КНУ: студентів - на ремонт гуртожитків

У Київському університеті імені Шевченка відновили знайомі з радянських часів студентські будівельні загони.

Image caption Фото з сайту університету імені Т.Г. Шечвенка

Цього літа більш як півтори сотні молодих людей працювали, ремонтуючи гуртожитки студмістечка. В університеті "експериментом" задоволені і планують продовжити його наступного літа.

Максим Макарчук, голова студентського парламенту університету Шевченка, об'єднання, яке було серед ініціаторів відновлення популярних у радянські часи будзагонів, каже, що студенти отримали непогану "навіть для Києва" зарплату.

"Найлінивіші з них, які не хотіли дуже працювати, тому що графік був вільний, ... то отримали десь в районі 1000-1500 гривень на місяць. Ті, хто хотів працювати, і прийшов сюди саме заробити гроші, ті заробляли по 5-6 тисяч гривень", - розповів він.

За словами Максима Макарчука, охочих улітку поремонтувати гуртожитки виявилося майже вдвічі більше, ніж місць. Усього працювали понад півтори сотні студентів: найбільше було фізиків та математиків, а також філософів, філологів та міжнародників.

Окрім зиску для самих студентів, користь, за словами Володимира Бугрова, проректора з науково-педагогічної роботи, отримав і університет, бо заощадив на ремонтних роботах.

"Університет, як будь-яка державна установа, обмежений у коштах, і наймати сторонню організацію для того, щоби проводити поточні ремонтні роботи, які не потребують високої кваліфікації, це надто дорого", - розповів пан Бугров.

За його словами, зусиллями студентів, які здебільшого виконували малярно-штукатурні роботи, вдалося швидше, аніж звичайно, підготувати гуртожитки до початку навчального року.

"Будзагони" працюватимуть і наступного року, але поки що лише в межах студентського містечка.

Перші такі загони з'явилися у Радянському Союзі ще в двадцятих роках минулого століття. У СРСР студентів часто кидали на "підйом цілини". Їхніми руками, серед іншого, будували БАМ, ДніпроГЕС та Московський метрополітен.

Image caption Фото з сайту Білоруського республіканського союзу молоді

Лілія Супрун у сімдесятих навчалася у Київському економічному університеті і брала участь у будзагонах. Два місяці працювала у Брянській області, а потім на місяць потрапила до Польщі.

Свій будзагін згадує із приємністю і радіє, що їх повертають: "Цей будзагін у Польщі був як нагорода тим, хто відпрацював два місяці у загонах у Союзі. Хоча поїздка була на місяць, ми працювали два тижні до обіду, а після - були екскурсії. Ми жили у Кракові. Спочатку по Кракову їздили, а вже потім - Гдиня, Гданськ, Сопот, Освенцим, і весь останній тиждень - у Варшаві".

У радянські часи виник навіть особливий фольклор будзагонів: свої символи, спеціальні значки, жаргон та пісні.

Студентські будівельні загони вже відродили і в сусідній Росії та в інших республіках колишнього СРСР.

Наприклад, цього літа на олімпійських об'єктах у Сочі працювали більш ніж півтори тисячі студентів з Росії, Вірменії, Білорусі та Казахстану.

Молоді люди будували льодові арени, прокладали гірськолижні траси та дороги. Кожен отримав від п'ятисот п'ятдесяти до тисячі доларів за місяць.