Як перший в Україні випускник вишу з синдромом Дауна почав працювати

Поки що читання - основне завдання Богдана
Image caption Поки що читання - основне завдання Богдана

Перший випускник вишу в Україні із синдромом Дауна Богдан Кравчук влаштувався екскурсоводом. Його взяли на роботу в Музей освіти Волині при обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.

Робочий день Богдана Кравчука розпочинається о 9:30 ранку і триває чотири години. Основну частину дороги до місця роботи вони долають з мамою - водієм. Далі Богдан сам переходить дорогу, заходить у приміщення і бере ключі від Музею.

Його нинішнє завдання - опанувати матеріал з історії волинської освіти, тому Богдан вивчає дві основні книги - "Історію освіти України" та "Луцьке Хрестовоздвиженське братство".

Ділиться, що читання - його основне заняття, й зауважує, що це йому подобається, бо він любить історію України.

"Історію освіти дали читати. Читаю, вже на 390 - 391 сторінці. Тут у мене закладка така. Читаю, щоб вивчити, як проводити екскурсію… Я тут помічник".

Усі предмети на Богдановому столі акуратно розкладені. Він демонструє папери з відділу кадрів - і одразу ж кладе їх точнісінько так само, як вони лежали до того.

А тоді розказує, як вивчає ще й отриманий від завідувачки музею текст оглядової екскурсії. З ним він ходить уздовж інформаційних стендів.

"Тут Ярослав Мудрий. Я його знаю… У мене тут багато "знайомих". Всього є 16 стендів. Експозиція ділиться на 11 розділів. Я тут тренуюся... Експонати не можна брати у руки, але мені можна, тільки дуже обережно".

Завідувачка Музею Алла Янковенко працює у кімнаті-музеї разом з Богданом. Розповідає, що для хлопця спеціально облаштовували робоче місце - з комп'ютером і біля вікна.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Вперше українець із синдромом Дауна закінчив вищий начальний заклад.

Пані Алла підбирає матеріали, які Богдан має опанувати. Каже, що поки що не перевіряла, як йому це вдається, бо минуло замало часу, а інформації для вивчення дуже багато.

"Коли людина заступає на якусь посаду, їй дають період для ознайомлення з роботою, тоді вже вирішують, як це все можна використати. В будь-якому випадку Богдан буде працювати, але який він вибере собі вид діяльності, це вже буде видно згодом. Ми дамо йому можливість спробувати себе у всьому. Наприклад, спеціалісти інформатики будуть вчити його вносити інформацію про наші експонати з інвентарної книги в електронну систему".

"Головне - це часові обмеження для екскурсії і те, що на екскурсії приходять підготовлені люди.... Все покаже час. Богдан - людина хороша, симпатична, відкрита. Я йому симпатизую. З ним цікаво поговорити і він дуже відкритий. Відвідувачі сюди заходять, вітаються з ним, щось запитують, він відповідає. Оце і називається соціалізація. Нормальне життя в колективі".

"Він навчався як історик, а в нас - історія саме освіти Волині. Він, звичайно, пам'ятає окремі події, окремих осіб історичних, але що саме зв'язано з історією краю - конкретні факти - це мусимо знати. Група приходить, будь-хто може запитати про якийсь документ чи фото, й екскурсовод повинен знати".

Богдан зароблятиме близько 2 тисяч гривень.

Ректор Інституту післядипломної освіти педагогів Петро Олешко, який взяв Богдана на роботу, ділиться, що зробив це і з гуманістичних міркувань, і з професійних - мовляв, адаптація особливого підлеглого - серед завдань інституту.

Цей заклад є постійно діючою лабораторією, в якій працюють над новітніми педагогічними технологіями та запрошують фахівців з інклюзивної освіти. Крім того, пан Олешко був під враженням від досвіду німецьких освітян: сам бачив, як за кордоном організовують роботу для молоді з особливими потребами.

Image caption Ректор Інституту післядипломної освіти педагогів Петро Олешко, який взяв Богдана на роботу, каж, що адаптація особливого підлеглого - серед завдань інституту

"Кажуть: "В Німеччині кожен німець повинен працювати". Я бачив, як працюють з такими дітьми. От і з Богданом вивчати будемо. Пам'ять у нього розвинута, можливості для технічних завдань є. У нього є бажання! Можливо, мої спеціалісти розкриють його стежинку. Диплом бакалавра - велика перемога. Будемо дивитися, як застосувати його вміння. Можливо, фрагмент екскурсії проведе, перенесе у комп'ютер скомпоновану інформацією".

Мама Богдана, пані Євгенія, забираючи його з роботи, ділиться, що вони з сином хвилюються, коли думають про його майбутнє на роботі. Дуже вболівають за те, як йому вдасться пристосуватися, й чи доброзичливо прийматимуть його в колективі.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему