Як це в Британії: лікарі прописують танго замість пігулок

танго Копирайт изображения Getty Images

Британська державна медицина є безкоштовною для пацієнтів, але платникам податків обходиться у мільярди фунтів.

Пошук новаторських методів оздоровлення населення, а також зменшення навантаження на медиків та державний гаманець, призвів до поширення "соціальних рецептів" замість традиційного підходу - "Від кожної хвороби по пігулці'.

Якось під час відпустки у Франції, у перший же день, я невдало впала з коня. Перебувала у шоці, і впродовж кількох годин не могла згадати, як мене звати. Коли врешті прийшла до тями у лікарні, відчула біль у щиколотці.

Рентген виявив тріщину кістки. Показали, як користуватися шиною, і видали чоловікові адреси аптек, де можна купити знеболювальні.

Чоловік кинувся по аптеках, але був суботній вечір, все зачинено. В лікарні цьому зарадити не могли, але підбадьорили: "Зате ви познайомилися з французькою медициною!"

Я ж подумала, що за таких обставин британські лікарі ніколи б не відпустили без милиць та запасу знеболювальних.

Копирайт изображения Heritage Images
Image caption Національна служба здоров'я (NHS) в Британії є безкоштовною і універсально доступною вже понад 70 років

Власне, якось в моєму гаражі за кілька місяців зібралася ціла колекція милиць, бо був період, коли травми мене просто переслідували, і я була в лікарнях частим гостем. Але жодного разу ніхто не змушував моїх рідних гасати по аптеках.

З тими думками пообіцяла собі, що ніколи більше не сприйматиму британську систему як належне. Хоча вже звикла! Як і багато інших мешканців цієї країни.

До Британії я приїхала понад 20 років тому, і, як на мене, зовсім не погода, а якраз здоров`я, точніше державна система охорони здоров`я (NHS) є найближчою до британського серця темою. Цим часто користуються політики.

"Ми віддаємо ЄС 350 мільйонів фунтів на тиждень. Давайте натомість фінансувати нашу медицину!" - вважають, що цей заклик величезними літерами на червоному боці пропагандистського автобуса прихильників "брекзиту" суттєво вплинув на результати референдуму щодо виходу з ЄС.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Тему фінансування національної медицини використовували і під час кампанії за вихід Британії із ЄС

Державна медицина в Британії є безкоштовною і універсально доступною вже понад 70 років, і, як на мене, ставляться тут до неї як до дитини, у розвиток якої батьки вклали багато зусиль: суміш гордості, але і відчуття, що дитя могло бути й успішнішим.

Який жах, або не вчіть мене жити

Скаржитися взагалі-то не в британському національному характері (тут ідеал - стоїцизм!), але медицина, здається, є винятком.

Скаржаться на так звану "лотерею поштових індексів" (якість і швидкість медичного обслуговування не однакова в різних районах проживання).

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Якість і швидкість медичного обслуговування не однакова в різних районах проживання, але вони все одно є високими

Обурюються чергами, - планової зустрічі з лікарем можна чекати кілька тижнів, а операції кілька місяців. Також розбазарюванням коштів, - чи мають операції з приводу ожиріння бути безкоштовними? А штучне запліднення для самотніх матерів? А чи не треба штрафувати тих, хто призначив зустріч з лікарем і забув?

Багатьох дратує і надто активне втручання "державної няньки".

"А ви згодні з урядовою ініціативою заборонити їсти і пити в потягах?" - пробігаючи повз телевізор, чую ведучого ранкової інтерактивної програми. Я особисто підтримую цю ініціативу руками і ногами, бо, як на мене, сморід від бургерів і карі в потягах просто нестерпний. Однак британці завжди за вільний вибір і проти вказівок, навіть корисних.

Нехай їсти нашвидкуруч погано для здоров`я, але не вчіть мене жити!

ЗМІ час від часу повідомляють про жахи на зразок помилково видаленої "не тієї" нирки, або забутого в шлунку пацієнта скальпеля.

Однак, якщо медійні (хоч і не вигадані) катастрофи ігнорувати і спиратися на власний буденний досвід, картина, як на мене, виглядає менш похмурою.

Дякую і низько кланяюся за моїх батьків

Мої тато і мама багато років жили і лікувалися у Лондоні, куди переїхали вже пенсіонерами. Особливо мама мала комплексні медичні потреби: давній діабет, мікроінсульт, перенесений ще у молодому віці, і перший інфаркт ще у той час, коли до Британії вона приїжджала в гості.

Стан її здоров`я був головною підставою для отримання права на постійне проживання.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption "Швидка" у Британії інколи приїздить, поки триває розмова з оператором служби з надзвичайних ситуацій

В останні роки її життя швидку нам доводилося викликати принаймні разів два-три на рік. Телефонні оператори навчені миттєво вирішувати, наскільки серйозною є проблема. До мами швидка, як правило, приїздила, поки моя розмова з оператором ще тривала.

Тобто впродовж кількох хвилин після виклику лікарі вже дзвонили у двері.

Мамі зробили кілька складних планових операцій. На артеріях серця, бо всі три стали надто вузькими, і їй було важко дихати.

Лазерні операції зупинили повну втрату зору, яка загрожувала через діабет.

Їй також пропонували шунтування серця, але вона відмовилася.

Вартість цієї операції, до речі, понад вісім тисяч фунтів, але вартість не впливає на призначення, і пацієнт не платить нічого.

За мамою був закріплений медбрат Стівен, який спеціалізувався на діабеті. Його обізнаність і вдумливість, і взагалі те, скільки уваги він приділяв її самопочуттю, викликали безмежне захоплення.

Ще один медбрат Кевін регулярно приходив додому стригти нігті на ногах, тому що для хворого на діабет будь-який поріз може виявитися небезпечним.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Вартість операції не впливає на її призначення, і вона є безкоштовною для пацієнта. Але її можна чекати кілька місяців

Оскільки за станом здоров`я мама не могла їздити громадським транспортом, вона мала право користуватися автами лікарні (кожна лікарня має власний транспорт, крім машин швидкої допомоги) і спеціальним мікроавтобусом, або таксі (останнє за мізерну платню). Коли ж ми їхали з нею на власній машині, мали право на спеціальні парковки.

Не завжди це обходилося без головного болю (замовляти транспорт, скажімо, треба було заздалегідь, і додзвонитися не завжди вдавалося з першого разу ), але все це було знову ж таки безкоштовно, і рішення "про право на..." ухвалювалося з огляду на "найкращі інтереси пацієнта", незалежно від вартості послуг.

Скільки насправді все це коштує?

Цього року Британія має витратити майже 140 мільярдів фунтів стерлінгів на державну медицину. Гроші на це надходять з такої собі колективної кишені, з внесками і від працедавців, і працівників.

Чудово пам'ятаю час, коли мені особисто жодні лікарі не були потрібні (та й зараз, слава богу, не часто), але була приватна медична страховка (завдяки компанії чоловіка), проте приблизно 12% моєї зарплатні (окрім інших податків) все одно вираховувалися на державне страхування.

Лише пільгові категорії британців дорослого віку звільняються від виплати цього страхування. Усі інші платять за складною шкалою залежно від розміру заробітку, але 12% - це цифра, яку середньостатистичний британець легко впізнає.

Плюс ще й роботодавець докладає до "кошику" трохи менше як 14% на працівника.

Британські лікарі та клятва Гіппократа

У наших численних з мамою поїздках по лікарях і лікарнях за багато років ніхто жодного разу не запитав, а яке право має ця жінка лікуватися у Британії. Це мене ніколи не припиняло вражати.

Мама англійської майже не знала, і впізнати у ній іноземку можна було за секунди. Однак єдине, що мені доводилося чути з цього приводу: "Чи потрібен вам перекладач?". Якщо перекладач потрібен, лікарня його винаймає. Для пацієнта це теж безкоштовно.

Щоправда, зараз система більш жорстка, але у 90-ті роки і навіть на початку нинішнього століття ніхто паперів взагалі не питав.

Копирайт изображения Olga Betko
Image caption На цьому уроці йоги у парку вітають всіх і безкоштовно. Приходьте хоч з немовлям у візочку, хоч з улюбленим песиком. Класи спонсорують місцеві адміністрації і бізнеси

Коли кілька років тому уряд зажадав покласти край так званому "медичному туризму", лікарі рішуче відмовилися перевіряти імміграційний статус, бо, на їхню думку, це означало б просити папери в кожного, хто говорить з акцентом.

