Серіал "Розповідь служниці" - антиутопія чи реальність майбутнього?

Служниця Копирайт изображения Getty Images

У США вийшов останній сезон серіалу "Розповідь служниці", знятого за романом канадської письменниці Маргарет Етвуд. Минулі три сезони екранізації антиутопії вже встигли збірати всі можливі телевізійні нагороди - від "Золотого глобуса" до "Еммі".

Про що серіал?

Події серіалу розгортаються в недалекому майбутньому у вигаданій державі Галаад, що розташована на території сучасних США, де в результаті Другої громадянської війни владу захопили християни-фундаменталісти.

Головною причиною перевороту і основою нового тоталітарного суспільства стала сумна статистика народжуваності. Через забруднення навколишнього середовища й епідемії хвороб, що передаються статевим шляхом, більшість жінок (а, як з'ясується згодом, і чоловіків) втратили здатність народжувати дітей.

Ті ж із них, хто все ще здатен завагітніти та виносити дитину, приречені стати "служницям" і в примусовому порядку народжувати дітей для чиновників і офіцерів, чиї жінки безплідні.

При цьому падіння народжуваності в усьому світі є актуальною проблемою і в реальному світі, це давно насторожує вчених. На зниження темпів приросту населення впливають не тільки розповсюдження контрацепції та емансипація жінок, а й погіршення екологічної ситуації.

Бездітні штати

Можливо, події серіалу не випадково розгортаються саме на території сучасних США. І справа навіть не стільки в релігійних фундаменталістах, які нарощують силу в цій країні (приміром, запроваджують все нові заборони на аборти), скільки в падінні народжуваності.

За попередніми оцінками, минулого року в США народилися 3,79 млн малюків: в абсолютних цифрах це менше, ніж будь-коли за останні 32 роки; у відносних (на тисячу жінок дітородного віку) - це рекордно низький показник за всю історію країни.

Копирайт изображения Reuters

При цьому статистика демонструє, що менше народжувати стали жінки майже всіх вікових категорій, будь-якої расової та етнічної приналежності - і це попри впевнене зростання економіки та скорочення безробіття.

Для того, щоб просто підтримувати населення на нинішньому рівні, показник народжуваності має складати приблизно 2,2 (коли на кожну тисячу жінок припадає 2 200 новонароджених) - це так званий "рівень відтворення".

США не дотягують до цього показника з 1971 року. Наразі середньостатистична американка за своє життя народжує менше двох дітей (1 728 дітей на тисячу жінок). І це при тому, що в США показники народжуваності традиційно вищі, ніж в багатьох розвинених країнах.

В Україні та Росії - так само, як і у Великій Британії, - жінки в середньому також народжують менше двох дітей. А загалом у світі за останні 70 років показник народжуваності впав більш ніж удвічі (з 5,05 до 2,49).

Демографічна катастрофа

Результат - чимало країн буквально сидять на демографічній міні сповільненої дії.

Рекордними темпами населення скорочується в Болгарії: окрім показника народжуваності 1,46, на кожні 100 новонароджених там припадає 170 смертей.

Ситуацію додатково погіршує масова еміграція: на заробітки в інші країни частіше їдуть саме молоді, працездатні чоловіки та жінки дітородного віку.

Приблизно така ж ситуація і в сусідніх країнах: з 10 країн, що найбільш стрімко втрачають населення, всі 10 розташовані у Східній Європі.

Окрім Болгарії, це Угорщина (1,45), Латвія (1,52), Литва (1,6), Молдова (1,57), Польща (1,36), Румунія (1,36), Сербія (1,44), Україна (1,55) та Хорватія (1,41).

Очікується, що до 2050 року ці країни втратять від 15% до 23% своїх жителів.

Копирайт изображения Getty Images

У Західній Європі ситуація дещо інша, і формально кількість населення там навіть трохи зростає, але відбувається це виключно за рахунок притоку мігрантів.

Хоча італійську статистику не рятує навіть цей фактор - навіть попри те, що країна приймає рекордну кількість біженців, на кожну жінку тут припадає тільки 1,34 дитини, а смертність перевищує народжуваність на чверть.

Єдина країна Європи, де в жінок у середньому народжується більше двох дітей, це Франція - але навіть вона не дотягує до рівня відтворення (2,02).

Загалом у світі найгірша ситуація з народжуваністю - у Південній Кореї (1,26) та Сінгапурі (0,83).

"Благословен плід"

Звісно, в першу чергу ця глобальна тенденція пов'язана з розповсюдженням контрацепції, зростанням рівня освіти та емансипацією.

