http://www.bbc.com/ukrainian/

Анатолій Мішин
Для Бі-Бі-Сі, Полтава

350-річний ювілей Гадяцької угоди

Шістнадцятого вересня виповнилося 350 років із дня підписання історичної угоди між Україною та Польщею.

У цей день 1658 року у козацькому містечку Гадяч (нинішній районний центр Полтавщини) гетьман Іван Виговський домовився із поляками про конфедераційну державу: Україна (під назвою Велике князівство Руське) на рівних правах з Короною Польською та Великим князівством Литовським мала входити до Речі Посполитої.

Історики не дуже полюбляють слово «якби» , але і вони не завжди утримуються від розмірковувань про можливі, а не тільки фактичні наслідки деяких важливих подій. Здається, Гадяцька угода належить саме до таких подій.

Наш полтавський кореспондент Анатолій Мішин спілкувався із учасниками міжнародної конференції, присвяченій цій події.

У невеличкому районному центрі Гадяч, що на Полтавщині, нині мешкає приблизно 25 тисяч чоловік.

У середині 17-го століття Гадяч отримав статус рангової маєтності гетьманів. Саме тому місто нині претендує на включення до державної програми «Гетьманські столиці» . І хто знає – можливо саме тут і розташовувався б політичний центр України , якби таки склалася унія Польської корони , князівства Литовського та князівства Руського .

На міжнародній конференції "Гадяцька унія : контроверсії минулого і сучасність" деякі історики не утримувалися від певних протиставлень із Переяславською угодою , що за чотири роки до Гадяча уклав Богдан Хмельницький із Москвою . Про це часто розмірковував, зокрема, професор історії Канадського інституту українських студій Зенон Когут.

Для багатьох істориків безсумнівно , що гетьман Хмельницький наприкінці життя розчарувався у Москві і шукав нових союзників. Його генеральний писар, а згодом гетьман Іван Виговський продовжив цю політичну лінію .

Щоправда, умови ставали все більш складними . Москва не призупиняла спроб послабити козацьку державу, всіма силами підігрівала неспокій у суспільстві, зокрема, підбурювала повстання низових козаків проти Виговського – іноземні сили використовували недовіру як до нього , так і до його найближчого оточення з козацької старшини .

Серед соратників гетьмана, випускника Києво-Могилянської академії, був Юрій Немирич – український аристократ із дипломами Оксфордського та Сорбонського університетів. Саме його вважають головним теоретиком основ статей Гадяцької угоди.

Доктор історичних наук із Санкт-Петербурзького університету Тетяна Таірова-Яковлева ще з 80-х років минулого століття вивчає ці документи, які називає феноменом думки української політичної еліти того часу:

"Гадяцьку угоду можна порівняти тільки із Конституцією Пилипа Орлика. Саме так корисно і цікаво вивчати цей документ."

Гадяцьку угоду можна ще назвати спробою примирення Польщі та України , адже останню визнавали майже незалежною державою під назвою Велике Князівство Руське , що на рівних правах входила до конфедерації із певними обмеженнями влади гетьмана (перш за все у зовнішній політиці ) , адже проголошувався єдиний монарх конфедерації – польський король .

У цій угоді підкреслюється постулат , що Велике князівство Руське має існувати до тих кордонів, до яких сягає мова народу руського , тобто сучасною мовою – українського. Нею і повинно було вестися у князівстві діловодство .

Коли у 1659 році польський сейм ратифікував Гадяцьку угоду, чимало його авторів , у тому числі її теоретик Юрій Немирич були шоковані. Адже сенатори відкинули багато положень . Зокрема, відчувався вплив Ватикану - не була ліквідована Берестейська унія , тобто зберігалась уніатська церква.

Чимало українських земель залишилися за Польщею, права вигнаних з України шляхтичів на землю відновили .

Деякі історики говорять , що надії Виговського на Гадяцьку угоду практично із самого початку випереджали час. Тоді чимало аристократів Польщі й України вже дозріли до компромісів, а ось середні та низові прошарки їх народів ще з недовірою ставилися один до одного. Особливо це демонструє доля гетьмана Виговського : свої його позбавили гетьманської булави (за те що ляхам буцімто "продався") , а поляки розстріляли, як шпигуна.

Російський історик Тетяна Таірова-Яковлева впевнена, що знає , хто врешті-решт виграв:

"Чому Юрій Хмельницький, який змінив Виговського, уклав нову угоду із Москвою? Саме тому, що Москва розуміла, що більшість козацтва не сприйняла Гадяцьку угоду у тому вигляді, як її реалізував сейм. І це створювало можливості для компромісів і створення нового союзу із Москвою. Звісно, протиріччя між Польщею і Україною Москва постійно використовувала."

Приблизно через 20 років після підписання так і не реалізованої Гадяцької угоди - польський король Ян Собеський та гетьман Дорошенко вели переговори про повернення до цієї домовленості , але знову таки – безрезультатно . Можливо і час вже було втрачено .

Річ Посполита прощалася із статусом супердержави , а Україну позбавляли залишків автономії .

Історики в обох випадках нагадують про одну із головних причин – несамовиті внутрішні чвари.