Олімпійські смолоскипи в історії

Останнє поновлення: Середа, 11 січня, 2012 p., 12:58 GMT 14:58 за Києвом

(none)

ІНТЕРАКТИВ Оберіть смолоскип, щоб дізнатися більше про його дизайн і історію.

Берлін, Літня Олімпіада 1936 року

Photo: The torch design for the 1936 Olympic Games

Перша естафета Олімпійського вогню відбулася перед Олімпіадою в Берліні. Автором дизайну смолоскипа був скульптор Вальтер Лемке. Славетна компанія Freidrich Krupp виготовила 3840 смолоскипів для 3331 учасника естафети. Смолоскипи з нержавіючої сталі завдовжки 27см важили 450 г. Вони містили два окремі запобіжники, щоби вогонь не вгасав.

Лондон, Літня Олімпіада 1948 року

Photo: The torch design for the 1948 Olympic Games

У Сполученому Королівстві Олімпіада та естафета Олімпійського вогню востаннє проводилися 1948 року. Дизайнером смолоскипа був Ральф Лаверс, поціновувач класичного стилю в архітектурі. Йому треба було вигадати щось недороге, але надійне, щоби смолоскип витримав подорож повоєнною Європою перед "Ощадливою Олімпіадою". Було виготовлено два різновиди смолоскипа: один алюмінієвий з таблетками сухого пального всередині, а другий - для завершального етапу естафети - з нержавіючої сталі. У ньому горів магній, який давав яскраве полум'я, добре помітне навіть удень.

Осло, Зимова Олімпіада 1952 року

Photo: The torch design for the 1952 Winter Olympic Games

Перша естафета Олімпійського вогню Зимових Олімпіад відбулася не в Греції, а в норвезькому містечку Моргедаль, що прославилося як центр лижних стрибків з трампліна і слалому. В Норвегії з давніх давен поширена традиція вночі кататися на лижах зі смолоскипами в руках, тож лижники з Моргедаля вирішили передати "смолоскипове привітання" Осло. Держак кожного з 95 смолоскипів, виготовлених для цієї естафети, мав завдовжки 23 см, а на його вигнутій овальній чаші була зображена стріла, яка поєднувала Моргедаль та Осло.

Гельсінки, Літні Ігри 1952 року

Photo: The torch design for the 1952 Summer Olympic Games

Для літньої Олімпіади виготовили лише 22 смолоскипи, зате до них додали 1600 газових балончиків. Одного такого балончика вистачало приблизно на 20 хвилин, тому їх доводилося часто міняти. Чоловіки-учасники естафети бігли по одному кілометру, жінки - трохи менше. Срібна чаша вагою 600 г була насаджена на держак з берези. Після Олімпіади смолоскипи подарували на пам'ять Олімпійським комітетам та різним спортивним організаціям.

Кортіна д'Ампеццо, Зимова Олімпіада 1956 р.

Photo: The torch design for the 1956 Winter Olympic Games

Олімпійський вогонь для Зимових ігор на півночі Італії запалили в храмі Юпітера на римському Капітолії, одному із сімох пагорбів столиці. Адже невдовзі перед тим Рим був обраний як місце проведення літньої Олімпіади 1960 року. Першим естафету Олімпійського вогню пробіг легкоатлет Адольфо Консоліні.

Мельбурн, Літні ігри 1956 року

Photo: The torch design for the 1956 Summer Olympic Games

Одним із можливих взірців для австралійського смолоскипа вважають дизайн Ральфа Лаверса для лондонської Олімпіади 1948 року. Змагання з кінного спорту проводилися в Стокгольмі, тому Олімпійський вогонь подорожував як до Австралії, так і до Швеції. До Мельбурна вогонь принесли 3118 бігунів, які подолали відстань у 20470 км.

Скво-Веллі, Зимові ігри 1960 року

Photo: The torch design for the 1960 Winter Olympic Games

Завдання організувати видовищні церемонії відкриття і закриття Зимової Олімпіади в Каліфорнії було доручене компанії Волта Діснея. Один з її художників Джон Генч вигадав дизайн смолоскипа, використавши за його основу елементи лондонського і мельбурнського смолоскипів.

