Зеленський - тренд популізму чи ні?

Зеленський
Image caption Виборчій кампанії Зеленського бракувало конкретики. Цю пустку можна наповнити як крайнім популізмом, так і зваженим лібералізмом.

Кількість лідерів-популістів у світі зросла від початку 2000-х удвічі. Таку тенденцію виявило дослідження групи науковців Team Populism на замовлення The Guardian.

Упродовж останніх десятиліть світом шириться хвиля глибокого незадоволення старими елітами. Підкорюючи її, харизматичні лідери озвучують популярні гасла про боротьбу з корупцією та служіння народу. І перемагають досвідчених системних політиків.

Наскільки обрання президентом України Володимира Зеленського вписується в цей світовий тренд і про які ризики необхідно знати з досвіду інших країн?

Підсвідоме популізму

Аналітики радять поводитися обережно з терміном "популізм". У сучасному світі існують його варіації, й в кожному конкретному випадку важко спрогнозувати, до чого він призведе. Так вважає Кірк Гокінс, дослідник популізму, професор університету Бригама Янга в США.


У популярному українському серіалі "Слуга народу" є епізод, де Василь Голобородько, екранний герой актора Володимира Зеленського, марить.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Василь Голобородько - ким насправді він є?

Над його неспокійним сном чатують античні мудреці Геродот і Плутарх. Ось їхня розмова:

-Хвилюється хлопець. Ціла країна на нього звалилася.

-Радіти треба. На три покоління вперед життя вдалося.

-Так він же чесний. Хоче служити країні, зробити її кращою. Реформатор.

-Слухай, а що при соціалізмі погано жилося? Якщо вже міняти, то на самодержця. Цар сам у себе красти не буде.

Між паузами Василь Голобородько крізь сон мугикає про "долар по вісім". А сивочолі авторитети минулого розповідають, що Україна на межі дефолту, попри свої багаті ресурси.


У цьому вигаданому для кіно діалозі - колективне підсвідоме сучасного популізму.

З одного боку, дефолт і мрії про "долар по вісім" - символи глибокої економічної кризи, стагнації, зубожіння. Популістів часто обирають саме через соціально-економічні гризоти.

У болючій скруті люди вірять у диво чи просто чинять відчайдушно.

З іншого боку, обіцянка того, що цей "президент від народу" не крастиме, як інші. Сучасний популізм - це повстання проти корупції правлячої еліти, наголошує Кірк Гокінс.

У кінодіалозі немає, щоправда, ознак європейського правого популізму. Страху перед Іншим, тобто мігрантами.

Граючи на подібному страху, крайні праві популісти пройшли в парламенти та виконавчі органи влади в Австрії, Швеції, Італії, Данії.

Копирайт изображения Michael Campanella/GettyImages
Image caption Лідер ультраправих "Шведських демократів" Їммі Окессон радіє результатам на виборах, його партія здобула 63 місця з 349 в парламенті, 9 вересня 2018 року

До антиміграційної риторики вдаються і польська правляча партія "Право і справедливість", і угорський прем'єр Віктор Орбан.

У добропорядного, чесного й відкритого світу героя Василя Голобородька цього й поготів нема. Як і у Володимира Зеленського, реального політика, незабаром - вже офіційно президента країни.

Але це все версія для масової аудиторії "Слуги народу". А версію своєї політики для народу справжній Зеленський має показати у найближчому майбутньому.

"Підтримка Зеленського значно перевищує підтримку Голобородька, і люди чітко розділяють ці два образи", - наголосив один із спікерів команди Зе! Дмитро Разумков в інтерв'ю Youtube-каналу "Krym - критичне мислення - Крим". Пан Зеленський, за його словами, досі був для українців "успішним бізнесменом".

Втім, від латиноамериканських популістів-соціалістів, крайніх "ліваків", він відрізняється так само, як і від європейських ультраправих, каже Кірк Гокінс.

Україна отримала нове явище. З надр її соціальної та політичної системи постав свій власний популізм.

У ньому немає страху перед мультикультуралізмом. Проте є багато романтичної риторики про пряму демократію "в смартфонах" і на референдумах. Слава телезірки, як у Трампа, заявка на лібералізм в економіці й брак конкретики. Комбінація, справді, унікальна.

"Навколо Зеленського домінують економічні ліберали. Про який соціальний популізм може йтися?", - риторично запитує політолог Володимир Фесенко.

Айваріс Абромавічус, екс-міністр економіки, який співпрацює із Зе!командою, в розмові з BBC News Україна зауважив, "якщо йдеться про зняття недоторканності з депутатів, суддів, президента", то такий "популізм" допустимий. А ось у економічній політиці його не буде.

Привид Венесуели?

Уявіть собі великий зіржавілий холодильник для зберігання інсуліну в лікарні в Каракасі, столиці Венесуели. Ось п'ять років, як він зламаний. І ніхто його не ремонтує. Там мали б зберігатися ліки, але натомість можна знайти хіба що тарганів. Мертвих.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Хворий на туберкульоз Давид не отримує лікування через брак коштів

Цей епізод із репортажу BBC News можна сприймати, цілком можливо, як метафору венесуельської руїни. Експерти переконані, що до неї країну привів крайній лівий популізм її лідерів Уго Чавеса та Ніколаса Мадуро.

І це нагадування всьому світу про небезпеки короткозорих рішень "політиків від народу" задля здобуття підтримки "тут і зараз".

Цей популізм проявив себе насамперед у економіці та соціальній політиці. Так, Уго Чавес свого часу в телеефірі переклеював цінники на китайських холодильниках. Замість ринкової ціни припасовував свою власну, "справедливу".

