Україна проти Росії у суді ООН: питання - в юрисдикції. Чому це так важливо

Олена Зеркаль Копирайт изображения Getty Images
Image caption Делегацію України на слуханнях очолює заступниця голови МЗС Олена Зеркаль. Вона ж очолювала делегацію на засіданні Трибуналу ООН з морського права, який наказав Росії звільнити українських моряків.

Понад два роки тому Україна подала позов у Міжнародний суд ООН у Гаазі (Нідерланди) про порушення Росією конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Цього тижня відбудуться слухання щодо наявності у суду юрисдикції у справі.

Кажучи простіше, суд, за ініціативи Росії, проаналізує, чи дотрималась Україна необхідних процедур при подачі позову і чи має він право його розглядати.

Цього тижня представники обох сторін мають можливість публічно представити свої позиції суду: 3 і 6 червня — Росія, 4 і 7 червня — Україна.

Якщо Міжнародний суд ООН погодиться з аргументами Росії, то відмовиться продовжувати справу.

Якщо ж контраргументи України будуть більш переконливими, то суд зможе перейти до розгляду по суті.

Радник міністра закордонних справ України, який бере участь у справі, Тарас Качка розповів BBC News Україна, що сторони подали свої письмові аргументи вже кілька місяців, тому після усних слухань цього тижня суд матиме "усю необхідну інформацію для винесення рішення" щодо наявності юрисдикції.

За його словами, на рішення може знадобитись кілька місяців.

Пан Качка підкреслив, що на його думку, українська сторона "має достатньо сильні аргументи, але і Росія має достатньо сильну юридичну команду".

Україна намагається чітко презентувати свої аргументи, чому ця справа має розглядатись судом.

"Не варто недооцінювати майстерність аргументації з російського боку. Справа буде складна", — зазначив радник голови МЗС.

Звернення до суду

Позов у Міжнародний суд ООН Україна подала ще 16 січня 2017 року, аби притягти Росію до відповідальності за підтримку тероризму і дискримінацію протягом її агресії проти України.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Позов до Міжнародного суду ООН Україна подала взимку 2017 року

Україна стверджує, що Росія порушує конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму - надає "зброю та інші види допомоги незаконним збройним формуванням, які вчинили низку актів тероризму на території України".

МЗС пояснило, що надання озброєння бойовикам на Донбасі призвело до:

  • збиття літака рейсу MH17 Малазійських авіаліній
  • обстрілів житлових районів Маріуполя та Краматорська
  • знищення пасажирського автобуса неподалік від Волновахи
  • вибуху під час мирного зібрання в Харкові.

У рамках цього ж позову Україна стверджує, що Росія порушує іншу конвенцію ООН — "Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації".

Кремль звинувачують у "кампанії дискримінації щодо неросійських громад, які проживають на окупованій території Кримського півострова, зокрема етнічних українців і кримських татар".

Проявами цієї кампанії Україна вважає:

  • проведення у 2014 році "референдуму" у Криму
  • заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу
  • тиск на ЗМІ
  • обмеження викладання українською та кримськотатарською
  • хвилі "зникнень, вбивств, самовільних обшуків, затримань".

Разом із поданням позову Україна попросила Суд ООН винести тимчасове рішення, у якому зобов'язати Росію забезпечити ефективний контроль за своїм кордоном, припинити постачання зброї до України та підтримку незаконних збройних формувань, а також утриматися від подальшої етнічної дискримінації в Криму.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption У позові Україна заявляє, що підтримка Росією бойовиків на Донбасі призвела до катастрофи MH17

У міжнародній практиці розгляд позову може тривати роками й, якщо є загроза життю та здоров'ю людей, або порушенню їхніх прав, то суди можуть ухвалювати тимчасові рішення задля уникнення таких загроз.

Такі рішення мають виконувати відразу після ухвали. У випадку українського позову, то тимчасове рішення по ньому Міжнародний суд ухвалив ще 19 квітня 2017 року.

Тоді суд зобов'язав Росію у Криму забезпечити дотримання прав кримських татар, дозволити діяльність меджлісу кримськотатарського народу і забезпечити доступність освіти українською мовою.

Росія цей припис не виконала.

Радник голови МЗС Тарас Качка розповів, що Росія також фактично не надає відповідей на запити суду щодо виконання припису.

"Вони просто розповідають про те, як у Криму добре живеться і кримським татарам, і взагалі", — сказав він.

12 червня 2018 року Україна у меморандумі до Міжнародного суду ООН додала вимогу до Росії виплатити фінансову компенсацію за "втрати, завдані країні та українському народу як наслідок порушень Росією".

Пан Качка зазначив, що процедура визначення суми компенсації буде предметом обговорення уже при розгляді справи по суті, якщо Міжнародний суд ООН таки визнає свою юрисдикцію.

