Зміна клімату: як світ звикає жити за температури понад 50°С
- Беккі Дейл & Нассос Стиліану
- Журналістика даних
Кількість надзвичайно спекотних днів протягом року, коли температура сягає 50°C, з 1980-х років збільшилася вдвічі. Про це свідчить дослідження ВВС.
Крім того, такі екстремальні температури наразі фіксують у більшій кількості місць, ніж раніше. Це створює безпрецедентні виклики для здоров'я людини та нашого способу життя.
Загальна кількість днів, коли реєстрували температуру понад 50°C, протягом останніх чотирьох десятиліть зростала щороку.
У період між 1980 і 2009 роками температура в середньому перевищувала 50°C приблизно 14 днів на рік, тоді як у 2010-2019 роках цей показник зріс до 26 днів.
У цей же період температури понад 45°C фіксували в середньому на два тижні на рік більше, ніж раніше.
"Зростання можна на 100% пояснити спалюванням викопного палива", - говорить докторка Фрідеріке Отто, провідна вчена-кліматологиня.
Дедалі більше місць фіксують температуру 50ºC
Місця, де фіксували 50ºC, за кількістю днів
Високі температури можуть бути смертельними для людей та природи та спричинити серйозні проблеми для будівель, доріг та енергосистем.
Температуру 50°С переважно фіксують у районах Близького Сходу та Перської затоки.
Однак після рекордних температур 48,8°С в Італії та 49,6°С в Канаді цього літа, вчені попередили, що температури понад 50°С спостерігатимуться також і в інших місцях, якщо ми не скоротимо викиди викопного палива.
"Нам потрібно діяти швидко. Чим швидше ми скоротимо викиди, тим краще нам буде", - говорить дослідниця клімату Сіхан Лі.
"Якщо викиди та бездіяльність триватимуть, екстремальна спека не просто стане серйознішим та частішим явищем - реагувати на надзвичайні ситуації та відновлюватися після них також стане складніше", - попереджає Лі.
Аналіз ВВС також виявив, що за останнє десятиліття максимальні температури зросли на 0,5°С проти середньорічних показників з 1980 по 2009 рік.
Але це підвищення не було однаковим у різних частинах світу: у Східній Європі, на півдні Африки та у Бразилії максимальні температури піднялися на понад 1°С, а в деяких частинах Арктики та на Близькому Сході зафіксували підвищення на понад 2°С.
Вчені закликають світових лідерів до негайних дій на саміті ООН у листопаді, де урядам запропонують взяти на себе зобов'язання щодо нового скорочення викидів, щоб обмежити зростання температури в усьому світі.
Вплив надзвичайної спеки
Високі температури - навіть нижчі за 50°С - та вологість можуть створювати серйозні ризики для здоров'я.
За даними дослідження Університету Ратгерса, опублікованого минулого року, якщо поточний рівень глобального потепління збережеться, до 2100 року близько 1,2 мільярда людей у всьому світі можуть зіткнутися з тепловим стресом. Це щонайменше в чотири рази більше, ніж сьогодні.
Також змінюється навколишній ландшафт, оскільки сильна спека робить імовірнішими посуху та пожежі.
Шейх Казем Аль Каабі - фермер, який вирощує пшеницю у селі в центральному Іраку, де майже щороку фіксують екстремальні температури.
Земля навколо нього колись була достатньо родючою, щоб утримувати його та його сусідів, але поступово вона стала сухою та безплідною.
"Вся ця земля була зеленою, але все це пропало. Тепер тут пустеля, посуха", - каже він.
Майже всі люди з його села переїхали шукати роботу в інші провінції.
"Я втратив брата, дорогих друзів і вірних сусідів. Ми ділилися усім, навіть сміялися разом. Тепер мені немає з ким ділитися, я просто сам на сам із цією порожньою землею", - додає фермер.
Методологія
Якщо у моїй місцевості температура перевищила 50°С, чому про неї тут не згадують?
Звіти про рекордні температури зазвичай надходять із вимірювань, зроблених на окремій метеостанції. Але дані, які ми вивчали, охоплюють більшу площу, ніж та, яку покриває одна станція.
Наприклад, Національний парк "Долина смерті" на півдні Каліфорнії - одне з найгарячіших місць на Землі. Температура в деяких районах парку влітку регулярно перевищує 50°С.
Але при визначенні середнього значення максимальних температур для ширшої території з використанням кількох різних джерел, показник буде нижче 50°С.
Звідки узяті дані?
ВВС використовувала максимальні добові температури з глобального набору даних ERA5 з високою роздільною здатністю, створеного Службою зміни клімату Copernicus. Ці дані часто використовуються для вивчення світових кліматичних тенденцій.
ERA5 поєднує фактичні спостереження за погодою з багатьох джерел, таких як метеостанції та супутники, з даними сучасних моделей прогнозування погоди.
Цей процес заповнює прогалини, спричинені браком метеостанцій у багатьох частинах світу.
Який аналіз ми зробили?
Використовуючи максимальну температуру кожного дня з 1980 по 2020 рік, ми виявили, як часто температура перевищувала 50°С.
Ми підрахували кількість днів і місць з максимальною температурою 50°С або вище для кожного року, щоб визначити тенденцію з плином часу.
Ми також розглянули зміну максимальних температур. Ми зробили це, визначивши різницю між середньою максимальною температурою над сушею і морем за останнє десятиліття (2010-2019) порівняно з 30 роками раніше (1980-2009).
Що ми маємо на увазі під "місцем"?
Кожне місце - це приблизно 25 квадратних кілометрів, або приблизно 27-28 квадратних кілометрів на екваторі. Кожен квадрат може містити території з різними типами ландшафту.
Координатна сітка у цьому наборі даних - 0,25 градуса широти на 0,25 градуса довготи.
Над матеріалом працювали:
Методологія розроблена за підтримки докторки Сіхан Лі з Школи географії та довкілля Оксфордського університету та доктора Зіка Хаусфатдера з Berkeley Earth та The Breakthrough Institute. Зовнішнє рецензування - Європейський центр середньострокових прогнозів погоди (ECMWF). Особлива подяка професору Еду Гокінсу з Університету Редінга, а також професору Річарду Беттсу та доктору Джону Цезарю з Британської метеорологічної служби.
Аналіз даних та журналістика: Нассос Стиліану та Беккі Дейл. Дизайн: Пріна Шах, Сана Ясемі та Джой Роксас. Розробка: Катріона Моррісон, Беккі Раш та Скотт Джарвіс. Інженерія даних: Елісон Бенджамін. Аналіз: Намак Хошнау та Стефані Стаффорд. Інтерв'ю з д-кою Отто: Моніка Гарнсі.
Візуалізація кліматичних смуг надана професором Едом Гокінсом та Університетом Редінга.
