Дитяча казка про недитячі проблеми

Image caption Оксана Драчковська. Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама. - Чернівці: Чорні вівці, 2019.

Читацька рецензія на книгу Оксани Драчковської "Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама", яка увійшла до довгого спискуДитячої Книги року ВВС.

Чи може народження дитини з інвалідністю стати початком казки? Хороше запитання. Хтось розпачливо вигукне: "Та які тут казки?! Життя з інвалідністю схоже на що завгодно, тільки не на казку!".

В цих словах є частка правди, проте лише частка. Адже на будь-яку, навіть найскладнішу життєву ситуацію можна поглянути із найнесподіванішого боку. І віднайти у ній сюжет для казки.

Саме так і зробила письменниця і журналістка із Чернівців Оксана Драчковська.

Коли виявилося, що її молодший син Назар не може ходити, що вилікувати його може лише медичне диво, то жінка не опустила рук, а почала докладати зусиль для того, щоб зробити його життя повноцінним.

Вона веде тематичну сторінку в соціальній мережі, пише статті у ЗМІ, а нещодавно - вийшла друком інклюзивна казка "Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама". Казка вже отримала відзнаку конкурсу "Коронація слова" як найкраще інклюзивне оповідання, і ось - вийшла друком у видавництві "Книги - ХХІ".

Книга починається із народження маленьких зайченят на лісовій галявині. Малята зростали, аж ось - настав час їм почати ходити і стрибати. Та ось - як грім серед ясного неба! - одне із зайченят не може ні ходити, ні, тим більше, стрибати.

Лікарі, до яких звернулися згорьовані батьки, не змогли дати бодай якоїсь надії на порятунок. Тож, доводиться пристосовуватися до нових обставин.

І ось - у зайчика-нестрибайчика з'являється зручний візок, на якому малюк весело "гасає" разом із братиками і сестричками. Настає час іти до школи, проте на шляху до освіти перед нестрибайчиком постає перешкода.

Нездоланна, але не для його сміливої мами. Мама почала робити важкі, але впевнені кроки для того, щоб школа стала доступнішою для її нестрибайчика. І мама свого домоглася - зайчик почав ходити до школи, як і всі звичайні дітки. А потім смілива зайчиха почала допомагати іншим "особливим" діткам.

Оригінальним у книзі є вибір родини головних героїв. У фольклорі та, зокрема, у казках, заєць, зазвичай, зображується як боягузлива тварина, а тут - мамі головного героя доводиться долати стереотипи, бути сміливою. Ілюстрації у виданні заслуговують на увагу - вони яскраві, їх приємно розглядати.

Звичайно, прискіпливий літературний критик знайде який-небудь недолік у книжці. Читач, що вважає себе дуже дорослим, скаже, наприклад, що книзі бракує деякої гостросюжетності, адже життя людей з інвалідністю можуть зробити складним не лише природні перешкоди.

Але потрібно враховувати аудиторію казки, а це - діти молодшого шкільного віку. І саме для них, для маленьких читачів, казка написана чудово.

Маленькі читачі бачать Зайчика-нестрибайчика, спостерігають за його пригодами і за тим, як йому допомагає родина.

Маленькі читачі бачать, що інвалідність - не перешкода для щасливого дитинства, що інвалідність - не перешкода для того, щоб вчитися, пізнавати світ і себе у ньому, мати друзів і просто бути.

Маленькі читачі казки бачать поруч з героєм батьків, які допомагають дитині подолати наслідки інвалідності та зовнішні перешкоди, як от - відсутність пандусів чи мосту через річку. Маленькі читачі бачать братиків і сестричок Зайчика, його шкільних друзів. І всі вони граються з героєм на рівних, не виокремлюючи його через інвалідність.

Маленькі читачі бачать результати боротьби сміливої мами, бачать, що боротьба за повноцінне та щасливе життя дитини, незалежно від стану її здоров'я, МОЖЕ бути успішною.

І це надає книзі просто таки величезної цінності. Адже приклади успіху в боротьбі, будь-якій боротьбі, надихають інших людей - і маленьких читачів, і їхніх батьків.

Прочитавши книгу, дитина вже не буде здивовано дивитися на однолітка з інвалідністю. Прочитавши книгу, дитина у однокласнику з інвалідністю побачить не «нещасну дитинку», а Зайчика-нестрибайчика.

І це дає надію, що нинішні діти, ставши дорослими, зроблять усе, щоб люди з інвалідністю мали повноцінне життя, щоб інклюзивна освіта стала дійсно інклюзивною. Діти, ставши дорослими, зроблять усе, щоб турбота про повноцінне життя людей з інвалідністю не обмежувалася згадкою в окремі дні календаря.

І це дає надію, що настане час, коли мамі дитини з інвалідністю більше не доведеться докладати надзусиль для того, щоб її дитина мала елементарні можливості для повноцінного розвитку та щасливого життя. Проте, щоб ця надія втілилася у життя, потрібно не лише мріяти, а і діяти.

Як Оксана Драчковська та її героїня - смілива мама Зайчика-нестрибайчика.

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua

Новини на цю ж тему