Українець з білоруським серцем. Дивовижна історія порятунку

Максим Греков Копирайт изображения facebook.com/maxi.grek

"Я був приречений, але мені пощастило кілька разів", - говорить Максим Греков. Зараз йому 35, він займається спортом, працює, а наступного року планує відправитись у навколосвітню подорож.

Проте цього всього могло не бути. У 32 роки чоловік захворів на смертельну хворобу. Йому було потрібне нове серце.

У розмові з ВВС News Україна Максим Греков розповів про пошуки серця і про те, з якими проблемами стикаються в Україні люди, які потребують трансплантації.

Якби

"Якби у мені раптово не вирізали апендицит, я б не дізнався, що у мене таке хворе серце. Якби мені не допоміг друг, давши гроші, я б не зміг поїхати на трансплантацію. Якби так швидко не знайшовся донор, я б не вижив".

У своїй історії Максим повторює слово "якби" і каже, що йому пощастило багато разів.

У 2015 році раптовий приступ апендициту і подальше обстеження виявило у нього небезпечну хворобу - дилатаційну кардіоміопатію. Це хвороба, при якій серце перестає качати кров. З таким діагнозом помирають дуже швидко - за рік.

"Я спочатку не повірив. Ну як так? З ким завгодно, лише не зі мною. Я проходив багато обстежень, але всі лікарі качали головою. Мовляв, ти ж такий молодий. При цьому ніхто не говорив мені, що робити. А потім я почув це слово - трансплантація".

Копирайт изображения ВВС
Image caption Максим Греков

В Україні такого не роблять

Чоловік терміново потребував трансплантації. Хоча хворобу виявили на ранній стадії, йому ставало гірше дуже швидко. Хлопець, який до цього бігав на пробіжках, не міг пройти 100 метрів без відпочинку, величезною перешкодою для нього стали сходи.

"Я прочитав купу матеріалів і зрозумів, що ця хвороба практично не лікується. Нове серце - було єдиним виходом для мене. Мені пропонували стати на чергу на трансплантацію у Запоріжжі. Але мені так само можна було записатися у чергу до похоронного бюро. Ефект був би таким же. В Україні таких операцій не роблять".

Копирайт изображения BRENDAN SMIALOWSKI / GETTY

За приблизними підрахунками МОЗ, зараз в Україні 5 тис. людей потребують пересадки органів. Минулого року провели лише 100 пересадок від родинних донорів. При цьому серце в Україні пересаджували лише вісім разів за всі роки незалежності. Водночас, у Білорусі щороку проводять 100 таких операцій, а в світі пересадка серця - це одна з найпоширеніших трансплантацій після нирок і печінки.

Один з українських лікарів, який лікував Максима, співпрацював з білоруськими медиками, вони обмінювались досвідом. Він і порадив Максиму поїхати до Мінська.

"Лікар розповів мені, як все відбувається там, що такі операції проводять там і я поїхав на обстеження до Мінська. Проте, все одно такі трансплантації коштують великі гроші. Я став на чергу в МОЗ, як людина, яка потребує лікування за кордоном. Але МОЗ мені б не встигли нічого оплатити, я перебував у такому стані, що просто не дожив би до цього".

Тут, за словами Максима, йому знову дуже пощастило - друг дав йому 100 тисяч доларів на операцію і він поїхав за новим серцем.

Серце везли вертольотом

"Оплативши операцію, до Білорусі я приїхав зовсім у кепському стані - у мене були набряки по всьому тілу, кашель з кров'ю, я задихався і цілодобово мав перебувати на крапельниці".

Після запису в лист очікування донорів пройшло десять днів, поки для Максима у Білорусі знайшлося серце. Його до лікарні доставляли вертольотом.

"На щастя, у мене найпоширеніша група крові 1"+", на щастя, донор за моїми параметрами, знайшовся дуже швидко". У Мінську Максим Греков отримав нове серце.

Операції з трансплантації в Україні все ще залишаються рідкістю і більшість з них проводять від родинних донорів. Проте зараз відбувається спроба реформи цієї сфери.

Кілька років тому Верховна Рада ухвалили закон, за яким кожна людина при житті може дати згоду на посмертне донорство. Проте закон так і не запрацював на повну силу.

Так, в Україні вже два роки створюють єдиний реєстр донорів, куди будуть вноситись дані і про донорів, і про пацієнтів, які потребують пересадки. До цього єдиних листів очікування ніколи не існувало, і, як кажуть експерти, точної потреби у кількості донорів в Україні досі не знають.

Копирайт изображения ВВС

Серед перепон, які заважають розвитку трансплантації, також називають відсутність алгоритму дій при трансплантації, законодавчі прогалини, відсутність обладнання в реанімаціях країни і низька кількість діагнозів про смерть головного мозку.

Оперують за зарплати

"Пам'ятаю, що коли прокинувся і побачив свої руки, то нігті на них були значно світліші. До операції вони були сині. Я зрозумів, що все ок. Я зрозумів, що живий, що все добре і у мене є нове серце".

Вже після операції до Максима підійшов лікар і пояснив, що операція пройшла вдало, а ще сказав, що не треба нікому особисто віддячувати, просто просив слідкувати за серцем, щоб все це було недаремно.

"Гроші за операцію я перевів на банківські рахунки лікарні, у вартість входили і препарати, і реабілітація. Тобто виходить, що лікарі у Білорусі оперують за зарплати". Максим говорить, що після ситуації в Україні цей факт не може не дивувати.

Нещодавно у Києві оголосили підозру у хабарництві лікарю-трансплантологу, вдома у якого під час обшуків вилучили майже мільйон доларів.

Ця історія спровокувала гарячу дискусію у соцмережах - одні користувачі стали на захист лікаря, заявляючи, що медикам, які рятують життя, не платять достойні зарплати. Інші, в тому числі ексочільниця МОЗ Уляна Супрун, заявляли, що такі лікарі зацікавлені проводити декілька "коштовних" операцій на рік і отримувати хабарі, аніж оперувати за офіційними тарифами.

Реабілітація триває досі

Реабілітація Максима Грекова після трансплантації серця триває вже три роки, він і зараз приймає ліки. Проте найскладнішим чоловік називає перші шість місяців - в цей час було по 11 прийомів препаратів за день, безліч аналізів і обстежень.

Лікарі радили Максиму бути дуже обережним, уникати громадських місць, щоб не підчепити інфекцію. Він ходив в масках, завжди мав при собі антисептик, уникав кінотеатрів і метро, переїхав у квартиру у новому домі, щоб уникнути плісняви і шерсті тварин.

Копирайт изображения Getty Images

"У моєї похресниці нещодавно був день народження, але я не поїду, поки у неї не мине застуда. У мене пригнічений імунітет, якщо я підчеплю нежить, я лікую його тижнями. Після трансплантації треба бути дуже обережним, щоб берегти своє серце".

На реабілітацію після пересадки серця Максим витратив ще 10 тисяч доларів. Частину ліків він купував за власні гроші, частину йому оплачувала держава. І в цій сфері чоловік знову розповідає про великі проблеми.

"У нас часто людям після пересадок міняють препарати імуносупресії. Це ті ліки, які пригнічують імунітет, щоб не було відторгнення органів. І їх не можна приймати по діючій речовині і не можна часто міняти. Це може нашкодити і люди можуть втратити орган. Я знаю випадки, коли такі препарати на рік міняли по три рази. З одного боку, держава витрачає багато тисяч гривень на препарати для людей після трансплантації, а з іншого - з метою економії 300 гривень, а такі випадки ми мали, призначає інший препарат, який може людину вбити".

"Я для наших лікарів -це диво"

Щоб вижити після такої трансплантації в Україні треба самому стати кардіологом, жартує Максим. За його словами, про багато речей йому доводилося дізнаватися самому.

"Читав, порівнював, ставив питання. Наприклад, якби я не прочитав інструкцію, то в одній з приватних клінік Києва мене могли вбити, призначивши мені "Німесил". А я прочитав і звернувся за консультацією до ще одного лікаря і почув, що в жодному разі мені не можна такого приймати. Якби я послухав того першого лікаря і пропив повний курс ліків, я б крім серця, потребував би і пересадки нирок. У Білорусі ці трансплантації поставлені на потік, там рятують життя. Для них пересадка органів - це рутина. В Україні ж лікарі зі мною фотографуються, бо для них я - це диво".

Копирайт изображения Всеукраїнська платформа донорства IDonor
Image caption Після трансплантації на Говерлу: метою акції, організованої IDonor, було показати суспільству, що люди с пересадженими органами можуть жити повноцінним життям

Зараз Максим багато подорожує, він відновив свої заняття спортом - грає в баскетбол, займається серфінгом і дайвінгом, їздить на велосипеді.

Нещодавно тридцять людей з пересадженими органами зійшли на Говерлу, щоб привернути увагу суспільства до проблем трансплантації в Україні. Серед них був і Максим Греков. Чоловік підтримує діяльність Всеукраїнської платформи донорства IDonor, яка допомагає людям, які потребують, або вже пережили пересадку органів.

На наступний рік Максим Греков запланував навколосвітню подорож, під час якої планує зустрічатися з людьми, які пережили трансплантацію. Чоловік хоче, щоб історії про ці операції і про те, що після них можна жити повноцінним життям, почули і в Україні, і в світі. А ще Максим Греков хоче, щоб такі операції робили в Україні системно, а такі пацієнти, як він, перестали бути для лікарів дивом.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему