Україна стає членом ЄЕС

Україна стає членом Європейського енергетичного співтовариства. Згідно із підписаним протоколом, Київ погоджується на європейські правила гри на енергетичному ринку, проте експерти кажуть, що це не завадить поглибленню співпраці з Росією.

Image caption Протокол підписали в македонській столиці Скоп'є. Ю.Бойко - четвертий зліва.

Протокол про приєднання України до Енергетичного співтовариства було підписано у Македонії під час засідання на рівні міністрів. Від України документ завізував міністр енергетики Юрій Бойко. Він заявив, що український парламент ратифікує протокол найближчим часом. Якщо це відбудеться, то Україна стане повноправним членом Енергетичного співтовариства з 2011 року.

“Сьогоднішнє підписання сигналізує про наші політичні наміри вибудовувати принципи української енергетичної політики із ЄС,” – заявив міністр енергетики.

В уряді очікують, що приєднання України до європейського Енергетичного співтовариства сприятиме залученню інвестицій в українську енергетику, а також відкриє для українських компаній доступ на європейський енергетичний ринок.

У Брюсселі вже привітали членство України в енергетичному співтоваристві.

Image caption Український міністр енергетики Юрій Бойко домовляється про співпрацю з ЄС (но фото Ю. Бойко із єврокомісаром Гюнтером Еттінгером)...

"Із цим вступом (до європейського Енергетичного співтовариства) Україна приєднається до європейського енергетичного ринку. Це означає, що європейське енергетичне законодавство буде застосовуватися і в Україні. Комісія вітає цей крок. Україна отримає доступ до загальноєвропейського енергетичного ринку, а для співтовариства Україна є важливим членом. Це посилить безпеку поставок," - заявила представниця Єврокомісії Марлен Холзнер.

Image caption ... і з Росією (на фото Ю.Бойко із керівником Газпрому Олексієм Міллєром)

Водночас директор аналітичної групи Dixi group Олена Вітер каже, що прийняття України до європейського Енергетичного співтовариства, скоріше, є “м’яким” застереженням з боку ЄС стосовно останніх українських енергетичних проектів (про те, як на Заході оцінюють ці проекти, читайте тут):

“Гадаю, це є відповіддю Європейського Союзу на ту активність, яку проявляє Росія по відношенню до України. Це певний сигнал для українського уряду трохи пригальмувати активну співпрацю із Росією і надалі придивитися, все ж таки, до перспектив співпраці із Європейським Союзом. З іншого боку, вступ до Енергетичного співтовариства є результатом ухваленого у липні закону Про ринок газу, який Україна зобов’язувалася ухвалити, і тому це є логічним продовженням тої співпраці в енергетиці між Україною та ЄС, що триває вже не один рік. Крім того, це є сигналом ЄС на тлі розвитку багатьох проектів побудови трубопроводів в обхід України – це і Північний, і Південний потоки, - що Україна залишатиметься важливою транзитною державою.”

Водночас пані Вітер вважає, що членство України у Енергетичному співтоваристві надасть ЄС досить опосередковані важелі впливу на розвиток подій на українському енергетичному ринку. Експерт з питань енергетики вважає, що інструментарій ЕС є досить “м’яким” у порівнянні із тим, що його, наприклад, має Світова організація торгівлі. Олена Вітер також вважає, що членство України у енергетичному співтоваристві не зможе запобігти укладанню суперечливих газових угод із Росією, про що свідчить і досвід нинішньої суперечки у трикутнику Брюссель-Варшава-Москва стосовно нових газових контрактів (про нові російсько-польські газові угоди читайте тут):

“Спостерігаючи за тим, як Європейський Союз м’яко реагує на укладання газових угод між Польщею та Росією, можна сказати, що головний інструмент Брюсселю – це переговори. Тобто, ніхто нікому не погрожує жодними санкціями. Тому мені здається, що членство України в енергетичному співтоваристві, як не прикро, не зможе запобігти якимось невигідним контрактам. Можливо, це стане на заваді радикальнішим крокам - повній приватизації української ГТС російською стороною чи повному контролю Газпрому над Нафтогазом, але повільному просуванню російських інтересів на український енергетичний ринок це не завадить. Євросоюз зможе лише попереджати і інформувати про своє незадоволення, як він це вже неодноразово показував, на відміну від Сполучених Штатів, які мають реальний вплив. Енергетичне співтовариство – це більше політична організація, завданням якої є те, щоб балканські країни, країни Східної Європи переходили на ті принципи, за якими функціонує європейський енергетичний ринок, і його механізми не передбачають застосування якихось санкцій, як це, наприклад, відбувається при порушенні правил СОТ.”

Договір про Енергетичне співтовариство набув чинності у 2006 році. Нині до цього співтовариства належать країни ЄС, а також балканські країни, що входили до колишньої Югославії. Попередньо членство України у Енергетичному співтоваристві було погоджено у грудні 2009 року, разом із Молдовою. Обидві країни для набуття офіційного членства мали ухвалити закони про ринок газу, які б відповідали нормам ЄС. Україна зробила це влітку цього року.

За збігом обставин, саме у день набуття Україною членства у європейському Енергетичному співтоваристві, Анатолій Подмишальський, керівник Газпромзбуту, дочірньої компанії російського Газпрому, заявив, що Газпром та Нафтогаз вирішили вийти із ініціативою внесення змін до відповідних законів, які дозволили б іноземним державам, зокрема, і Росії, брати участь в управлінні українською ГТС. Нині приватизація чи інше відчуження української газотранспортної системи заборонено українськими законами.

Водночас у Європейськмоу банку реконструкції та розвитку повідомили, що у зв’язку із ухваленням Україною закону Про ринок газу, а також підвищенню тарифів на газ перспективи для української енергетичної галузі, і, зокрема, для Нафтогазу, покращилися, а відтак покращилися і перспективи фінансування українських енергетичних проектів з боку банку.

Влітку 2009 року Київ та Брюссель домовилися про інвестиції в українську енергетику з боку європейських та міжнародних фінансових організацій. Передбачалося, що ЄБРР може надати Україні короткотерміновий кредит на 300 мільйонів доларів на закупку газу і ще 450 мільйонів - на інвестиції у розвиток газової інфрастурктури. Поки що ж Нафтогаз уже домовився про кредит на 400 мільйонів доларів із російським ВТБ (Внєшторгбанком).