Команданте Фідель: революція як життя

Фидель Кастро Копирайт изображения AP

Фідель Кастро керував Кубою майже півстоліття. Команданте, як називали його соратники, тривалий час був для Америки нагадуванням про те, що хоча комунізм у світі і зазнав поразки, десь він усе ж втримався, в тому числі - буквально біля її порогу.

Прихильники Фіделя вихваляли його як борця за соціалізм, політика-революціонера, який повернув Кубу народу.

Критики дорікали йому в руйнуванні кубинської економіки й насадженні репресивного режиму, який жорстоко придушував опозицію.

Фідель Алехандро Кастро Рус народився 13 серпня 1926 року в родині багатого землевласника Анхела Марії Баутісти Кастро Архіса, який емігрував на Кубу з Іспанії.

Його мати Ліна Рус Гонсалес була служницею і коханкою батька Фіделя Кастро. Пізніше, вже після народження Фіделя, його батьки одружилися.

Копирайт изображения US Library of Congress
Image caption Фульхенсіо Батісту підтримували США

Кастро навчався у католицькій школі в Сантьяго-де-Куба, потім - в єзуїтському коледжі Белен у Гавані. Однак особливими успіхами в навчанні молодий Фідель Кастро не вирізнявся, а вважав за краще проводити час на спортивному майданчику.

Політичним активістом він став у середині 1940-х років під час навчання в Гаванському університеті, де він і розвинув свої неабиякі ораторські здібності.

Марксизм

Кастро жорстко критикував кубинський уряд на чолі з Рамоном Грау, якого противники звинувачували в корупції.

Вуличні протести, що супроводжувалися заворушеннями і насильством, були тоді звичайним явищем на Кубі, і Кастро дуже швидко опинився в полі зору поліції.

Він також взяв участь у спробі повалення президента Домініканської Республіки Рафаеля Трухільо, але цю змову зупинили американці.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption 1953 року Фідель Кастро був заарештований після невдалого штурму казарм Монкада

1948 году Кастро одружився із Миртою Діас-Баларт, дочкою заможного багатого кубинського політика. Але замість того, щоб долучитися до кубинської політичній еліти, Кастро дедалі більше схилявся до марксизму.

Він вважав, що економічні проблеми Куби були результатом неприборканого капіталізму, і що цю проблему можні вирішити тільки шляхом народної революції.

Після закінчення університету Фідель Кастро відкрив свою приватну юридичну фірму, але його бізнес був неуспішним. Кастро постійно був у боргах.

Але він залишився політичним активістом і взяв участь унизці демонстрацій, які часто закінчувалися сутичками з поліцією.

1952 року до влади на Кубі прийшов Фульхенсіо Батіста, який скинув президента Карлоса Пріо, розпустив конгрес і скасував дію конституції.

Штурм казарм Монкада

Політика Батісти, спрямована на зближення зі Сполученими Штатами і придушення соціалістичних організацій, йшла всупереч основам політичного світогляду Кастро.

Після того, як юридичні засоби боротьби були вичерпані, Кастро заснував рух Generacion del Centenario ("Покоління століття"), головною метою якого було повалення Батісти.

Куба на той час стала притулком для багатьох плейбоїв, тут господарювали організовані злочинні синдикати. На острові процвітали проституція, гральний бізнес і наркоторгівля.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Фідель Кастро познайомився із Че Геварою в Мексиці

26 липня 1953 року під проводом Фіделя Кастро було зроблено озброєну спробу штурму військових казарм Монкада біля міста Сантьяго-де-Куба. Її метою було захоплення зброї, необхідної для майбутнього повстання.

Напад закінчився невдачею, багато його учасники були схоплені або вбиті. Кастро виявився серед заарештованих і потрапив під суд у вересні 1953 року.

Свій виступ в суді Кастро використав для викриття злочинів, скоєних кубинською армією. У цій 5-годинної промові, яка стала згодом знаменитою й отримала назву "Історія мене виправдає", Фідель Кастро фактично представив соціально-політичне кредо своєї революції.

Промова в суді зробила його ще вагомішою фігурою, особливо для іноземних журналістів, яких допустили в зал засідань.

Партизанська війна

Кастро засудили до 15 років позбавлення волі, проте його звільнили за амністією вже у травні 1955 року. Він просидів у досить комфортних умовах 19 місяців.

Під час перебування у в'язниці він розлучився з дружиною і поринув у вивчення марксистської літератури.

Фульхенсіо Батіста продовжував переслідування опозиції, і Кастро втік до Мексики, щоб уникнути нового арешту. Тут він зустрівся з молодим революціонером Ернесто Геварою, який отримав від кубинців прізвисько Че.

