"Танець недоумка": планетарна фантастика, що плавить мозок

Image caption Ілларіон Павлюк. Танець недоумка. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.

Читацька рецензія на книгу Ілларіона Павлюка "Танець недоумка", яка увійшла до довгого списку Книги року BBC.

На поличці з українською фантастикою з'явилася цікава новинка - "Танець недоумка" Ілларіона Павлюка, автора, який став щасливим відкриттям "Видавництва Старого Лева".

Перший роман цього письменника - нуаровий детектив "Білий попіл" - зачарував публіку, а другий уже змушує верещати від захвату.

У відгуках на Goodreads та Facebook читачі зізнаються, що від книжки відірватися неможливо, що "Танець недоумка" краде сон, "плавить мозок" і читається "залпом і запоєм". І справді, Павлюку вдається красномовно розповідати захопливі історії й бути непередбачуваним у сюжетних поворотах.

Новий роман переносить нас у майбутнє, у світ голографічних екранів, гіперзвукових експресів, космопортів, гравіциклів та синтез-ядерних гвинтівок.

Космічний біолог Гіль Гіршевич опинився в скруті: сварлива дружина, фінансові проблеми, безуспішні пошуки роботи. Додайте ще міну уповільненої дії в його організмі - успадковану мутацію білка, що з імовірністю 50 відсотків призведе до відмирання нейронів у мозку й безладного смикання тіла, "танцю недоумка".

І раптом - неймовірна пропозиція від приватної військової компанії "Корпус конкістадорів": полетіти за 163 тисячі світлових років, щоб освоїти майже безпечну планету Іш-Чель. Обіцяють і шалену зарплатню, і соцпакет, щедро присмачений міжгалактичною романтикою наукової місії.

Дія з модерного Києва переміщається до ультрасучасного Токіо, а далі маршрут героя та його родини пролягає запиленими стежками далеких планет.

"Танець недоумка" заточений під космооперу чи планетарну фантастику, щось у стилі "Неприборканої планети" Гаррі Гаррісона чи "Зоряного десанту" Роберта Хайнлайна.

Планета із індіанською назвою Іш-Чель - таємнича, мов Соляріс чи Пандора в "Аватарі", ворожа, мов гаррісонівська Пірр і є ідеальним місцем для авантюр, як Барсум у Берроуза.

У неї - своя екологічна система з правобічними амінокислотами, екзотичними квітками з наркотичним пилком та оригінальною фауною: лісовими дияволами, рибоящірами, смертожуками. Є на Іш-Чель туманна історія, і закинуті міста, і зниклі раси...

І зрозуміло, що за законами жанру космічним лицарям доведеться вступити в контакт із чужоземним розумом. Тільки ж якої форми він набуде - приязних гуманоїдів чи монструозних зооморфів на кшталт "жукерів" чи "арахнідів"?

До честі Ілларіона Павлюка, сюжет не змусить нудьгувати ані на хвилину, бо автор уміє створювати інтригу, нагнітати атмосферу страху й тривоги, як Макс Кідрук, і множити монстрів, як Владислав Івченко.

Утім, планетарний роман - лише барвистий фантик, у якому ховається інша на смак цукерка, власне, філософсько-психологічне есе. Бо насправді автору хотілося поговорити з читачами про куди серйозніші речі - про реальність і фантоми, про дитячі травми та екзистенційні страхи, про здатність людини долати ворожі обставини й перевершувати саму себе.

"Танець недоумка" - багатошаровий роман щонайбільше про Страх перед життям, такий знайомий сучасному діджиталізованому громадянину.

Звісно, у гостросюжетній прозі без згромадження жахливих подій не обійтися, це пожива для саспенсу. Тож Ілларіон Павлюк згодовує нам одну за одною численні фобії Гіля: ніктофобію (страх пітьми), інсектофобію (страх комах), нозофобію (страх захворіти) і навіть фобофобію (страх страху).

Однак страх - це і категорія вищого порядку, а не тільки сюжетний перемикач: страх невідомого, що плодить химер, паралізує волю і є найзлішим ворогом героя. Недаремно в уявному світі люди так захоплені статистичним прогнозуванням нещасних випадків чи небажаної вагітності.

Що може краще присипляти одвічну тривогу, як не мізерний відсоток того, що може з тобою статися? Але ж обіцяна безпека на планеті Іш-Чель враз обернеться ризикованим атракціоном смертельних загроз - і тоді "Welcome to the real world!"

Письменник, здається, свідомо узяв за протагоніста такого негероїчного, помисливого і піддатливого до маніпуляцій Гіля Гіршевича, який м'якотілістю й тупуватістю бісить читачок, судячи з відгуків. Такий собі засмикано-невротичний декадент у скафандрі конкістадора.

Космічний біолог - загалом-то, мирна професія: одразу згадується розважливий батько Аліси Селезньової. Натура в Гіршевича зовсім не бойова, судячи з імені біблійного пророка-патріарха Гілеля Вавилонянина, він схильний більше ставити прокляті питання і шукати істину ("Якщо не я для себе, то хто тоді для мене?"), ніж відчайдушно кидатися в битву.

Якщо герою хотілося просто жити щасливо поруч із донькою, то в автора були на нього свої плани. На 680 сторінках роману він змушує Гіля пройти дев'ять пекельних кіл: бігати, стрибати і стріляти, боротися за рідних, обманюватися і прозрівати, втрачати і знаходити самого себе. Чи став він інакшим, чи зміг розправитися з власними химерами? Дізнайтеся, перегорнувши останню сторінку.

Обидва романи Ілларіона Павлюка показують, що в автора є безумовний талант психолога. Його персонажі виходять повнокровними, живими, характерними і, що головне, вони запам'ятовуються: у "Танці недоумка" це не тільки Гіль, але й його дружина Віра, біолог Ірма, офіцер контролю Ніколь Вандлик.

Друга перевага - вміння ворлдбілдінгу, безцінне для фантаста. Космос Павлюка скомбінований зі скалків індіанських міфів і маскультурних символів: від "Зоряних воєн" з "Чужими" до "Прометея", "Дюни" й "Космічної одіссеї 2001 року".

Цей світ заразом є приємно-впізнаваним для любителя фантастичного жанру та оригінальним і непрогнозованим. Абсолютно "блокбастерним" є й екстремально-високий темп, який Павлюк задав на початку сюжету і не втратив до кінця.

Драйву вистачить із головою. Якщо чесно, то не пригадаю, щоб я ще аж так зачитувалася якимсь українським романом після "Стіни" Андрія Цаплієнка.

Готові до пригод? Тоді ласкаво просимо на борт зоряного лінкора!

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua

Новини на цю ж тему