Таємниця, трагедія та успіх: непроста доля дітей Альберта Ейнштейна

  • Маргарита Родрігес
  • BBC News Mundo
Діти Ейнштейна

Автор фото, Getty Images

"Я думаю, Ейнштейну було непросто упоратися з психічним розладом свого сина", - говорить Зеєв Розенкранц, редактор та заступник директора проєкту "Документи Ейнштейна" (Einstein Papers Project).

Едуард, або "Тете", як його називали, був наймолодшою ​​дитиною Альберта Ейнштейна.

Коли він був малим, сім'я була стурбована його фізичним здоров'ям. Психологічні проблеми з'являться у нього вже у зрілому віці.

"Він мав дуже трагічне життя", - говорить пан Розенкранц BBC.

У Альберта Ейнштейна та його першої дружини, Мілеви Маріч, було троє дітей: доля їхньої старшої дочки Лізерль оповита таємницею; Ганс Альберт (їхня середня дитина) свого часу став відомим вченим, хоча слави свого батька так і не досяг.

"На мою думку, надзвичайним мого батька робила та завзятість, з якою він намагався вирішити деякі питання, навіть після кількох неправильних рішень. Він завжди продовжував робити нові спроби, знову і знову", - казав Ганс Альберт.

"Можливо, єдиною проблемою, від вирішення якої він будь-коли відмовлявся, є я. Він намагався дати мені пораду, але незабаром зрозумів, що я занадто впертий, і це було гаянням його часу", - додав він.

Перша дитина Лізерль

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

З дружиною Мілевою Маріч у 1905 році

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

Першою дитиною Мілеви Маріч та Альберта Ейнштейна, народженою поза шлюбом у 1902 році, була дівчинка на ім'я Лізерль.

"Ми насправді не знаємо, що з нею сталося після дворічного віку, - каже Зеєв Розенкранц, - вона загубилася в історії".

Пан Розенкранц із колегами у рамках проєкту "Документи Ейнштейна" збирали, переклали та опублікували тисячі статей Нобелівського лауреата. Це була ініціатива Каліфорнійського технологічного інституту, яку фінансував Принстонський університет у США та Єврейський університет в Єрусалимі.

Листи та документи фізика дозволили побачити його іншим, більш людяним.

Саме завдяки цим листам ми знаємо про існування Лізерль.

"Чи здорова вона? І чи правильно вона плаче? Які у неї очі? На кого з нас вона більше схожа? Хто дає їй молоко? Вона голодна? Вона, мабуть, зовсім лиса. Я її ще не знаю, і я вже так сильно її люблю", - писав Ейнштейн зі Швейцарії, де пара жила на той час, Мілеві, яка поїхала народжувати до рідної Сербії.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

З сином та онуком у 1936 році

Але чому вона поїхала зі Швейцарії, щоб народити дитину?

"Його мати була рішуче проти його союзу з Мілевою", - розповідає ВВС Ганох Гутфройнд, співавтор нещодавно опублікованої книги "Ейнштейн про Ейнштейна: автобіографічні та наукові роздуми".

Пан Гутфройнд каже, що мати Ейнштейна відчувала, що її син зруйнує своє майбутнє: "Вона навіть попередила його, що якщо вона завагітніє, це буде катастрофою. У ті часи вагітність до шлюбу була величезним скандалом".

"Моя відданість тобі"

Автор фото, Getty Images

Правда в тому, що ці двоє були дуже закохані, каже пан Гутфройнд. Вважають, що їхні стосунки розпочалися, коли йому було 19, а їй 23.

Двоє фізиків разом вчилися у Цюрихському політехнічному інституті, де Мілева на той час була єдиною жінкою-студенткою і лише другою жінкою, яка закінчила повну програму на кафедрі математики та фізики.

Волтер Ісааксон, автор книги "Ейнштейн: його життя і всесвіт", каже, що через листи Ейнштейна ми дізнаємося про його почуття до Мілеви і про те, що його матері наречена була не до вподоби.

В одному з таких листів написано: "Мої батьки оплакують мене, ніби я помер. Знову і знову вони скаржаться, що я зганьбив себе своєю відданістю тобі. Вони думають, що ти не здорова".

Але Ейнштейн пішов за покликом свого серця. Під час вагітності він писав Мілеві й обіцяв, що буде хорошим чоловіком: "Єдина проблема, яку нам залишається вирішити - як залишити собі Лізерль. Я не хотів би відмовлятися від неї".

Ейнштейн знав, як важко мати "позашлюбну дитину" у тому суспільстві і тим паче для того, хто прагнув стати поважним держслужбовцем.

Тривале мовчання

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Нобелівський лауреат зберігав існування своєї дочки у таємниці

Здається, Ейнштейн так ніколи і не побачив Лізерль: коли Мілеві настав час повертатися до Швейцарії, вона залишила її у родичів у Сербії.

Пан Ісааксон каже, що у листах був "загадковий натяк" на те, що хтось із близьких друзів Мілеви міг би піклуватися про Лізерль, але впевненості у цьому немає.

