Jooble: як українці створили сайт з пошуку роботи, яким користуються у понад 70 країнах

  • Георгій Ерман
  • BBC News Україна
Роман Прокофьєв та Євген Собакарьов

Автор фото, Jooble

Підпис до фото,

Українські програмісти Роман Прокофьєв (ліворуч) та Євген Собакарьов створили компанію Jooble навесні 2006 року. Зараз вона займає друге місце у світі серед ресурсів з пошуку роботи

15 років тому двоє українських програмістів, студенти КПІ Роман Прокофьєв та Євген Собакарьов створили сайт з пошуку роботи Jooble. Зараз він допомагає знаходити роботу та співробітників людям у понад 70 країнах світу.

За даними Similarweb, у травні 2021 року Jooble переглянули 57 млн разів, і в категорії "робота і зайнятість" створений українцями сайт посів друге місце у світі - після пошуковика Indeed, який переважно концентрується на ринках англомовних країн.

За останні роки Jooble стала одним із символів успіху української IT-індустрії.

Яким був шлях розвитку компанії і що її співзасновники розповідають про особливості ринку праці в Україні та світі?

Як створювали компанію

Роман Прокофьєв та Євген Собакарьов познайомилися ще під час навчання у фізико-технічному ліцеї у Херсоні, брали участь в олімпіадах з математики. А у 2002 році разом вступили до КПІ. З першого курсу вони почали працювати: Роман - в маленькій (на той час) продуктовій компанії, Євген - в аутсорсинговій.

Власне з цього досвіду і з'явилася ідея мати свою справу.

"Протягом кількох місяців роботи розумієш, що у компанії IT-аутсорсингу є якась межа. Розумієш, що можеш стати team lead, керівником напрямку, і наступні 10-15 років заробляти чудові гроші, але робитимеш те, що тобі говорять. Але завжди було бажання робити щось нове, створювати цінність, самому вирішувати завдання, бути повністю власником процесу від початку і до кінця", - пояснює Євген .

Це усвідомлення змусило його залишити високооплачувану роботу на користь амбітного проєкту, де він заробляв набагато менше, але міг реалізувати власні ідеї.

Ідея створити Jooble прийшла до друзів у 2006 році. Тоді Роман вже мав свою маленьку компанію, і багато часу витрачав на пошук співробітників.

"Сайти з працевлаштування були жахливо незручні, я міг витратити 2-3 години на те, щоб знайти необхідне резюме. Тоді до мене прийшов Женя і сказав: зробімо агрегатор новин, щось на кшталт Ukr.net. А я сказав, ну які новини, хто їх читає? Допоможи мені зробити агрегатор, щоб знаходити людей, тому що це забирає жахливу кількість часу. В такому пінг-понгу народилася ідея створення компанії", - розповідає він.

Незабаром в гуртожитку КПІ з'явився на світ сайт Jooble, який відрізнявся від інших сайтів з працевлаштування тим, що роботодавець платив не за розміщення вакансії, а за кількість заходів на неї.

Шлях на світовий ринок

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

Спочатку компанія нічого не заробляла, співзасновники вкладали в неї гроші зі своїх заощаджень та заробітків в інших компаніях.

Замалий розмір українського ринку праці і удар, який по ньому завдала економічна криза 2008-2009 років, спонукала Jooble вийти на світовий рівень. Розпочали з країн СНД та Польщі, яка відразу стала одним з ключових ринків для компанії.

Далі настала черга Азії та Латинської Америки.

"Там менше конкуренції і там легше досягти хороших позицій (порівняно з ЄС та США. - Ред.). Зворотній бік - менше грошей", - розповідає Роман.

Одним із перших успішних проєктів була співпраця з сайтами пошуку роботи, агрегаторами вакансій, ЗМІ та підприємствами в Індонезії. Роман згадує, як важко було спочатку знайти людей зі знанням індонезійської у Києві, щоб працювати з цією країною. Наразі кількість відвідувань сайту Jooble в Індонезії складає понад 50 000 щодня.