Рим, Літні ігри 1960

Photo: The torch design for the 1960 Summer Olympic Games

Вишуканий дизайн алюмінієвого, вкритого шаром бронзи смолоскипа вагою 580 г був створений за мотивами античних скульптур. Естафета стартувала в Греції, а смолоскип несли тим самим маршрутом, яким ішли древні греки, коли створювали колонії на Сіцилії та Аппенінському півострові.

Інсбрук, Зимова Олімпіада 1964

Photo: The torch design for the 1964 Winter Olympic Games

Олімпійський вогонь в Інсбруці запалив учасник Зимової Олімпіади 1956 року, австрійський лижник Йозеф Рідер. Того року змагання були затьмарені загибеллю двох атлетів під час тренувань і відсутністю снігу.

Токіо, Літні ігри 1964

Photo: The torch design for the 1964 Summer Olympic Games

Смолоскип діставався до Токіо з Олімпії повітрям, морем і сушею. У Японії вогонь розділили і понесли чотирма маршрутами, знову з'єднавши наприкінці естафети. Останнім учасником Олімпійської естафети був був Йошінорі Сакаі, який народився в Хіросімі 6 серпня 1945 року, коли на місто скинули атомну бомбу. Коли він вніс смолоскип на стадіон, на трибунах розпилили пахощі хризантем.

Гренобль, Зимові ігри 1968

Photo: The torch design for the 1968 Winter Olympic Games

Естафета смолоскипа з бронзи і сталі через Францію проходила з пригодами. Через сильний снігопад одному з атлетів довелося долати гірський перевал Пюї-де-Сансі рачки. А через старий порт Марселя смолоскип переправляв пловець, який тримав його на відстані простягнутої руки, щоб вогонь не згас.

Мехіко, Літні ігри 1968

Photo: The torch design for the 1968 Summer Olympic Games

Зовні всі 3000 смолоскипів нагадували віночки для збивання яєць. На верхівці кожного з них було викарбувано об'ємний напис "Мехіко '68". Естафета проходила за маршрутом Христофора Колумба: з Європи до Нового Світу. У Мехіко вперше в історії Олімпіади чашу з вогнем запалила жінка, легкоатлетка Енрікета Базиліо. Тверде пальне всередині смолоскипів виявилося несподівано легкозаймистим, тож в процесі естафети сталося кілька невеликих вибухів, і деякі факелоносці отримали легкі опіки.

Сапорро, Зимова Олімпіада 1972

Photo: The torch design for the 1972 Winter Olympic Games

По Японії смолоскип несла виключно молодь віком від 11 до 20 років. І знову, як і перед Олімпіадою в Токіо, Олімпійський вогонь розділили і пронесли кількома маршрутами, щоб його могли побачити якомога більше японців. Зроблений з алюмінієвого сплаву, за формою смолоскип нагадував вазочку на ніжці довжиною в 55 сантиметрів. І смолоскип, і ідентична за дизайном чаша для Олімпійського вогню були створені художником Мунеміті Янагі, відомим своїм оригінальним стільцем-метеликом.

Мюнхен, Літня Олімпіада 1972

Photo: The torch design for the 1972 Summer Olympic Games

Головною рисою дизайну Ігор стали знамениті піктограми спортсменів, розроблені Отлом Айхером. Газовий смолоскип був виготовлений з нержавіючої сталі і пройшов тести на витривалість в різних погодних умовах, крім екстремальної спеки. Коли на дорозі з Греції до Німеччини температура досягла 46 градусів за Цельсієм, довелося використовувати спеціальний герметичний смолоскип.

Інсбрук, Зимова Олімпіада 1976

Photo: The torch design for the 1976 Winter Olympic Games

Цей факел - родич мюнхенського. Він теж схожий на шпагу, зверху оздоблену олімпійськими кільцями. Цим факелом запалили відразу дві чаші - як символ того, що Зимова Олімпіада в Інсбруку проходила вже вдруге. З Греції факел літаком доставили до Відня, а звідти до столиці Ігор двома маршрутами: через північ і південь Австрії.

