Як живуть люди в замках? Три реальні історії з Британії

Матч з крикету біля подніжжя замку Копирайт изображения Getty Images
Image caption Матч з крикету біля подніжжя замку

Багато туристів цього літа могли відвідали кілька гарних замків - визначних пам'яток. А як це - володіти замком, жити в ньому або працювати?

Троє людей, які живуть у замках та бережуть їх, розповідають свої історії.

Бамбург. Як доглядати за пам'ятником?

Франсіс Вотсон-Армстронг володіє замком, але терпіти не може в цьому зізнаватися.

"Це звучить шикарно - сказати, що у мене є замок, але по суті я просто за ним доглядаю, - каже 54-річний власник. - Просто дивлюся, щоб він не розвалився".

Його замок Бамборо з потужними кам'яними стінами велично підноситься на прибережних дюнах Нортумберленда, графства на півночі Англії.

Франсіс з собакою Копирайт изображения EPA
Image caption Франсіс Вотсон-Армстронг виріс у замку Бамборо, а зараз живе на фермі неподалік

Найстаріша його частина належить до періоду завоювання Англії норманами, що почався в 1066 році, а до моменту, коли в 1894-му його придбав промисловець і предок Франсіса Вільям Армстронг, замок перебував у жалюгідному стані.

Вільям Армстронг перебудував велику його частину. Стародавня споруда стало домом для його родини.

"Це велика відповідальність - доглядати за однією з найбільш знакових пам'яток Британії, але мені це подобається", - зізнається Франсіс.

Він любить згадувати своє дитинство, що минуло в стінах замку. "Це було класно. Тут жили й інші діти мого віку, і ми, бувало, всіх дорослих тероризували: носилися всюди, запускали катапульту", - згадує власник.

У 22 роки він став офіційним доглядачем замку разом зі своєю матір'ю, а після її смерті в 1999 році - одноосібним його охоронцем.

У 2001-му він переїхав на сусідню ферму, проте в замку і далі живуть: там розташовуються 12 окремих квартир-апартаментів. Замок також є туристичною визначною пам'яткою, приймаючи 160 тисяч відвідувачів на рік, і популярним місцем проведення весіль.

Догляд за замком - це повноцінна робота для команди з п'яти людей, і вона ніколи не закінчується. Але Франсіс Вотсон-Армстронг має намір зберегти за своєю сім'єю право на володіння замком.

"Я зроблю все, щоб він не потрапив в руки громадської організації", - говорить господар.

"На догляд і ремонт потрібні тисячі фунтів на рік, але вже краще я сам буду тут всім займатися, ніж дозволю це робити комусь чужому, хто тут ніколи не жив і його не знає", - зізнається Уотсон-Армстронг.

Йому допомагає 29-річний син Вільям, який хоче залучити більше туристів і зробити відвідування замку більш захоплюючим.

острова Фарн Копирайт изображения Getty Images
Image caption Родина Франсіса також володіє архіпелагом Фарн біля берегів Нортумберленду

Комусь може здатись трошки страшнувато жити в старовинній будівлі, де повно гвинтових сходів, вузьких коридорів і темних закутків, але чи так це насправді?

"Багато привидів мені не траплялося, але от коли я тут один... У вузькому проході поряд з апартаментами моєї мами я чув, як хтось тікав, а я точно був тоді тверезий", - сміється Франсіс.

"Трошки не по собі, коли за вікном буря, а ти тут на самоті, тоді просто залазити під ковдру, і все. Так що, думаю, якщо тут і є якісь привиди, то вони цілком доброзичливі", - говорить господар замку Бамборо.

Замок Сайзер і його "потойбічні голоси"

замок Сайзер Копирайт изображения Lucy Tickle
Image caption Замок Сайзер

Родина Генрі Хорніолд-Стрікленд живе в замку Сайзер в графстві Камбрія майже 800 років. Покоління його предків за минулі століття дещо "покромсали і перебудували" замок, як зізнається Генрі, історія його сім'ї тепер тісно переплетена з цією хаотичною будівлею.

Але він ним не володіє. У 1950-ті, коли фермерські угіддя перестали давати прибуток, а також через високий майновий податок, дід Генрі вирішив передати замок і всі його землі National Trust - організації з охорони історичних пам'яток та мальовничих місць Великої Британії.

Але було виставлено умову: сім'ї Хорніолд-Стрікленд дозволять тут жити, і через 70 років цей договір як і раніше діє.

"Це вже юридично нікого не зобов'язує, тільки морально, - говорить Генрі. - National Trust може викинути нас звідси в будь-який момент, але факт, що тут живуть давні власники замку, звичайно, привабливий для туристів. У нас не завжди прості стосунки, тому що зрозуміло, що National Trust хоче, щоб все було, як в музеї, але якщо ти тут живеш сім'єю, то неминуче хочеш всім користуватися. Ми так і робимо, але дбайливо".

Генрі Хорніолд-Стрікленд Копирайт изображения Henry Hornyold-Strickland
Image caption Родина Генрі Хорніолд-Стрікленда живе в замку Сайзер у графстві Камбрія майже 800 років

У дитинстві Хорніолд-Стрікленд жив на півдні Англії, навідуючись до своїх бабусі і дідуся в замок, а переїхав сюди, коли йому було 10 років.

"Це було чарівно. Ми тут все вивчали, всюди грали і займалися всім, чим займаються зазвичай хлопчаки - що на думку спаде: пуляли з лука стрілами з верхівки вежі на землю. Наших бабусю з дідусем дратувало, що ми тут все трошки спростили", - згадує господар замку.

Однією з розваг, за його словами, було лякати гостей. За ширмами були заховані динаміки, з яких раптом починали лунати "потойбічні" голоси, що часом викликало у гостей вереск.

"Можна уявити собі, що за гостинний народ ми були, - усміхається Хорніолд-Стрікленд. - Але ми цього більше не робимо", - поспішно додає він.

Замок Сайзер Копирайт изображения McCoy Wynne

Щоправда, він визнає, що є частини замку, де по-справжньому відчуваєш страх, особливо ночами.

"Проходиш через двері в приміщення, а всередині температура падає до 10 градусів і різні звуки лунають, а твоя уява підказує тобі, що це чиїсь кроки", - розповідає Генрі.

Проте він сподівається прожити в замку Сайзер якомога довше, щоб і його діти могли назвати його своїм будинком.

"Я відчуваю, що належу цьому місцю, в ньому - вся історія моєї родини, - каже господар. - Сайзер не просто архітектурна перлина, а й приголомшливе місце для життя".

Сент-Майклс-Маунт. Замок на припливному острові

вид на сент-майклс Копирайт изображения Getty Images

Все своє життя Даррен Літтл живе на Сент-Майклс-Маунт - припливному острові поряд з узбережжям графства Корнуолл.

Його батько був тут управлінцем, а мати - адміністратором з охорони пам'ятки і навколишнього середовища, а тепер і він працює тут садівником.

Колись тут був монастир, перероблений в замок, який тепер перебуває у володінні організації National Trust, але зданий в оренду на 999 років лорду і леді Сент-Леван.

Darren Little Копирайт изображения Mike Newman
Image caption Даррен Літтл виріс на острові, а теперь працює садівником

Даррен Літтл, як і всі інші наймані працівники - їх близько 30 осіб, - живуть в невеликих будиночках біля бухти.

Коли йому було 17 років, Даррен на 10 років поїхав звідси на "велику землю", але в 2000-му повернувся і зайнявся садівництвом.

"У мене тут було прекрасне дитинство, - згадує він. - Я дуже любив це місце, і мені хотілося сюди повернутися. Багато моїх ровесників дуже дивувалися тому, як ми тут на острові жили. Їм теж хотілося приїхати і залишитися на вихідні".

Велика частина його дитинства пройшла біля води або у воді - він купався, ловив рибу або плавав на човні навколо острова.

На острові крім замку є дві вулички Копирайт изображения Getty Images
Image caption На острові крім замку є дві вулички

У школу ходити доводилося на велику землю, і кожен день всіх дітей з острова переправляли до місцевих шкіл - або в Маразайоне, або в Пензансі.

Якщо ж стихія розгулювалась, то дітей або рано відправляли додому, або дозволяли залишитися вдома і працювати самостійно на комп'ютері. Або ж, якщо буде потреба, переночувати у родичів на суходолі.

Острів Сент-Майклс-Маунт Копирайт изображения Mike Newman
Image caption Острів Сент-Майклс-Маунт - магніт для туристів
сад на острове Копирайт изображения Claire Braithwaite

"Ти весь час стежиш за морем. Для мешканців на острові курсує спеціальний автобус під час відливу, щоб відвезти їх в магазин або у справах. У багатьох машини стоять на парковці в Маразайоне", - пояснює Даррен.

"Насправді ніяких обмежень у нас немає. Ти не можеш поставити супутникову тарілку на дах, але завжди є інші шляхи, наприклад, встановити її на горищі. До нас в будинку постійно заглядають туристи, але до цього звикаєш, такі вже особливості цього місця. Мені здається, багато хто дивується, побачивши, як ми тут сидимо, чаї ганяємо", - говорить він.

краєвид на місто Копирайт изображения Mike Newman
Image caption Насипна дорога з'єднує під час відливу острів з містом Маразайон

Після того, як години відвідувань закінчуються і туристи залишають Сент-Майклс-Маунт, остров'яни насолоджуються свободою.

"Ми часто збираємося всі разом, сидимо біля бухти, чай п'ємо або пиво, - каже Даррен. - Але якщо хочеш ходити по вечірках або кликати гостей, то з цим тут не розженешся. Треба вміти отримувати задоволення від цієї унікальної можливості - жити в такому приголомшливому місці".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

***

Також на цю тему

Новини на цю ж тему