Чи прийшов час вважати проституцію звичайною професією?

Амтстердам Копирайт изображения Getty Images

Проституцію часто називають найдавнішою в світі професією, але далеко не скрізь ця професія законна. Що буде, якщо її легалізувати?

Амстердамський Квартал червоних ліхтарів багато років був відомий як центр сексуальної розкутості. Але скоро сюди можуть прийти серйозні зміни.

Цей район Амстердама зі звивистими провулками і підсвіченими малиновим світлом вікнами, з яких жінки ваблять перехожих зайти і розважитися, став не лише туристичною пам'яткою і культурним символом, але й надзвичайно показовим прикладом місця, де безпечний і легальний секс практикувався протягом десятиліть.

Але дуже скоро цьому може прийти кінець.

Парламент Нідерландів готується до дебатів про законність проституції в країні.

Секс-індустрія вже давно знайшла своїх супротивників в особі як правих, так і лівих, як християн, так і феміністів. І тепер секс-працівники в Кварталі червоних ліхтарів відчувають все більшу необхідність захистити своє право на роботу.

Чи призведуть парламентські дебати в Нідерландах до великих змін для секс-працівників - не лише в цій країні, але й у світі загалом? І якщо так, то як це вплине на роботу й життя людей в індустрії?

Голландські зміни

"А якби це була ваша сестра?"

Таким є один із слоганів молодіжної кампанії в Нідерландах за криміналізацію певних аспектів проституції.

Ця ініціатива знизу привела до того, що за сім років зібрано понад 46 тис. підписів громадян, що в підсумку і стало приводом для обговорення в парламенті, розповідає Сара Лус, що працює в оргкомітеті кампанії "Ik ben onbetaalbaar" - "Я безцінна".

Сподіваючись знизити рівень насильства щодо секс-робітниць, активісти добиваються змін в законах - щоб, як і в "скандинавській моделі", клієнти-чоловіки, які наймають повій, платили штраф.

Зараз в Нідерландах (ще з 1971 року) платний секс за обопільної згоди між двома дорослими вважається законним.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Протести на підтримку проституції як відповідь на кампанію "Я безцінна"

Але Сара Лус вважає, що в епоху #MeToo ця модель застаріла - і неважливо, символом чого є Квартал червоних ліхтарів: "Це більше не з нашого часу".

Утім, що про це думають самі робітниці Кварталу?

Одна з них приїхала сюди з Румунії, вигадане ім'я - Черрі.

За її словами, така робота - просто можливість платити за оренду квартири і дещо відкладати до тих часів, коли Черрі знайде "нормальну роботу" й почне "нормальне життя".

Вона працює в Кварталі вже десять років.

"Якщо ця петиція пройде через парламент, для мене це стане хорошим поштовхом, щоб вибратися звідси", - розповіла Черрі кореспондентці BBC Анні Холліган.

Однак колега Черрі на ім'я Фоксі вважає, що ухвалення петиції зашкодить повіям, зробить їхню роботу більш табуйованою і непрозорою - а, отже, менш прийнятною для суспільства та менш контрольованою: "Нам доведеться піти у тінь, нам стане складніше звертатися за допомогою до поліції або до медичних установ".

"Я роблю це з власної волі, - продовжує вона. - А такі проблеми, як торгівля людьми, властиві не тільки секс-індустрії".

Так що ж - нехай дозволена проституція і далі дозволяє жінкам самим робити вибір, чим їм займатися та як заробляти гроші? Або насправді це пригнічення жінок?

Чи працюють закони проти проституції?

Чи захищають жінок закони проти проституції, ухвалені у різних країнах? Скрізь по-різному, залежить від конкретної держави.

Експерти кажуть, що в бідніших країнах заходи проти проституції часто зводяться до покарання секс-працівниць за те, що вони на свій розсуд розпоряджаються своїм тілом.

Крім того, такі закони не завжди ефективні у контексті запобігання хворобами, торгівлі людьми та насильства щодо жінок.

"Закони проти секс-індустрії незмінно ведуть до погіршення становища секс-робітниць й ущемлення їхніх прав", - коментує Прабха Котісваран, професор права і соціальної справедливості лондонського Королівського Коледжу.

"Що в підсумку відбувається: секс-працівницям самим доводиться платити хабарі поліції (або грошима, або сексом), щоб уникати виконання закону щодо себе. Це просто-напросто означає, що вони змушені ще більше займатися своєю роботою, щоб компенсувати ті гроші, які [неофіційно] платять державі ".

Активісти, які називають себе "аболіціоністами" (історично аболіціонізм - це громадський рух кінця XVIII-XIX століть за скасування рабства в США. - Ред.), домагаються штрафів для тих (в основному чоловіків), хто платить за секс.

Інші ж вважають, що треба зосередитися на тому, щоб розширити права жінок із секс-індустрії, які є дуже вразливими.

Який же найкращий вихід з ситуації? Як вважають деякі - зробити проституцію повністю, на 100%, законною.

Переваги, які дасть узаконення

"Це правильно і добре - платити за секс", - говорить Христина Паррейра.

"І, я думаю, це так нерозумно, що феміністки намагаються позбутися від однієї з небагатьох галузей, де жінки заробляють більше за чоловіків", - додає вона.

Паррейра час від часу підробляє в секс-галузі американського штату Невада, але в той же час має вчений ступінь і досліджує секс-індустрію.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Білборд законного борделя в Лас-Вегасі, штат Невада

Вона - противник того, щоб зробити проституцію незаконною, і каже, що її секс-підробітки забезпечили їй гідний спосіб життя: "У мене зараз достатньо грошей, щоб завершити дисертацію, і для того, щоб майже не працювати. Це дійсно розкіш. Заборона залишить без роботи сотні тисяч".

"З публічним будинком добре те, що він законний, і коли ти там, ти захищена", - пояснює Христина Паррейра.

Йдеться про борделі Невади - в цьому штаті у деяких місцях проституція дозволена.

"І якщо клієнт починає поводитися небезпечно, для цього є кнопка сигналу тривоги", - відзначає дівчина.

Однак, як стверджує журналістка і активістка кампанії за заборону проституції Джулі Біндел, у тих країнах, де проституція дозволена, від рук сутенерів і клієнтів гине більше жінок. Вона звертає увагу, що їй як журналістці ще ніколи не була потрібна "тривожна кнопка".

Пані Біндел подобається "скандинавська модель", про яку говорять напередодні дебатів у парламенті Нідерландів. Вона вийшла за межі скандинавських країн - у ній декриміналізується секс-працівник, але криміналізується той, хто платить за секс.

Джулі Біндел вважає, що робота в секс-індустрії, як і раніше, недостатньо безпечна для жінок і тому ніяк не може бути поставлена ​​в один ряд з тими професіями, які регулюються державою.

За її словами, проблема буде існувати до того часу, поки на секс-робітниць будуть дивитися як на видатковий матеріал.

Вона наводить як приклад "мегаборделів" в Німеччині: "Під час обідньої перерви йде реклама для чоловіків: ви можете взяти стільки жінок, скільки захочете, плюс бургер і пиво. Це стало частиною культури споживання. Вони [жінки в публічному будинку] - як м'ясо в бургері".

Біндел переконана, що коріння проституції - у нерівності статей.

Ось чому вона підтримує модель, за якої секс-працівниця може зателефонувати в поліцію, навіть якщо чоловік (клієнт) не зробив нічого поганого, але, схоже, збирається зробити.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Амстердамський Квартал червоних ліхтарів - для декого це символ сексуальної свободи

Однак Паррейра каже, що з нею ніколи не ставалося нічого схожого, й жоден її клієнт ніколи не порушував правил поведінки в борделі - наприклад, відмовлявся користуватися презервативом.

Вона посилається на міжнародну правозахисну організацію Amnesty International і на авторитетний медичний журнал Lancet, які підтримують ідею повної декриміналізації проституції.

Наприклад, між 2003 і 2008 роками у американському штаті Род-Айленд відбулося 30% падіння кількості випадків насильства щодо секс-працівниць - після того, як їх заняття було визнано законним.

"Кількість секс-працівниць не росте. Це міф, що все більше жінок займаються цим (ніби це обов'язково погано)", - говорить Паррейра.

Вони можуть обговорювати в публічних будинках, як зробити їхню роботу безпечнішою, покращити її умови, стверджує Паррейра. Вони навіть можуть подати в суд на порушення їхніх прав...

А що дівчина думає про "скандинавську модель"?

"Вона побудована на хибному посиланні - що жінки не можуть погоджуватися на платний секс, що вони ніколи не отримують від нього задоволення. Ну а чоловіки обов'язково хижаки. Але для тих жінок, хто працює в секс-індустрії, все це не так", - пояснює Христина Паррейра.

Вона каже, що "скандинавська модель" базується на оманливому радикально-феміністичному уявленні, що ми "торгуємо нутрощами нашого тіла": "Послухайте, що говорять аболіціоністи - в їхніх словах набагато більше деградації і сексуального фетишизму, ніж у будь-якого з моїх клієнтів".

Ті, хто вимагають заборонити проституцію, між тим, стверджують, що ставлячи певні аспекти секс-індустрії поза законом (переносячи вину на клієнта), ми робимо життя жінок безпечніше і даємо їм більше прав на "робочому місці".

Поки парламент Нідерландів збирається обговорювати це питання, суперечка між представниками різних точок зору розгорається не на жарт.

Христина Паррейра вважає, що аболіціоністам треба б зустрітися віч-на-віч з великою кількістю секс-робітниць, щоб поговорити. Але Джулі Біндел стверджує, що досвід Паррейри далеко не універсальний.

Так чи інакше, ця дискусія привертає увагу до предмету й наштовхує на роздуми про те, чому ми називаємо проституцію найдавнішою в світі професією.

"Поки існують чоловіки, буде попит на секс, - говорить Паррейра. - І якщо доросла жінка з власної волі вибирає цим займатися - це нормально".

---

Стаття написана за мотивами однойменного епізоду радіопрограми Business Daily Всесвітньої служби ВВС. Адаптація для сайту Брайана Лафкіна.

Хочете отримувати головні матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!

Новини на цю ж тему