Хронічний біль може бути спадковим - дослідження

Хронічний біль може бути спадковим Копирайт изображения SPL
Image caption Хронічний біль може бути спадковим, вважають британські дослідники

Чотири найпоширеніші хронічні недуги, які супроводжуються больовими відчуттями, мають генетичну складову, що означає, що вони бодай частково можуть бути спадковими хворобами. Такого висновку дійшли британські дослідники.

Серед чотирьох хвороб - синдром подразненої товстої кишки, скелетно-м'язовий біль, біль в області таза і синдром сухого ока.

Дослідження, проведене на основі понад 8000 пар близнюків виявило, що ці недуги були властиві лише ідентичним близнюкам, які мали однаковий склад ДНК.

Науковці з лондонського Королівського коледжу кажуть, що це відкриття може допомогти пом'якшити симптоми цих виснажливих захворювань.

Хоча у всіх цих захворюваннях велику роль відіграють фактори довкілля, на переконання дослідників, на гени припадає до двох третіх шансів захворіти.

Дослідники сказали в інтерв'ю журналу Pain, що для виокремлення конкретних генів, які відповідають за ймовірність захворіти на ці недуги, потрібно провести додаткові дослідження.

Хронічний біль, який триває або повторюється протягом багатьох місяців, поширений і має багато збудників, що ускладнюють діагностику і лікування.

Хоча больові відчуття можуть бути викликані іншими захворюваннями, однак припускають, що їхнім збудником може бути і нервова система, яка надсилає до головного мозку сигнали болю, хоча явних пошкоджень тканин немає.

Експерти прагнуть краще зрозуміти природу хронічного болю, щоби поліпшити якість життя мільйонам людей, які змушені з ним жити.

Дехто і раніше висловлював припущення, що деякі люди мають генетичну схильність до хронічного болю, бо в багатьох із них подібні симптоми і вони часто потерпають від більше, ніж одного типу хронічного болю.

Дослідники в Королівському коледжі Лондона вирішили проаналізувати групи ідентичних і неідентичних близнюків, бо ці дві групи надають ідеальні умови для вивчення спадкових генів: ідентичні близнюки мають однаковий склад ДНК, а неідентичні - ні.