У сучасному світі рівних можливостей і багаточисленних способів планування сім'ї все менше жінок готові зробити народження дітей головною справою свого життя і повністю присвятити їй себе. Наявність одного-двох малюків здається їм цілком достатньою.

Проте не менш важливим фактором є постійне погіршення екологічної ситуації і, як наслідок, репродуктивного здоров'я - як жіночого, так і чоловічого. Все частіше пари, які хочуть завести дитину, просто не можуть зробити цього без допомоги лікарів.

Копирайт изображения Getty Images

Приміром, згідно з останніми дослідженнями, якість сім'яної рідини в чоловіків у західних країнах (тобто концентрація сперматозоїдів, їх рухливість і здатність до запліднення) впала вдвічі всього за чотири десятиліття (1973-2011).

Як нещодавно з'ясували вчені, відповідальність за це значною мірою несуть дві хімічні сполуки (DEHP и PCB153), які широко використовуються в побуті, а також у виробництві готової їжі та напівфабрикатів.

Інше дослідження показало, що навіть прийом звичайного ібупрофену - одного з найпопулярніших знеболювальних - знижує рівень тестостерону і негативно впливає на репродуктивну функцію в чоловіків (щоправда, учасники експерименту пили пігулки впродовж кількох тижнів).

Натомість жіноче здоров'я, як нещодавно з'ясували вчені, значно більшою мірою страждає від забруднення навколишнього середовища. У жінок, що проживають в районах з більш забрудненою атмосферою, спостерігають порушення роботи яєчника і зниження кількості життєздатних яйцеклітин, здатних до запліднення.

"Цього хоче Бог"

Звісно, всі зазначені вище тенденції, зокрема екологічні проблеми, в основному стосуються багатих розвинених країн. Хоча країни третього світу дуже швидко підтягуються до "лідерів".

У лютому цього року політолог Даррел Брікер і журналіст Джон Іббітсон оприлюднили книгу "Пуста планета: шокуючий спад глобального населення", де автори переконливо доводять, що проблема все ж носить глобальний характер - і зростає загрозливими темпами.

На Філіппінах, приміром, коефіцієнт народжуваності впав з 3,7 до 2,7 лише за останні 15 років. У США аналогічне зниження зайняло цілих півтора століття - з 1800-х до Другої світової війни.

Проте поки що населення світу загалом продовжує зростати - нехай і не так стрімко, як раніше. Якщо з 1950 року людей на планеті стало втричі більше (з 2,5 млрд до 7,7 млрд), то до кінця цього століття, за прогнозами ООН, ця цифра зросте лише на 40% - навіть за найоптимістичніших умов.

Втім, питання в тому, що саме вважати оптимістичним. Ресурси нашої планети обмежені, вчені давно говорять про загрозу перенаселення, тому зниження популяції - не за рахунок війн і глобальних епідемій, а природнім шляхом - цілком можна розглядати як сприятливий сценарій розвитку подій.

Наразі понад 50% всього приросту населення планети забезпечують всього кілька країн, які можна перерахувати на пальцях: Демократична Республіка Конго, Єгипет, Індія, Індонезія, Нігерія, Пакистан, Танзанія та Ефіопія. Але навіть в них показники народжуваності стрімко падають.

"Стара казка про те, що розвинений світ впаде через свою демографію в реальності виглядає зовсім по-іншому, - впевнений викладач Вищої школи економіки (Росія), соціолог і філософ Кирило Мартинов.

"Як ви змусите освічену жінку народжувати трьох дітей, мотивуючи її "боротьбою за демографію" та іншими абстрактними ідеями, якщо вона цього не хоче?".

"Історія росту людської популяції до нинішніх масштабів була історією того, що сьогодні ми б назвали насильством над жінками, - продовжує Мартинов. - За рахунок релігії, патріархальної культури і прямого фізичного примусу в рамках "законного шлюбу" їх змушували мати принаймні 3-4 і більше дітей протягом життя, і шансів відмовитися не було".

При цьому, підкреслює соціолог, "єдиний ефективний інструмент примусу до репродуктивної активності й досі пов'язаний з містикою та релігією - з усіма цими твердженнями, що "жінка повинна" і "бог цього хоче".

І в цьому сенсі "Розповідь служниці", за словами Мартинова, "припиняє бути соціальною фантастикою і стає в найкращому разі метафорою того, що відбувається вже зараз".

Хочете отримувати цікаві історії в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему