Балкани святкують століття Матері Терези

Агнес Гонджа Бояджиу, а саме таким було мирське ім'я Матері Терези, народилася у македонському місті Скоп'є.

Якось вона сказала, що у її серці любові вистачить на цілий світ, але вона народжена у Скоп'є і вона є скоп'янка.

Агнес зростала у заможній католицькій сім'ї албанців-золотарів. Її мати, ревна католичка, говорила своїм дітям, що їм поталанило.

З малих літ Агнес бачила, як мати допомагає бідним і хворим. У 18 років вона залишила родинний затишок і приєдналася до місіонерського ордену "Лоретські сестри" в Індії.

Тут Матір Тереза вчителювала, співала у церковному хорі, а потім очолила одну зі шкіл.

Несподіваний учинок

Отримавши дозвіл Риму стати вільною черницею, вона купила дешеве сарі, полишила сестринську обитель і пішла до покинутих усім світом на вулицях Калькутти. Пізніше Мати Тереза написала, що і сама тоді не знала, що саме має робити, але точно знала, що чинить правильно.

Вона підбирала тих, кого відмовлялися приймати лікарні, і переносила їх у покинуте приміщення, аби дати їм гідно померти.

Дуже скоро муніципалітет виділив їй величезний порожній храм. Так і виник "Будинок помираючих" Матері Терези.

Період сумнівів

Цілими днями разом з іншими з незмінною, ледь помітною посмішкою на вустах Мати Тереза прибирала, чистила, готувала, доглядала за хворими.

Image caption Пам'ятник Матері Терезі у Скоп'є

Але за цією блаженною посмішкою ховалися її душевні муки. Саме в цей час у її записах з'явились такі рядки: "Моя душа повна протиріч. Я відчуваю себе відторгнутою від Бога, відкинутою, спустошеною. Мені здається, що я не потрібна Богові, і що в дійсності його не існує".

Після того, як Рим оприлюднив її щоденники та листи, ті слова черниці багато ким були розцінені як її зневіра у Бога.

Куратор меморіального будинку Матері Терези Марина Спірова думає інакше.

"Нормальними є будь-які людські сумніви. Яку силу треба було мати, щоб не сумніватися, дивлячись на все, що вона бачила щодня. Вона не стільки сумнівалася в існуванні Бога, скільки в тому, чи достойна вона нести Божу любов іншим".

Критика

Коли діяння черниці Терези стали відомі усьому світові, коли таких притулків та лепрозоріїв ставало дедалі більше, вона почала отримувати кошти від благодійників.

Саме це час від часу ставало предметом критики, яка лунала на її адресу. Мовляв на ці кошти треба було б лікувати хворих, а вона лікує не причину, а її наслідки, і піклується тільки про те, щоб дати людям достойно померти, та не цурається брати гроші, зароблені не надто чесним шляхом.

Але на усі ці закиди вона завжди спокійно відповідала, що не варто звертати увагу на те, хто що скаже. Треба просто робити свою справу.

Найбільша рана

Мати Тереза померла у віці 87 років в Індії, де і була похована. Її батько помер рано, ще коли родина жила у Скоп'є, там і знаходиться його могила. А матір, брат та сестра емігрували в Албанію, звідки брат під час Другої світової війни переїхав до Італії. Матір із сестрою залишилися в Албанії, де і знайшли свій вічний притулок.

Ще за диктатури Енвера Ходжі Мати Тереза просила дозволу на в'їзд в Албанію, аби відвідати рідних.

Image caption Музей Матері Терези у Скоп'є

Вона отримала той дозвіл, але не отримала гарантій, що потім її випустять із країни. Відколи поїхала з дому, вона жодного разу не бачилася з рідними. Пізніше вона говорила, що це її найбільша рана.

Останнім часом албанський уряд неодноразово пропонував Індії віддати в Албанію останки Матері Терези.

Мати Тереза була удостоєна Нобелівської премії, а після смерті була беатифікована як блаженна. Через своє скромне життя по собі вона залишила дуже мало: сарі, молитовники, листи та заповіді.

Все її життя - це служба Богові, а вона, за її власними словами, не що інше, як олівець у його руках. Що ж до своєї діяльності, то у своєму першому інтерв'ю вона сказала, що робить щось прекрасне для Бога.