"Все, що ми знаємо про їхню доньку, - це те, що було написано у їхніх любовних листах, - зазначає пан Гутфройнд. - Але в певний момент про неї перестають згадувати".

"Були історики та журналісти, які їздили до Сербії та намагалися знайти її сліди, шукали документи, записи в архівах та сховищах, але безуспішно", - додає пан Розенкранц.

"Остання згадка про неї - коли їй було близько двох років, вона захворіла на скарлатину. Ми не знаємо, чи пережила вона хворобу", - говорить експерт.

Цей факт призвів до багатьох припущень: "Можливо, її віддали на усиновлення, або вона померла. Ми не знаємо", - додає Розенкранц.

Вважають, що Ейнштейн, який помер у 1955 році, нікому не розповідав про свою дочку.

Команда проєкту дізналася про існування цієї дитини у 1986 році, коли знайшла його листування з Мілевою.

Власний дім

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Будинок Ейнштейна у Берні наразі є музеєм

У 1903 році Ейнштейн уже мав стабільну роботу в Берні, Мілева повернулася із Сербії, і вони побралися.

Наступного року у них народилася друга дитина - хлопчик, якого назвали Ганс Альберт. Їхня третя і остання дитина, ще один хлопчик на ім'я Едуард, народився у 1910 році після того, як сім'я знову переїхала до Цюриха.

"Коли моя мама була зайнята домашніми справами, батько відкладав свою роботу і годинами глядів нас, ми сиділи у нього на колінах. Я пам'ятаю, як він розповідав нам історії і часто грав на скрипці, намагаючись нас заспокоїти", - переповідає спомини Ганса Альберта пан Ісааксон.

Едуард: фізичні та психічні хвороби

Раннє дитинство Едуарда було важким: стан його здоров'я був поганим, він часто хворів і довгі тижні проводив у ліжку.

Одного разу в 1917 році, коли він мав запалення легенів, Ейнштейн написав другові: "Стан мого маленького хлопчика мене дуже пригнічує".

Попри це, "він став відмінником і особливо цікавився мистецтвом, писав вірші та грав на фортепіано", як ідеться у книзі "Енциклопедія Ейнштейна" (Калаприс, Кеннефікк і Шульманн).

Едуард активно дискутував із батьком про музику та філософію, що, за словами Ейнштейна, засвідчило, що його син "багато думав про важливі речі в житті".

Кінець кохання

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Романтичні стосунки зі своєю кузиною Ельзою видатний вчений розпочав, коли ще був одружений з Мілевою

Мірою того, як фізик заглиблювався у свої наукові роботи, його стосунки з Мілевою різко погіршувались. Ще більше ситуацію ускладнило те, що він завів роман зі своєю кузиною Ельзою.

До 1914 року сім'я жила в Берліні, але проблеми у шлюбі, багато в чому спричинені зневажливим ставленням Ейнштейна до Мілеви, змусили її повернутися з дітьми до Швейцарії.

Вони розлучилися у 1919 році, але, за словами пана Гутфройнда, розлучитися з дітьми Ейнштейну було важко, тому він докладав зусиль, щоб підтримувати близькі стосунки з обома хлопцями.

"Він був дуже люблячим батьком", - зазначає пан Розенкранц.

Під час Першої світової війни, коли він мав таку можливість, Ейнштейн відвідував їх; він брав їх на канікули, а коли вони подорослішали, то запрошував їх до Берліна, щоб проводити разом час.

Автор фото, Getty Images

"Він багато листувався з ними обома, особливо з молодшим, коли той був підлітком", - додає пан Розенкранц.

За словами експерта, листування з Едуардом було частим і високоінтелектуальним, вони навіть відкрито критикували одне одного з питань, щодо яких їхні погляди розходились.

У 1930 році Ейнштейн написав йому: "Життя - це як їзда на велосипеді. Щоб утримати рівновагу, ти маєш продовжувати рухатися".

Стосунки Ейнштейна зі старшим сином Гансом Альбертом були, можливо, не такими насиченими. Він, за словами пана Розенкранца, був більш "приземленою" людиною.

"Він був схильний до практичного, до винаходів, до технічного", і це знаходило відображення у його взаєминах із батьком.

Пізніше Ейнштейн писав йому не лише про свою теорію та спроби її довести, але й давав поради, як влаштуватися на роботу.

Діагноз

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Під кінець життя вчений жив у США

Едуард Ейнштейн мріяв стати психіатром і цікавився теоріями Зигмунда Фройда.

Він вивчав медицину, але у 1932 році його довелося госпіталізувати до психіатричної клініки в Швейцарії. У 1933 році, у віці 22 років, у нього діагностували шизофренію.

"Це завдало Ейнштейну сильного болю", - каже пан Гутфройнд.

"Найбільш витонченого з моїх синів, того, кого я вважав справді схожим на себе, вразила невиліковна психічна хвороба", - йдеться в одному з листів Ейнштейна.

У 1933 році, через дедалі більшу загрозу поширення нацизму в Німеччині, вчений був змушений виїхав з країни до США.

Незадовго до свого від'їзду Ейнштейн востаннє відвідав Едуарда. Батько і син більше ніколи не бачилися.

Сумний кінець

Автор фото, Getty Images

Мілева була головною опікункою Едуарда, але коли його симптоми погіршувались або коли вона серйозно хворіла, йому доводилося перебувати у психіатричному закладі.

Після її смерті у 1948 році Ейнштейн призначив і оплатив йому законного опікуна.

"Я не думаю, що в ті роки існувало якесь листування (між батьком і сином. - Ред.)", - говорить пан Розенкранц.

За словами пана Ісааксона, Едуарду не дозволили емігрувати до США через проблеми з психічним здоров'ям.

Останні роки він провів у психіатричній клініці, де помер від інсульту у 1965 році у віці 55 років.

Піонер Ганс Альберт

Автор фото, Google

Ганс Альберт, друга дитина Ейнштейна, вивчав цивільне будівництво у Швейцарському федеральному технологічному інституті в Цюриху.

"Мій Альберт став людиною здібною та доброчесною", - пише гордий Ейнштейн у 1924 році.

Ганс Альберт закінчив університет у 1926 році, а у 1936 році вже був доктором технічних наук.

У 1938 році за порадою батька емігрував до США і продовжив навчання.

У книзі "Ганс Альберт Ейнштейн: життя інженера-піонера" Роберт Еттема та Корнелія Мютель розповідають про "його прагнення зрозуміти та розкрити складну сутність річок".

Його дослідження заклали основу для нашого сучасного розуміння того, як проточна вода транспортує відклади, і у 1988 році Американське товариство інженерів-будівельників (ASCE) створило премію Ганса Альберта Ейнштейна, щоб відзначити його внесок.

Шанований професор

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Зі старшим сином у Нью-Йорку в 1937 році

У США Ганс Альберт працював на дослідній сільськогосподарській станції у Південній Кароліні, потім - у Департаменті сільського господарства і, врешті-решт, викладачем з гідротехніки в Каліфорнійському університеті в Берклі.

"Він мав рідкісне поєднання якостей - висококваліфікованого вченого-дослідника, чудового інженера-практика та прекрасного викладача", - кажуть університетські джерела.

У листі 1954 року Альберт Ейнштейн хвалить свого сина і каже, що він успадкував "головну рису моєї власної особистості: здатність піднятися вище простого існування, наполегливо докладаючи усіх можливих зусиль, щоб досягти знеособленої мети".

Підпис до відео,

Виборатися можна навіть із чорної діри. Так стверджував Стівен Гокінг.

Розбіжності

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Разом з другою дружиною Ельзою

У стосунках Альберта Ейнштейна з дітьми були злети і падіння: в одних листах він був ласкавим, а в інших видавався холодним та осудливим.

"Як і в будь-якій родині, у них були важкі періоди, але були й хороші, - говорить пан Розенкранц. - У нього були певні конфлікти з Гансом Альбертом".

У підлітковому віці Ганс Альберт сказав батькові, що він вирішив вивчати інженерію, і фізик цьому не зрадів.

Пізніше з'явилися й інші розбіжності: "Спочатку Ейнштейну не сподобалася жінка, з якою він хотів одружитися".

У цьому питанні Мілева підтримала Альберта. Але Ганс Альберт кинув їм виклик, і у 1927 році побрався з філологинею Фрідою Кнехт.

З часом Ейнштейн змирився з рішенням свого сина і привітав Фріду, яка подарувала йому трьох онуків, у родині.

За словами пана Гутфройнда, хоча вони відвідували одне одного і залишалися на зв'язку, вони мали відокремлені життя: Ганс Альберт жив на Західному узбережжі, а Ейнштейн у Принстоні, на Східному узбережжі.

"Крім того, Ейнштейн вже створив свою другу родину (з Ельзою та двома її дочками від попереднього шлюбу. - Ред.)", - говорить експерт.

Після смерті Фріди у 1958 році Ганс Альберт одружився з біохіміком Елізабет Робоз, з якою прожив до 1973 року, коли помер внаслідок серцевого нападу у віці 69 років.

Як це - бути сином Альберта Ейнштейна

Автор фото, Getty Images

Одного разу Ейнштейн сказав Мілеві, що "його двоє дітей були найкращою частиною його внутрішнього життя, спадщиною, яка житиме після того, як зупиниться його власний годинник", говорить пан Ісааксон.

Але бути дитиною відомого генія не могло бути легко.

Сам Едуард писав: "Іноді важко мати такого важливого батька, тому що сам почуваєшся таким неважливим".

Ганса Альберта, який народився за рік до того, як його батько опублікував Спеціальну теорію відносності, одного разу запитали, як це - бути сином такого відомого вченого.

"Це було б безнадійно, якби я з дитинства не навчився сміятися із роздратування", - відповів він.

З роками фізик визнав відданість Мілеви своїм дітям і те, наскільки добре вона їх виховувала.

"Я не думаю, що він вважав себе чудовим чоловіком. Я думаю, він відчував, що був кращим батьком, аніж чоловіком", - розмірковує пан Розенкранц.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber