Недоторканим не дають прорватися на ТБ

серіал Недоторкані
Image caption Всі троє керівників...

Вони сваряться, б’ються, розважаються, потроху обманюють своїх виборців і, звичайно ж, піклуються про життя країни.

Вони – недоторкані. Герої політично-сатиричного ситкому з такою ж назвою. Поки що 16 серій серіалу, які планувалися до показу в ефірі одного з загальноукраїнських телеканалів відкладені. Але досить давно доступні до скачування в мережі інтернет. Їх там оцінили дуже схвально.

Але чому жанр політичної сатири в Україні не надто популярний?

Джулія Владіміровна, Федір Вікторович, Андрій Вікторович – це три головні герої серіалу. Окрім них є другорядні: мер Космовецький, Нестор Муфрич, Богуславська, Тягнишкіль, Комуненко.... В усіх персонажах досить легко впізнати справжніх політиків. Принаймні тим глядачам, які бачили хоча б кілька випусків новин з України.

Image caption Джулія Володимирівна слухає!

В одній із серій Джулія Владимирівна провокує боксерський поєдинок між Андрієм Вікторовичем та Федором Вікторовичем за крісло гаранта. Вона сама його судить і сама у ньому перемагає. В іншій серії – недоторкані знімають з себе недоторканість, але з’ясовується, що то був страшний сон.

Ще один епізод – герої намагаються врятувати українську економіку за рецептами гардеробниці Світлани. Нічого не виходить...

„Гардеробниця Світлана: Ну, при чому тут я?!!

Джулія Владіміровна: Так, Свєта, не мороч нам голову! Це була твоя стратегія виходу країни з кризи. І ти маєш нести за це відповідальність!!”

Показ серіалу планувався на осінь минулого року. До сьогодні епізоди „Недоторканих” доступні лише користувачам мережі інтернет.

Image caption Ось так виглядає парламент у світі ситкому

Валентин Опалев, один з авторів шоу Довгоносиків, популярного гумористичного серіалу середини дев’яностих, був продюсером „Недоторканих”.

Він розповів, що досить філософські поставився до того, що серіал не побачили глядачі.

„Ну, звичайно, трошки є... Але це ж моя робота... Я її роблю. Мені замовили – я зробив.

Звичайно, ж... приміром, я свого часу робив „Довгоносиків”, реакція на них є до сьогодні. І на цей серіал , я переконаний теж була б хороша реакція. Але це така справа...”

Image caption Андрій Вікторович - один з героїв серіалу

Серіал виготовлений на замовлення каналу „Україна”. ПР-менеджер Ганна Остапчук повідомила БіБіСі, що його показ відклали через початок президентської кампанії, щоб „Недоторканих” не розцінили як агітацію за чи проти якогось кандидата. За повідомленням, канал „Україна” „сподівається продовжити співпрацю з творчою групою.”

Але чому інші українські телеканали навіть не спробували зробити чогось подібного?

Сергій Рахманін, оглядач тижневика „Дзеркало тижня” і автор цілої книжки сатиричних віршів про політичне життя часів Президента Кучми. Він вважає, що суспільного запиту в Україні на політичну сатиру немає. Водночас, пан Рахманін критикує політиків за спроби вдаватися до замовної сатири:

„Політики, я думаю, хочуть, щоб політична сатира з’являлася, але ця сатира не чіпала їх самих. Саме тому, вони, з одного боку, спричинили появу великої кількості псевдосатиричних творів. З іншого боку, заважають з’явитися сатирі. Справжній, змістовній, громадсько-спрямованій... Тому що сатира замовною, на моє глибоке переконання, не може бути за визначенням.”

Режисер серіалу Максим Паперник називає „Недоторканих новим етапом своєї творчої кар’єри. Згадує, що жив вдень і вночі цією роботою. Він каже, що жодних побажань, замовники серіалу не висловлювали:

„Нам дали можливість реалізувати себе. І це такий погляд нашої творчої групи на ті процеси, які на той час відбувалися в українській політиці. Тобто, ви маєте розуміння, яке це щастя для митця, що навіть коли він стикається з таким складним і інколи брудним матеріалом як політика. Але ця незаангажовваність дає простір для творчості. Чим ми ретельно й займалися.”

Наприкінці кожної серії автори зазначають: „Усі особи та події вигадані, будь-яка схожість з реальним життям цілком випадкова.” Але поки що пересвідчитися в цьому можна не на телебаченні, а лише через мережу інтернет.