За російським рахунком: навіщо у Москві рахуватимуть збитки Криму від України

Повернення Криму "в рідну гавань" оплачується не лише з федерального, але й з бюджетів інших регіонів РФ Копирайт изображения Getty Images
Image caption Повернення Криму "в рідну гавань" оплачується не лише з федерального, але й з бюджетів інших регіонів РФ

11 липня стане відомо, хто оцінюватиме "збитки", що їх, начебто, завдала Криму Україна за роки незалежності - від 1991 до 2014 року, коли Росія анексувала Крим.

У червні російська Державна Дума оголосила тендер і тепер визначається із виконавцем дослідження, ідея якого була озвучена у березні.

Замовники дослідження хочуть побачити "порівняння соціально-економічного і законодавчого регулювання ключових сфер життя Криму в період СРСР, у складі України та у складі Росії".

Вже пролунали і попередні оцінки таких "збитків" - спікер Держдуми В'ячеслав Володін заявив, що вони "значно перевищують" 1,5 трлн рублів (23 млрд доларів).

За збігом обставин, російський економіст Сергій Алексашенко у книзі "Російське економічне диво: що пішло не так?" оцінює російські "вливання" в Крим теж у 1,5 трлн рублів - по 10 тис. рублів з кожного росіянина.

Ціна "повернення"

Копирайт изображения Getty Images
Image caption В Росії хочуть підрахувати, скільки Україна завинила Криму за час, коли й кораблі заходили у кримські гавані, і харчі не треба було завозити фурами

З 2015 року в Росії діє Федеральна цільова програма "Соціально-економічний розвиток Республіки Крим і Севастополя".

За минулий, 2018 рік, російські державні замовники витратили на цю програму 138,704 млрд рублів (понад 2 млрд доларів). І все одно це лише 90% запланованого.

У зауваженнях і рекомендаціях до виконання цієї програми за 2018 рік сказано, що державні замовники мають вжити всіх заходів, аби не відставати від запланованого, та краще залучати кошти.

Цього року Крим отримає майже 150 млрд рублів (близько 2,3 млрд доларів) дотацій із федерального бюджету. Це покриє понад 70% запланованих витрат.

При цьому за роки анексії Криму понад 700 російських компаній та фізичних осіб потрапили під санкції, а у червні 2019 російський уряд навіть ухвалив постанову, якою дозволив засекречувати у держреєстрі юридичних осіб дані про компанії, що працюють в Криму.

Постійні представники послів ЄС уже погодили чергове продовження санкцій, запроваджених проти Росії через анексію Криму, які, як очікується, Європейська Рада затвердить 17 червня.

З іншого боку, за даними російського аналітичного "Левада-Центру", якщо у березні 2014 19% росіян були цілковито не готові платити за приєднання Криму, то у травні 2019 кількість таких респондентів зросла до 36%. У той таки час кількість тих, хто готовий платити "значною мірою", зменшилася з 19% до 9%.

"Валіза без ручки"

Саме зростанням витрат на Крим і збільшенням тягаря не лише на федеральний, але й на інші місцеві бюджети на тлі втрат від санкцій українські оглядачі пояснюють ініціативу Державної Думи.

"Очевидно, що має продовження історія із відомою фразою голови Ради міністрів РФ про те, що "денег нет, но вы держитесь", - каже Петро Бурковський, керівник Центру досліджень проблем РФ Національного інституту стратегічних досліджень.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Після "референдуму" про приєднання до Росії кримчани очікували московських доходів. Замість цього почули: "Денег нет, но вы держитесь"

"Покращення, яке обіцяла російська влада і на яке очікувала більша частина громадян, що залишилися в Криму, не сталося. Відповідно, треба знайти причини, чому цього не сталося", - вважає політичний аналітик.

Таку ж думку має кримський економіст Юрій Смелянський: "Крим перестає бути об'єднавчим фактором і стає "валізою без ручки".

"Якщо у 2014-2016 роках Крим був фактором, який об'єднував суспільство довкола влади, - "Крим наш", "Повернення в рідну гавань", - то вже через 5 років (Після анексії.- Ред.) населення Росії починає відчувати, що це, як виявилося, є дорогим задоволенням", - каже експерт.

Проблема потребує пояснення, додає економіст, "а Кремль не звик пояснювати, він звик відвертати увагу. Яким чином? Надути чергову кулю - Україна завдала збитків Криму".

