
Image caption Рос Перо був першим за 80 років успішним незалежним кандидатом, якому вдавалося збирати натовпи прихильників

Проте незабаром техаський бізнесмен почав втрачати позиції, конфліктував з радниками та оголосив про вихід з перегонів, що призвело до зростання рейтингу Клінтона.

Перо повернувся до боротьби лише за місяць до виборів, але вже не був фаворитом. З цим пов'язаний епізод, про який в США згадують досі.

Кандидат на посаду віце-президента від Перо адмірал Джеймс Стокдейл, що 8 років провів у полоні у В'єтнамі, був попереджений про свою участь в дебатах кандидатів на посаду віце-президента за кілька днів і не зміг не тільки добре підготуватися, але й узгодити з Перо свій виступ.

"Хто я? Чому я тут?" - розпочав він свій виступ риторичним питанням під сміх і аплодисменти залу.

Ветеран хотів розповісти про свій нелегкий життєвий шлях, полон і тортури, чому не довіряє уряду і пішов у політику, але весь час збивався і залишив непевне враження на тлі інших претендентів. ЗМІ зображали його розсіяним. Хоча проблема була в тому, що через наслідки тортур він мусив користуватися слуховим апаратом і через проблеми з ним не чув ведучого.

Стокдейл Копирайт изображения Getty Images
Image caption "Хто я? Чому я тут?" - розпочав виступ адмірал Стокдейл, намагаючись пояснити причини, через які пішов у політику

Пізніше на захист Стокдейла став відомий комік Денніс Міллер: "Цей хлопець був першим нашим хлопцем у В'єтнамі та останнім, якого звідти дістали, де багато американців, включаючи нашого чинного президента, не бажали бруднити руки. Він викладає філософію в Стенфордському університеті, він - блискуча, чуйна, смілива людина. І все ж він вчинив непростимий гріх для нашої культури: він погано виступив на телебаченні".

За кілька днів стався прикрий епізод вже для президента Джорджа Буша-старшого. Це було під час дебатів в Університеті Ричмонда, які дивилися 70 млн американців.

Він поводився нетерпляче і поглядав на годинник, пропустивши неприємне запитання від дівчини з залу: "Як на вас особисто вплинули економічні проблеми?".

Вона почала наполягати, що президент, який не стикається з проблемами людей, нездатний їх зрозуміти: "У мене були друзі, яких звільнили з роботи. Я знаю людей, які не можуть дозволити собі платити іпотеку, сплачувати за автомобіль. У мене особисті проблеми з державним боргом. Але як це вплинуло на вас? І якщо у вас немає досвіду щодо цього, як ви можете допомогти нам, якщо ви не знаєте, що ми відчуваємо?"

Президент назвав такий підхід нечесним і заявив, що його кишеня теж страждає від підвищення цін, але водночас він намагається збільшити експорт та покращити освіту.

Натомість Білл Клінтон використав це питання, щоб акцентувати увагу на провалі економічної та освітньої політики уряду, та падінні доходів населення.

"Я - губернатор маленького штату вже 12 років і я вам скажу, як ці проблеми зачіпають мене. Я бачу людей в моєму штаті, людей з середнього класу, чиї податки, що йдуть в Вашингтон, зросли, а послуги для них погіршилися, в той час як багаті отримали зниження податків. Я бачив, що сталося за останні чотири роки, і коли в моєму штаті люди втрачають роботу, є велика ймовірність, що я знаю їх по іменах. Коли фабрика закривається, я знаю людей, які її запускали", - зазначив він.

Клінтони Копирайт изображения Getty Images
Image caption Економічні проблеми США зменшили шанси на переобрання Джорджа Буша-старшого. Почалася епоха Клінтонів

Клінтон був молодим кандидатом, зосередженим на внутрішніх проблемах країни, і на такого був запит.

