Відступ чи розведення? Чому відводять війська на Донбасі

Відступ Копирайт изображения УНІАН
Image caption Так українські війчськові відходили на 1 км від своїх позицій біля села Петрівське 7 жовтня 2016 року. Пізніше вони повернулися через те, що обстріли так і не припинилися

Відхід українських військових зі своїх передових позицій стане першим кроком до миру на Донбасі, вважають у президента Зеленського.

Бійців відвели з-під Золотого, навіть попри інформацію про обстріли там.

Тепер готується відхід на останній з трьох "пілотних" ділянок розведення - під Петрівським. Хоча ОБСЄ продовжує фіксувати обстріли й у цій місцевості.

Чи стане розведення сил на Донбасі початком миру в регіоні, чи перетвориться на відступ армії?

Як розводять сили?

Копирайт изображения Пресцентр ООС
Image caption Відведення у Станиці Луганський, червень 2019 року

Ідея розвести війська з обох сторін з'явилася ще у 2016 році.

Однак тоді обстріли навіть на трьох тестових ділянках не припинилися, тому бійці АТО повернулися на свої позиції.

За президента Зеленського плани реанімували. 30 червня 2019 року відбулося розведення на найспокійнішій ділянці - у Станиці Луганській. 29 жовтня сили відійшли з позицій у Золотому.

І хоча пресцентр ООС повідомляв про обстріли там за три дні до розведення (тобто семиденної тиші не було), в ОБСЄ їх не підтвердили. Це дало змогу почати відведення.

В обох випадках моніторингова місія ОБСЄ відзначала, що розведення відбувається дзеркально, проросійські формування так само, як і сили ООС, відходять зі своїх передових позицій.

Тепер дійшла справа до останньої ділянки - біля села Петрівського на Донеччині.

Володимир Зеленський у четвер оголосив, що розведення там заплановане на 4 листопада. Якщо буде сім днів тиші.

Але в оприлюдненому так само в четвер звіті ОБСЄ вказувалося, що 29 жовтня на ділянці розведення в Петрівському стріляли.

Копирайт изображения СММ ОБСЄ
Image caption Уривок зі щоденного звіту Моніторингової місії ОБСЄ про обстрілина ділянці розведення у Петрівському

Якщо дотримуватися формальностей щодо 7 днів перемир'я, розведення там не може початися раніше 5 листопада.

Довіра до військових

Копирайт изображения УНІАН

"Розведення під Золотим відбулося фактично без дотримання семи днів тиші. І те, що військові погодилися заднім числом змінити дані про обстріли, говорить про те, що довіра до них буде вже нижчою", - розповідає BBC News Україна заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Він нагадує, як пресцентр ООС повідомляв про обстріли у Золотому, а за три дні був змушений виправдовуватися, що "зафіксований 26.10.2019 представниками Об'єднаних сил факт обстрілу ділянки розведення у Золотому-4 не знайшов підтвердження у представників СММ ОБСЄ".

"Довіра до військових - дуже важлива під час війни. Адже війна - це не лише протистояння на фронті, а й інформаційне протистояння. І якщо не буде довіри, то не буде підтримки ні в тилу, ні в регіонах, які України збирається звільняти", - наголошує Богдан Петренко.

Як сприймають в армії

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Представники "народної міліції ЛНР" під час розведення у Золотому

"Армійці не вірять, що таким чином можна досягнути миру. Вони занадто добре знають свого ворога - набагато краще, ніж люди, які сидять у Києві, - щоб повірити у те, ніби там можна просто перестати стріляти, і все буде добре", - розповідає волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco), який нещодавно повернувся з поїздки до бійців на приморському напрямку.

За його словами, послаблення на ділянці фронту військові на передовій сприймають як можливість для ворога використати ситуацію.

Командувач ООС Володимир Кравченко нещодавно повідомив виданню "Донбас.Реалії", що розвести війська у найближчій перспективі можуть біля 30 населених пунктів.

Утім, точного і затвердженого офіційно переліку їх наразі немає.

За неофіційними даними, мова може йти і про ділянки, де у 2014-2015 роках йшли потужні бої з великими втратами обох сторін: Широкине, Водяне, Талаківка, Піски, Опитне, Кримське, Світлодарськ.

Цей список також "не надихає" бійців, стверджує Олександр Карпюк.

"Водяне - це одна з найгарячіших точок у 2015-2016 роках, де морська піхота, яка просувалася там, зазнала значних втрат. І хлопці, які відбивали цю землю, копали там кілометри позицій, зараз питають: за що тоді загинули їхні товариші у Водяному?" - запитує волонтер.

В чому небезпека?

Копирайт изображения Getty Images
Image caption "Сіра зона" - поле для роботи диверсійних груп і снайперів

Відхід обох сторін на кілометр від лінії зіткнення розширить "сіру зону", яка за останні роки була зведена майже до мінімуму.

З одного боку, це має призвести до того, що супротивники банально не зможуть стріляти один в одного.

"У Станиці Луганській справді немає жертв і обстрілів після розведення", - визнає Богдан Петренко.

Однак з іншого боку, "сіра зона" відкриває простір для дій диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) та снайперів.

"Зараз йде окопна війна. Якщо ми все розведемо і розмінуємо, то вона перейде до війни малих груп - для ДРГ це будуть ідеальні умови", - відзначає Олександр Карпюк.

А це вже створює небезпеку не лише для військових, а і для нацгвардійців та поліцейських, які муситимуть патрулювати ділянки, з яких відійшли війська.

"Що завадить ДРГ вночі виїжджати на пікапах з і ПТКР (Протитанковими керованими ракетами. - Ред.). і "птурити", наприклад, якийсь КРАЗ з нацгвардійцями? От так заїдуть на якесь приватне подвір'я, вистрілять та поховають вісім "укрів" в одній коробці", - попереджає волонтер.

І додає: "І хто їх притягне до відповідальності? ОБСЄ? Поліція? Чи "народна міліція ДНР"? Там багато неконтрольованих осіб, для яких війна - це також особисте".

Богдан Петренко відзначає, що "сіра зона" згодом може перетворитися на кордон: "Якщо не буде прогресу у домовленостях, то "сіра зона" закостеніє й перетвориться на кордон - так, як це сталося між Північною та Південною Кореєю. Там демілітаризована зона існує вже фактично 65 років".

Не кожен відступ - поразка

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Спостерігачі СММ ОБСЄ переписують номери автоматів бійців проросійської "народної міліції" самопроголошеної "ЛНР", яких відвели з кількох позицій у Золотому. Так само вони переписали номери зброї та бійців ЗСУ, які відійшли звідти.

Володимир Зеленський пояснює всі свої спроби розвести війська і укласти стійке перемир'я необхідністю поступу в мирному процесі .

"Та мені пофіг, з ким воно (Перемир'я. - Ред.) підписане. Нам же треба території повернути і припинити вбивства", - відверто розповідав президент під час зустрічі з ветеранами у Золотому.

Олександр Карпюк припускає, що саме це може спробувати використати Росія.

"Якщо їй захочеться вдарити по Зеленському та його іміджу миротворця, то вони просто можуть шантажувати загостренням - як шантажували Порошенка Дебальцевим, коли йшли переговори у Мінську. Тільки Зеленський зараз сам підставляється", - вважає волонтер.

Богдан Петренко застерігає, щоб зустріч у "нормандському форматі", основною умовою якої і є розведення сил на Донбасі, не стала самоціллю для української влади.

"Зрозуміло, що Росія піде на поступки, лише якщо на подальші поступки піде Україна. Тобто на "нормандській зустрічі" можна домовитися лише про взаємні поступки. І виходить, що ми вже виконуємо поступки, щоб потім виконати інші поступки", - відзначає експерт.

Але і застерігає від того, щоб однозначно відмовлятися від розведення: "У стратегії війни не кожен відступ є поразкою. Так само, як не кожен наступ є перемогою".

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Новини на цю ж тему