Реальність і шум

Ще одна причина, яку називають оглядачі, - поява перших рішень міжнародних судів на користь України та українських компаній і банків, які позиваються до Росії для відшкодування збитків від анексії Криму.

При цьому активність у міжнародних судах лише починає набирати обертів, - зауважує Юрій Смелянський.

"Так, Росія гратиметься в цих судах, - десь не братиме участь, десь буде відмовлятися, десь затягувати час. Але де-факто ці суди відбуватимуться. І цьому треба щось протиставити, - каже Юрій Смелянський і припускає подальший розвиток подій. - Давайте зараз нарахуємо збитки і подамо це також у міжнародні суди. Неважливо, що це не має перспективи. Важливо те, що буде створений альтернативний шум на противагу реальному розголосу від того, що Україна у міжнародних судах доводить злочини Росії".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption У 2010 більше уваги привернули не "харківські угоди", які дозволили подовжити перебування російського флоту в Криму, а поява на той час прем'єра Путіна в Криму на мотоциклі

У "штучності" теми впевнений і Петро Бурковський: "Рішення (Міжнародних судів. - Ред.), які вже є по "Укрнафті", по "ПриватБанку" - це реальні речі, за які доведеться відповідати. А вони для своєї аудиторії, і, можливо, для нашої, хочуть переключити увагу з абсолютно реальних речей на абсолютно штучні, вигадані. Що ми зараз робимо? Ми намагаємося цей абсурд спростувати якимись раціональними аргументами".

Саме у запуску штучної теми і полягало завдання-мінімум з точки зору російської влади, вважає Юрій Смелянський. І Росія, за його словами, це завдання виконала.

Скільки вклала/вкрала Україна

Але чи могла взагалі Україна завдати якихось "збитків" Криму?

Серед головних причин його адміністративної "передачі" від РФ до УРСР у 1954 році оглядачі часто називають саме необхідність відновлення "народного господарства" після війни.

Як зауважує Юрій Смелянський, впродовж 10 років після звільнення Криму реального його відновлення не було, це просто нікому було робити.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption До Другої Світової населення Криму перевищувало 1 млн людей

"Якщо у 1939 році населення Криму було 1,126 млн осіб, то у 1945 - 610 тисяч осіб. Це рік після насильницької депортації кримськотатарського народу. А у 1959 - після "зміни адміністративних внутрішніх кордонів СРСР" з передачею Криму УРСР - населення вже 1,2 млн осіб", - наводить демографічну статистику Юрій Смелянський.

Після цього був період відновлення, масивних інвестицій в інфраструктуру, розвиток сільського господарства - плодоовочевої галузі, птахівництва, що забезпечило харчами не лише кримчан, але й відпочивальників, потік яких постійно зростав.

При цьому, зауважує економіст, аргумент про те, що, мовляв, "Крим відбудовував весь Радянський Союз" не дуже спрацьовує.

"Так можуть казати лише люди, які не знають, якими були бюджетні відносини у СРСР, - каже Юрій Смелянський. - Спочатку всі гроші збирали в Москву, а потім роздавали по республіках". При цьому Україна була далеко не першою у списку при розподілі ресурсів.

Можливо, саме через це ініціатори оцінки "збитків" обмежують лише періодом від 1991, коли Україна стала незалежною державою.

Петро Бурковський допускає іншу причину: "Чому не беруться роки, коли Крим входив до складу Радянської України? Тому що "розпад Радянського Союзу - це є найбільша трагедія ХХ сторіччя". За їхньою логікою, все правильно, що саме з 1991 року почалися всі проблеми".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Після "передачі" Україні Крим почав забезпечувати харчами не лише себе, але й мільйони відпочивальників. Аграрне виробництво зростало завдяки Північно-Кримському каналу, що постачав воду з материкової України на півострів

Водночас, як зауважує Юрій Смелянський, здобуття незалежності Україною, так само, як і іншими республіками Радянського Союзу, відбувалося на тлі глибокої і серйозної кризи.

"Україна вступила у державну незалежність на піку кризи. І одним з головних завдань для країни було ліквідувати наслідки цієї кризи. А з урахуванням розірвання усіх економічних зв'язків після розпаду СРСР, це було величезною проблемою, зокрема, і для Криму", - каже економіст.

"Наприклад, тютюнова промисловість Криму. Її знищила не Україна, а Росія. Чому? Головними споживачами кримського тютюну були дві московські тютюнові фабрики - "Дукат" і "Ява". Щойно вони стали переходити на дешевші замінники тютюну для зменшення собівартості, кримський тютюн виявився нікому не потрібен, галузь вмерла. Але звісно, з точки зору Кремля, винною є Україна. І таких прикладів буде чимало", - розповідає Юрій Смелянський. Чи буде це враховано?

Копирайт изображения Getty Images
Image caption За роки незалежності України дотаційний Крим фінансували не краще і не гірше за інші регіони

У роки незалежності Крим, який завжди був дотаційним регіоном, фінансували приблизно так само, як і інші регіони. Втім, як зауважує Юрій Смелянський, якби не вкрай зацентралізована система збору податків, що діяла в Україні, то Крим цілком міг би покривати свої потреби.

"Якби у першу чергу наповнювалися б місцеві бюджети, то коефіцієнт фінансової незалежності Криму був би до 1,15", - твердить економіст.

"Насправді, як би не було важко, за умов тої перманентної економічної кризи, у якій 23 роки перебувала Україна, в Криму будувалися дороги, активно розвивався малий та середній бізнес, який нині гине, відновлювалася економіка, хоч й не так, як хотілося, - каже Юрій Смелянський. - Але процеси йшли і в аграрному бізнесі, і кримська хімія працювала, що було хорошою експортною складовою, і Крим принаймні на 50% забезпечував себе харчами - це з урахуванням 5-6 мільйонів туристів, які щороку приїздили в Крим".

На його думку, ще одним фактором, який стримував розвиток Криму, були місцеві "еліти", багато представників якої залишилися на керівних посадах і після російської анексії.

Копирайт изображения AFP
Image caption Всі підписанти угоди про входження Криму до складу Росії у березні 2014 року до цього обіймали керівні посади у АРК. І зберігають їх досі

Згідно із бюджетом Автономної республіки Крим за 2013 рік, дотації і субвенції із державного бюджету України склали понад 2,73 млрд грн. Це було приблизно на 300 млн грн більше податків та інших обов'язкових платежів, що збирали у АРК.

При цьому "дотації вирівнювання" із державного бюджету України у Крим становили 116,727 млн грн. Окремим рядком фінансувався Севастополь, який отримав дотацій більше, ніж вся АРК, - 126,824 млн грн.

До цього варто додати цільові дотації і субвенції, що виділялися із державного бюджету за окремими напрямками - на соціальні видатки, медицину, освіту. Наприклад, лише дотація на виплату соціальної допомоги становила 1,853 млрд грн.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Після розпаду СРСР фінансування програм з повернення кримських татар до Криму також лягло на бюджет України

Існують також і видатки з центрального бюджету на розвиток інфраструктури регіонів. Згідно із Законом про бюджет України на 2013 рік, вони становили: на АРК - 31,065 млн грн, на Севастополь - 20,306 млн грн.

Для порівняння, у 2013 році аналогічні видатки з бюджету на дороги у Донецьку становили 40,3 млн грн, а у Вінниці, мером якої був нинішній прем'єр Володимир Гройсман, вони не дотягували і до 19 млн грн.

Крім того, фінансування здійснювалося і через різні цільові програми, гранти та кредити від міжнародних фінансових організацій.

Копирайт изображения AFP
Image caption Особливістю Криму була більша, ніж в інших регіонах, кількість пенсіонерів, особливо колишніх військових

У 2013 році дохід на душу населення в АР Крим становив 22 793 грн, у Севастополі - 26 584. Таким чином, середні доходи кримчан були десь на рівні Хмельницька, де дохід становив 22 789 грн на рік, а у Севастополі - на рівні Харкова з доходами у 26 098 грн.

Капітальні інвестиції в АР Крим становили 14,4 млрд грн. Ще понад 2 млрд грн отримав у 2013 році Севастополь. Для порівняння: приблизно таку ж суму у 2013 році отримала уся Чернівецька область. А от загальнокримські інвестиції на 3 млрд перевищили капітальні витрати у Луганській області.

За даними Держстату, у 2013 році в Криму були зареєстровані понад 16 тис. підприємств, 95% з яких (15,5 тис.) становили малі підприємства.

У грудні 2018, за даними Кримстату, статистичного відомства анексованого Криму, таких підприємств залишилося на порядок менше - 1 347.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему