Ідилічне селище у Швейцарії, що живе на бомбі уповільненої дії

  • Імоджен Фоулкс
  • BBC News
Long view of Mitholz

Мітгольц, населення якого становить лише 170 осіб, на перший погляд, ідилічне місце в прекрасній долині Кандер у Швейцарії. Але його трагічна історія знову дає про себе знати місцевим жителям.

Заквітчані геранню будинки в селищі - традиційні дерев'яні фермерські шале, багато з яких досі мають житлові приміщення для людей на верхньому поверсі, а стійла для худоби - на нижньому.

Будинки в такому стилі можна побачити скрізь в Альпах, деяким із них - по 200-300 років. Але не в Мітгольці. Тут усі будинки мають однакову дату: 1948 рік.

На деяких є написи: "Із жаху мене відбудували" або "Те, що було зруйновано за мить, не може повернутися. Тепер ми з надією дивимось уперед".

Що ж сталося? Про це згадує мешканка Мітгольца Іда Штайнер.

"Мені було 12, - каже вона. - Я, моя мати і бабуся спали. Був потужний вибух, ми бачили всюди вогонь, і мама сказала: "Ми маємо тікати!"

"Ми вибігли в ніч, був глибокий сніг. Мама несла мою бабусю на спині", - згадує жінка.

Підпис до фото,

Іда Штайнер згадує жахливу ніч вибуху

Вибух стався на великому складі боєприпасів швейцарської армії часів Другої світової війни, похованому в горі над Мітгольцем.

Поховання мало бути безпечним, але в грудні 1947 року 3000 тонн боєприпасів підірвалися - на той час це був найбільший у світі неядерний вибух.

Автор фото, Swiss Federal Department of Defence (@vbs)

Підпис до фото,

Так Мітгольц виглядав після вибуху - зруйнована гора зверху праворуч

Вибух пролунав за 160 км від Цюриха, будинки в Мітгольці були зруйновані, сніг став чорним. Дев'ятеро людей загинули, ще багато отримали поранення.

На знімках наступного дня видно місцеву школу - стіни та вікна розбиті, артилерійські снаряди лежать на партах.

Автор фото, Swiss Federal Department of Defence (@vbs)

Підпис до фото,

Руїни після вибуху

Автор фото, Swiss Federal Department of Defence (@vbs)

Сьогодні на горі над Мітхольцем є величезний блідий рубець, де ціла частина гори була знесена силою вибуху. Під нею досі розташоване селище. Зруйновані будинки з любов'ю відбудували у традиційному альпійському стилі протягом року.

Оманливий спокій

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

Здавалося, усе нормалізувалося. Більшість сімей, які сьогодні мешкають у Мітгольці, живуть тут поколіннями. Але Свен Меєр, який першу частину свого життя провів у бурхливому Цюриху, переїхав сюди заради миру та спокою.

"Життя тут інше, більш розслаблене, без стресу, - пояснює він. - Я сиджу у своєму саду і бачу чудові гори, маленьку річку - природу, ані будівель, ані вулиць".

На жаль, альпійська ідилія скоро зміниться. У 1947 році вибухнули 3000 тонн боєприпасів, але залишилося ще 3500 тонн.

"Нам кажуть, що їх мають дістати з гори, і тому ми маємо поїхати", - каже Свен.

Шокові новини пролунали після того, як нове геологічне дослідження, проведене міністерством оборони Швейцарії, показало, що залишки боєприпасів досі становлять ризик. Представники міністерства вирушили до Мітгольца, щоб повідомити селянам погану новину.

Тисячі застарілих бомб і снарядів вилучатимуть поштучно. Для їхньої безпеки селянам доведеться виїхати - принаймні на 10 років.

Мітгольц стане містом-привидом.

Автор фото, Swiss Federal Department of Defence (@vbs)

Підпис до фото,

Нерозірвані снаряди досі становлять небезпеку

То що тепер буде? Здається, ніхто не впевнений. Будинки оцінюють для примусової покупки, місцева влада шукає безпечну землю для будівництва нового житла.

Але нікому ще не надали ані оцінку їхніх будинків, ані нове місце для проживання.

Інша мешканка, Клаудія Шмід, намагається бути позитивною, але втратити будинок, який вона називає своєю мрією, вочевидь важко.

"Ми багато інвестували, - каже вона. - Безпосередньо перед тим, як нам сказали, що нам доведеться поїхати, ми зробили новеньку кухню".

Але хоча Клаудія по-філософськи ставиться до дій армії - "у них раніше не було технологій, щоб безпечно їх прибрати", - інші не такі поблажливі.

"Люди розсердилися, коли дізналися, - каже Свен. - Ми думали, це жахливо, це не може бути правдою".

"Вони казали нам, що це безпечно, - згадує Іда. - Ми думали, що всі боєприпаси знищені Тепер ми знаємо, що це не так. Ми не приділили достатньо уваги".

Підпис до фото,

Будинок Клаудії Шмід дивиться на гору, де зберігалися боєприпаси

Підпис до фото,

Глибокий пролом у скелі показує, де схил гори знесло вибухом

Швейцарії не вперше доводиться видаляти небезпечні вибухові речовини з громадських місць.

Під час Другої світової війни багато ключових тунелів, альпійських перевалів та мостів були заміновані, щоб запобігти вторгненню. Ця практика тривала і під час холодної війни, і протягом десятиліть вибухові речовини залишалися там, де вони були, вочевидь, забуті.

У 2001 році 11 людей загинуло в тунелі Готхард, коли сталася пожежа після зіткнення двох вантажних автомобілів. Виявилося, що велика кількість вибухових речовин, що зберігалися там багато років тому, все ще містилися біля входу до тунелю.

Подейкують, що місцеві пожежні офіцери, почувши про сховок, неохоче заходили в тунель, щоб побороти полум'я. Після того, як вони успішно загасили пожежу, прибула армія, передавши обладнання для утилізації бомб.

Важкі рішення

Сьогодні міністерство оборони робить усе можливе, щоб запевнити мешканців Мітгольца, що вони матимуть максимальне право голосу в тому, що відбуватиметься. Але це не велика компенсація за втрату дому.

Клаудія Шмід, дітям якої всього чотири-шість років, тримається за надію, що через 10 років вона, можливо, зможе повернутися в будинок своєї мрії. Але вона не знає, чи буде армія доглядати за порожніми будинками протягом десятиліття, необхідного для утилізації боєприпасів.

Свен Меєр сповнений рішучості насолоджуватися кожним днем у Мітгольці, поки у нього є така можливість. "У мене є ще кілька років, перш ніж я буду змушений переїхати, - каже він. - Я розслаблений, я намагаюся не думати про це щодня".

Для Іди Штайнер, якій зараз 87 років, це важче. Вона все життя прожила у Мітгольці. "Я мушу їхати. До 2025 року ми всі маємо виїхати. Мені доведеться іди до будинку для людей похилого віку. Краще мені до того часу померти, аніж мусити поїхати".

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!