Шахтарям у Чилі: Хай моляться Богу

чилійські шахтарі: небезпека депресії
Image caption Чилійські шахтарі: небезпека депресії

Команда експертів американського космічного агентства НАСА прибула на копальню Сан-Хосе в Чилі консультувати рятувальників у тонкощах психологічної підтримки 33 шахтарів, які від 5 серпня перебувають у підземній пастці на глибині майже 700 метрів.

У вівторок, після понад тижня затримок, на аварійній шахті почали свердлити евакуаційний тунель, достатньо широкий для того, щоби підняти гірників на поверхню. Ціла та операція забере кілька місяців.

А про те, що відбувається із психікою шахтаря, якого засипає під землею, Бі-Бі-Сі розповів український гірник з Єнакієвого Дмитро Лексуков. Пан Лексуков поділився власним досвідом перебування під завалом.

Д. Лексуков: Там було все просто. Як і зазвичай у шахтарів: підсипався і опинився у завалі. Тобто висипалося вугілля і виходу не було. Сидів я недовго - годинки дві. Викопали та й усе.

Бі-Бі-Сі: Страшно було?

Д. Лексуков: Страшно, звичайно. Усім страшно буває, але дві години… це, я вам скажу, є час і пісень поспівати, подумати про все гарне. Контролювати себе треба було, щоб не запаморочилося в голові, щоб не наковтатися газу.

Бі-Бі-Сі: А Ви самі там були?

Д. Лексуков: Так вийшло, що сам. Бригада була внизу - відкопували мене, позривали всі нігті. Хто лопатами копав, а хто руками.

Бі-Бі-Сі: А на якій глибині Вас засипало?

Д. Лексуков: 760 метрів.

Бі-Бі-Сі: Це майже така сама глибина, на якій зараз опинилися шахтарі в Чилі. Вони вже там багато днів. Як Ви думаєте, що вони відчувають?

Д. Лексуков: Я вам скажу, що половина з них будуть у психлікарні лежати. Їм легше, бо вони разом - вони спілкуються один з одним і спілкуються з поверхнею. Вони знають, що їх дістануть. Але попри все, це такий тиск на психіку…

Бі-Бі-Сі: А що саме тисне, на Вашу думку? Які в них головні проблеми?

Д. Лексуков: Зараз? Та їхні проблеми у порівнянні з тим, у що потрапляли наші шахтарі, не такі… Хоча проблеми - вони всюди однакові. Але їм передають їжу, їм передають воду. Вони спілкуються. Так що - їм легше.

Бі-Бі-Сі: То їм зараз важче психологічно?

Д. Лексуков: Психічно їм важко, звичайно. Це насамперед. Дні минають, їх ніяк врятувати не можуть. Надії потрошки тануть.

Бі-Бі-Сі: Зараз кажуть, що їх відкопають, можливо, через три місяці, в крайньому разі, чотири. Як Ви думаєте, люди можуть витримати чотири місяці під землею?

Д. Лексуков: Надія вмирає останньою. Але взагалі - усім їм хана, кінець!

Бі-Бі-Сі: А чому кінець? У них є їжа, вони розмовляють по телефону з рідними, то чому їм кінець?

Д. Лексуков: А у них є сонце? Сонця немає. В катакомбах у часи Вітчизняної війни люди, притиснуті німцями, витримували недовго.

Бі-Бі-Сі: То Ви вважаєте, що вони не витримають чотири місяці?

Д. Лексуков: Дуже важко сказати. Дуже важко… Богові хай моляться.

Бі-Бі-Сі: Частіше розмовляти з родичами, мабуть, треба?

Д. Лексуков: Так, так. З дружинами хай розмовляють, з дітьми. Це може дуже підтримати. І пісень треба співати. Коли пісні співаєш, час швидше минає.

Новини на цю ж тему