Вчитель історії: ідея спільного підручника нагадує СРСР

підручник історії
Image caption Україна і Росія готують спільний посібник для вчителів історії

Цього тижня міністри освіти України і Росії Дмитро Табачник і Андрій Фурсенко підписали у Києві угоду про спільну підготовку навчального посібника для вчителів історії. При цьому російський міністр освіти відзначив, що "потрібно не просто перезавантажити підручники, а змінити їх."

Ці пропозиції викликали у частини академічної еліти України негативну реакцію.

Українська служба Бі-Бі-Сі запитала у вчителя з Полтавської області Івана Лисенка, який понад 40 років працював учителем і методологом викладання історії, про його думку щодо спільного з Росією методичного посібника для викладання історії в Україні. Він каже, що ідея спільного підручника нагадує Радянський Союз.

Інтерв'ю з російським істориком Жуковим читати тут

Іван Лисенко: Такі повідомлення викликають у мене спогади про Радянський Союз, де писалася історія СРСР… Тільки Союз складався з 15 республік, а ми вивчали історію від царя до царя, від генерального секретаря до генерального секретаря. Історії України там кіт наплакав, а якщо говорити за історію інших республік, то взагалі – самі розумієте, як там було.

Бі-Бі-Сі: Чи погодились би ви як фахівець з тим, що є проблеми у трактуванні української історії, для вирішення яких треба просити допомоги у російських колег?

Іван Лисенко: Я думаю, що у нас таких проблем практично немає. Якщо говорити про те, де нам можуть допомогти росіяни, то хай би вони нам відкрили архіви, які розкривають причини Голодомору – не тільки 1932-33 років, а починаючи з 1917 року. Фактично, архіви були під грифом “надзвичайно таємно”, і на сьогодні дуже багато архівів не дійшли до наших вчених. От я понад 20 років збирав ці матеріали, коли Україна стала незалежною державою. Наприклад, зовсім не розкриті архіви про трагедію Південного-Західного фронту, а буде вже 70 років зо дня цієї трагічної події 1941 року. Далі щодо ставлення до остарбайтерів, яких вивозили у Німеччину, також багато людей пройшло через радянські концентраційні табори - чомусь про це нічого не говориться.

Бі-Бі-Сі: Є ще радикальніші думки, що посібник - це страшна загроза для України, і саме для української історії. Чи насправді, на ваш погляд, такий посібник, навіть якщо він був би поганим, може мати аж таке руйнівне значення для викладання історії в Україні?

Іван Лисенко: Скажіть, будь ласка, для розумного історика, який творчо мислить, може бути щось страшне? Я думаю, ні. І у партійні часи були розумні люди, які вивчали заборонені сторінки в історії, доносили правду до людей. Інакше звідки б я знав про той Голодомор або про те, що діялося у західних областях України? Я закінчив інститут у 1971 році, але ж були викладачі, які знали, що вони під контролем КДБ, і в той же час проводили з нами бесіди, давали нам читати заборонену літературу.

Бі-Бі-Сі: Тобто ви вважаєте побоювання, що спільний з Росією посібник зруйнує українську історію, не виправданими?

Іван Лисенко: Я думаю, що не виправдані, тому що правда і сама пробиває собі дорогу. Головне, сьогодні розповідати, як змінився менталітет українців, хіба колись було мислимо, що буде стільки політичних партій?

Бі-Бі-Сі: Але пересічні вчителі, вчителі сільських шкіл, наскільки вони сміливі і віддані своїй справі, щоб робити те, що вважають за потрібне, а не те, що їм наказують?

Іван Лисенко: Я думаю, що за час незалежності України уже виховався такий вчитель, який мислить набагато далі, і більш творчо, чим той вчитель, який формувався у Радянському Союзі.

Новини на цю ж тему