На думку співзасновників компанії, ключовим для успіху Jooble було рішення не запозичувати традиційну модель "pay and pray" ("плати і молися"), коли компанії зразу платять за розміщення вакансії сайтам з пошуку роботи, але це не означає, що вони швидко знайдуть бажаного кандидата або взагалі знайдуть його.

Натомість Jooble дозволяє розміщати вакансії безплатно, а платити лише за кандидатів.

"Ви можете розміщати у нас свої вакансії безплатно. Оплачуєте тільки тих кандидатів, які реально подивилися вашу вакансію і відгукнулися. Ця модель називається "Плата за результат". Ми беремо гроші, якщо надали кандидата", - каже Роман.

Успіхи Jooble привернули увагу, і в 2014 році її інвестором стала інвесткомпанія Horizon Capital. Після цього кількість співробітників та кількість переглядів сайту Jooble зросли в рази.

У багатьох країнах, що розвиваються, Jooble вдалося закріпитися, і зараз компанія намагається зайняти кращі позиції у західних країнах, зокрема, в англомовних.

"На багатих ринках більша конкуренція і більше грошей. Тому ми тепер більше зусиль докладаємо у Західній Європі та США", - пояснює Роман.

Коронакриза навесні 2020 року спочатку завдала удару Jooble, адже чимало компаній відреагували на карантин замороженням найму співробітників або навіть звільненнями.

"Наші доходи впали в кілька разів буквально за місяць і це було боляче", - згадує Роман.

"Але минув рік, ситуація не те щоб вирівнялася, вона стала кращою, ніж була до карантину. За рік відбулася глобальна адаптація", - додає він.

Автор фото, Jooble

Підпис до фото,

У Jooble працюють сотні співробітників

Наразі в Jooble працює понад 500 співробітників. З цього року компанія почала наймати співробітників і на віддаленій основі.

Серед працівників, які відповідають за розробку і вдосконалення сайту є колишні співробітники Samsung та Apple, а також українських аутсорсингових IT-компаній, які раніше надавали послуги західним клієнтам на окремих стадіях розробки додатків та створення сайтів.

"Часто до нас приходять співробітники з дуже чітким запитом - я попрацював в аутсорсі, я навчився, але я тепер хочу працювати у продуктовій компанії", - розповідає Роман.

Працюють у Jooble також знавці рідкісних (для України) іноземних мов - від португальської та норвезької до індонезійської та японської, адже компанії необхідно співпрацювати з клієнтами з десятків країн і добре розумітися на їхньому ринку праці.

Хто шукає роботу і кого шукають

Співзасновники Jooble розповідають, яка ситуація зараз склалася на ринку праці та хто саме користується їхнім сайтом.

За словами Євгена, в Україні основна категорія людей, які шукають роботу через Jooble - це "блакитні комірці".

"Дехто навіть не має уявлення, що таке електронна пошта. Вони кажуть: мені син електронну пошту зареєстрував, але вже не пам'ятаю, де вона. Вимагати якихось спеціальних навичок від людей було б самовпевнено з нашого боку", - розповідає він.

Автор фото, Getty Images

В таких умовах Jooble важливо зрозуміти, яку саме роботу шукає людина.

"Ми докладаємо багато зусиль, щоб розуміти за словами, які користувач пише в строку пошуку, які вакансії йому запропонувати", - каже Євген.

Роботодавці також намагаються знайти через Jooble в основному представників робітничих спеціальностей.

"Вимоги невеликі. Молоді, гарні, адекватні. Для когось важлива фотографія, бо вона демонструє адекватність цієї людини, як вона себе презентує", - каже Роман.

"Всі хочуть адекватних кандидатів. Але як зрозуміти, що це означає? Той, хто зрозуміє - це буде наступний прорив у працевлаштуванні", - додає Євген.

В компанії є група модераторів, які відповідають за те, щоб на сайт не потрапляли оголошення про роботу, які порушують законодавство або просто дивні оголошення, яких в досвіді Jooble було чимало.

Наприклад, деякі роботодавці шукали "юриста-парашутиста в райських умовах", який володіє кількома мовами; вантажника, який мав "якщо не бути цілком тверезим під час виконання роботи, то хоча б таким здаватись"; прибиральника, який мав бути "одночасно другом"; будівельника, готового на "перманентне рабство". А дехто надсилав навіть оголошення про вакансію у формі вірша.

Автор фото, Getty Images

Великою проблемою є відсів роботодавцями кандидатів за статтю або віком.

За словами Романа, роботодавець може навіть не вказувати свої гендерні вподобання у вакансії, але мати їх, і в підсумку люди втрачають час, намагаючись отримати таку роботу.

"Коли не вказують стать, це ще більше часу забирає в пошукача, коли він приходить, витрачає час і йому відмовляють за гендерною ознакою", - пояснює він.

Ще гірше ситуація з вимогами щодо віку.

"Можемо оцінювати по відгуках шукачів. Приходять сумні повідомлення про те, як важко знайти роботу тим, кому за 50", - розповідає Євген.

Він зазначає, що така тенденція панує не тільки в Україні.

Водночас в Україні є набагато меншою кількість кандидатів, які претендують на одну вакансію, - за даними Jooble, це приблизно 3 людини на місце. Цим Україна відрізняється від більшості країн, які розвиваються.

"З точки зору шукача, чим більш ринок є таким, що розвивається, тим більше люди готові хапатися за будь-яку роботу. Бразилія, Індія - там домінують запити, хоч помічником кудись влаштуватися, каву або чай розносити. Тобто, якщо їм показати 5 вакансій, вони на всі натиснуть, не особливо читаючи вимоги, не розбираючись", - розповідає Євген.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Індонезійці на ярмарці вакансій у місті Сурабая, 2018 рік

"В Індонезії в середньому на одну публікацію роботодавець отримує 300 кандидатів. Це середній показник, а є вакансії, на які претендує понад тисяча кандидатів. В них вже інша проблема, адже не можливо поговорити з тисячею кандидатів", - додає Роман.

У розвинутих країнах натомість переважає пошук по спеціалізації, за якою людина раніше працювала.

"Україна в цьому плані десь посередині перебуває за поведінкою шукачів", - каже Євген.

"Коли лякають, що з України всі тікають - це не так"

В Україні невдоволення рівнем зарплат або умовами праці традиційно провокує трудову міграцію за кордон.

Втім, Роман переконує, що за спостереженнями компанії, не йдеться про масовий виїзд.

"Коли лякають, що з України всі тікають - це не так. В усіх країнах є такий тренд - працювати в іншій країні і пересилати гроші додому. Від 2 до 15% пошуку роботи в будь-якій країні припадає на пошук роботи поза межами країнами", - каже він.

"Тренд працювати в країнах, де можна заробляти більше, - це природне бажання будь-якої людини", - додає він.

За даними Jooble, робота за кордоном у пошуку українських користувачів сайту складає 6,07%. Для порівняння, серед користувачів з Сербії, де рівень безробіття складає майже 10% і де теж поширена міграція в країни ЄС, доля такого пошуку складає 10,5%.

На думку Романа, найбільше сприяли трудовій міграції наслідки анексії Криму та війни у 2014 році.

"Не стільки навіть 2014 рік, скільки загальна економічна ситуація нерадісна. Після запровадження безвізу ми побачили великий сплеск вакансій", - каже Євген.

Згідно з даними Jooble, роботодавці в інших державах шукають переважно українців, готових займатися важкою фізичною працею з зарплатою, яка перевищує ту, яку платять в Україні.

"99% вакансій за кордоном - це важка праця. Комбінація, коли в Польщі цілеспрямовано шукають висококваліфіковану людину з України - це одиничні випадки", - розповідає Роман.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Українські робітниці на зборі врожаю полуниці у Польщі, 2020 рік

Керівниця відділу по роботі з партнерами Jooble Олена Кірільєвніна розповідає, що найчастіше вакансії для українців пропонують роботодавці з Польщі, Німеччини, Чехії, Литви та Латвії.