"Ми не є агентами міграційних служб" - заявила Британська Медична Асоціація.

Принаймні на ставлення до моїх батьків жодним чином не впливало, звідки вони родом. Навпаки, через це їм надавали більше уваги.

Віддячувати ж за це нам доводилося хіба що найпопулярнішим поміж британців способом - написанням душевних листів подяки. З матеріальних же "подяк" - хіба що цукерки нянечці в лікарні, яка допомагала при потребі і помитися, і одягтися, і годувала з ложечки тих, хто не міг впоратися сам.

Вітамін "танго"

У нашій поліклініці нещодавно з'явилася нова посада: відповідальний за соціальні рецепти. Якщо ви скаржитеся на хронічний біль у суглобах, або, скажімо, депресію, вам можуть прописати ... ходити на танці чи у читацькі клуби, вчитися живопису чи хоровому співу. Безкоштовно.

Ініціатива народилася ще у 80-ті роки, але по-справжньому розквітла, коли кілька років тому оприлюднили доповідь, згідно з якою соціальна рецептура радикально скорочує кількість викликів лікаря і звернень до швидкої допомоги.

Тобто гарно і для здоров`я, і для бюджету (а витрати на NHS за останні 12 років зросли щонайменше на 40 мільярдів фунтів на рік).

Копирайт изображения Olga Betko
Image caption У районній поліклініці запрошують "оздоровлюватися", зокрема, у драматичній студії, гуртку любителів книги і клубі молодих сімей

За статистикою, приблизно половина британських пенсіонерів приймають щонайменше п`ять пігулок щодня: у чотири рази більше, ніж два десятиліття тому. Кількість людей на антидепресантах за десять років зросла вдвічі.

Отже, керівник системи державної медицини Англії Саймон Стівенс закликав усіх дільничих лікарів прописувати пацієнтам зміни у стилі життя замість автоматичної виписки медикаментів.

Взагалі-то чимало досліджень вказують на те, що поганий психологічний стан - відчуття хронічної самотності, наприклад, може бути ще шкідливішим для здоров`я, ніж очевидніші речі, як, наприклад, куріння. Згідно з доповіддю ВООЗ, соціальні фактори є важливішими для здоров`я, ніж генетичні.

Тому курс на боротьбу з самотністю вважається одним з пріоритетів державної медицини. У графстві Ланкашир, наприклад, популярне "оздоровлення" волонтерством в парках і садах, а Імперський Музей Війни запрошує до співпраці ветеранів.

Ми з чоловіком "прописали" собі аргентинське танго ще 18 років тому, задовго до цієї моди. Зараз навіть не уявляю собі, як це взагалі було можливо тоді, поміж виходами в ефір і аудиторськими авралами, та ще й з малою дитиною на руках, але як мудро ми вчинили, хоч і не підозрювали!

Копирайт изображения Ali Mehdi Zaidi
Image caption Ми з чоловіком "прописали" собі танго 18 років тому, і це була мудра інвестиція у здоров`я і психологічний добробут, хоча тоді ми про це й гадки не мали

Насправді важко пояснити, як саме діє ця магія, але часто приходиш на мілонгу (танго-дискотека) втомлений і нещасний, та ще й подекуди старі травми починають нити, але після п'яти годин нон-стоп на підборах якимось чином почуваєшся ... відпочилим і взагалі з оптимістичнішим поглядом на життя.

На тему, чому саме аргентинське танго є найкращою "пігулкою" від різних хвороб і "вітаміном" для стосунків в родині і поза її межами, можу прочитати цілу лекцію.

Поки скажу лише одне: танго допомогло мені особисто в боротьбі з травмами більше, ніж ібупрофен, і допомогло уникнути операцій. Зокрема, для танго необхідний гарний баланс, а він водночас зміцнює м'язи, що компенсують вади травмованих суглобів. Отже, якщо побачите, як я танцюю з пляшкою води на голові, не дивуйтеся!

Мені пропонували операцію, щоб "відремонтувати" розірвану зв'язку коліна, але я волію танцювати, і якось це спрацьовує.

Тангуйте і ви на здоров`я, не очікуючи "рецепту" від лікаря!

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegramабо Viber!

Новини на цю ж тему