"Обіймай мене, сину, обіймай". Як зустрічали звільнених у Борисполі

обмін Копирайт изображения NurPhoto

"Будемо грати весілля", - сказала мама щойно звільненого командира катера "Нікополь" Богдана Небилиці, коли того обіймала дівчина на злітній смузі в "Борисполі".

Мама в сльозах. Дівчина в сьозах. Дехто з журналістів теж, хоча зазвичай, вивсвітлюючи навіть найемоційніші події, вони не плачуть.

Вийшовши з українського літака АН-148 під оплески, звільнені українці розсіялися по смузі в обіймах матерів, дружин, дітей, батьків. "Обіймай, обіймай мене", - казала мати сину, одному з моряків.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
До Києва повернулися 35 українських політв’язнів, яких утримували у Росії.

У день звільнення українців у російському СІЗО підняли о третій ночі. До десятої вони збиралися й готувалися до повернення додому. Розповідають, що дорогу на шляху до аеропорту "Внуково", звідки вони вилетіли, перекривали.

Якщо ви хотіли б запам'ятати на все життя, як виглядає абсолютно щаслива людина, варто було подивитися на батька Павла Гриба на летовищі в момент його повернення.

Image caption Павло Гриб не збирається багато відпочивати після ув'язнення

Коли син відповідав на запитання журналістів, що по кілька разів питали те саме, Ігор Гриб стояв за його спиною мовчки й просто посміхався. Два роки він боровся за звільнення сина, що тяжко хворів у російському ув'язненні.

Сам Павло показав 1400 рублів, які видали йому наостанок росіяни. Розповів, що поспілкувався з деким із звільнених українців у літаку: "Говорили про те, хто де сидів, як це було". І зауважив, що відпочивати не збирається, бо в Україні йде війна.

У цей час десь поруч матері моряків заспівали на розпеченому асфальті аеропорту українську народну пісню "Зеленеє жито зелене". З акцентом на словах "Тут зібрався рід наш увесь…"

Image caption Матері співають в аеропорту "Тут зібрався рід наш увесь"

Український журналіст Роман Сущенко, якого в Росії засудили до 12 років позбавлення волі, на запитання про те, як почувається й що пережив, не скаржився і не нарікав. Він жартував і посміхався, ділився враженнями не про минуле в тюрмі, а про сьогоднішній день звільнення.

Десять місяців перед цим він був в ізоляції. Йому дозволяли читати лише два російські видання: "Новую газету" і "Коммерсантъ".

"Я вперше літав на АН-148. Скільки висвітлював роботу Антонова, але вперше літав таким літаком. Він чудовий", - сказав Роман.

Image caption Роман Сущенко з дружиною Анжелікою та дітьми одразу після прибуття до України

І поділився планами на найближче майбутнє: "Напевно, поїм сьогодні кавунів".

Дружина Анжеліка розповіла, що родичам нічого не повідомляли про обмін. Увесь час до того вони жили в невідомості.

Олександр Кольченко з Криму, якого в Росії засудили до десяти років позбавлення волі, дуже просто розповідав про все, без пафосу: "У тюрмі здобув досвід. Планую продовжити навчання, влаштуватися на роботу. Поки що житиму в Києві, а коли повалять Путіна, то переїду в Крим".

Копирайт изображения Vsevolod Musienko
Image caption Олександр Кольченко хоче закінчити навчання на географічному факультеті Таврійського університету

Мама Лариса Кольченко, стоячи за спиною сина, просто сяяла.

Ще один ексбранець Кремля з Криму режисер Олег Сенцов, якому в Росії присудили 20 років, увесь час тримав за руку доньку Аліну. Так, тримаючись за руки, вони й сіли в автобус.

Копирайт изображения Vsevolod Musienko
Image caption Олег Сенцов обіймає доньку Аліну, праворуч від нього на фото - сестра Наталя, що весь час його ув'язнення боролася за звільнення брата

Щойно звільненим українським військовим і колишнім політв'язням довелося витримати публічність свого повернення додому, численні запитання журналістів, приціли десятків камер. Знаходити сили посміхатися, триматися бадьоро, вітатися з першими особами держави.

Але це скороминуще, а от те, що попереду, - це реабілітація, лікування, і те, про що сказав В'ячеслав Зінченко, старший матрос: "Це був важкий час, було багато емоцій - потрібно все осмислити".

Хлопець зауважив, що бажання далі служити в ВМС є, але поки що зарано говорити про конкретні плани.

Image caption Старший матрос катера "Нікополь" В'ячеслав Зінченко

Мама приготувала для нього пиріг з вишнями, а вдома пообіцяла нагодувати голубцями та салом.

Вокзали й аеропорти - місця, де люди проявляють чи не найбільше емоцій, проливають чи не найщиріші сльози й переживають чи не найбільшу радість.

Але навіть "Бориспіль" навряд чи колись був місцем стількох сильних і незабутніх переживань.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Новини на цю ж тему