Мови без слів "ліворуч", "вперед" і "назад". Як вони розмовляють?

женский рот в момент говорения

Автор фото, Getty Images

У світі існує сім тисяч мов. Чи означає це, що ми бачимо світ по-різному - кожен своєю мовою?

Деякі діалекти австралійських аборигенів не мають слів "ліворуч", "праворуч", "вперед" або "назад". Натомість вони використовують сторони світу - північ, південь, захід, схід - навіть для опису найпростіших ситуацій, наприклад, під час обіду: "Будь ласка, перестав сільничку на схід".

Для когось це звучатиме дуже дивно, однак аборигени, завдяки своїй мові, набагато краще орієнтуються в просторі.

Чи означає це, що "реальність" завжди різна - залежно від мови, якою ми говоримо?

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Плем'я хімба в Намібії чудово розпізнає ті кольори, які важливі в їхній культурі

Якого кольору?

Мова - це наш, людський, спосіб "розкласти доволі хаотичний світ на відомі категорії" - вважає Панос Атанасопулос, професор лінгвістики в Ланкастерському університеті. "Мова дає нам готові ярлики", - говорить він.

Професор когнітивної нейробіології в Університетському коледжі Лондона (UCL) Софі Скотт пояснила ВВС: "Окремі мови описують світ по-різному, і це впливає на наше сприйняття".

Візьмемо, приміром, слово "міст". Воно може бути чоловічого роду, а може бути жіночого - залежно від того, якою мовою ви говорите.

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

Як вказує професор Скотт, люди можуть звертати увагу на різні характеристики, описуючи міст. "Його користь чи важливість можуть асоціюватися з жіночою статтю, а сила і розмір - з чоловічою", - пояснює вона.

Як приклад того, як мови впливають на наше мислення, професор Атанасополус розповів ВВС про експеримент, учасників якого попросили назвати відтінок кольору в палітрі від блакитного до зеленого.

"В багатьох мовах є окреме слово для позначення відтінку між блакитним і зеленим - щось на кшталт "зелено-блакитного". Його можна зустріти в таких мовах, як отжіхімба, якою говорить кочовий народ хімба в намібійській пустелі", - розповідає професор.

"Ми попросили учасників експерименту 30 секунд дивитися на кольорову платівку саме такого відтінку, а потім показали їм всю палітру фарб. Потім ми попросили вибрати ту, на яку вони дивилися окремо. Якщо, наприклад, ваша рідна мова - англійська, то для вас це буде дуже складним завданням, тоді як для народу хімба немає нічого простішого, бо цей колір для них дуже важливий", - пояснює професор Атанасопулос.

Отже, підсумовує професор: "Ви просто не можете розпізнавати ті кольори, які не зафіксовані у вашій рідній мові".

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Мова дає нам готові ярлики, зокрема для позначення кольору

Як зрозуміти цей світ?

Теорія про те, що мови формують наше сприйняття реальності, в останні десятиліття то набирала, то втрачала популярність.

Одним з найбільш впливових її прихильників був американський лінгвіст Бенджамін Лі Ворф. 1940 року він опублікував наукову роботу на основі вивчення мови індіанців хопі, що належить до юто-ацтекської мовної сім'ї.

Пан Ворф зазначив, що носії мов хопі і англійської по-різному розуміють і передають поняття часу. Або, за словами професора Атанасополуса, вони "по-різному бачать світ". Ця теорія отримала назву "гіпотеза лінгвістичної відносності".

Ворфа критикували, оскільки він припускав, що носії однієї мови не розуміють поняття, які не описані в їхній мові. Критики його теорії не погоджуються: якщо це так, то як тоді людина здатна навчитись чомусь новому?

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Одна з лінгвістичних теорій свідчить, що люди, які говорять різними мовами, мислять по-різному під час формування думки

"Читав чи прочитав?"

Кожна мова має свої принципи формування думки - зазначає Крістофер Харт, професор лінгвістики з Ланкастерського університету.

"Сама структура мови змушує нас описувати навколишню дійсність так, як це властиво саме цій мові", - говорить професор Харт.

Ця теорія передбачає, що люди, які говорять різними мовами, мислять по-різному під час формування думки.

Лєра Бородицький, доцент кафедри когнітивістики в Каліфорнійському університеті Сан Дієго наводить такий приклад: візьмемо просте речення - "Буш читав нову книгу Чомскі" ("Bush read Chomsky's book").

Англійська мова вимагає вжити дієслово у певній граматичній формі - у минулому часі, тоді як в індонезійській дієслово не потрібно видозмінювати, щоб показати доконану або недоконану дію.

В українській мові ми змінюємо дієслово так, щоб показати і час, і рід (хто читав книгу - Джордж Буш чи його дружина Лора?), а також його доконаний або недоконаний вид: читав чи прочитав?

В арабській мові ви маєте показати за допомогою дієслова, як ви отримали цю інформацію: ви бачили це на власні очі чи вам про це хтось розповів?

Звичайно, може бути і так, що всі думають однаково, а розповідають про це по-різному.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Спочатку подумав, а потім сказав

Південь-південний схід

Мовою тайоре говорить корінне населення невеличкого селища Пормпурао на півночі Австралії. Як ми вже казали на початку статті, вони не мають слів, що позначають "праворуч" та "ліворуч", або навіть такої звичної фрази, як "куди ти йдеш?"

Як пояснює Лєра Бородицький, тим, для кого мова тайоре не є рідною, це буде складно зрозуміти. "Відповідь [на питання "куди ти йдеш?"] звучить приблизно так: "південь-південний схід". Якщо ви не орієнтуєтесь на сторонах світу, вам навіть "привіт" сказати не вдасться", - зазначає лінгвіст.

Звичайно, кожен може натренуватися і почати орієнтуватися в просторі так, як це роблять аборигени Пормпурао. Але річ у тім, що їхня рідна мова змушує їх бути більш уважними саме до цього конкретного боку реальності.

Лєра Бородицький також виявила, що саме з цієї причини народ, що говорить на тайоре, якось по-особливому розуміє концепцію часу.

Її наукова група показала аборигенам картки із зображенням перебігу часу - людина на різних життєвих етапах або банан, який поступово з'їдають. При цьому людей попросили розкласти картки в хронологічному порядку.

Англомовні розкладають ці картки зліва направо; ті, для кого рідним є іврит, - справа наліво. Саме так вони письмово передають свої думки.

Однак люди, що говорять на тайоре розкладають хронологію зі сходу на захід.

Як зазначає вчений, оскільки мова змусила їх добре натренувати просторову орієнтацію, вони можуть показати такі чудеса навігації, які іншим представникам людського роду просто непідвладні.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Традиційний наскальний живопис корінних народів північного австралійського штату Квінсленд

Куди зникає час?

Під час розмови з тим, хто виріс в іншому мовному середовищі, пам'ятайте, що ваше сприйняття може відрізнятись, навіть якщо йдеться про ті речі, які ми вважаємо універсальними, - наприклад, про час.

Англомовні сприймають час як щось, що у них "попереду" і що вони можуть залишити "позаду", тоді як у носіїв мандаринського діалекту китайської час може бути "попереду", "позаду", "зверху" і "знизу".

Однак серйозні мовні відмінності не повинні нас лякати, вважає професор Атанасопулос. "Це, насправді, дуже і дуже гарний стимул вивчити мову - щоб отримати інший погляд на знайому ситуацію", - говорить він.

Професор знову і знову повторює, що наші відмінності об'єднують нас: "Сутність людської натури в різноманітності ... і, можливо, саме різноманітність і є та сама універсальна риса всього людства".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!