Минуть роки - й у цих дешевих рефрижераторах не залишиться ані продуктів, ані навіть холоду. Через постійні відключення електроенергії вони виходитять з ладу.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption 12-річний Люїс сидить перед тарілкою зі своїм обідом. Його мати, працівниця державного підприємства, дорогою з роботи обшукує смітники поруч з ресторанами, щоб нагодувати сина. Каракас, 18 квітня, 2019 року

Наступник Чавеса, нинішній президент Ніколас Мадуро, продовжив традиції попередника. Він наказував супермаркетам зменшувати ціни наполовину й карав "буржуазних менеджерів, паразитів", тобто керівництво великих бізнес-компаній.

Саме приклад Венесуели спонукає зараз багатьох у світі критикувати популізм.

Втім, експерти переконані, що в Україні за президента Зеленського такого сценарію не буде.

"Варіант Зеленського точно не можна порівнювати з популізмом у Венесуелі. Варто провести радше паралелі з Трампом: такий же нестандартний, екстравагантний. В українському випадку авторитарним популізмом навіть і не пахне", - пояснює Володимир Фесенко.

Емоції Брекзиту, Трампа і "раціо" технологій

До чого призводять емоції замість раціональної конкретики, добре відчувають на собі британці.

"У багатьох аргументах за Брекзит було мало прагматизму чи реалістичної оцінки наслідків, а більше - емоцій і незадоволення. Цю хвилю осідлали до того маргінальні, але харизматичні політики. Вони її розкачували, але насправді не пропонували нічого конкретного взамін: не казали, як Британія житиме після виходу з ЄС, а просто обіцяли краще майбутнє", - пояснює Анна Корбут, дослідниця Chatam House.

Кірк Гокінс у коментарі BBC News Україна порівнює Зеленського з латиноамериканськими лідерами: "У країнах Латинської Америки є приклади лідерів, що прийшли у владу з-поза системи, з-поміж них є телезірки. Їхні політичні кар'єри складалися по-різному. Деякі політичні аутсайдери працювали на своїх посадах погано, втрачали владу, деякі досягали успіху. Зеленський подібний до них, але що його чекає зараз важко передбачити".

Один з останніх прикладів - Джиммі Мораліс, нині президент Гватемали, комік у минулому. До влади він прийшов як "звичайний чоловік", "голос народу".

Триває четвертий рік його президентства. Він та його родичі фігурували в кількох корупційних скандалах. Приміром, з'ясувалося, що міністерство оборони доплачувало йому щомісяця по 7 300 доларів як бонус "за надзвичайну відповідальність". Ці гроші Моралес повернув.

Він не опустився до такого популізму, як Мадуро, але загалом не гребував його прийомами. Приміром, обіцяв роздати всім дітям по смартфону.

Копирайт изображения RONEN ZVULUN/GettyImages
Image caption Джиммі Моралес разом з дружиною Патрисією Маррокін відкривають посольство Гватемали в Єрусалимі. Моралес переніс його туди з Тель-Авіву, 16 травня 2018 року

Щодо паралелей між Зеленським і Трампом, то опитані BBC News Україна експерти вважають, що в сенсі популізму їх поки що зарано порівнювати.

Перший ще себе не проявив, а спиратися можна лише на його риторику й склад команди.

"Трамп, як і Зеленський, знає, як використовувати владу медіа на свою користь. Обидва були телезірками та вміють говорити влучно й просто в унісон з очікуваннями людей. Зеленський зможе використовувати силу трибуни, щоб тиснути на Верховну Раду, як це робив Трамп щодо Конгресу", - вважає Мелінда Герінг, редакторка блогу UkraineAlert аналітичного центру "Атлантична рада".

Експертка додає, що, на її думку, Зеленський має шанс змінити українську політику. А Трамп змінив "характер і природу не країни, а власної Республіканської партії, поглибивши в США політичні поділи".

Джон Гербст, директор Євразійського центру Атлантичної ради, екс-посол США в Україні (2003-2006), нагадує, що Трамп провів виборчу кампанію як справжній популіст.

Він фокусувався на життєвих стандартах "білих комірців" та критикував незаконну імміграцію, а також міжнародні компанії за їхні торговельні угоди, що негативно позначалися на рівні життя простих людей. "Зеленський теж по-своєму зосереджувався на погіршенні життєвих стандартів і корупції", - каже Гербст.

"Здається, що переможець виборів в Україні готовий підтримати серйозні економічні реформи. Але він не надто багато говорив про свої плани. Якщо Зеленський, справді, залучить таких реформаторів, як Данилюк та Абромавічус, ми не побачимо популістської політики", - переконаний експерт.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Харизматичним популістам вдається кинути виклик старій еліті, але не завжди вони спроможні запропонувати гідну альтернативу

Старший віце-президент Центру аналізу європейської політики Едвард Лукас вважає, що унікальність Зеленського - це частково продукт сучасних інформаційних технологій, зокрема соціальних мереж.

"Технологічні зміни дають змогу достукатися до великої аудиторії, що раніше було доступне лише сфері розваг. Вона стала демократичнішою і, як наслідок, інтертейнмент (розважальна індустрія - Ред.) стала частиною демократії", - зауважує Лукас у коментарі BBC News Україна.

Чи стане Зеленський "українським Моралісом або Трампом"? Чи переконаються українці в тому, в чому вже впевнилися британці? Чи створить він свою власну, неповторну історію?

Відповіді на ці питання поки що ніхто не знає. Зате відомо, що ефективною противагою популізму президентів є парламент та громадське суспільство. В ідеалі останні мають зміцнюватися за таких президентів і контролювати їх. Щоб з якогось моменту в лікарняних холодильниках не завелися таргани.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!

Новини на цю ж тему