Криза з курдами Сирії: чому це важливо для України

Інформаційний вихор, що отримав назву "Українаґейт", поступився місцем нагальнішій і потенційно глобальнішій проблемі: перекроюванню мапи Сирії на дев'ятий рік війни в тій країні.

Копирайт изображения Getty Images

Це стало наслідком рішення Дональда Трампа вивести війська США з північної Сирії і відкрити дорогу Туреччині для операції проти воєнізованих угрупувань сирійських курдів.

Анкара вважає їх близькими до угрупування курдів Туреччини - Робітничої партії Курдистану, а відтак, терористами.

Дзвінок Зеленського

В обох випадках збудником буремних подій стали телефонні розмови. Конгрес США розслідує обставини, що супроводили розмову президента Трампа і Володимира Зеленського 25 липня.

Якщо він виявить достатньо доказів тиску з боку господаря Білого Дому на главу іноземної держави з метою скомпрометувати політичного суперника на виборах 2020, то імпічмент лідера найпотужнішої країни Заходу - замість гіпотетичного запобіжного механізму, вигаданого основоположниками американської Конституції у 18-му столітті, - перетвориться на політичну дійсність президентського сезону 2019-2020.

Але хоч в американському суспільстві загалом, і лавах демократів зокрема, число прихильників імпічменту Трампа зростає, його політичні союзники-республіканці утримувалися від відкритої критики президента за його тиск на Україну. Так було до бурхливих подій початку жовтня.

Дзвінок Ердогана

6 жовтня відбулася телефонна розмова Трампа з турецьким лідером Ердоганом - розмова, яка запустила маховик наступного етапу війни в Сирії.

Про наміри Анкари створити на своєму південно-східному кордоні "буферну зону", щоб захиститися від транскордонних терактів, американській адміністрації було відомо давно.

Тому турецько-сирійське прикордоння на тій ділянці від серпня спільно патрулювали американці і турецькі військові. Місцеві союзники США, Сирійські демократичні сили, де кістяк складають курдські військовики, уможливили ті патрулі, демонтувавши свої укріплення.

На світанку 7 жовтня, виконуючи розпорядження свого головнокомандувача в Білому домі, два невеликі контингенти США покинули свої бази в околицях міст Тель-Аб'яд і Рас-ель-Айн.

"Ніж у спину"

Курди, які спільно з американцями воювали проти джихадистів угрупування "ІД" понад чотири роки, зрозуміли, що їх покинули напризволяще і що Туреччина отримала карт-бланш на односторонню збройну операцію в тому районі.

Копирайт изображения AFP
Image caption Курди на похороні одного з п'ятьох убитих бійців. Понеділок, 14 жовтня

Яку Анкара і почала в середу, 9 жовтня, спершу обстрілами з повітря й артпідготовкою, а тоді і наземною атакою на позиції Сирійських демократичних сил.

Коли Дональд Трамп навесні цього року заявив про перемогу у війні Заходу проти угрупування "Ісламська держава", то він мав на увазі перемогу передовсім курдів.

Курди, які в боях із джихадистами втратили понад 11 тисяч своїх бійців, до минулого тижня були найбільш проамериканською і прозахідною силою на Близькому Сході.

Залишені сам-на-сам з військовою потугою турецької армії, курдські військовики почулися зрадженими.

"Нас використали, а коли ми стали непотрібні, американці нам встромили ножа в спину", - сказав кореспонденту ВВС польовий командир YPG, курдських загонів народної оборони, головної ударної сили антиісламістської коаліції.

Сором бойових побратимів

У Вашингтоні навіть республіканці, які з підозрою ставляться до процедури імпічменту, ініційованої демократами в Палаті представників, розкритикували дії свого президента.

Критика найближчих політичних союзників спонукала Трампа пригрозити Туреччині економічними наслідками в разі, якщо в своїй військовій операції Анкара "зайде задалеко".

Однак його суперечливі заяви - щодня інша - лише поглибили сум'яття і показали хаотичні спроби адміністрації США зменшити шкоду від рішення Трампа після телефонної розмови з Ердоганом. Розмови, що мала такі катастрофічні для курдів і згубні для американської репутації наслідки.

Досі палкий захисник і політичний союзник Трампа, сенатор-республіканець (Південна Кароліна) Ліндзі Грехем ініціював розгляд законопроект про жорсткі санкції проти Туреччини.

"Моліться за наших курдських союзників, безсоромно покинутих адміністрацією Трампа. Цей крок призведе до відродження ІДІЛ", - написав сенатор у Twitter.

Курдські сили попереджали, що не зможуть гарантувати охорону всіх джихадистів і членів їхніх сімей, яких утримують у таборах для інтернованих на підконтрольних їм теренах.

Видання NYT підсумувало настрій американських офіцерів, які рік тому спільно з курдами відбивали напад російських найманців з групи Вагнер й війська Асада, такою цитатою: "Нам довіряли, а ми обманули їхню довіру. Це пляма на сумлінні Америки".

Бездержавний народ

Курди - корінний народ месопотамської низовини - розкидані між чотирма країнами регіону: Туреччиною, Іраном, Іраком і Сирією, де живуть компактними, але часто дискримінованими меншинами.

Найбільше курдів, до 15 мільйонів, - у Туреччині.

Активна і курдська діаспора у Європі, якою після початку турецької операції на півночі Сирії прокотилася хвиля демонстрацій протесту.

В Лондоні марш курдів, які скандували самоназву курдських районів Сирії "Роджава", пройшов паралельно з протестами захисників довкілля з "Повстання за виживання" ( Extinction Rebellion).

У Києві біля турецького посольства невідомий напав на учасників невеликого пікету.

Марші протесту курдської діаспори пройшли також у Кельні, Відні, Марселі, Мілані та багатьох інших європейських містах.

Авторка книги "Дівчина з Алеппо: як Нуджін втекла від Війни до Свободи" Нуджін Мустафа в колонці для британської газети Times, із гіркотою пише, як вона виростала, навчена батьками, що "єдині друзі курдів - гори".

У виграші - Путін і Асад

Копирайт изображения Reuters
Image caption Курди протестують проти турецької збройної операції в Цюриху. 12 жовтня

Американські експерти і публіцисти ще на початку турецької операції в Сирії попереджали, що, зраджені США, сирійські курди шукатимуть нових союзників проти Туреччини.

Так і сталося - командування курдів звернулося по захист до уряду в Дамаску. І вже в понеділок урядове сирійське військо вирушило на північ, щоби взяти під контроль північний кордон - ту його частину, де Ердоган прагне створити свій буфер і заселити його, замість курдів, сирійськими біженцями, число яких у Туреччині перевищує 3,5 млн.

Росія, яка підтримує Башара Асада, але є також союзницею турецького президента Ердогана, каже, що тримає тісний контакт з Анкарою, щоб не допустити збройної сутички між російськими і турецькими військами на півночі Сирії.

Геополітичний вакуум на Близькому Сході не встиг ще навіть утворитися, як його заповнила Росія, зауважує оглядач ВВС Джеремі Бовен. Він вважає, що події минулого тижня наблизили завершальний етап сирійської війни.

"Два важливі гравці, американці і курди, схоже, вибувають з гри. А президент Асад, разом зі своїми союзниками з Росії та Ірану, продовжує зміцнювати свою перемогу в катастрофічній війні в Сирії", - пише оглядач з питань Близького Сходу.

Десятки вбитих цивільних, десятки загиблих бійців, понад 160 тисяч переміщених - така ціна покаліченими і втраченими життями першого тижня конфлікту.

Криза для НАТО

Військова інтервенція Туреччини в Сирії, фактична зрада союзників курдів з боку США, новини про масову втечу з таборів родичів джихадистів "ІД" - все це створює також купу проблем для НАТО.

Турецьке військо - за чисельністю друге найбільше в альянсі. Після збройних сил США. А те, що наприкінці першого тижня турецька артилерія била неподалік місць базування американських військ на півночі Сирії, поставило у ситуацію можливого протистояння вояків двох альянтів НАТО. Нехай це і суто гіпотетична можливість.

Але цілком реальне політичне протистояння всередині альянсу: Франція, Німеччина і Велика Британія закликали Туреччину зупинити наступ. А Іспанія навіть пригрозила припинити військову співпрацю з Анкарою.

Стосунки між союзниками в НАТО холоднішають у час, коли стосунки між Туреччиною і Росією щораз тепліші, зауважує кореспондент ВВС з питань оборони Джонатан Маркус: "Якщо до нинішньої кризи додати нещодавнє рішення Анкари купити ракети класу "земля-повітря" в Росії, то виникає чітке відчуття, що Туреччина повільно віддаляється від альянсу".

Про небезпеку погроз ввести жорсткі економічні санкції США проти Ердогана - і ще більше підштовхнути Туреччину в обійми Путіна - пише й американський експерт Том Ніколс .

"Курди будуть так само мертвими, а Путін реготатиме ще дужче, якщо ми накладемо санкції на власного союзника… Через те, що ми маємо емоційно безалаберного президента і партію його посіпак, ми саме в такій халепі".

Висновки для України

Сирійська криза і проблеми на Близькому Сході ненадовго відвернули увагу від конгресових слухань "української справи" Дональда Трампа.

Але це викликане гостротою кризи і тим, що рішення президента вивести американські війська із Сирії призвело до появи нової "гарячої фази" і нового фронту в сирійській війні.

Як вважає директор Центру міжнародних досліджень при Одеському національному університеті імені Мечникова Володимир Дубовик, дії Трампа засвідчили його схильність до "крайньої односторонності" - коли в святій переконаності у власній правоті він цілком ладний піти проти всіх - НАТО, союзників тощо.

Коли ж мова про те, чим усе це обернеться для України, то експерт не бачить нічого доброго.

"У Трампа немає зовнішньополітичних пріоритетів, постійних друзів, союзників - немає відчуття обов'язку чи зобов'язань перед кимось. На першому плані - його власна особа та його інтереси", - вважає Володимир Дубовик.

Україна повинна усвідомлювати, що для адміністрації Трампа зовнішня політика другорядна, підпорядкована справі виживання його режиму, переконаний експерт.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш TelegramабоViber!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему