Жінки в політиці. Рада схвалила гендерні квоти - як вони змінять парламент?

Учасниці акції за запровадження 50-відсоткової гендерної квоти під Верховною Радою, вересень 2018 р. Копирайт изображения UNIAN
Image caption Учасниці акції під Верховною Радою виступають за запровадження 50-відсоткової гендерної квоти, вересень 2018 р.

Виборчий кодекс, який Верховна Рада ухвалила 11 липня, передбачає запровадження гендерних квот в Україні на рівні 40%.

Згідно з поправками до кодексу, у кожній п'ятірці партійного виборчого списку мають бути як чоловіки, так і жінки (не менше двох кандидатів кожної статі).

Таких квот партії мають дотримуватися при формуванні загальнодержавного та регіональних виборчих списків кандидатів у депутати.

Новий виборчий кодекс запрацює з 2023 року.

У Верховній Раді восьмого скликання (2014 - 2019 роки) - 12% жінок: з-поміж 400 парламентарів було 49 депутаток.

За даними дослідження, проведеного Центром прав людини ZMINA, до наступного парламенту можуть пройти 15-18% жінок.

З 2013 в Україні року діє добровільна 30-відсоткова гендерна квота, згідно з законом про політичні партії: у разі її дотримання за результатами виборів партії отримують додатково 10% щорічного обсягу державного фінансування.

Обов'язкові квоти діяли лише для місцевих виборів.

Величезний крок чи дискримінація?

"Величезним кроком" назвала впровадження квот у новому кодексі депутатка Світлана Войцеховська.

"Це величезний крок для збільшення політичної участі жінок, для паритетного представництва обох статей при прийнятті важливих рішень, це крок від декларативно рівних прав до справді рівних можливостей!" - написала пані Войцеховська у Facebook.

Ухвалений виборчий кодекс також передбачає голосування за відкритими списками. Квоти ж краще працюють у системі з закритими списками, розповіла в коментарі BBC News Україна Олександра Голуб, голова громадської організації "Ліга захисту прав жінок "Гармонія рівних".

"Ми не можемо сказати, що якщо квота 40%, то й жінок в Раді буде 40%. Тепер коли ми будемо голосувати, ми будемо обирати конкретну людину, таким чином не можна прогнозувати, скільки саме жінок буде в Раді", - сказала експертка.

"Але навіть таким чином, це все одно дуже велика перемога, тому що принаймні видимість жінок буде набагато більша. Люди зазвичай обирають тих, хто стоїть вище в прохідній частині, таким чином за жінок більше голосуватимуть", - каже пані Голуб.

Вона вважає, що завдяки таким змінам в наступних каденціях Ради, яку обиратимуть після 2023 року, буде більше жінок.

Копирайт изображения Reuters
Image caption У Верховній Раді восьмого скликання - 12% жінок

Водночас покарань для партій, які не дотримаються квот, ухвалений Радою виборчий кодекс не передбачає.

"На жаль, не були врешті підтримані наші поправки, розроблені спільно з колежанками з міжфракційним об'єднанням "Рівні можливості", щодо відповідальності за недотримання квот, заборону сексизму і дискримінації в рекламі та агітації під час виборчого процесу, тож маємо ще над чим попрацювати", - зазначила у Facebook депутатка Світлана Войцеховська.

Автори поправок пропонували санкції за недотримання квот - зокрема, щоб Центральна виборча комісія відмовляла партіям у реєстрації.

Втім, дехто навпаки вбачає в квотах дискримінацію.

"Запровадження гендерних пропорцій обмежує потенціал представників певної статі, - зазначила в коментарі BBC News Україна депутатка Черкаської обласної ради Оксана Ковбоша. - Так, ніби жінки самі не здатні чогось досягти і потребують сторонньої допомоги".

"Також існують так звані жіночі партії, що об'єднують політично активних жінок. Виходить, що для них тепер шлях в парламент закритий завдяки гендерним пропорціям", - додала депутатка облради.

"Виборчі списки потрібно формувати в першу чергу за бажанням, активністю, можливостями, здібностями людини, а не за статтю", - вважає пані Ковбоша.

Згідно з соціологічним дослідженням, проведеним InfoSapiens у лютому 2019 року, запровадження гендерних квот для збільшення кількості жінок у парламенті, підтримують 61% українців.

Які норми діють зараз?

В Україні існує добровільна 30-відсоткова гендерна квота, яку 2013 року включили до закону "Про політичні партії України".

Згідно з цим законом, якщо партії мають щонайменше третину представників однієї статі за результатами виборів, вони отримують додатково 10% щорічного обсягу державного фінансування статутної діяльності, яка розподіляється порівну між політичними партіями.

Під час парламентських виборів 2014 року дотрималася гендерної квоти лише партія "Об'єднання "Самопоміч" - з 32 обраних депутатів партії було 11 жінок, тобто майже 36%.

За це, згідно з рішенням Нацагентства із запобігання корупції, лише минулого року партія додатково отримала понад 50 мільйонів гривень.

Згодом "Самопоміч" виключила зі своєї фракції чотирьох жінок, і відсоток жінок у їхньому складі зменшився до 31%. Втім, на фінансування це не вплинуло.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Збільшити відсоток жінок у парламенті необхідно для кращого представництва населення України, половину якого складають жінки, кажуть експерти

З 2015 року гендерна квота поширюється також і на місцеві вибори. Про це йдеться в законі про місцеві вибори, що передбачає щонайменше третину жінок у виборчих списках.

Такі зміни допомогли зайти до місцевих рад 55 тисячам жінок, розповіла BBC News Україна депутатка Світлана Войцеховська, одна з тих, хто підтримує запровадження гендерних квот в Україні.

Найбільше це вплинуло на представництво статей у сільських та селищних радах, де майже встановилася гендерна рівність.

"Після цього принаймні перестали говорити - "де ми візьмемо жінок?" і "вони не хочуть", - зазначила в коментарі BBC News Україна депутатка Олена Кондратюк.

Однак чим вищий рівень влади в Україні, тим менше жінок. На рівні міських рад жінок зараз не більше 20%, а в обласних радах - усього 10%.

На додачу, деякі партії також запровадили так звані "тихі квоти", вписавши певну гендерну квоту для партійних списків до своїх статутів.

Вибори 2019: хто дотримався квот?

Копирайт изображения FACEBOOK, BBC

На парламентських виборах 2019 року більшість політичних партій, яким соціологічні служби пророкують перемогу, брали до уваги принцип рівності у формуванні виборчих списків.

Про це йдеться в дослідженні "Парламентські вибори 2019 і ґендерна рівність у виборчому процесі", проведеним центром прав людини ZMINA.

"Політичні сили використали внутрішньопартійні квоти та добру волю, аби надати жінкам більше місць не лише загалом по списку, а й у його прохідній частині. Можна сміливо сказати, що це стало однією з ознак цьогорічних перегонів", - зазначила одна з експерток дослідження Ірина Тишко, координаторка громадського альянсу "Політична дія жінок".

  • "Слуга народу" має у партійному списку 65 жінок, що складає трохи більше ніж 32% від загальної кількості кандидатів у списку.
  • "Європейська солідарність" має намір провести в парламент 29 жінок (28% списку).
  • Партія "Голос" серед 176 кандидатів має 49 жінок. Це майже 28% списку.
  • У списку "Батьківщини" з 206 осіб — 61 жінка, це майже 30%.
  • У списку "Опозиційної платформи - За життя" - 60 жінок з 184 кандидатів, що становить майже 33%.

У першій десятці партії "Об'єднання "Самопоміч" - 60% жінок, а от у першій десятці партії "Свобода" жінок немає взагалі. Повні списки цих та решти партій в дослідженні не аналізувалися, оскільки, за даними соцопитувань, вони не долають 5-відсотковий бар'єр для проходження в Раду.

"Цього року партії більше ретельно підходили до формування прохідної частини списків, туди вперше за тривалий час не потрапили жінки - зірки української естради, - зазначає пані Тишко. - Це говорить про те, що потроху жінки відвойовують свій вплив на політичні процеси через активну професійну громадську та політичну діяльність".

Однак відсоток менший у мажоритарних округах: з 3164 кандидатів, які йдуть по мажоритарці, лише 408 — жінки, а це близько 13%.

Усього ж до нового парламенту балотуються 1316 кандидаток — як у списках партій, так і в мажоритарних округах. Отже, жінки складають майже 23% від загальної кількості кандидатів.

Чи потрібні гендерні квоти?

У парламенті восьмого скликання було 12% жінок (49 депутаток з 422 парламентарів).

Це найбільше з часів незалежності України, але досі нижче середнього показника у світі - 24% (за даними Світового банку).

Добровільні гендерні квоти застосовують понад 55 країн світу, зокрема Канада, Австралія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Іспанія та Швеція.

На думку представників громадських організацій та представників влади, відсоток кількості жінок в українській політиці - надто низький.

Наприкінці травня кілька десятків громадських організацій та активістів підписали звернення до лідерів політичних партій та активістів, закликаючи дотриматися 30-відсоткової гендерної квоти у списках на дочасних виборах.

Завдяки квотам Верховна Рада краще представлятиме українське суспільство, половину якого становлять жінки, стверджували ініціатори звернення.

"Це не означає, що 30% списку мають складати жінки. Так само жінками можуть бути й 70% списку, або можлива інша пропорція", - пояснила тоді депутатка Ірина Суслова, голова парламентського підкомітету з питань гендерної рівності та недискримінації .

Копирайт изображения Ліга захисту прав жінок "Гармонія Рівних"
Image caption Активістки закликали партії дотриматися гендерних квот на дочасних виборах

"Ми аналізували, й побачили, що в державах зі збільшенням кількості жінок у владі відбувалося збільшення показника ВВП на душу населення", - розповіла пані Суслова.

"Коли ми говоримо про квоти, то також маємо на увазі врахування потреб частини населення, чого, на жаль, сьогодні часто не відбувається", - додала депутатка.

"Гендерне квотування - це випробуваний спосіб виправити дисбаланс представництва в парламенті. Він не дискримінує жодну стать, а створює можливості для кожної з них мати своїх представників та представниць", - зазначила Олександра Голуб.

Але не всі вважають гендерні квоти потрібними

"Під гаслом боротьби з дискримінацією прихильники гендерних квот самі ж породжують дискримінацію", - каже депутатка Черкаської обласної ради Оксана Ковбоша.

"Крім недоцільності гендерних пропорцій, я вбачаю в них загрозу якісному складу майбутнього парламенту. Бо встановлення квот призводить до неадекватності в списках політичних партій", - каже депутатка облради.

Вона пояснює, що на місцевих виборах її партія не могла знайти 30% жінок для списків: "Доводилося вмовляти жінок подати свою кандидатуру та навіть запрошувати своїх родичок, які є далекими від політики".

"В результаті деякі з жінок здобули мандати, але відмовлялися від них, оскільки від початку балотувалися лише, щоб заповнити ці непотрібні квоти", - каже пані Ковбоша.

"Взагалі, на мою думку, намагання "за руку" тягти жінок в політику суперечить їхній природі, - додає пані Ковбоша. - Якщо жінка захоче - вона і без квот зможе стати депутатом".

Як у світі?

Вперше в історії жінки потрапили у парламент у Фінляндії у 1907 році. Тоді, на перших виборах після того, як жінкам дозволили брати в них участь, у парламент потрапили 19 жінок (9,5% від усієї кількості парламентарів), за даними Гельсінського університету.

Україна змогла ледь перевищити цей показник у 2014-му. Зараз у фінському парламенті 41,5% жінок.

В Україні - близько 12%. Це 156-е місце у світі за кількістю жінок в парламенті, за даними Міжпарламентського союзу.

Згідно з рейтингом The Global Gender Gap Report 2018, який готують щорічно в рамках Світового економічного форуму, Україна посідає 105-е місце зі 149 за рівнем політичного представництва жінок.

Середній показник представництва жінок у національних парламентах країн Європи (членів ОБСЄ) складає 25,6%, у скандинавських країнах - 41,1%.

Квоти існують у понад 55 країнах світу, які варіюються від 30 до 50%. Їх можуть запроваджувати законодавчо, або ж партії добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Копирайт изображения Hanne Salonen / Eduskunta
Image caption У парламенті Фінляндії більш ніж 40 відсотків жінок

За даними міжпарламентського союзу (IPU), що базується у Швейцарії, лідером за представництвом жінок у парламенті є Руанда, де жінки обіймають 61,3% місць у парламенті.

Далі йдуть Куба (53,2%), Болівія (53,1%) та Мексика (48,2%).

На п'ятому місці - Швеція (47,3), єдина з європейських країн у першій десятці.

Десятку закривають Гренада, Намібія, Коста-Рика, Нікарагуа та Південна Африка.

У шістьох з країн першої десятки запроваджено законодавчі гендерні квоти (Руанда, Болівія, Мексика, Коста-Рика, Нікарагуа, Південна Африка).

Країни, де найбільша частка жінок в нижній палаті парламенту або в однопалатному парламенті

  • Руанда 61,3%
  • Куба - 53,2%
  • Болівія - 53,1%
  • Мексика - 48,2%
  • Швеція - 47,3%
  • Гренада - 46,7%
  • Намібія - 46,2%
  • Коста-Рика 45,6%
  • Нікарагуа - 44,6%
  • Південна Африка - 42,8%

Джерело: Міжпарламентський союз (IPU)

Закріплені в законодавстві квоти також існують в Іспанії (41,1% жінок в парламенті) та Франції (39,7%), що допомогло з часом збільшити кількість жінок у парламенті.

У Норвегії (40,8%) та Новій Зеландії (40%) немає квот, встановлених законом, але деякі з політичних партій запровадили добровільні квоти.

У 2018 році великого поступу в цьому питанні досягла Італія, де частка жінок у парламенті зросла до 35,7%. Це сталося завдяки новому виборчому закону 2017 року, за яким для партій для жінок запровадили квоту у 50% і кожне друге місце у списках, а також 40% за мажоритарною системою.

У деяких країнах квоти запроваджують тимчасово, допомагаючи прибрати бар'єри для входження жінок у політику. Інші ж не обмежують їхню дію.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему