Історія трансгендера: "Життя було б легшим, якби я голився"

Alok Menon Копирайт изображения Brian Vu/BBC

Алок Вайд-Менон - поет і художник-концептуаліст, який через інформаційні кампанії привертає увагу громадськості до проблем трансгендерів. Він створює сміливі яскраві портрети і поширює їх через соціальні медіа. Однак його роботи та й він сам нерідко перетворюються на об'єкти глузувань.

Коли я розповів своїй родині, що я - транс, однією з перших реакцій була: "Але ж ти такий волохатий! Буде важко видалити все небажане волосся, щоб стати жінкою. Навіть не починай".

Більшість людей сприймають світ крізь "двостатеву призму": чоловіка й жінки. Суспільство зациклене на ідеї, що транс-люди прагнуть змінити стать, і не досліджують інші можливості гендерної ідентифікації. Однак головне - не гендерна приналежність, а соціальна роль, яка не відповідає біологічним властивостям трансгендера.

У процесі зміни статі я відвідував групи підтримки, де міг, не боячись, розповісти про свій досвід і відкрити для себе нові речі.

Коли одягався як чоловік, це збивало людей з пантелику, і вони поводилися зі мною як з чоловіком. Коли ж носив сукню - ставилися до мене як до жінки.

Деякі члени групи казали: "Якщо ти хочеш, щоб тебе сприймали як трансгендера, необхідно видалити волосся на тілі й розпочати медичний перехід".

Ці коментарі засмучували, тому що небажаних порад у моєму житті було й так достатньо. Однак найбільше засмучувало те, що навіть всередині цієї спільноти існували гендерні стереотипи та норми краси. "Ти не можеш бути жінкою і мати тіло, вкрите густим волоссям", - казали вони.

"Турботливі тролі" також завжди були поруч і висловлювались в коментарях під моїми фото у соцмережах.

Люди вважають, що допомагають, та мені б хотілося, щоб вони подумки запитали себе: "Ця людина, можливо, чогось потребує. Чому б не поцікавитись?"

Alok Menon

Вперше я дізнався, що маю ненавидіти волосся на своєму тілі, коли мені було 10. Моїй старшій сестрі виповнилося 13, і в неї на руках з'явився ледь помітний волосяний покрив. Це чомусь відразу стало справою кожного: всі дуже переймалися, як його прибрати. Мої численні тітки навперебій радили варіанти: від воскування до вищипування.

Це на мене дуже подіяло. Я фізично відчував, як густе волосся вкриває все моє тіло. А коли в 11 років над верхньою губою висіявся легенький пушок, я почав вмовляти батька дозволити мені збрити "вуса". Він, звичайно, відмовив, і мене охопив відчай. У школі постійно дражнили, ображали і називали "твариною" або "брудним".

Виходом стали бритви, які я почав красти у сестри і батька, щоб потайки голитися у ванній кімнаті. Ніхто не вчив мене користуватися бритвою, тому я голився у неправильному напрямку, лише з милом і водою. На обличчі з'явився висип, а потім - свербіж і печія, але зупинитись я не міг.

Боротьба з небажаним волоссям перетворилась на нескінченний процес - я голився, навіть коли голити вже було нічого.

Приховати "волохатість" допомагав одяг із довгими рукавами. Я навіть відмовився від плавання в басейні.

При цьому продовжував ховати тіло, тому що не хотів, щоб мої кривдники знали, як болісно я реагую на їхні образи.

Мені виповнилося 10, коли стався терористичний акт 11 вересня 2001 року (також відомий як 9/11). Люди почали називати нас терористами.

Я виріс у маленькому містечку в Техасі, де моя індійська родина була меншиною.

Коротка щетина на моєму темношкірому обличчі раптово перетворилась на підставу для підозри і загроз.

Одного разу хтось сказав: "Чому твій народ зробив це з нами?"

Alok Menon

Мій 13-й день народження став для мене великим днем: тато сказав, що я нарешті можу голитися. Дуже добре пам'ятаю цей момент - відчуття абсолютного щастя.

Ставлення однокласників поступово змінилося: я вписався в колектив світлошкірих людей. Вони більше не боялися мене, тому й не ображали.

У старших класах ситуація докорінно змінилася: раптом всіх вразила моя здатність відрощувати бороду.

Я навіть приєднався до групи під назвою "Бороди за мир", де ми обговорювали антивоєнну боротьбу. Моя борода стала ознакою пацифістських хіппі, а мене визнали "найбільш екологічно безпечним".

Не маю нічого проти видалення волосся, але це має бути лише моїм рішенням.

Нам прищеплювали дуже обмежені стандарти краси. Світла гладенька шкіра без волосся, струнке тіло - канони, які скоріше є винятком.

Кожен має трохи волосся на різних ділянках тіла. Навіщо ж так суворо цензурувати те, що закладене в нас самою природою?

Однак зовнішність - це чудовий засіб маніпуляції маркетологів. Якщо ми навчимося приймати тіло з усіма його недосконалостями, то бритви, креми, смужки воску втрать популярність. А індустрія краси - мільйонні контракти.

Мені подобається торкатись волосся на тілі, це заспокоює, це як моя власна тепла ковдра. Люблю, коли волосся визирає з-під сукні. Це як аксесуар, який доповнює мій образ.

Alok Menon

Однак зайвий волосяний покрив може мати значні наслідки для трансгендера.

Людина, яка не відповідає загальновизнаним гендерним критеріям, не застрахована від знущань. І місця, де б я почувався у безпеці, просто не існує.

Якось, тікаючи від переслідувань на вулиці, я забіг до ресторану, і відразу ж всі присутні почали мене зухвало роздивлятись. Навіть у туалеті знайдеться хтось, хто вважає за необхідне залишити свій коментар.

Для трансгендерів є принципова відмінність між тим, щоб бути видимим і обирати видимість. Саме через видимість нас переслідують в інтернеті й на людях. Правда в тому, що кожен день я отримую сповнені ненависті повідомлення від тролів у соціальних мережах.

Це жахливо, коли так ображають. Дослідження свідчать, що у трансгендерів надзвичайно високий рівень посттравматичного стресового розладу від постійного переслідування.

Це зробило мене надзвичайно тривожним, я безперервно відчуваю загрозу. Навіть наодинці або серед друзів. Тривога вплинула на мій фізичний стан і "вилилась" у хронічний біль у суглобах.

Один з найкращих способів позбутися стресу і напруження - це творчість.

Створення фотопортрету - це мистецький акт, і я обов'язково долучаю до своїх проектів трансгендерів.

Для мене це важливо. Суспільство намагається позбутися нас, і ми маємо відвоювати своє місце під сонцем.

Демонструючи себе, я створюю ресурс для інших людей. Правда в тому, що багато людей не знають, що можна жити гендерно невідповідним життям.

Мої сміливі образи - це своєрідне звільнення, пташиний політ на межі абсолютної свободи.

Життя було б легшим, якби я голився. Але чому я маю це робити лише заради того, щоб люди навколо почувалися більш комфортно?

Волосся на тілі й високі пишні зачіски - це мій спосіб сказати світові: "Я тут, щоб жити!"

Alok Menon

Фото Брайана Ву.

Розповіла Елейн Чонг.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Новини на цю ж тему