Віктор Пинзеник: Жити в борг сім’я не може

Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник
Image caption Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник схвалює дії британського уряду

Економіст Віктор Пинзеник, який працював у багатьох урядах України, відповідаючи за економічні блоки, в інтерв'ю Українській службі Бі-Бі-Сі назвав "відповідальною поведінкою влади" скорочення бюджету, оголошені у Британії.

Подробиці про скорочення бюджету у Британії читати тут

В. Пинзеник: Я не можу оцінювати сам масштаб, наскільки це важливо для Британії, але можу сказати, що це поведінка відповідальної влади. Це уряд, який дбає про своїх громадян. Так, частина суспільства не зрозуміє тих рішень, але влада – це відповідальність.

І мені приємно чути, що британський уряд думає про кожну людину. Бо насправді життя в борг кінчається дуже серйозним випробуванням. Давайте пригадаємо, що стало причиною серйозного фінансового потрясіння всього світу. Життя в борг! Абсолютна більшість країн іде цією дорогою. Я не кажу, що дуже доречно робити тут аналогію з американською ситуацією, хоча все одно американський уряд прийде до цих рішень, бо тут не треба забувати, що в руках США світова резервна валюта.

Бі-Бі-Сі: От ви сказали, що це дії відповідального уряду, і люди мають вітати такі кроки, але, з іншого боку, скорочення оцих державних видатків означає скорочення робочих місць, і уряд визнає, що протягом наступних 4-х років це приблизно 500 тисяч, півмільйона людей. Вони теж мають радіти?

В. Пинзеник: Жоден професійний лікар, турбуючись про здоров’я людини, не скаже людині: не лікуйся. Бо це несе проблеми. Нема альтернативи цим рішенням. Тобто, ні один політик не робив таких рішень, щоб можна було знайти альтернативу. Але задайте собі питання. Бюджет країни нічим не відрізняється від бюджету будь-якої сім’ї.

Єдина відмінність – це сім’я, у якій 46 мільйонів в Україні (у Британії, не пам’ятаю точно), - це ж бюджет всіх громадян України, і жити в борг сім’я не може. Можна рік прожити, два, але наростають відсотки, і все одно прийдеться приймати рішення, тільки з кожним роком це рішення буде більш серйозне, тому що відсотки починають поїдати все більшу частину створеного продукту. Я можу сказати, що Україна 2% створеного продукту викидає на смітник тільки на сплату відсотків. Тобто, можна довго затягувати це рішення, але уникнути його не можна. Тим більше, Україна також переживала проблеми. Криза, перша серйозна девальвація гривні була обумовлена виключно площиною боргів. Тому уникнути цих рішень неможливо. Я не живу в Британії і не можу сказати, наскільки ведеться роз’яснювальна робота. З суспільством треба говорити. Суспільство є зрілим, і треба розуміти такі прості істини. Так, це не просто. Когось це зачіпає. Але воно дає майбутнє, в тому числі, тим, хто сьогодні, можливо, втратить роботу.

Бі-Бі-Сі: От ви згадали про відсотки, які змушена сплачувати, скажімо, кожна родина, яка бере кредити, чи ціла країна. Британській міністр фінансів сказав, що зараз Британія на обслуговування цього внутрішнього боргу витрачає 120 мільйонів фунтів на день або 43 мільярди фунтів на рік. Ну, якщо зрозуміліша валюта в доларах – це 60 мільярдів доларів на рік лише відсотки за оцими боргами. Тобто, це дійсно вражаюча цифра.

В. Пинзеник: Вона мені нічого не говорить. Можливо, її треба порівняти з цифрою валового продукту. Скільки валового продукту економіка продукує кожного року. Тоді ми зможемо зрозуміти, скільки ми не добираємо, тобто, скільки забирають з кишені людей марно, тільки по причині, що привчили жити в борг, що попередні політики, на жаль, привели до життя в борг.

Бі-Бі-Сі: Але ж критики такого рішення уряду, такого шляху боротьби зі зменшенням бюджетного державного дефіциту і державного боргу кажуть, що можна було би не скорочувати державні видатки, а, скажімо, підняти податки. Особливо, більше оподатковувати заможніших людей, які можуть платити більше. Оподатковувати більше банківську систему, яка найбільш відповідальна за останню оцю глобальну фінансово-економічну кризу. Банкіри і надалі отримують величезні бонуси. Ну, можливо, трохи їм скоротили, але і зарплати все одно великі. Тобто, приватний сектор залишається тепер нібито у кращому становищі, аніж громадський сектор.

В. Пинзеник: Давайте трошки побудуємо ланцюжок, він зрозумілий. От чому ці дії робляться? Ці дії робляться для того, щоб економіка позбавилась небезпечних ризиків, бо завжди борг веде до ризиків, в тому числі, таких ризиків, як девальвація і так далі. Це робиться для того, щоб економіка розвивалась, щоб більше люди могли отримувати. Чи добрий інструмент – підвищення податків для економіки? Не дуже добрий, бо ніколи не треба забувати, що в кінцевому рахунку нас цікавить, скільки економіка зробить і подасть кожній людині на стіл. Можливо, є певні рішення. Я не думаю, що, по-перше, західні країни підняли деякі податки для банківського сектору. А по-друге, він ще не оклигав від біди. Він має ще серйозні проблеми. І йому довго доведеться ще загоювати рани.

Я б хотів би, щоб тут не було ілюзій відносно банківського сектору. Всі звикли говорити про те, що це нарив на тілі економіки. Не знаю, в Україні мабуть більше про це говорять, але ніхто не пробує задуматись, що трапляється, коли гине хоча б один банк. Хоча дехто вже відчув, що це значить. Тому, якби рішення можна було знайти в площині податків, це простіше рішення… Воно теж неприємне, але неможливо знайти. Однак масштаб проблем такий, що проблемою податків не закриєш життя в борг.

Бі-Бі-Сі: Якщо згадати знову Сполучені Штати, ви сказали, що, можливо, буде некоректне порівняння, бо це країна, яка має світову резервну валюту, але деякі шляхи американського уряду щодо пожвавлення економіки - це навпаки додаткові вливання в економіку, можливо, шляхом емісії, друком грошей, аби, так би мовити, підживлювати оцей постійний процес витрати. Купуй, витрачай, отримуй, купуй, витрачай, плати податки, створюй нові робочі місця і так далі. Можливо, ця модель трошки ефективніша?

В. Пинзеник: Якщо ми до примітивного зведемо поставлене ваше питання, то я поставлю інакше питання. А чому в світі взагалі криза? Ну, якщо проблема така проста, то хіба це складає якусь трудність Європейському центральному банку чи Центральній резервній системі США, які можуть надрукувати скільки завгодно грошей? Але вибачте, я вживу термін, який я в Україні вживаю, - це фальшиві гроші. У тому розумінні, що це гроші, не продуковані економікою, вони придумані, вони намальовані. Фальшивими грошима багатим не станеш!