"Він любить православних". Як у Сербії готувались зустрічати Путіна

Прибічники Путіна в Сербії з прапорами Копирайт изображения Reuters
Image caption Прибічники російського та сербського президента вийшли на вулиці з прапорами під час візиту Путіна в Белград

Те, як у Белграді приймають Володимира Путіна, який прибув туди з візитом, вкотре підкреслює симпатії сербів до Росії. Вони не співмірні з економічним вкладом Москви і не завжди співвідносяться з прагненням до ЄС, яке декларуєСербія. Проте через проблеми навколо Косова - найбільшого протиріччя сербської внутрішньої політики та інструменту впливу Росії на Балканах - така асиметрія зберігатиметься ще довго.

На перехресті сільських доріг у містечку Банстол, що неподалік від міста Новий Сад, стоїть невелика недобудована церква Святої Марії. Її мозаїчна башта і куполи блискочуть у ранкових променях. Бранко Сімоновіч попиває ракію в кафе навпроти.

У Бранко є всі підстави, аби бути задоволеним. Це його задум. Три роки тому Сімоновіч вирішив спорудити на цьому місці невелику дерев'яну каплицю. Сербією тоді йшли потоки сирійських біженців, а Бранко здавалося несправедливим, що, обговорюючи це, світ забув, що 20 років тому серби так само тікали з Хорватії.

Він направив пропозицію тодішньому президенту Сербії Томіславу Ніколічу: дати старт будівництву і кампанії народних пожертв. Президент приїхав, але виділив всього 250 тисяч динарів (близько двох тисяч євро). Зовсім мало, обурюється Сімоновіч. І тоді йому спала на думку ідея: присвятити зведення церкви ще й сербсько-російській дружбі.

Проект охрестили "церквою Путіна".

"Церква Путіна" в Банстолі
Image caption "Церква Путіна" в Банстолі

Російська влада не виділила на будівництво жодного динара. Але Путін у Сербії - це більше, ніж просто прізвище. Путін - це бренд. Пожертви полилися рікою - тисячі доларів надсилали навіть з Австралії і США, розповідває Сімоновіч. З дерев'яної церква стала цегляною і додала у габаритах.

Новобудова стала настільки відомою, що тепер її зведенням напряму займається Сербська православна церква. Будівництво обіцяють завершити наступного року.

За кілька днів до візиту Путіна у Сербію Сімоновіч не знав, чи відізветься російський президент на запрошення відвідати будівництво. Але й без цього він дуже вдячний Путіну.

"Це великий світовий лідер. Я бачу, що він чесний, він любить свій народ, любить православних взагалі і сербів зокрема. Коли він говорить про Сербію і про те, що було з Югославією, він поводить себе чесно - не те, що ці західні циніки", - вважає Сімоновіч.

Бранко Сімоновіч
Image caption Бранко Сімоновіч вважає, що ставка сербських політиків на ЄС - помилка

Церква у Банстолі - приклад того, як з мінімальними матеріальними вкладеннями Росія і її лідер продовжують користуватися величезною підтримкою в Сербії. Попри те, що країна прагне вступити до Євросоюзу, відносини з яким у Путіна зіпсовані.

Чого чекають від візиту

Путін
Image caption Між Теслою і Тіто: Путін у Сербії став справжнім брендом

Російському президенту показуватимуть іншу церкву. Собор Святого Савви в Белграді розписують зсередини за спонсорської підтримки компанії "Газпром нафта" - і там, біля собору, президент Сербії Александар Вучіч прийматиме ходу на честь російського гостя. Очікується, що в параді участь візьмуть до 70 тисяч людей з усієї Сербії.

Вівчарка Копирайт изображения Getty Images
Image caption Російському президентові приготували подарунок - югославську вівчарку

У соцмережах, щоправда, обговорюють методи, якими збирають цих людей. Вони нагадують російські: по бюджетним організаціям нібито кинули клич, розписали квоти на учасників, невдоволеним пригрозили наслідками...

Порядок денний візиту Путіна приховується за формулюванням "широке коло питань".

Вочевидь, президенти обох країн обговорюватимуть проект газопроводу "Турецький потік", який зможе провести російський газ із Турції через Болгарію, Сербію і Угорщину до Австрії. Сербія дуже хотіла б приєднатися до цієї угоди але її реалізація залежить від позиції контролюючих органів ЄС. А ті, у свою чергу, поки що не висловили остаточної думки з цього приводу. Попередній проект - "Південний потік" - так і не відбувся.

Реконструкція сербської залізниці
Image caption Реконструкція кількох ділянок сербської залізниці силами спеціалістів РЖД вібдувається згідно з угодою, підписаною у 2014 році

Ймовірно, відбудеться підписання договору про вільну торгівлю. Можливо, буде схвалене розширення контракту з модернізації окремих ділянок сербської залізниці, який неспішно виконує ООО "РЖД Інтернешнл".

Коментатори сходяться в тому, що цей візит має велике іміджеве значення. І для президента Росії, якого не чекають в інших європейських столицях, і для президента Сербії, якого вважають націоналістом.

Вучич починав кар'єру ще в уряді Слободана Мілошевича у часи протистояння з НАТО, а тепер звилистими шляхами веде свою країну до ЄС і співпраці з НАТО.

Не всі вдячні Вучичу за це. А от Росії серби вдячні - і за моральну підтримку, і за позицію щодо Косова, незалежність якого Москва не визнає.

Вучичу непросто. З одного боку, він розповідає про дружбу з Росією, з іншого - обговорює з європейськими делегаціями, як сербські закони привести у відповідність з європейськими нормами. Які серед іншого передбачають приєднання до санкцій проти Москви.

Вучич обіцяє, що Сербія ніколи не підпишеться під санкціями. Але, кажуть експерти, ЄС не має наміру робити виключень ні для кого.

"Комплексний обмін"

Собор св. Савви
Image caption Біля собору Святого Савви Путіна вітатиме величезний натовп сербів

Фундамент російської економічної присутності в сербській економіці - газ. У 2008 році Сербія за 400 мільйонів євро продала "Газпром нафті" компанію NIS, яка володіє газопроводами.

"Був комплексний обмін, - вважає балканіст і заступник головного редактора сайту Carnegie.ru Максим Саморуков. - Аби і в принципі зблизитися, ну і звісно для підтримки щодо Косова, тому що все це було зроблено за кілька тижнів до того, як Косово проголосило незалежність".

Саморуков вважає, що тоді позиції Росії як іноземного інвестора укріпилися, але тривало це недовго. Наразі за інвестиціями в Сербію Москва відстає від Нідерландів і Австрії, а тим більше від ЄС як колективного інвестора і донора.

Міст у Сербії
Image caption Зруйновний у 1999 році міст у місті Новий Сад відкрили у вересні 2018 року. ЄС покрив 60% витрат

Проте Нідерланди і Австрію ніхто не прославляє, а транспаранти з переплетеними сербсько-російськими прапорами і слова подяки на адресу "Газпромнафти" прикрашають численні сербські траси. І багато років серби називали Росію головним партнером і донором.

Потроху це змінюється. Наприкінці 2018 року міністерство зі справ євроінтеграції влаштувало чергове опитування, в якому ЄС все-таки обійшов Росію. Та все одно репутація Москви як друга і партнера неспівставна з її реальними вкладом у сербську економіку.

У вересні минулого року був урочисто відкритий Жежелів міст через Дунай у місті Новий Сад - 60% з 54 мільйонів євро були сплачені ЄС. Але скептики не бажають радіти: адже міст був зруйнований під час бомбардувань НАТО.

І Бранко Сімоновіч, який вирішив побудувати церкву в Банстолі, висловлює позицію багатьох співвітчизників, коли каже, що любов за гроші не купиш. Він порівнює європейські програми допомоги і реконструкції з вогнегасником, який подарував вам той, хто спалив ваш будинок.

"Нехай Росія допомагає Сербії зброєю"

Лидер Русской партии Сербии
Image caption Лідер Російської партії Сербії Драган Цвєтковіч

Драган Цвєтковіч - лідер Російської партії Сербії, однієї з п'яти партій, у назві яких є відсилка до Росії. Партія, що якось набрала аж п'ять місць (з шести тисяч) на муніципальних виборах, стверджує, що спирається на нащадків тих, хто втік з Росії від більшовиків. До Євросоюзу партія ставиться скептично, а от до Росії - з надією.