У листопаді 1956 року Кастро повернувся на Кубу в компанії Че Гевари, свого брата Рауля і ще 79 озброєних сподвижників яхті "Гранма", яка протікала і була розрахованої усього на 12 людей.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption 2 січня 1959 армія повстанців увійшла в Гавану

Загін повстанців сховався в горах Сьєрра-Маестра, звідки Кастро і почав вести партизанську війну проти режиму Батісти, яка тривала два роки.

2 січня 1959 армія повстанців увійшла в Гавану. Батіста втік з країни.

Сотні колишніх сподвижників Фульхенсіо Батісти були страчені після судових процесів, які викликали серйозні сумніви у багатьох іноземних спостерігачів.

Ідеологія

Фідель Кастро відповів на цю критику, заявивши, що "революційна справедливість ґрунтується не на юридичних приписах, а на моральних переконаннях".

Нова кубинська влада пообіцяла віддати землю народу і захищати права бідних.

Але незабаром уряд ввів в країні однопартійну систему. Сотні людей опинилися в тюрмах і таборах як політичні в'язні. Тисячі кубинців, в основному представники середнього класу, втекли з острова.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Фідель Кастро запевняв, що обставини змусили його піти на альянс із Радянським Союзом. На фото - Кастро і Хрущов.

Фідель Кастро наполягав на тому, що його ідеологія насамперед суто кубинська. "Це не комунізм і не марксизм, а представницька демократія і соціальна справедливість в умовах планової економіки", - говорив він тоді.

1960 року Фідель Кастро націоналізував підприємства і компанії, якими володіли американці. У відповідь Вашингтон ввів торгове ембарго, яке триватиме багато років і буде діяти навіть у XXI столітті.

Карибська криза

Кубинський лідер згодом заявляв, що був змушений шукати захисту в Радянського Союзу і його керівника Микити Хрущова. Однак багато хто вважав, що він за власним бажанням опинився в обіймах СРСР.

Але якими б не були мотиви зближення Гавани з Москвою, воно перетворило Кубу на поле битв "холодної війни".

У квітні 1961 року США спробували скинути режим Кастро руками кубинських емігрантів, які втекли з острова. Однак кубинська армія відбила вторгнення в затоці Свиней.

Багато з них були вбиті, близько тисячі нападників потрапили в полон.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Вторгнення в затоці Свиней мало на меті повалення Фіделя Кастро

Відбивши наступ, Фідель дав дзвінкий ляпас наддержаві, яка його за це вже ніколи не пробачила.

Рік по тому американська розвідка розкрила плани розміщення на Кубі радянських ракет. Світ опинився на межі ядерної війни. Цей епізод увійшов в історію як Карибська криза.

"На цьому острові, який став в'язницею, готуються кілька майданчиків для розміщення наступальних ракет, - заявив тоді президент США Джон Кеннеді. - Мета цих баз не може бути іншою, окрім як забезпечення можливості завдання ядерного удару по Західній півкулі".

США і СРСР опинилися у найжорстокішому протистоянні, яке скінчилося тим, що Хрущов, моргнувши першим, вивів ракети з Куби в обмін на секретне виведення американських озброєнь з Туреччини.

Фідель Кастро став найпершим ворогом Америки. ЦРУ влаштовувало на нього численні замахи, в тому числі з використанням сигари, яка повинна була вибухнути в той момент, коли її курив команданте.

Деякі плани були зовсім вже дивними: за одним із них, Фіделя потрібно було позбавити бороди, зробивши його посміховиськом в очах кубинців.

Копирайт изображения Vandrad
Image caption Фідель Кастро багато років залишався популярним революційним лідером на Кубі

Радянський Союз завалював Кубу грошима. СРСР купував багато цукрової тростини, яку вирощували на острові, а у відповідь радянські судна заходили в порт Гавани з товарами, аби допомогти кубинцям пережити суворе американське ембарго.

Попри залежність від допомоги Москви, Фідель очолив нову міжнародну організацію - Рух неприєднання.

При цьому в інших частинах світу, особливо в Африці, Кастро вочевидь займав одну зі сторін конфлікту. Наприклад, він відправляв своїх солдатів на підтримку марксистських режимів в Анголі і Мозамбіку.

Дефіцит

А потім настала епоха Горбачова, гласності та перебудови. Для команданте і його революції вона стала передвісником катастрофи.

Москва фактично відмовилася підтримувати економіку Куби, переставши купувати у неї цукрову тростину.

Американське ембарго і відсутність допомоги з боку Радянського Союзу призвели до хронічного дефіциту навіть на базові товари.

Полиці магазинів на Кубі спорожніли. Черги росли, терпіння людей вичерпувалося.

Копирайт изображения AP
Image caption Папа Іван Павло Другий використовував свій візит на Кубу для критики порушень прав людини

Країна, яку Фідель називав найрозвиненішою в світі, повернулася, по суті, до епохи кінської тяги.

До середини 1990-х багатьом кубинцям все це неабияк набридло. Вони почали тисячами виходити в море в надії дістатися на старих суденцях до Флориди.

Багато хто потонув, але вже сам цей результат став вотумом недовіри правлінню команданте.

Карибський комунізм

Однак і в цей час у комуністичного режиму Куби були перемоги. Наприклад, 6-річний хлопчик Еліан Гонсалес, мати якого загинула внаслідок корабельної аварії біля берегів Флориди, повернувся в Гавану після закінчення тривалого процесу, в якому брали участь його родичі, що живуть як на Кубі, так і в американському Маямі.

Домагався Фідель успіхів і на внутрішньому фронті. Прекрасна кубинська медицина як і раніше лишалася безкоштовною, а за рівнем дитячої смертності Куба демонструвала результати, що перевершують аналогічні показники найрозвиненіших країн світу.

На рубежі XX і XXI століть погляди команданте помітно пом'якшилися. 1998 року на Кубі з історичним візитом побував Папа Римський Іоанн Павло II - про це й подумати не можна було п'ять років перед тим.

Понтифік тоді засудив кубинську владу за недотримання прав людини, поставивши Фіделя в дуже незручне становище перед обличчям світової преси.

Але, попри всіх очевидні прорахунки, Фідель Кастро зумів створити власний, унікальний бренд карибського комунізму, який він змушений був приміряти до своєї країни в останні роки життя, щоб не дати померти революції. Повільно і обережно він намагався проводити ринкові реформи.

Фідель уклав угоду з багатою на нафту Венесуелою, президент якої Уго Чавес, великий друг кубинського лідера, не раз звинувачував Америку в усіх смертних гріхах і закликав до екстрадиції одного з чільних антикастрівських дисидентів.

Чутки про стан здоров'я Фіделя і про його можливих наступників, серед яких був і його брат Рауль, почали ширитися 2004 року, коли він, впавши, зламав колінну чашечку і руку.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Багато хто на Кубі вважав Фіделя Давидом, який боровся із американським Голіафом

А 31 липня 2006 року, за кілька днів до свого 80-річчя, команданте передав управління країною братові Раулю - на час термінової операції.

При цьому кубинська влада продовжувала спростовувати інформацію про те, що Фідель страждає смертельною формою раку, і до лютого 2007-го Рауль оголосив, що президент йде на поправку.

Але його здоров'я продовжувало погіршуватися. На початку 2008 року Кастро оголосив, що на наступній Національній асамблеї відмовиться від посад президента і головнокомандувача.

"Я б зрадив своїй совісті, якби взяв на себе повноваження, які потребують мобільності і повної віддачі сил", - писав він у посланні, оприлюдненому офіційною кубинською пресою.

Кастро перестав з'являтися на публіці і зайнявся написанням статей для державних ЗМІ. Він назвав їх "Роздуми товариша Фіделя".

Скасування ембарго

Фідель знову з'явився на публіці в липні 2010 року, давши телевізійне інтерв'ю, в якому він говорив про політику США щодо Ірану і Північної Кореї.

У серпні Кастро виступив з першою за чотири роки промовою в Національній асамблеї, в якій закликав США не робити військових операцій проти Ірану і Північної Кореї і застеріг, що подальша ескалація напруги може призвести до ядерного конфлікту.

Міністр культури Куби Абель Прієто у відповідь на запитання ВВС про те, чи повернеться Фідель в уряд, сказав тоді: "Я думаю, що він завжди був присутній в кубинському політичному житті, але він не входить до складу уряду... Він був дуже обережний з цього приводу... Його головна битва - це міжнародні відносини".

Оголошення президента США Барака Обами в грудні 2014 року про початок згортання торгового ембарго та інших американських санкцій стало початком періоду потепління у відносинах між двома сусідніми країнами.

Кастро привітав це рішення, заявивши, що це - "позитивний крок до миру в регіоні".

Однак він додав, що все ще не довіряє американського уряду.

Багатьом кубинцям Фідель відверто не подобався.

Але інші щиро любили його. Вони вважали команданте Давидом, який боровся із американським Голіафом і успішно протистояв "агресії янкі". Для них Фідель і Куба були нероздільні.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему

Асоційовані інтернет-сайти

ВВС не несе відповідальність за зміст зовнішніх інтернет-сайтів