Чи потрібна українцям "власна" російська мова?

Мова Копирайт изображения Getty Images

Чи існує насправді український варіант російської мови і чи потребує він стандартизації? BBC News Україна попросила лінгвістів і письменників прокоментувати гучну заяву історика Тімоті Снайдера.

У своєму нещодавньому інтерв'ю Тімоті Снайдер, професор Єльського університету і відомий фахівець з історії Східної Європи, висловив думку щодо ситуації з російською мовою в Україні.

Він запропонував українцям порушити мовну монополію росіян і стандартизувати свій, український, варіант російської.

Оскільки в Росії немає свободи слова, а в Україні вона є, зазначив пан Снайдер, українська російська стане тією мовою, якою "нарешті можна буде почути правду".

Тімоті Снайдер Копирайт изображения Getty Images
Image caption Історик Тімоті Снайдер пропонує українцям порушити мовну монополію росіян і стандартизувати свій, український, варіант російської

Намагаючись, наскільки це можливо, обійти політичний аспект питання, BBC News Україна попросила прокоментувати заяву Тімоті Снайдера лінгвістів, літературознавців і письменників.

Чи існує, власне, українська російська? Чи можна мову українців, які розмовляють російською, вважати "варіантом", як-от американська англійська (пан Снайдер проводить саме такі паралелі)?

І чи можлива наразі стандартизація російського варіанту української?

Українська російська

Будь-яка мова, якою розмовляють на різних географічних територіях, має регіональні відмінності, і російська в Україні не є винятком.

Не обов'язково бути фахівцем, щоб помітити такі розбіжності. Вони - насамперед у фонетиці: "гекання", наголоси, своєрідна інтонація.

Багато запозичень з української є й у лексиці російської мови, якою розмовляють в Україні: "буряк" (тут і далі приклади наводяться російською мовою), "синенький", "гасать", "кволый", "реготать", "халепа", "текать", "ставок" та інші.

Вплив української спостерігається також у граматичних конструкціях ("Это тот человек, что с нами говорил", замість "который с нами говорил"), і у вживанні прийменників ("скучать за кем-то" замість "по кому-то", "смеяться с кого-то" замість "над кем-то").

Словники

Або у вислові "та да", без якого російськомовні українці ніяк не можуть, зазначає лінгвістка і наукова співробітниця університету ім. Фрідріха Шиллера в місті Єна (Німеччина) Марія Шведова.

"Бо російською "да да" негарно. "Да нет" можна, а "да да" - ні", - додає фахівчиня.

В українській російській також частотнішими є присвійні прикметники ("Сережин отец", "шевченковские строки") у порівнянні з конструкціями з родовим відмінком ("отец Сережи"), притаманним літературній російській.

Таку варіативність на рівні статистики можна дослідити лише на великих корпусах текстів, пояснює пані Шведова.

Одне з її досліджень присвячено порівнянню Корпусу російськомовних українських текстів з Національним корпусом російської мови.

Втім, особливості української російської філологи вивчають не одне десятиліття.

Одна з перших спроб, за словами Марії Шведової, - це словник Івана Огієнка "Словарь неправильных, трудных и сомнительных слов и выражений в русской речи" (Київ, 1912).

А також дослідження "Культура русской речи на Украине" (1976) і "Українсько-російська двомовність" (2007).

В них проводилися підрахунки навіть на рівні літературної мови і виходило, що у російській мові в Україні більший відсоток того варіанту, який схожий на українську, пояснює Марія Шведова.

Мовний стандарт - питання політичне

Інше питання, чи можна ці відмінності вважати варіантом літературної норми, як пропонує історик Снайдер, наводячи приклади американської англійської або французької мови в Канаді.

Лінгвісти впевнені, що таких підстав наразі немає.

По-перше, ці відмінності відбуваються переважно у розмовному мовленні, самі носії української російської не сприймають їх як стандарт, пояснює Марія Шведова.

"Скучать за кем-то", "смеяться с кого-то" - для більшості російськомовних українців є порушенням літературної норми.

Мабуть, єдиним винятком можна вважати вживання "в" у словосполученні "в Украине", яке російськомовні українці сприймають як стандарт, додає пані Шведова.

По-друге, питання різниці між мовою чи діалектом є суто політичним, зазначає філолог, редактор і перекладач Олександр Стукало.

"Якщо подивитися на мовну ситуацію на Балканах, побачимо, що сербська, хорватська, чорногорська - це окремі мови окремих політичних держав, - пояснює пан Стукало. - Але з погляду лексики і граматики різниця між ними дуже незначна".

Книги
Image caption Стандартизація літературного варіанту російської мови в Україні була б передусім політичним кроком, вважають філологи М. Шведова і О. Стукало

"Що є мова, діалект, варіант мови, неможливо вирішити лише за якимись лінгвістичними критеріями", - погоджується Марія Шведова.

Є дуже схожі ідіоми, які офіційно вважають різними мовами (сербська, хорватська, боснійська і чорногорська). І навпаки, у межах німецької, італійської або китайської мови діалекти дуже різні.

Щоб стандартизувати літературний варіант російської мови, потрібне бажання російськомовної української спільноти - спільний культурний запит, додає лінгвістка.

"І така кодифікація, звичайно, була б передусім політичним кроком".

З Україною в крові

Можливість стандартизації української російської складно обговорювати, не торкаючись питання російськомовної літератури України та національної ідентичності російськомовних українських письменників.

Якби ми заперечували існування української російськомовної літератури, довелося б відмовитися від досить серйозного шару історії української літератури, вважає письменниця і професорка літературознавства Еліна Свенцицька.

Пам'ятник Сковороді Копирайт изображения Unian
Image caption Починаючи з Бароко, українські автори писали й на латині, й польською, а пізніше і книжковою російською. Все це - частина української історії і культури

Фактично, починаючи з епохи бароко, українські автори писали й на латині, й польською, а пізніше і книжковою російською. Все це - частина української історії, частина української культурної спадщини, каже вона.

"А головний критерій - відбиття національного духу і способу мислення, - зазначає пані Свенцицька. - Як, приміром, у книжній мові філософських трактатів Г. Сковороди або в російській мові "Щоденників" Шевченка".

А ще - звернення до читача.

Євген Гребінка і Григорій Квітка-Основ'яненко по-різному звертаються до російського читача і до "люб'язних земляків", додає письменниця, яка сама пише вірші українською мовою, а прозу - російською.

Чи є письменник, поет, який живе в Україні і пише російською, українським письменником?

На думку Еліни Свенцицької, ідентичність письменника не можуть повністю визначити ані територія, ані мова, ані етнічна приналежність.

Але література елітарна, не масова, не можлива без національної специфіки.

Серйозний письменник чи поет, який живе в Україні, не може не "говорити зсередини", як про щось глибоко особисте й часто болісне, про все, що тут відбувається.

Головне - це вкоріненість автора в даному історичному просторі, коли він "живе з Україною в крові", додає Еліна Свенцицька, цитуючи слова українського поета Б. Чичибабіна.

Москва втратила монополію, але...

На думку письменника Андрія Куркова, Москва втратила монополію на російську мову, хоча політично ще пробує говорити про те, що "Росія закінчується там, де закінчується російська мова".

"Бруклін, Ізраїль чи район Пренцлауер-Берг у Берліні не були і не будуть часткою РФ, так само як і Україна", - зазначає пан Курков.

"Щоби допомогти Росії це зрозуміти остаточно, треба визнати власні норми використання російської мови в Україні і зафіксувати ці відмінності".

Письменник, однак, зауважує, що "російська в Україні - це перш за все мова національної меншини, а не якогось позакультурного політично-лігнвістичного феномену "русскоязичіє".

Курков Копирайт изображения UNIAN
Image caption "Москва втратила монополію на російську мову", - вважає письменник Андрій Курков

З іншого боку, "відокремлення мови від метрополії - це двосторонній процес, - додає Олександр Стукало. - Щоб він був легітимним, мабуть, потрібна домовленість і контакти, яких зараз з очевидних причин бути не може".

Схожу думку висловлює письменник Володимир Рафеєнко. Він зазначає, що ідея історика Снайдера дійсно виглядає як цивілізований варіант переймання мовної ініціативи Україною.

Але лише в теорії.

"Вона не враховує реальне життя, реальні проблеми і реальну мовну ситуацію в країні", - зазначає письменник.

"А вона, на жаль, така, що українська й досі перебуває у значно слабшій позиції відносно російської", - додає він.

Коментуючи заяву Тімоті Снайдера, письменниця Оксана Забужко зазначила, що питання мовної ситуації в Україні, очевидно, є за межами його компетентності.

Оксана Забужко Копирайт изображения Unian
Image caption На думку письменниці Оксани Забужко, питання мовної ситуації в Україні є за межами компетентності професора Тімоті Снайдера

"Пан Снайдер є поважним фахівцем з питань Східної Європи, він дуже багато зробив для українців, відкриваючи світу правду про українську історію", - зазначила письменниця.

"Але як носій привілейованої мови світу (англійської. - Ред.), яку розуміють всюди, куди б він не приїхав, пан Снайдер, за визначенням, опиняється поза мовним контекстом України", - пояснила Оксана Забужко.

Володимир Рафеєнко додає, що стандартизацію української російської можна відкласти на певний термін і почати її, скажімо, одразу після повернення Росією "окупованих українських територій".

"Гадаю, українська російська, на відміну від багатьох наших співвітчизників, що продовжують віддавати життя за безпеку нашої країни, дочекається цього щасливого моменту", - підсумував він.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

...

Новини на цю ж тему