"Саме ці країни й мають найбільший попит серед українських пошукачів, які прагнуть працювати за кордоном".

"Переважно пропозиції роботодавців та пошукові запити про роботу українців у цих країнах стосуються роботи, на яку локальні кандидати влаштовуються неохоче: вантажники, водії, будівельники, опікуни для літніх людей, різнороби, пакувальники, прибиральники, охоронці", - розповідає вона.

Зарплати на цих позиціях є низькими для громадян більшості країн ЄС, але у 1,5-2 рази вищі за оплату подібної роботи в Україні.

"Тому попит на роботу за кордоном є постійно", - зазначає пані Кірільєвніна.

Лише під час локдаунів відбувався відтік українських робітників з ринку праці ЄС, але коли наближалося завершення карантину, пошук на вакансії за кордоном одразу зростав.

"Для прикладу, попит на роботу у Польщі у квітні зріс на 36%, в Чехії — 24%, в Німеччині — 31%, у Литві — на 27%. Більшість запитів українських пошукачів стосувались низькокваліфікованої роботи", - розповідає Олена Кірільєвніна.

Аби запобігти шахрайству, Jooble перевіряє вакансії іноземних роботодавців перед розміщенням.

Автор фото, Jooble

Підпис до фото,

Керівниця відділу по роботі з партнерами Jooble Олена Кірільєвніна розповідає, як перевіряють вакансії іноземних роботодавців

"Менеджери Jooble просять роботодавців надати свідоцтво про реєстрацію компанії, ліцензію на працевлаштування людей за кордоном, перевіряють податкові дані компаній-роботодавців, щоб впевнитись, що компанія не займається забороненим видом діяльності", - розповідає Олена Кірільєвніна.

Також звертають увагу на скарги робітників та формують списки ненадійних роботодавців.

"Перевіряють і самі вакансії перед публікацією, та не пропускають такі, що мають сумнівний зміст, або в яких не прописано чітко графік роботи, посадові обов'язки, вимоги до кандидата, локація та заробітна плата", - додає вона.

"Ми хочемо допомогти людям знаходити роботу за 24 години"

Доля українського ринку у доході Jooble наразі складає до 2%. Попри те, що за кордоном вдається заробляти набагато більше, в співзасновників компанії немає планів переносити офіс за кордон, або відкривати підрозділи в розвинених державах.

"Ми вміємо заробляти гроші поза Україною, інвестувати їх сюди", - пояснює Роман.

Він зізнається, що так само, як і багато інших українських підприємців, мріє про еру чесних судів, низького оподаткування та інших комфортних умов роботи, коли, наприклад, можна буде працевлаштовувати іноземців в Україні на тих же умовах, що й українців.

Проте, якими б не були труднощі в Україні, йдеться про особистий вибір.

"Ми любимо Україну, любимо місце, де ми працюємо. Це виходить за межі виключно бізнесових рішень. Це про те, де ти хочеш бути, твоя родина, твої близькі", - каже Роман.

Співзасновники Jooble також розповідають про плани на найближче майбутнє.

"Ми хочемо допомогти людям знаходити роботу за 24 години. Для робітничих спеціальностей шукати роботу тиждень - це вже питання виживання, їхній бюджет не дозволяє ходити на співбесіди та перебирати компанії", - каже Роман.

"Коли за добу кожна людина зможе знайти роботу за допомогою нашого сервісу, тоді ми будемо задоволені, бо щось змінили", - додає він.

Автор фото, Getty Images

Jooble також працює над забезпеченням безпеки шукачів із робітничими професіями, аби вони потрапляли в перевірені компанії з гарною репутацією.

"Якщо людина зможе знайти роботу і не просто роботу, а те, що ми розуміємо як нормальну компанію, де її не кинуть, це буде дуже класно. Ми бачимо це як наш внесок в розвиток економіки цієї країни", - підсумовує Євген.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!