Чому хірурги досі використовують нацистський атлас з анатомії

Моторошно достовірне зображення щоки людини в атласі Пернкопфа Копирайт изображения Erich Lepier
Image caption Моторошно детальне зображення щоки людини в атласі Пернкопфа

Коли під час операції нейрохірургу Сьюзан Маккіннон знадобилась допомога, вона зазирнула в атлас з анатомії людини, написаний в середині XX століття.

Завдяки складним і дуже детальним зображенням шарів людського тіла лікар Маккіннон з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі змогла завершити операцію.

Її настільною книгою хірурга є на перший погляд цілком безневинна "Топографічна анатомія людини" Едуарда Пернкопфа.

Книгу вважають найкращим прикладом анатомічного малюнка в світі, оскільки вона містить таку кількість деталей, яку не зустрінеш в жодній подібній праці.

Ця книга - не для слабкодухих.

Шкіра, м'язи, сухожилля, нерви, внутрішні органи, кістки зображені настільки яскраво, у таких графічних деталях й кольорах, що виглядають реалістичними.

"Атлас Пернкопфа", як часто називають цю книгу, більше не друкується, а старі видання - кілька томів - можна продати за тисячі фунтів в інтернеті.

Однак, попри високу ціну, вона - не з тих книжок, які займають почесне місце в бібліотеці, які власники радо демонструють гостям.

Причина проста - "матеріалом" для роботи над нею стали сотні людей, по-звірячому вбиті нацистами.

Критики кажуть, що книга затьмарена її темним минулим, а наукова спільнота постійно дискутує про порушення норм наукової етики.

Лікар Маккіннон розповідає, що походження атласу примушує її почуватися ніяково, хоча сама книга - невід'ємна частина її роботи.

Рабин Джозеф Полак - колишній в'язень Голокосту і професор медичного права - вважає, що ця книга є "моральною загадкою", тому що "вийшла із справжнього зла, але може бути використана для служіння добру".

Копирайт изображения Keiligh Baker
Image caption Кілька примірників атласу Перкопфа зберігаються у Британській бібліотеці

Над анатомічним атласом відомий нацист Пернкопф працював понад 20 років. А своєю блискучою академічною кар'єрою в Австрії він завдячує підтримці партії Адольфа Гітлера.

Його колеги описували його як "затятого" націонал-соціаліста, котрий з 1938 року носив нацистську форму.

Зайнявши посаду декана медичного факультету Віденського університету, Едуард Пернкопф звільнив всіх євреїв, серед яких були лауреати Нобелівської премії.

У 1939 році вийшло нове розпорядження Третього рейху - тіла всіх страчених в концтаборах мали бути негайно доправлені до найближчого анатомічного відділу для наукових досліджень і навчання.

Австрійський анатом працював по 18 годин на день: розтинав трупи, а команда художників у найдрібніших деталях замальовувала те, що бачила, створюючи ілюстрації до його книги. Іноді зали анатомічного театру були настільки переповнені, що страти доводилося відкладати.

За словами доктора Сабіни Хільдебрандт з Гарвардської медичної школи, щонайменше половина з 800 зображень в атласі - частини тіла, що належали політичним в'язням.

Копирайт изображения None
Image caption Професор Пернкопф з художниками-ілюстраторами, які працювали над оформленням його атласу

Перше видання 1937 року містило підписи ілюстраторів Еріха Леп'є та Карла Ендтрессера зі свастикою і так званою "блискавкою" загонів СС.

Навіть з двотомного англомовного примірника 1964 року не прибрали оригінальні підписи із нацистською символікою. І лише у наступних виданнях її заретушували.

Копирайт изображения Erich Lepier
Image caption Підпис Еріха Леп'є зі свастикою в центрі

Тисячі примірників атласу були перекладені багатьма мовами і продані по всьому світу. Вступ до книги розповідає про "неймовірно достовірні зображення найвищого художнього рівня ... ", уникаючи згадок про їхнє криваве минуле.

Лише у 90-х роках студенти та вчені почали розпитувати: хто були ті люди, зображені в атласі.

Книгу припинили друкувати лише у 1994 році.

Королівський коледж хірургів стверджує, що у Великій Британії атлас не використовують, єдиний виняток - бібліотеки, де він зберігається в історичних цілях.

Однак, недавнє дослідження, проведене серед нейрохірургів, показало, що 59% лікарів знають про атлас Пернкопфа і 13% використовують його.

На запитання, чи стало морально складніше користуватися книгою, після того, як вони дізналися про її історію, 69% відповіли негативно, 15% - ствердно, 17% не змогли відповісти.

Лікар Маккіннон каже, що атлас має дуже високий рівень, і будь-яка інша книга навіть не наближається до нього, - настільки детально і точно там описана анатомічна будова людини.

"Він допомагає мені знайти конкретний нерв під час операцій. Через наше тіло проходить величезна їх кількість і самостійно знайти необхідний буває дуже проблематично".

Лікар запевняє, що всі причетні до операції знають про темне походження книги.

"Коли я дізналась про страшне минуле цього атласу, почала зберігати його у своїй особистій шафці в операційній", - каже вона.

Копирайт изображения Washington University/ St. Louis
Image caption Нейрохірург Сьюзан Маккіннон

Минулого року рабин Полак і медичний історик і психіатр Майкл Гродін підготували наукову доповідь про те, наскільки етично використовувати атлас в Ізраїлі.

Виявилося, що уряд країни не проти книги Пенкропфа, якщо вона служитиме порятунку людських життів. А також за умови, що її походження й історія будуть оприлюднені, щоб вшанувати пам'ять тих, кого по-звірячому закатували заради її написання.

"Візьміть, наприклад, лікаря Маккіннон - вона не змогла знайти нерв, а вона найкраща в своїй сфері", - пояснив рабин Полак ВВС. - Їй довелося переступити через себе і все-таки звернутися до атласу Пенкропфа. Його ілюстрації допомогли знайти нерв за лічені хвилини".

Копирайт изображения Washington University/ St. Louis
Image caption Хірург Маккіннон під час операції

Після капітуляції Німеччини Едварда Пенкропфа звільнили з університету і заарештували. Три роки він перебував у таборі для німецьких військовополонених - і не отримав жодного звинувачення у скоєнні злочину.

Після звільнення вчений повернувся до університету, щоб підготувати до випуску третій том атласу. Книга побачила світ 1952 року. Сам Пенкропф помер 1955-го, незадовго до виходу четвертого тому.

За словами викладача анатомії Сабіни Хільдебрандт, навіть 60 років по тому атлас залишається одним з найкращих джерел візуальної інформації для анатомічної і хірургічної роботи.

"Деякі лікарі звертаються до нього кожного разу, коли є сумніви. В хірургії периферійної нервової системи його взагалі вважають унікальним і незамінним джерелом інформації", - говорить вона.

"Хоча я особисто не показую своїм студентам його ілюстрації, якщо не маю часу розповісти сумну історію походження книги", - додає Сабіна.

Копирайт изображения Dr Sabine Hildebrandt
Image caption Сабіна Хільдебрандт - автор публікацій про атлас Пернкопфа

Біоетик з Брістольського університету Джонатан Айвз погоджується, що атлас "вражає деталями", але зіпсований "жахливим минулим".

"Користування такими плодами, як атлас Пенкропфа, робить нас певною мірою співучасниками трагедій, що з ним пов'язані, - говорить він. - Однак, якщо книгу взагалі прибрати з наукового життя, є ризик, що ми її втратимо, а з нею і нагадування про сумні сторінки минулого".

А от для нейрохірурга Сьюзан Маккіннон атлас залишається життєво важливим інструментом - навіть попри минуле, яке ніколи не забудуть.

"Як хірург-гуманіст я вважаю цілком нормальним вжити будь-який освітній ресурс, який, на мою думку, допоможе мені отримати максимальний результат, - каже вона, - і саме цього чекає від мене мій пацієнт. Втрата атласу відкине хірургію периферійної нервової системи далеко назад".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegramабо Viber!

Новини на цю ж тему