"Бувало страшно. А бувало дуже страшно". Як поверталися з полону

Анатолій Семиренко провів у в'язниці "ЛНР" три з половиною роки
Image caption Анатолій Семиренко просидів у в'язниці "ЛНР" три з половиною роки і не потрапив у кілька списків на попередні обміни

"Все нормально, Саня, все добре, ти вже не в тюрмі", - говорять друзі чоловіку зі скляними очима, який щойно вийшов з Іл-76 у "Борисполі" і привітався з президентом України.

76 вже колишніх полонених так званих "ДНР" і "ЛНР" у неділю нарешті вийшли на волю з підвалів і в'язниць "донбаських республік".

Кілька днів в Україні точаться дискусії щодо групи людей, яких Київ віддав у ОРДЛО в обмін на 76 полонених. Серед понад 120 людей переданих "республікам" - засуджені за тяжкі злочини з різних областей люди, а також звинувачені у розстрілах на Майдані ексберкутівці.

Емоції у неділю ввечері вирували і в "Борисполі", але переважно позитивні.

Що відчували звільнені у перші години свободи?

Очі колишніх в'язнів

Майже всіх звільнених з полону вирізняють очі - вони тривожні, бігають і таке враження, що їхні власники не вірять тому, що бачать.

Багато хто зізнається, що не вірить у те, що вони тепер на волі.

"Бувало страшно, а бувало дуже страшно. 25 місяців відсидів", - розповідає один зі звільнених на ім'я Сергій.

Image caption Колишній полонений дивиться на літак, яким його щойно привезли на свободу

Іншого друзі під руки ведуть від літака кудись до автобусів, а він озирається скляними очима.

"Все нормально, Саня, все добре, ти вже не в тюрмі", - заспокоюють його близькі.

Далі вони курять десь біля автобусів і намагаються сховатися від преси.

Шістьох не обміняли

Луганчанин Анатолій Семиренко провів у "в'язниці ЛНР" три з половиною роки.

Його "засудили" за звинуваченням у шпигунстві.

Зараз він стоїть і посміхається разом з Владом Овчаренком, своїм колишнім сусідом по камері, якого, втім, звільнили ще у 2017 році.

Image caption Анатолій Семиренко з бабусею

У розмові з BBC News Україна Анатолій зізнається, що найважче було "на підвалі МГБ" та коли він сам не опинився у списках на обмін два роки тому.

І додає, що знає щонайменше шістьох людей, яких мали б обміняти разом з ним зараз, але цього не сталося.

"Де я був, у Слов'яносербській колонії, залишилися шестеро. Наскільки мені відомо, вони мали бути у списках, їхні родичі приїжджали до них на побачення і казали, що вони мають бути у списках на обмін. Чому їх не обміняли - я не знаю", - каже хлопець.

"В інших місцях також багато проукраїнських людей. Є люди, які до цього часу на підвалах. Ніхто про них, напевно, і не знає нічого. Сподіваюся, вони також скоро повернуться", - додає Анатолій.

Він каже, що ще не усвідомив, що опинився на волі. Але ні про що не жалкує: "Віра в Україну залишилася. Все було не дарма".

Image caption З Владом Овчаренком (праворуч) вони сиділи в одній камері, але Владу пощастило вийти на волю наприкінці 2017 року

А Влад йому нагадує: "Ти ж Луганську привіт не забудь передати".

"Ага, обов'язково", - сміється той у відповідь.

Осередок "Слуги народу" у в'язниці "ДНР"

Image caption Василь Савін був відомим у Донецьку і до війни, а 2015 "суд ДНР" його засудив до 23 років

Чи не найбільш впізнаваним серед звільнених був макіївчанин Василь Савін, який ще на КПВВ у Майорську виголосив промову про Путіна, який "топче Донбас" і подякував Володимиру Зеленському.

Свою вдячність українському президенту він продовжував висловлювати і в "Борисполі".

"Уже в підвалі ми з політв'язнями створили партійну організацію "Слуга народу". І наше незламне братство політв'язнів прямо у в'язниці провело збори", - розповів чоловік.

"Ми пам'ятаємо слова нашого президента, що Донбас і Крим - це наші рідні діти. І за п'ять років ми згуртувалися так, що готові йти за нашим президентом у пекло", - пообіцяв Василь Савін.

У так званій "ДНР" його "засудили" на 23 роки "за підготовку повстання" і нібито створення батальйону "Макіївка", який мав воювати на стороні української армії.

У неволі він провів більше чотирьох років.

Щоправда, до ув'язнення, даними "Новин Донбасу", він був "головою Центрально-міської районної адміністрації" у Макіївці від "ДНР", а вже потім опинився за ґратами.

Утім, зараз чоловік каже, що готовий боротися з сепаратистами та проросійськими силами.

"Я не прощаю. Я не здаюсь. П'ять років катувань і знущань, розлуки з родиною. П'ять років мій рідний Донбас топче ворог, який раніше називав себе братом. Найважче - це усвідомити й боротися з ними, як боролися з фашистськими окупантами", - наголошує Василь Савін.

Гордість за Україну

Копирайт изображения Офіс президента

Дехто зі звільнених відмовляється говорити з журналістами. Кажуть - родичам, які приїхали їх зараз зустрічати, ще треба буде повертатися у підконтрольні "ДНР" міста.

Інші - плачуть під час розмови.

"Не вірила в обмін, лише зараз усвідомлюю. Дуже рада, дякую", - починає плакати колишня полонена "ЛНР" Олена Сорокіна.

Image caption Олена Сорокіна

Це вона була під час обміну у білій футболці з намальованим вручну тризубом та написом "Моя держава - Україна".

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Та сама футболка з тризубом

"Коли перевіряли, я її рівненько складала, ховала і не знаходили. А сюди їхала, то під куртку зав'язала", - зізнається жінка.

А затримали її за те, що вона розклеювала листівки "Луганськ - це Україна" і поздоровлення з Днем незалежності України.

Image caption Сергій каже, що зараз головне бажання - побути наодинці з рідними

Зрештою всі звільнені сідають в автобуси і їдуть до Феофанії - тепер на них чекає реабілітація.

"Гордість за Україну просто переповнює, так все гарно організовано. Долетіли шикарно", - радісно каже Сергій перед автобусом.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему