Стус у кіно. У прокат вийшов фільм "Заборонений": до чого тут Медведчук?

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Що знають кияни про Василя Стуса

В український прокат вийшов фільм "Заборонений" про поета-шістдесятника, дисидента Василя Стуса. За рік до цього зчинився скандал щодо сцени суду над поетом, державним адвокатом у реальному житті якого був Віктор Медведчук.

На закритому засіданні захисник Стуса все полишив на "розсуд суду" і визнав провину власного підзахисного в "антирадянській пропаганді та агітації". Наприкінці адвокат висловив сподівання, що вирок буде "обґрунтованим та справедливим".

Згодом сам Віктор Медведчук пояснював, що як адвокат фактично жодної ролі в судовому процесі не грав, адже все вирішувалося в КДБ.

У 1980-му поета засудили до десяти років позбавлення волі та п'яти років заслання. Це пролунало майже як смертний вирок, адже це вже було його друге ув'язнення.

BBC News Україна побувала на прем'єрі цього кіно. Сцена за участі поетового адвоката, прототипом якого є Віктор Медведчук, лідер другої за величиною парламентської фракції "Опозиційної платформи - За життя" та кум Володимира Путіна, таки є у фільмі.

Копирайт изображения Unian/колаж BBC
Image caption Стус відмовився від послуг адвоката Медведчука, вимагав відводу суддів та міжнародного захисника. Нічого з цього суд не задовольнив, а захисник не підтримав.

Віктор Медведчук, який у 1980-х брав участь у процесі над політв'язнем, нині намагається бути посередником у перемовинах з Кремлем щодо звільнення українських бранців.

Трилер чи пафосна агітка?

Це кіно, за словами автора сценарію Сергія Дзюби, знімалося як трилер про вбивство українського політв'язня в таборі в Пермській області в 1985-му.

За кадром у фільмі час від часу лунає поезія Стуса.


Блажен, хто тратити уміє,

коли заходить час утрат,

аби лишалася надія

і виростала востократ,

що білий світ - він завжди білий

і завжди добрий - білий світ.

(Зі збірки "Час творчості", 1972 рік).


На початку фільму глядачу пропонують історію його знайомства з дружиною Валентиною Попелюх, дружби з художницею-дисиденткою Аллою Горською. Це були його здобутки й надії, а за ними - втрати за втратами. Роботи, свободи, можливостей для творчості, друзів.

Автори фільму наголошують, що знімали його для тих, хто нічого особливо не знає про дисидента та його поезію.

Втім, важко сказати, чи вдасться захопити цю аудиторію пунктирними сценами з численними пафосними монологами Стуса про денаціоналізацію України, українську мову, катів і злочинців з КДБ.

У фільмі він точно постає незламним борцем героїчного епосу, але чи проступає за цим жива людина радянської доби? Навіть із власною дружиною Валентиною головний герой розмовляє такими патетичними фразами.

Копирайт изображения Кадр з фільму "Заборонений"
Image caption Василя Стуса зіграв актор Дмитро Ярошенко.

Екранний образ Медведчука

А ось сцена з адвокатом Стуса створила резонанс навколо фільму задовго до його виходу й підживлюватиме увагу далі.

За словами продюсера фільму Артема Денисова, у початковій версії фільму вона мала бути, але згодом її вирізали задля скорочення хронометражу. Саме після цього спалахнув скандал.

І адвокат самого Віктора Медведчука Ігор Кириленко, і автори фільму категорично заперечили, що її вирізали через тиск політика. Втім, творці "Забороненого" повернули сцену в суді після того, як "відчули потребу громадськості, щоб вона була у фільмі".

Багато людей в Україні не повірили тому, що можна розповісти історію поневолення дисидента без згадок про роль Віктора Медведчука в ній.

Крім судового засідання, де оголосили вирок, мала б бути ще одна сцена розмови поета і його адвоката у СІЗО. Її, за словами режисера фільму Романа Бровка, таки виключили, бо щодо неї немає жодних документальних даних.

Копирайт изображения Кадр з фільму "Заборонений"
Image caption Якщо адвокат Медведчук є історичною постаттю, то полковниця КДБ Віра, що схиляє Стуса у фільмі до добровільного каяття й підтримки "відлиги", є вигаданим персонажем. Вона не приховує співчуття до нього.

Для відтворення суду використали архівні матеріали справи. Діалог між суддею, адвокатом, виступи й протести підсудного, покази свідків - усе це відтворили на основі архіву практично дослівно.

"На що ми мали право спиратися, - це показати цю сцену в достовірний документальний спосіб, тобто взяти матеріали справи: що там було сказано, як" - розповів Роман Бровко.

При цьому, дотримувалися порад юристів: не виривати фрази з контексту, не переставляти їх місцями та не називати прізвище Віктора Медведчука без його згоди. Тому образ адвоката глядач у фільмі побачить, але як саме його звати, так і не почує.

"Єдине, на що закон нам давав право, - це взяти матеріали суду й відтворити, що і як там було сказано", - пояснив режисер.

Він називає цю сцену "консенсусом, який народився під час скандалу".

Реакція Медведчука

У серпні минулого року адвокат Віктора Медведчука оприлюднив заяву, що його клієнт "залишає за собою право на відповідні правові дії, зокрема спрямовані на заборону демонстрації фільму через суд", якщо у фільмі буде недостовірна інформація про нього.

Сам пан Медведчук раніше пояснював, що рішення про засудження за статтею про "антирадянську пропаганду та агітацію" ухвалювалися в партійних структурах та в КДБ, тому адвокат практично жодної ролі в судовому процесі не грав.

"Особа, яка притягалася за 62-ю статтею КК УССР, отримувала свій строк незалежно від ролі адвоката в її справі. Будь-який радянський адвокат, який жив і працював у СРСР, максимум що міг зробити, так це спробувати хоч трохи пом'якшити вирок, але це вдавалося вкрай рідко", - заявив адвокат Ігор Кириленко.

Беззаперечна перевага стрічки у тому, що чи не вперше вона дала можливість українцям подивитися практично документальне відтворення суду над одним із найвідоміших дисидентів напряму - без довгого капання в книжках з історії, дописах у соцмережах, архівах, без посередників і медійних кліше.

Загибель Стуса

За п'ять років після суду, 4 вересня 1985 року, Василь Стус загине в тюремному канцері. Досі немає єдиної версії його смерті.

За однією з них, озвученою іншим українським політв'язнем радянської доби Василем Овсієнком, поет міг померти від удару карцерними нарами, підлаштованого наглядачами.

Копирайт изображения Кадр з фільму "Заборонений"
Image caption У фільмі начальник табору вдаряє Стуса нарами, після чого той помирає.

Офіційно - Василь Стус помер через зупинку серця.

Стереотипи у кіно

І якщо щодо образу Медведчука автори фільму знайшли компроміс і оминули гострі кути, у фільмі можна розгледіти стереотипи, що можуть підживити деякі упередження.

Так, найбільш негативні персонажі фільму - начальник тюрми та його заступник - виявляються геями. На цьому у фільмі робиться акцент.

Так само однозначно негативно, стереотипно показані шахтарі з Донбасу: вони пиячать, лаються, обзивають україномовних інтелігентів "бандерами", мочаться просто під парканом будинку Стуса. На початку 1960-х він викладав українську мову в школі в Горлівці.

Водночас, одне з найцінніших відкриттів, яке може дати такий фільм про Василя Стуса, - це, власне, його творчість. У багатьох її рядках лунають нетлінні одкровення мислителя. У них і сучасна людина може знайти для себе підтримку й натхнення.


Даруйте радощі мої

і клопоти мої —

нещастя й радощі мої —

весняні ручаї.

Просвітле небо аж кипить,

просвітле — аж кипить.

Блажен, хто не навчився жить,

блажен, хто зна — любить.

(Зі збірки "Зимові дерева", 1970 рік).

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Новини на цю ж тему