Нові тенденції в епідемії тютюнопаління

Реклама на цигарках

31 травня - Всесвітній день без тютюну.

Цього року Всесвітня організація охорони здоров'я зосереджує свою кампанію на жінках-курцях та на спробах тютюнової промисловості розширити свій ринок поміж молодих жінок у країнах, що розиваються.

ВООЗ вважає, що виробники сигарет змушені змінювати свої пріоритети й тактику, оскільки у заможних країнах їхні можливості реклами та спонсорства суттєво поменшали.

Впродовж багатьох років серед чоловіків курців було більше, ніж серед жінок.

Однак зараз, особливо в країнах, що розвиваються, таких як Нігерія, Уругвай, Чилі, Болгарія, а також у колишніх республіках Радянського Союзу, більше палять дівчата-підлітки, аніж хлопці.

Медики кажуть, що тютюновиробники активно зображують паління модним і привабливим у бідних країнах, подекуди навіть влаштовуючи дискотеки і концерти, на яких безкоштовно роздають цигарки.

На противагу цьому ВООЗ розтиражувала серію плакатів із правдою щодо паління - від поганого запаху з рота та жовтих пальців, до раку горла і гангрени.

Ці плакати навряд чи зможуть змагатися із багатою рекламою тютюнових виробів, однак ВООЗ сподівається, що вони змусять принаймні декого з курців утриматися від сигарети. У світі щороку від куріння та жування тютюну вмирає 5 мільйонів людей. Це - по одній людині кожні шість секунд.

Епідемія тютюнопаління в останній час поширилася на добре освічених жінок. Значно більше стало також жертв пасивного куріння.

Активісти кампанії проти паління вважають, що покласти край курінню буде вкрай важко, не в останню чергу через економічні чинники.

Багато урядів з одного боку вкладають великі гроші в систему охорони здоров'я, з іншого - збирають великі податки з продажу тютюнових виробів.

У багатьох країнах саме уряди мають монополію на виробництво і продаж тютюнових виробів.

В Україні в цей день відомі популярні люди закликали українців, які курять, відмовитися від цієї звички, але чи насправді це допомагає – про це ми розмовляли з Костянтином Красовським, заввідділом контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень.

Бі-Бі-Сі: Чи є ефективними заходи, коли якісь відомі люди – олімпійські чемпіони, співаки – закликають курців відмовитись від тютюну?

К. Красовський: Якщо такі заклики є поодинокими – звичайно, ні. Але якщо вони є частиною більш широких заходів, які проводяться державою, тоді – так. Останніми роками в Україні проводились такі заходи: були суттєво підвищені акцизи на тютюнові вироби, було обмежене куріння в громадських місцях, наприклад, в поїздах, заборонені деякі види реклами.

Бі-Бі-Сі: І це впливає на зменшення кількості курців в Україні?

К. Красовський: І це суттєво впливає на те, щоб курці в нас не помирали, щоб вони кидали курити. Поширення ж куріння в Україні за останні 5 років суттєво зменшилося. Якщо 2005 року щоденно курили 37% дорослих українців, то зараз, за даними соціологічних досліджень, на кінець 2009 року щоденно курять всього 25% українців. Тобто, на третину менше.

Бі-Бі-Сі: А хто більше курить в Україні, чоловіки чи жінки?

К. Красовський: Якраз серед чоловіків поширення куріння складає десь 45-50%, серед жінок – 7-9%. Тобто, чоловіки курять, на жаль, набагато більше. А жінки, як знов довелось, є більш розумними створіннями.

Бі-Бі-Сі: А який відсоток українців, які курять, ви вважали би добрим показником порівняно з тим, що є зараз?

К. Красовський: Ось, наприклад, у Великій Британії зараз поширене куріння серед 20% населення, але проблема в тому, що там приблизно різні показники між чоловіками і жінками. Тобто, в Україні серед жінок ситуація набагато краще, ніж у Великій Британії. І досвід показує, що коли у суспільстві досягається така поширеність куріння (приблизно 20%), кожен наступний відсоток потребує все більше і більше ресурсів. І тому, я думаю, що по жінкам ми можемо далі рухатися, а по чоловікам у нас є підстава зменшити до рівня 20% і тоді шукати додаткові ресурси.

Бі-Бі-Сі: Тобто, бити на сполох, як ви кажете, в Україні наразі не потрібно? Це не катастрофічні цифри, так?

К. Красовський: Треба спокійно й ефективно працювати. А кричати: «Ой, як погано, треба щось робити!» не треба. Вже відомо, що робити.