"Нехай Росія допомагає Сербії зброєю. Ось що нам потрібно. Нікого ми не боїмося і все зможемо. Нехай тільки буде зброя. І нехай лишать нас у спокої. У нас буде зброя, і хай тільки спробують албанці щось таке зробити на півночі Косова", - каже Цвєтковіч.

"Президент Вучич тут безсилий, і ЄС безсилий, тому що все, що вони можуть зробити, - це брати гроші у албанських мафіозі", - додає він.

Такі заяви - бальзам на рани сербської самоідентичності, але схоже, рішучості Цвєтковіча виборці не розділяють, і на чергові вибори його партія взагалі вирішила не йти.

Путін
Image caption "Що нас принесе великий брат?"

Великій дружбі між Росією і Сербією всього кілька десятиліть, нагадує Брашко Якшич, коментатор однієї з найбільших сербських газет "Політика". Ані 100 років тому, ані у часи Тіто серби і росіяни великими друзями не були.

"Але росіяни ведуть чудову гру. Все почалося з Косова. Косово - альфа і омега усього, що відбувається. Росія готова використати своє вето в ООН, і Сербія готова платити за це будь-яку ціну", - міркує журналіст.

Проте і питання Косова зав'язане у складний вузол. З одного боку, серби не хочуть погоджуватися на будь-яке остаточне перетворення албанської провінції у самостійну державу, вимагають від Вучича відстоювати права на ці землі і сподіваються на підтримку Росії. З іншого боку, треба вирішити територіальні суперечки до того, як вступ до ЄС стане реальністю.

Якшич зауважує, що активність на балканському напрямку почали проявляти США, які підштовхують Белград і Приштину до пошуку виходу з глухого кута. Американська дипломатія, нагадує він, минулого року змогла зрушити з місця інший конфлікт, що не вирішувався роками, - грецько-македонську суперечку щодо того, як називати колишню югославську республіку.

Чим Косово корисне для Росії

Прапори ЄС і Сербії
Image caption Символіку ЄС у Сербії видно не так часто. А от графічні свідчення дружби з Росією зустрічаються всюди

Є така ідея: обміняти населені сербами північні райони Косова на населену переважно албанцями територію долини Прешево на півдні Сербії.

Хто саме є автором цієї ідеї, незрозуміло. Президент Вучич зміг зробити так, що циркулює вона якось окремо від його імені, рейтингу не псує. Поки виборці уяви не мають, що саме передбачає цей обмін і що він буде гарантувати.

Багатьох в ЄС такий варіант не влаштовує. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, приміром, говорила про недопустимість перерозподілу кордонів у Європі. Але є в ЄС і ті, хто "за": вони вважають, що 20-річний конфлікт треба виводити з глухого кута, нехай і нестандартними засобами.

Позиція МЗС Росії по Косову звучить приблизно так: погодимося з усім, що влаштує Белград і Приштину. Малоймовірно, що візит Путіна в Белград принесе якусь визначеність в цьому питанні, але обговорення щодо цього, звісно, йдуть.

"В російських інтересах зробити так, щоб це питання залишалося невирішеним", - вважає Якшич з газети "Політика".

"В Росії немає у Косові жодних інтересів - ні безпекових, ні економічних. Проте вона знає, що в разі вирішення конфлікту, вона більше не буде потрібна Сербії", - згоден із Якшичем Саморуков з Carnegie.ru.

"Косово завжди сприймалося російським керівництвом як прецедент для пострадянських конфліктів. Як тільки сталася незалежність Косова на початку 2008 року, ми [Росія] одразу ж отримали Абхазію і Південну Осетію, - каже Саморуков. - І якщо виникне прецедент, що у колишній постсоціалістичній федерації республіки розійшлись за обопільною згодою, переглянувши кордони, то виходить дуже зручний прецедент для Криму".

"Є уявлення в російській дипломатії про те, що паралелі з конфліктом у Косові можна використовувати для легітимізації того, що сталося в Криму, - погоджується науковий працівник Інституту європейських досліджень в Белграді Мілан Ігрутіновіч. - Росія може сказати, що нічого унікального в Косові не відбувається, чому тоді такий підхід має обмежуватися лише ним? Є відчуття, що це резервні позиції російської дипломатії на випадок, якщо Сербія і Косово домовляться".

"Треба бути в Європі, але й російський газ потрібен"

Власнику горілчаного заводу "Перун"
Image caption Власнику горілчаного заводу потрібні дешевий російський газ і доступ на європейські ринки

Перегінний котел на горілчаному заводі "Перун" у містечку Інджия день і ніч перетворює брагу в ракію - айвову, яблучну, абрикосову. 50 тисяч літрів на рік за сербськими мірками - дрібниці, але Александр Радойчіч, власник цього підприємства, каже, що об'єми продажів зростають щороку.

Такої ракії в Радойчіча не було б без російського пального. 25 тисяч кубометрів газу потрібні щороку. Пальне надається стабільно і коштує відносно недорого - аналітики зауважують, що компанії, які купують газ у NIS для відправки кінцевим споживачам, змушені продавати його за ціною меншою, ніж закупівельна. Збитки згодом покриває сербська влада.

Райдоніч радий цьому. Абрикоси - сербські, газ - російський, виручка з продажу 600 пляшок абрикосової, яка вже очікує відправки в аеропорт, буде в доларах. На ці коробки чекають серби, що проживають в США.

Наприкінці 1990-х Радойчіч завершив навчання на фізичному факультеті, твердо знаючи, що в Сербії майбутнього немає. Він поїхав до Швеції, отримав там європейський паспорт, працював у промисловому дизайні, отримав ще одну освіту в США, але потім все-таки повернувся.

"Нам треба бути в Європі, але і російський газ нам теж потрібен. Не варто думати, що тут все чорно-біле", - каже він.

Коли розмова заходить про європейські інвестиції, Радойчіч зауважує, що більшість компаній з ЄС приходять у Сербію за дешевою робочою силою і безподатковим режимом.

"Інвестиції в дешеву працю - це не інвестиції, - вважає він. - В мене є знайомі, які працюють на "Газпром". Він наймає сербських інженерів на високооплачувану, відповідальну роботу, не привозить своїх спеціалістів з-за кордону. Інвестиції в інженерів - ось це дійсно інвестиції".

Проте для того, щоб конкурувати з зарубіжними виробниками, "Перуну" треба бути в ЄС. Покупці - там. "Я намагався експортувати ракію в Росію - не продав жодної пляшки. З точки зору бізнесу Росія - це повна катастрофа, - каже він. - Але я люблю росіян. Вони завжди нас захищали. Якби розподіл сил у світовій політиці був би такий само, як зараз, Мілошевич досі був би при владі".

І це було б добре? "Ні", - сміється Радойчіч.

"Російські водолази на перших шпальтах газет"

Директор школи в Обреноваці
Image caption У класах школи води було на півтора метри, каже директор навчального закладу

У середині травня 2014 року містечко Обреновац поруч з Белградом затопило. Івіца Протіч, директор міської середньої школи, рукою показує, де стояла вода в класах - вище дитини. Потім Івіці вказує за вікно на спортивний майданчик - вода стояла біля баскетбольного кільця.

Спочатку школу навіть думали зносити, але вже за два місяці в Обреновац приїхав посол ЄС у Сербії і пообіцяв фінансову допомогу у відновленні будівлі. Зрештою школу відбудували за 1 мільйон євро.

Всього ЄС витратив на ліквідацію наслідків повені майже 170 мільйонів євро. А допомога Євросоюзу за 15 років оцінюється в 3,6 мільярда євро. Проте багатьом сербам згадується не європейська допомога, а рятувальники російського МНС, які оперативно прибули в Обреновац.

"Висвітлення цього було дуже важким. Російські водолази були на перших шпальтах газет вже через день, - каже Ігрутіновіч з Інституту європейських досліджень. - А пакет європейської допомоги послідував за кілька місяців, і про європейську реконструкцію написали у газетах через півроку і десь сторінці на шостій".

Президент Вучич Копирайт изображения EPA
Image caption Президент Вучич запевняє Москву в непорушності зв'язків, а ЄС - у тому, що Белград слідуватиме європейським правилам

Протіч дуже вдячний європейцям, але при цьому ображений на те, що Сербія - все ще не частина єдиної Європи. "Серби слухають все це вже 20 років. І ми трохи засмучені. Чому Хорватію, Румунію, Болгарію прийняли до ЄС, а нас ні? Так, ми слов'яни, але ж ми не поза Європою. А ЄС ставиться до нас, як до чужих", - обурюється директор школи.

Після повеней 2014 року у місті Ніш на півдні країни був відкритий російсько-сербський гуманітарний центр під патронатом МНС Росії. Москва пропонує надати його працівникам дипломатичний імунітет, а вантажам, що туди провозяться, - звільнення від митного огляду.

Сербська влада від цього рішення ухиляється. А в Брюсселі і Вашингтоні, судячи з усього, побоюються, що Росія може перетворити гуманітарний центр у розвідувальний. І спостерігати, приміром, за тим, що відбувається на розташованій неподалік натівській базі Bondsteel.

Керівництво центру наполягає, що це громадський центр, який вмістився в ангарі аеропорту міста Ніш, - "троє росіян, п'ятеро сербів і собака". Але виникає питання: навіщо тоді їм дипломатична недоторканість і звільнення від митних оглядів?

Такі східні західні Балкани

Путін
Image caption Символіка путінського протистояння з Заходом популярна у Белграді

"Звісно, ніхто не каже, що торгувати з Росією не можна, і німці теж торгують з Росією президента Путіна. Але мені здається, що тут нікого особливо не хвилює той факт, що, продаючи нам газ і видаючи кредити на будівництво залізничних шляхів, Росія водночас експортує свою політичну модель", - каже Якшич з газети "Політика".

На думку журналіста, західні політики помиляються, вимагаючи від сербського президента лише одного - відсутності збройних конфліктів у Косові. А на інше не звертають уваги. Так само, каже він, свого часу помилилися з Мілошевичем після Дейтонських угод у 1995 році. Відчуваючи свободу дій, Вучич укріплює владу, підпорядковуючи уряду впливові ЗМІ і утискаючи опозицію".

Останнім часом у Белграді неспокійно, демонстранти вимагають свободи слова і розслідування вбивства одного з опозиційних політиків. За день до візиту Путіна в центрі міста мітингували кілька тисяч людей.

Демонстрація в Белграді Копирайт изображения AFP
Image caption Вже місяць опозиція проводить мітинги у Белграді

Люди, що прийшли привітати Путіна і сербсько-російську дружбу, в цьому контексті виглядатимуть як пітримка уряду.

Складний балканський танець на європейсько-російський мотив триватиме ще довго, вважає Мілан Ігрутіновіч. За найбільш оптимістичним сценарієм Сербія вступить у ЄС не раніше 2025 року, а це ще два президентські терміни.

І все ж, впевнений Ігрутіновіч, якщо країна опиниться перед вибором, з Росією чи з Європою, серби оберуть Європу. "Росія хоче отримати у Сербії занадто багато з дуже невеликими зусиллями. Але якщо піде серйозна розмова, люди не дурні - знають, з якого боку хліб намазаний. Європейські позиції переважать", - каже експерт.

Але так думають не всі серби.

"Святий Савва казав, що Сербія - це захід для сходу і схід для заходу, - каже Бранко Сімоновіч, допиваючи свою ракію в кафе на перехресті. - На особистому рівні люди розуміють, що ми настільки близькі - мовою, культурою, традиціями і мистецтвом. Але правителі наші віками балансували між двома сторонами світу і, траплялося, занадто захоплювались Заходом".

Січневе сонце пробігає навколо сяючого купола "путінської церкви" і відбивається від нового асфальту. Асфальт проклали за допомогою європейців, але прапорець ЄС на інформаційному щиті біля дороги - маленький. А церкву видно здалеку.

***

Також на цю тему

Новини на цю ж тему