До того ж, він побудував успішну передвиборчу стратегію щодо залучення виборців так званого "Біблійного поясу" - південних штатів США, які зазвичай голосували за республіканців. І нарешті, коли Буш-старший погодився підвищити податки, Клінтон нагадав виборцям про забуту передвиборчу обіцянку президента з 1988 року: "Читайте по моїх губах... Жодних нових податків".

На виборах Клінтон отримав 43% голосів виборців, Буш-старший - 37%, а Перо - 19%.

На 8 років Білий Дім перейшов до родини Клінтонів.

"Ногу можеш потиснути". Валенса проти Квасьнєвського, 1995 рік

Валенса та Квасьнєвський Копирайт изображения Getty Images
Image caption Зараз Лех Валенса та Александр Квасьнєвський - друзі. Але так було не завжди, їхня боротьба за посаду президента у 1995 році була жорсткою

Перші після падіння комунізму роки для Польщі були тяжкими. В країні до 1993 року падала економіка, а політична боротьба між правими та лівими була жорсткою.

Гасла чинного президента Валенси про необхідність "смертельної боротьби з червоними" поступово втрачали актуальність для частини населення, яка більше переймалася покращенням економічної ситуації, а ліберали відсахнулися від президента через заборону абортів та конфліктний характер.

В таких умовах відбувалися президентські вибори, на яких Валенсі протистояв 40-літній лідер соціал-демократів Олександр Квасьнєвський, що обіймав посаду міністра з питань молоді в комуністичній Польщі в 1985-1989 роках.

Рейтинг Валенси навесні 1995 року був 5-10%. Проте він намагався об'єднати навколо себе праві, католицькі та антикомуністичні організації, перестав сваритися з іншими правими політиками, а також простягнув руку своєму правому опоненту Яну Ольшевському, якого раніше називав "мавпою з бритвою".

Під гаслом "Кандидатів багато - Лех Валенса один" чинний президент вступив в перегони. Акцентувалася увага на повазі до Валенси у світі, його ролі у перемозі над комунізмом та виводі радянських військ з Польщі. У виборців мало виникнути враження, що вибори - це переломний момент, і вибирають вони між демократією й незалежністю та поверненням у минуле.

У вересні 1995 року рейтинг Валенси досяг 16%, а на початку листопада - 29%.

Квасьнєвський натомість йшов на вибори під гаслами "Обираємо майбутнє" та "Польща для всіх".

Він зосередився на зустрічах з мешканцями невеликих міст, де було багато виборців, що не визначилися, і уникав регіонів з сильними антикомуністичними настроями, адже його передвиборчі мітинги у Варшаві та Любліні були зірвані антикомуністичними активістами.

В першому турі виборів 5 листопада Квасьнєвський отримав 35,11% голосів, Валенса - 33,11%. Опитування перед другим туром свідчили, що 55% поляків були переконані в перемозі Валенси, за якого могли проголосувати виборці інших правих кандидатів.

Валенса Копирайт изображения Piotr Malecki
Image caption На вибори Лех Валенса йшов під гаслом "Кандидатів багато - Лех Валенса один". Він намагався об'єднати навколо себе праві та католицькі організації

Напередодні передвидвиборчих дебатів штаб Валенси звинуватив Квасьнєвського в фальсифікації даних про вищу освіту. Пізніше суд таки встановить, що той не закінчив університету. Штаб Квасьнєвського відповів звинуваченням Валенси в несплаті податків з 1 млн доларів гонорару за фільм від Warner Bros.

Під час дебатів 12 листопада 1995 року Валенса атакував опонента, використовуючи традиційну антикомуністичну риторику, що мала нагадати про минуле опонента. Квасьнєвський натомість був стриманим і намагався себе позиціювати не як представника лівих, а як людину, здатну стати президентом всіх поляків та досягнути компромісу заради майбутнього Польщі.

Наприкінці дебатів він простягнув Валенсі руку, але той відмовився від рукостискання, зазначивши: "Найбільше, що я можу подати вам, так це - ногу!". Квасьнєвський пізніше скаже журналістам, що Польща не заслуговує на президента, який поводиться так.

Другі дебати 15 листопада, на яких Валенса вже був стриманішим, не змогли виправити наслідки перших. Згідно з опитуванням CBOS, більшість глядачів вважали Квасьнєвського більш переконливим.

В підсумку Квасьнєвський виграв вибори з 51% голосів. Попри побоювання щодо зворотного, Польща лише прискорила рух до НАТО та ЄС, куди вступила в 1999 та 2004 роках.

Александр Квасьнєвський Копирайт изображения Getty Images
Image caption Александр Квасьнєвський (ліворуч) прискорив рух Польщі до НАТО та ЄС

2000 року Квасьнєвського переобрали на виборах з 54% голосів, Валенса на них отримав лише 1%.

Пізніше політики стали друзями і наразі мають спільну позицію щодо майбутнього країни, опонують правлячій партії "Право та справедливість".

Невдача "Бульдозера". Міттеран проти Ширака, 1988 рік

Ширак та Міттеран Копирайт изображения Alain Nogues
Image caption Дебати 1988 року були одними з найбільш гострих в історії Франції

В 1986-1988 роках у Франції вперше був так званий період "співіснування". За президента-соціаліста Франсуа Міттерана уряд очолював консерватор-голліст Жак Ширак, партія якого перемогла на парламентських виборах.

Хоча уряд мав опікуватися внутрішньою політикою, а президент - питаннями дипломатії та оборони, Франція є президентською республікою, а тому президент може проводити засідання уряду, а прем'єр - фігура №2 у країні.

Між Міттераном та Шираком неодноразово виникали суперечки. Президент підтримував протести профспілок та студентів проти приватизації держкомпаній та інших реформ Ширака.

Навесні 1988 обидва лідери зійшлися в двобої на президентських виборах.

Міттеран та Ширак Копирайт изображения Getty Images
Image caption Міттеран (ліворуч) намагався довести Шираку, що він може бути максимум другою людиною у державі

Молодий Ширак, якого називали "Бульдозер" за жорстку манеру ведення дискусії, був улюбленцем бізнесу та прихильників генерала де Голля. Але після двох років перебування на посаді, його рейтинг коливався на рівні 15-20%.

Політик починає популяризувати свій імідж молодого реформатора, намагається оточити себе молоддю та амбітними активістами, серед яких був, наприклад, Ніколя Саркозі.

20 березня французька суперзірка Джонні Холлідей дає концерт на підтримку кандидата, й потискаючи йому руку, говорить перед натовпом фанів: "В нас усіх є щось від Жака Ширака".

Франсуа Міттеран тягне з висуненням кандидатури, оголошує про це лише 30 днів до виборів. Так, він старший за Ширака на 16 років, але натомість не прагне асоціюватися з певною політичною силою, хоча й прийшов до влади від соціалістів.

Він позиціює себе як "батька нації", і під слоганом "Єдина Франція" збирає навколо себе противників голлістів, яких називає "кланом", що хоче захопити країну. На його підтримку також виступає чимало популярних співаків та музикантів, наприклад Шарль Трене.

До речі, зовсім не стали перепоною чутки про позашлюбні стосунки президента, прозваного "великим зваблювачем".

Джонні Холлідей Копирайт изображения Getty Images
Image caption Вибори 1988 року відзначилися залученістю зірок до кампанії. Джонні Холлідей, наприклад, підтримав Жака Ширака. 2007 року він буде підтримувати вже Ніколя Саркозі

В першому турі виборів Міттеран отримав 34% голосів, Ширак - 20%.

Дебати 28 квітня Ширак намагається використати, аби переломити ситуацію на свою користь. Міттеран демонстративно показує свою першість у владній вертикалі, називаючи опонента "пане прем'єр-міністре". Ширака це дратує.

"Дозвольте мені пояснити вам, що зараз я не прем'єр-міністр, а ви не президент. Зараз ми обидва - рівні кандидати, що залежать від думки французів, які вирішать нашу долю. Дозвольте мені називати вас просто пан Міттеран", - зазначає він.

"Та ви абсолютно праві, пане прем'єр-міністре", - відповідає з посмішкою Міттеран.

Міттеран Копирайт изображения Getty Images
Image caption Президентські дебати викликали підвищену увагу французів

Під час дебатів Ширак все ж назве Міттерана "пане президенте", як традиційно звертався до нього на засіданнях уряду. І для деяких французів це стало символічним - як підтвердження того, хто насправді керує країною.

Міттеран переміг на виборах з 54% голосів. Він скористався правом розпуску парламенту, партія Ширака програла парламентські вибори і до влади повернулися соціалісти.

1995 року, коли Міттеран вже не мав права балотуватися, Ширак переміг на виборах і пробув на посаді президента 12 років.

"Кухонні дебати". Хрущов проти Ніксона, 1959 рік

Ніксон та Хрущов Копирайт изображения Getty Images
Image caption 1959 року Ніксон та Хрущов в Москві влаштували на телекамери справжню дуель щодо переваг капіталізму та комунізму. Поряд стояв і уважно слухав Леонід Брежнєв (другий праворуч)

24 липня 1959 року в Москві в виставкому центрі парку Сокольники відбулася надзвичайна подія в історії Холодної війни.

На відкриття американської національної виставки "Промислова продукція США" прибув сам віце-президент США Річард Ніксон. Його дискусія з Микитою Хрущовим через перекладачів увійшла в історію під назвою "кухонні дебати". Це показали на телебаченні в обох країнах, що сприяло популярності американського політика.

Вперше в історії високопосадовці з двох таборів сперечалися про переваги шляхів розвитку своїх країн - капіталістичного в США та комуністичного в СРСР, та їхньої пристосованості до потреб людей.

А приводом стала оцінка типового американського будинку з усім обладнанням, який був представлений на виставці.

"Це наша найновіша модель, - казав Ніксон, показуючи Хрущову на посудомийну машину. - Такі виробляють тисячами для домівок. В Америці нам подобається полегшувати життя жінкам."

"Ваше капіталістичне ставлення до жінок не для комунізму", - відповідає йому Хрущов.

"Я думаю, що ставлення до жінок є універсальним. Ми хочем зробити життя простішим для наших домогосподарок", - зазначає Ніксон.

Ніксон відкриває виставку Копирайт изображения Getty Images

Він переконує Хрущова, що в США кожен робітник може дозволити собі придбати будинок у кредит з погашенням у 25-30 років.

Хрущов відповідає, що добре знається на американських будинках і впевнений, що на відміну від радянських, вони не стоять понад 20 років.

"Американці створили власний образ радянської людини. Але вона не така, як ви гадаєте. Ви думаєте, що росіяни будуть приголомшені, побачивши ці речі, але річ у тому, що в наших новозбудованих будинках зараз є все це обладнання", - стверджує Хрущов.

Ніксон погоджується, що СРСР випередила США в ракетній індустрії, але доводить, що американці лідирують в інших технологіях, зокрема в створенні кольорового телебачення.

"Ніколи! Ми і в ракетах вас випередили, і в цій техніці випередили", - протестує Хрущов. Але визнає: "Американці розумні люди, ми завжди в це вірили і знали. Тому що дурні люди не змогли би підняти економіку на такий рівень".

А далі ще починається.

"Скілька вона (Америка. - Ред.) існує років? 300 років? 150 років незалежності. От ми тоді скажемо, що Америка 150 років існує, це її рівень. Ми 42 роки, ще не виповнилося, ще 7 років, і ми будемо на такому рівні, як Америка. А потом підемо далі, вперед", - вихвалявся радянський лідер.

"Давайте змагатися! Хто більше дасть товарів для народу - та система краща, та переможе", - запропонував Хрущов.

Через 30 років його слова стануть реальністю.

Ніксон Копирайт изображения Getty Images
Image caption Ніксон доводив переваги капіталістичної системи на прикладі типового каліфорнійського будинку

Хочете отримувати найцікавіші статті у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему