"Боюся, що голод вб'є нас швидше за коронавірус"

Алі Хасан
Image caption Якщо магазин де працює Алі Хасан, закриють, він не матиме грошей, щоб купити їжу

В Індії оголосили карантин, щоб зупинити коронавірус. Людям наказали залишатися у будинках - але для багатьох, хто працює з поденною оплатою, це не варіант. Кореспондент ВВС Вікас Пандей з'ясував, як ті давали собі раду останніми днями перед оголошенням.

На так званий "ринок праці" у місті Ноїда приходять сотні чоловіків - тут вони шукають собі роботу, зазвичай на будівництві.

Невелике перехрестя доріг у цьому передмісті Делі - гаряча точка, куди будівельники приходять наймати працівників.

Але коли я приїхав туди в неділю, там було моторошно тихо - вже почали запроваджувати карантин. Усе завмерло - раніше годі було й уявити, що у такому галасливому і жвавому місці можна буде почути, як співають птахи.

Але саме це я і почув - і ледве повірив власним вухам.

Невдовзі я помітив групу чоловіків, які тулилися в кутку.

Я зупинився і з безпечної відстані запитав їх, чи знають вони про карантин.

Рамеш Кумар, родом з району Банда в штаті Уттар-Прадеш, каже, що знає, що їх навряд чи хтось найме, але вони все ж вирішили ризикнути.

"Я заробляю 600 рупій (8 доларів) на день, маю годувати п'ятьох людей. За кілька днів у нас закінчиться їжа. Я знаю ризики коронавірусу, але не можу бачити, як голодують мої діти", - каже він.

І у подібній ситуації опинилися мільйони інших робітників із поденною оплатою. Оголошення, яке прем'єр Нарендра Моді зробив у вівторок ввечері, означає, що вони не зможуть заробляти гроші протягом наступних трьох тижнів. А багатьом із них забракне їжі вже за кілька днів.

Image caption Кішан Лал, який працює рикшею у північному місті Аллахабад, каже, що за останні чотири дні не заробив взагалі нічого

В Індії підтвердили понад 500 випадків коронавірусу, щонайменше 10 людей померли.

Уряди кількох штатів, зокрема Уттар-Прадеш на півночі, Керала на півдні та столиця країни Делі, пообіцяли здійснити грошові перекази на рахунки робітників на кшталт пана Кумара. Уряд прем'єр-міністра Моді також пообіцяв допомогти тим, хто працює за поденну оплату і постраждає від карантину.

Але є логістичні проблеми.

За даними Міжнародної організації праці, щонайменше 90% робочої сили Індії працюють у тіньовому секторі економіки - охоронці, прибиральники, рикші, вуличні торговці, збирачі сміття та хатні працівники.

Більшість не мають пенсій, лікарняних, оплачуваної відпустки чи будь-якого виду страхування. Багато хто не має банківських рахунків і задовольняє усі свої щоденні потреби за готівку.

Багато серед них трудових мігрантів, які технічно є мешканцями одного штату, а працюють в іншому. Також є проблема загальної міграції населення: люди, які тривалий час не живуть у жодному штаті, а їздять країною у пошуках роботи.

Ахілеш Ядав, колишній головний міністр штату Утар-Прадеш, визнає, що це величезні виклики, і "жоден уряд ніколи не стикався з ними раніше".

"Усі уряди мають діяти блискавично, бо ситуація змінюється щодня. Нам треба організувати великі комунальні кухні та доставляти їжу людям, яким її бракує. Ми маємо роздавати готівку, рис та пшеницю - незалежно від того, хто з якого штату походить", - каже він.

Image caption Чоботар, який відмовився назвати своє ім'я, не знає, чому люди перестали подорожувати

Пан Ядав особливо хвилюється за свій штат, який є найбільш населеним в Індії, - там проживає приблизно 220 млн людей.

"Ми маємо припинити поїздки людей між містами, щоб уникнути поширення інфекції. І один зі способів - забезпечити їх харчами. Люди під час кризи їдуть до своїх сіл", - додав він.

Головний міністр Уттар-Прадеш Йогі Адітіанат заявив, що команда працівників відстежує тих, хто прибув з інших штатів, і його уряд підтримає кожного, хто потребує допомоги.

Індійські залізниці припинили усі пасажирські перевезення до 31 березня.

Але лише за кілька днів до оголошення карантину 23 березня сотні тисяч заробітчан їхали у забитих поїздах із міст, у яких зафіксували спалах хвороби, - на кшталт Делі, Мумбаї та Ахмедабада - до своїх сіл у штатах Уттар-Прадеш та Біхар.

Це підвищило ризик розповсюдження інфекції, і експерти побоюються, що найближчі два тижні стануть для Індії критичними.

Однак далеко не кожен міг собі дозволити собі повернутися додому.

Кішан Лал, який працює рикшею у північному місті Аллахабад, каже, що за останні чотири дні не заробив взагалі нічого.

"Мені потрібно заробляти, щоб прогодувати сім'ю. Я чув, що уряд збирається давати нам гроші, хоча я не маю уявлення, коли і як", - розповів він.

Його друг Алі Хасан, який працює прибиральником у магазині, каже, що у нього закінчилися гроші на їжу.

"Магазин закрили два дні тому, і мені не платять. Я не знаю, коли він відкриється. Мені дуже страшно. У мене є сім'я, як я їх годуватиму?" - питає чоловік.

Мільйони індійців також заробляють як вуличні підприємці - вони мають малий бізнес і наймають таких людей, як вони самі.

Мохаммед Сабір, який керує крихітним магазинчиком з продажу напоїв у Делі, каже, що нещодавно найняв двох людей, бо чекав, що влітку бізнес піде вгору.

"Зараз я не можу їм платити. У мене немає грошей. Моя родина заробляє фермерством у селі. Але врожай цього року зіпсував град, тому вони чекали підтримки від мене", - каже він.

"Я почуваюся безпорадним. Боюся, що голод вб'є багатьох із нас швидше за коронавірус", - додає підприємець.

Image caption Мохаммед Сабір не має чим платити своїм працівникам

У країні також закриті усі пам'ятки, що вплинуло на багатьох, хто заробляє гроші на туризмі.

Теджпал Каш'яп, який працює фотографом біля знаменитих Воріт Індії у Делі, каже, що ніколи не бачив такого різкого падіння бізнесу.

"Останні два тижні були погані - навіть коли ще не було карантину. Туристів майже не було. Зараз я не можу ані повернутися додому, ані працювати тут. Я застряг тут, у Делі, і постійно хвилююся за свою родину, що лишилась у штаті Уттар-Прадеш", - розповів чоловік.

Також страждають водії служб таксі, такі як Uber та Ola.

Джоґіндер Чаддхарі, який возив на таксі працівників авіакомпанії у Делі, каже, що уряд має подбати про таких людей, як він.

"Я розумію важливість карантину. Коронавірус небезпечний, і нам потрібно захистити себе. Але я не можу не думати, як я буду годувати свою сім'ю, якщо карантин триватиме тижнями", - каже він.

А деякі навіть не чули про коронавірус.

Image caption Теджпал Каш'яп, який працює фотографом у Делі, каже, що ніколи не бачив такого різкого падіння бізнесу

Чоботар, який відмовився назвати своє ім'я, сказав, що роками "чистив взуття людей на залізничному вокзалі в Аллахабаді, але зараз нікого немає".

Він каже, що навіть не знає, чому люди перестали подорожувати.

"Я не знаю, що відбувається. Цими днями на станцію приїжджає мало людей. Я знаю, що запровадили комендантську годину, але не знаю, чому", - зізнався він.

У розмову втручається Вінод Праджапаті, який продає пляшки з водою у тому ж районі.

"Я знаю все про коронавірус. Це дуже небезпечно, зараз страждає увесь світ. Більшість людей, які можуть собі дозволити і мають, де жити, не виходять з дому. Але для таких, як ми, вибір стоїть між безпекою та голодом. То що нам обрати?" - питає він.

Допомога у підготовці матеріалу та фотографії - Вівек Сінгх, Аллахабад

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Новини на цю ж тему