Позиція Росії й питання юрисдикції

Кремль заперечує порушення прав людини у Криму та будь-яку причетність до війни на Донбасі, чи то у вигляді підтримки бойовиків грошима та зброєю, чи то участі своїх військ.

На суді представник Росії заявив, що обстріли мирного населення на Донбасі відбувались по обидва боки лінії розмежування і не є тероризмом.

Копирайт изображения VANO SHLAMOV
Image caption У 2008 році, після російської агресії, Грузія подала позов до Міжнародного суду ООН, але суд не став розглядати справу, бо погодився із позицією Росії про відсутність його юрисдикції

У березні 2017 року прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що Російська Федерація визнає майбутнє судове рішення.

"Російська сторона є учасником цього процесу. Тобто, якби Росія не визнавала би рішення суду, то, відповідно, вона би не була учасником цього процесу", — цитували пана Пєскова інформагенції.

Проте вже після винесення судом тимчасового рішення про необхідність дотримання Росією прав людини у Криму, Кремль вирішив оскаржити саме право суду на розгляд цього позову.

У вересні 2018 року російська сторона заявила суду про відсутність у нього юрисдикції розглядати спір за позовом України.

Дана тактика повторює дії Росії під час суду з Грузією.

У 2008 році, після російської агресії у Південній Осетії, Грузія звернулася з позовом до Міжнародного суду ООН щодо порушення Росією конвенції про заборону расової дискримінації.

Тобто вчинила так само, як і Україна. Але тоді процес не дійшов до кінця, бо Росія заявила про відсутність у суду юрисдикції, й Міжнародний суд ООН погодився з її аргументами.

Тоді Росія звинуватила Грузію у тому, що остання не провела з нею консультації про можливість мирного вирішення суперечностей, як цього вимагає судова процедура.

Член української делегації, посол України у Нідерландах Всеволод Ченцов в інтерв'ю "Укрінформу" заявив, що Україна зробила висновок з досвіду Грузії.

"Висновок був один: треба пройти складний, виснажливий, неприємний процес консультацій із представниками РФ, він насправді тривав близько двох років", — сказав посол.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption На винесення рішення про можливість розгляду позову України проти Росії суду може знадобитись декілька місяців

Як розповів BBC News Україна Тарас Качка, серед аргументів Росії про відсутність юрисдикції є багато процедурних моментів, у тому числі й начебто порушення з боку України при проведенні переговорного процесу.

"Цей класичний аргумент є і використовується", — сказав експерт.

14 січня 2019 року Україна передала до Міжнародного суду ООН свою офіційну позицію у відповідь на заяву Росії про юрисдикцію суду.

Українська сторона стверджує, що суд має юрисдикцію розглядати всі позовні вимоги України.

Київ заявляє, що дотримався усіх необхідних вимог досудового врегулювання спору (мова про вищезазначені консультації), а це надає суду ООН право розглядати спір із РФ.

Пан Качка зазначив, що аргументи обох сторін опублікують у понеділок.

Суд і Україна

Міжнародний суд — частина судової системи ООН і головний судовий орган організації, який заснували після Другої світової війни.

До складу установи входять 15 суддів, яких обирають за професійними якостями, а не за принципом представництва країн. Водночас заборонено, аби суддею одночасно були двоє, чи більше громадян однієї країни.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Саме Міжнародний суд ООН розглядав суперечку України та Румунії щодо острова Зміїний

Наразі у складі суду немає громадян України, проте є громадянин Росії — Кирил Геворгян, а тому Україні надали право на делегування свого судді — ним став італійський юрист Фаусто Покар.

Сторонами у суперечках, які розглядає суд, можуть бути виключно держави.

Установа розглядає територіальні та правові суперечки між державами й може ухвалювати рішення, виконання яких є обов'язковим для усіх членів ООН.

Якщо ж рішення суду не виконують, то сторона процесу може звернутись до Ради безпеки ООН, аби та, за потреби, схвалила заходи на забезпечення виконання рішення. При цьому Росія має право вето на будь-які рішення Радбезу.

Саме цей суд розглядав територіальну суперечку між Україною та Румунією щодо шельфу Чорного моря в районі острова Зміїний.

Тоді, у 2009 році, суд ухвалив фактично компромісне рішення, визнавши Зміїний островом, як і просила Україна, а 12-мильну зону навколо нього — українською, проте суд встановив, що через малий розмір острів не має впливати на розподіл решти шельфу моря.

Міжнародний суд ООН схвалив лінію розподілу шельфу приблизно посередині між вимогами обох країн.

Стежте за нами в Telegramабо Viber! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.

Новини на цю ж тему