Монреаль, Літня Олімпіада 1976

Photo: The torch design for the 1976 Summer Olympic Games

Як смолоскип буде виглядати на телеекранах? Ось головне питання, що турбувало його дизайнерів Джорджа Г'юела і Мішеля Даллера. Дизайнери помістили вогонь у чорний пальник на червоному держаку. Вперше в історії Олімпійський вогонь був перенесений з континенту на континент - з Афін в Оттаву - через супутник у вигляді лазерного променя. А вже в Канаді від променя запалили звичайний смолоскип, який горів на оливковій олії. 22 липня чаша з Олімпійським вогнем на стадіоні в Монреалі згасла під час бурі. Її довелося запалювати знову, використавши для цього запасне джерело привезеного з Греції Олімпійського вогню.

Лейк-Плесід, Зимова Олімпіада 1980

Photo: The torch design for the 1980 Summer Olympic Games

Олімпійський смолоскип знову набуває звичних форм. Але вперше кількість учасників естафети зменшили до 26 чоловіків і 26 жінок, що представляли всі штати США. Олімпійський вогонь несли не лише спортсмени, а й видатні представники інших сфер діяльності. Маршрут естафети розпочався в районі, де англійці заснували свої перші поселення, і пройшов через усі історичні місця Сполучених Штатів.

Москва, Літня Олімпіада 1980

Photo: The torch design for the 1980 Summer Olympic Games

І знову незвичайна форма: на срібному смолоскипі золота верхівка і золота декоративна деталь на ручці з емблемою Московської Олімпіади, що слугувала також захисним екраном. Смолоскип був сконструйований групою ленінградських інженерів під керівництвом Бориса Тучина і запатентований як винахід СРСР під номером 729414. Для естафети Олімпійського вогню було виготовлено 6200 смолоскипів.

Сараєво, Зимова Олімпіада 1984

Photo: The torch design for the 1984 Winter Olympic Games

Смолоскип, виготовлений японською компанією "Мідзуно", перегукувався з факелом токійській Олімпіади - невелика кругла платформа і тонкий стрижень, в якому міститься пальник. Територією Югославії Олімпійський вогонь пронесли двома маршрутами. Ідея полягала в тому, щоб естафета пройшла по всіх головних регіонах країни. Через п'ять років Соціалістична Федеративна Республіка Югославія почала розколюватися.

Лос-Анджелес, Літня Олімпіада 1984

Photo: The torch design for the 1984 Summer Olympic Games

Смолоскип був виготовлений зі сталі з латунню, а держак оброблений шкірою. На верхній частині смолоскипа зображений меморіальний стадіон Лос-Анджелеса, де пройшли Ігри не тільки 1984-го, але і 1932-го року. Естафета Олімпійського вогню на Іграх-1984 стала чи не найскандальнішою у всій історії Олімпійського руху. Організатори продавали спортсменам право пробігти свій етап по за кілометр. Це викликало обурення у греків, засновників Олімпійських ігор. Крім того, через дві години після початку естафети Радянський Союз оголосив, що бойкотуватиме Олімпіаду в Лос-Анджелесі у відповідь на бойкот американцями московської Олімпіади-1980. Незважаючи на ці скандали, тисячі людей вишикувалися вздовж шляху проходження естафети та вітали Олімпійський вогонь.

Калгарі, Зимова Олімпіада 1988

Photo: The torch design for the 1988 Winter Olympic Games

Порівняно важкий факел вагою в 1,7 кг мав форму вежі, що є пам'яткою Калгарі, а його держак зроблений із канадського клена. Сама чаша - зі сплаву сталі й алюмінію. Вперше на олімпійському смолоскипі було вибито гасло Олімпійських ігор - "швидше, вище, сильніше". Зроблені лазером піктограми на ручці уособлювали 10 зимових видів спорту, що входять до програми зимових Олімпіад. Естафета тривала 88 днів. У Калгарі факел пронесли зі східного узбережжя через 10 провінцій і дві території.

Сеул, Літня Олімпіада 1988

Photo: The torch design for the 1988 Summer Olympic Games

Цей смолоскип із міді, пластмаси та шкіри виготовила південнокорейська компанія Korea Explosive Company Ltd. Дизайном він дуже нагадував свого канадського попередника. Але гравірування типово корейське: два дракони, що символізують гармонію між Сходом і Заходом. За 22 дні факел подолав відстань у 4167,8 км. Через 21 місто його пронесли 1467 атлетів у супроводі ескорту.

Альбервіль, Зимова Олімпіада 1992

Photo: The torch design for the 1992 Winter Olympic Games

Цей смолоскип із нержавіючої сталі поклав початок добі сучасних естравагантних форм у виконанні всесвітньо відомих дизайнерів. До створення свого факела французи залучили знаменитого Філіпа Старка, який прославився своїми меблями та іншими предметами інтер'єру. За 10 років до Олімпіади Старк придумав дизайн для апартаментів президента Франції Франсуа Міттерана.

Барселона, Літня Олімпіада 1992

Photo: The torch design for the 1992 Summer Olympic Games

Промисловий дизайнер із Барселони Андре Рікард свідомо вигадав смолоскип, який би відрізнявся від усіх попередніх. Як він сам казав, його метою було надання смолоскипу особливого "латинського"характеру". Естафета пройшла по 652 населених пунктах, подекуди - на велосипедах. Олімпійську чашу на стадіоні на пагорбі Монжуїк запалив лучник-паралімпієць Антоніо Реболло, який пустив палаючу стрілу просто в центр чаші.

Ліллехаммер, Зимова Олімпіада 1994

Photo: The torch design for the 1994 Winter Olympic Games

Уперше Зимові та Літні Олімпійські ігри починають проводитися по черзі через кожні два роки. Цей тонкий смолоскип пройшов тести на стійкість в умовах сильного вітру, щоб вогонь не згас, коли на стадіон його вносив стрибун із трампліна. І знову, як і перед Олімпіадою в Осло, вогонь був запалений не в Греції, а в норвезькому Моргедалі. На цей раз естафета вогню розтягнулася на 12 тисяч кілометрів. Але несподівано греки висловили протест, закликаючи організаторів норвезьких Ігор повернутися до традиції. В результаті вогонь із Греції був таки доставлений до відкриття Ігор, і саме від нього запалили смолоскип, який і довірили стрибуну з трампліна.

Атланта, Літня Олімпіада 1996

Photo: The torch design for the 1996 Summer Olympic Games

Дизайн Малкольма Гріра - в'язанка очерету, перев'язана мотузкою, - навіяний формами античних смолоскипів. 22 алюмінієвих стебла очерету символізують Літні Олімпіади, що пройшли в новітній історії. Насправді стебел було 26, позаяк Олімпіада в Атланті була 26-а за рахунком. Але декілька алюмінієвих трубок розплавилися, і довелося терміново змінювати дизайн. Ручка зроблена з дерева горіха пекан. Це був найдовший смолоскип в історії Літніх Олімпіад. Його довелося запалювати двічі: перший згас практично відразу, ще на території Греції.

Нагано, Зимова Олімпіада 1998

Photo: The torch design for the 1998 Winter Games

Смолоскип зроблений за подобою традиційних японських факелів Таймацу, але з деякими сучасними елементами. Він виготовлений з алюмінію, а за рахунок того, що горить на основі пропану, вважається екологічно чистим. Шестикутна форма верхівки факела символізує сніжинку, а срібний колір - зиму. Внести Олімпійський вогонь на стадіон Нагано випало британцеві Крісу Муну, що втратив дві кінцівки в Мозамбіку під час розміновування протипіхотних мін.

Сідней, Літня Олімпіада 2000

Photo: The torch design for the 2000 Summer Games

Ідея дизайну цього факела навіяна незвичайною формою будівлі знаменитої Сіднейської опери, вигином бумеранга і синявою Тихого океану. Три з'єднані воєдино деталі також уособлюють землю, вогонь і воду. Після 10-денного забігу по території Греції естафета була передана австралійським спортсменам. В Австралії шлях Олімпійського вогню проліг від священного для аборигенів місця Улуру до всесвітньовідомого Великого бар'єрного рифу. Легкоатлетка-спринтер, аборигенка Кеті Фріман запалила Олімпійську чашу на стадіоні, а ще через кілька днів стала Олімпійською чемпіонкою на дистанції 400 метрів.

Солт-Лейк-Сіті, Зимова Олімпіада 2002

Photo: The torch design for the 2002 Winter Games

Дизайн cмолоскипа у вигляді бурульки, зробленої зі срібла і міді зі скляним наконечником, мав ілюструвати гасло Олімпіади в Солт-Лейк-Сіті: "Запали вогонь усередині себе". Полум'я немовби пробивається крізь лід. Поряд зі спортсменами в естафеті Олімпійського вогню взяли участь родичі загиблих в результаті трагедії 11 вересня в Нью-Йорку.

Афіни, Літня Олімпіада 2004

Photo: The torch design for the 2004 Summer Games

Грецький дизайнер Андреас Варотсос вирішив звернутися до стародавнього коріння Олімпіад. Смолоскип, виготовлений з дерева і магнію, за формою нагадує лист оливкового дерева. Олімпійський вогонь країни-родоначальниці Олімпійських ігор пронесли по всіх п'яти континентах, давши можливість 260 мільйонам людей побачити естафету на вулицях своїх міст.

Турин, Зимова Олімпіада 2006

Photo: The torch design for the 2006 Winter Games

Знаменита італійська дизайнерська фірма Pininfarina, що працює з такими гігантами автомобілебудування, як Ferrari, Maserati, Rolls-Royce і Jaguar, вирішила випробувати сили і в створенні олімпійської символіки. За формою смолоскип нагадує лижу, а пробиваючись крізь отвори, язики полум'я створюють ілюзію вогняної кулі. Втім, цей смолоскип критикували за те, що він був занадто важкий. Його вага становила майже 2 кг.

Пекін, Літня Олімпіада 2008

Photo: The torch design for the 2008 Summer Games

Форма сувою і традиційний дизайн із китайської міфології, який називається "щасливий" або "сприятлива хмара", уособлюють гармонію. Разом з тим, за ідеєю дизайнерів, смолоскип символізує екологічно чисту, високотехнологічну та народну Олімпіаду. Найдовша за протяжністю естафета в історії пройшла п'ятьма континентами і всією територією Китаю. Однак нерідко Олімпійський вогонь пекінської Олімпіади зустрічали акціями протесту через політику китайського керівництва в царині прав людини і в питанні Тибету.

Ванкувер, Зимова Олімпіада 2010

Photo: The torch design for the 2010 Winter Games

Дизайн цього смолоскипа належить художникам компанії-виробника транспортних засобів Bombardier і Hudson's Bay Company. Його довжина - 94,5 см, а вага - 1,6 кг. Форма нагадує сліди лиж на снігу, а також канадський ландшафт. Бічні отвори для горіння вирізані у формі кленового листа. На білосніжному смолоскипі зображена емблема Олімпійських ігор у Ванкувері - Інукшук. Інукшук - нагромадження каменів у формі чоловічка з розведеними в боки руками - корінні жителі регіону, інуїти, встановлювали замість дорожніх знаків.

Лондон, Літні ігри 2012

Photo: The torch design for the 2012 Summer Games

Лондон приймає Олімпіаду втретє, тому дизайнерська компанія Barber Osgerby запропонувала цей тристоронній смолоскип. Золотистий факел виготовлено з пластин сплаву алімінію. Кожен смолоскип має 8000 отворів, які представляють 8000 учасників естафети Олімпійського вогню. Цей смолоскип - один із найвищих ( 80см), але одночасно один із найлегших, бо разом із газовим пальником важить усього 800-850г. Пропорції смолоскипа дадуть можливість легко його нести наймолодшим учасникам естафети.

More Multimedia

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS